Перейти до вмісту

Хай зітреться ім'я його

Матеріал з Хабадпедії

«Їмах шмо», або «їмах шмо ве-зіхро», — давнє івритське прокляття, яке додають як супровідний вираз до лиходія або проти ворогів народу Ізраїлю. Це прокляття — з найтяжчих і найрізкіших у лексиконі єврейської книжкової шафи. Його значення — смерть без нащадків і спадкоємців, і це своєрідне прохання до Б-га, щоб стерлася будь-яка пам'ять про проклинаного.

Тлумачення виразу

Слово «їмах» відоме в сучасному івриті головним чином як частина цього прокляття, і воно є скороченням слова «їмахе», подібно до слова «єгі» як скорочення від «їг'є» або «єхі» як скорочення від «їх'є». Слово «шмо» — не лише в значенні особового імені, а стосується пам'яті й увічнення, як у «Яд Вашем», похідному від книги Єшаягу: «І дам Я їм у домі Моєму і в стінах Моїх пам'ять та ім'я, кращі за синів і дочок; ім'я вічне дам йому, яке не знищиться».

У Танаху

Сполучення «їмах шмо» або «їмах зіхро» трапляється вже в Танаху, в різних формах. Після війни з Амалеком у книзі Шмот Всевишній обіцяє, що Він зітре пам'ять про Амалека з-під небес, а в книзі Дварім ця обіцянка стає заповіддю: «Зітри пам'ять про Амалека з-під небес». Поняття «стирання імені» вперше з'являється в книзі Дварім, коли слідом за гріхом золотого тельця Всевишній хоче стерти ім'я Ізраїлю з-під небес, і наприкінці книги Дварім, коли Моше, вчитель наш, проклинає того, хто служитиме ідолам, — щоб Всевишній стер його ім'я з-під небес:

Може, є серед вас чоловік, або жінка, або родина, або коліно, чиє серце відвертається нині від Г-спода, Б-га нашого, щоб іти служити божествам тих народів... і зітре Г-сподь ім'я його з-під небес...

— Дварім 29, 17-20

Точний вираз «їмах шмам» трапляється в Тегілім[1] як прокляття лиходіям: «Хай буде кінець його — на винищення, у наступному поколінні хай зітреться ім'я їхнє». У цьому вірші сенс у тому, що й наступні за ним покоління будуть стерті й не залишиться від них залишку.

В юдаїзмі

Найближчий контекст виразу «їмах шмо ве-зіхро» пов'язаний з лиходієм Гаманом, якого разом з десятьма його синами було повішено на смерть, і так справдилося на ньому це прокляття. Частина джерел припускає, що продовження «ве-зіхро» було додано як відсилання до заповіді стирання пам'яті про Амалека. Цей зв'язок підтримується в частині джерел ідеєю, що Гаман — нащадок Амалека, оскільки в Мегілат Естер (Сувої Естер) він згадується як «Гаман га-Агагі» і тим самим пов'язується з Агагом, царем Амалека.

Абревіатуру прокляття «їмах шмо ве-зіхро» (ЄШУ) було приліплено до того чоловіка[2] як абревіатуру постфактум.

Протягом поколінь цей вираз спрямовували проти ворогів єврейського народу загалом, і особливо помітно — проти нацистів та їхніх поплічників, які здійснили Голокост, убивство єврейського народу, воєнні злочини й систематичний механізм масового знищення.

У словах Ребе

Ребе писав про святих Голокосту і взагалі: «Відомий звичай переважної більшості синів нашого народу, і, звісно, я серед них: коли згадують святих, тобто усіх синів Ізраїлю, що загинули в концтаборах і в гетто, додають — Всевишній помститься за їхню кров. А на відміну від них тощо, на найнижчому краю, коли згадують Гітлера та його поплічників, додають — хай зітреться ім'я їхнє. І пояснення вищесказаного: кожен єврей, убитий за те, що він єврей, названий святим, і ми впевнені, що Всевишній помститься за його кров, а вбивця — хай зітреться ім'я його»[3].

Проти євреїв

Заведено в юдаїзмі спрямовувати це прокляття проти гнобителів єврейського народу. Рав Йосеф-Хаїм Зоненфельд, керівник «Еда гаредіт», хоча й був ревнителем, постановив, що не слід казати цього прокляття про єврея, навіть якщо він грішник або віровідступник. Він довів це тим, що за галахою слід виконувати заповідь йібуму, навіть якщо покійний — грішник або віровідступник[4], — заповідь, мета якої переконатися, що «не зітреться ім'я його в Ізраїлі»[5]. Попри це, рабі Моше-Іцхак з Пшеворська написав це про Бен-Гуріона[6]. Ребе Раяц у записі про дні життя Алтер Ребе (що називається «Решимат Шимон га-кофер») проклинає засновника руху Гаскала Моше Мендельсона — хай зітреться ім'я його й пам'ять про нього[7].

Див. також

Примітки

  1. ^ Тегілім 109, 13.
  2. ^ Так у книзі «Толдот Єшу» про події життя того чоловіка.
  3. ^ «Лікутей сіхот», т. 21, с. 397. І див. «Гітваадуйот» 5751, т. 1, с. 120.
  4. ^ «Шулхан арух», «Евен га-езер», 157, 5.
  5. ^ Дварім, 25, 6.
  6. ^ «Кітвей кодеш Пшеворськ».
  7. ^ Див. цитату в статті «Рух Гаскала».

Повідомити про помилку на цій сторінці