«Томхей Тмімім» Брюнуа
| «Томхей Тмімім» Брюнуа | |
|---|---|
Фотографія випуску єшиви | |
| Характеристика | Єшива гдола, мала єшива |
| Дата заснування | 5707 |
| Місцезнаходження | Брюнуа, Франція |
| Засновник | Ребе Раяц |
| Рош-єшива | рав Єхіель-Менахем-Мендл Калменсон |
| Головний машгіах | Рав Іцхак Неменов |
| Директор з господарської частини | Рав Мендл Гуревич |
| Кількість учнів | 380 |
| Книга пільпулім | «Царфат — Парацта», 8 на сьогодні |
| «Ковец гаарот» | «Царфат — Парацта», 65 на сьогодні |

Єшиву «Томхей Тмімім Любавич» Брюнуа під проводом Ребе засновано в 5707 році (1946/1947) за вказівкою Ребе Раяца.
Вона охоплює малу єшиву і єшиву гдола, в яких навчаються близько 500 бахурім. Єшива розташована в селищі Брюнуа в південно-східних передмістях Парижа, за 20 км від центру Парижа.
Заснування єшиви
Улітку 5707 року (1946/1947), невдовзі після виїзду десятків родин анаш з радянської Росії під час відомої втечі, більшість хасидів, що виїхали, оселилися в таборах біженців у Німеччині та Австрії.
Ребе Раяц докладав величезних зусиль, і завдяки старанням його представника в Європі, рава Біньяміна-Еліягу Городецького, йому вдалося 12 іяра 5707 року (2 травня 1947) перевезти першу групу анаш з Австрії до Парижа, у Франції. Серед хасидів цієї групи були: рав Бецалель Вільшанський, рав Нахум-Шмар'ягу Сасонкін і рав Іссер Клубгант.
Одразу після прибуття групи почали шукати відповідне місце для навчання підлітків. Підлітків відправили вчитися до синагоги Ротшильда в «Буа-де-Булонь» (французькою: Булонський ліс). Вони поділилися на два класи: з одним займався рав Нахум Требник, а з другим — р. Мордехай (Мотл) Лакшин. Так було засновано єшиву «Томхей Тмімім» у Франції.
Із заснуванням єшиви Ребе Раяц надіслав сердечного й особливого листа, датованого 1 тамуза 5707 (19 червня 1947):
«Благословенний Той, Хто дарував нам життя, підтримав нас і дав нам дожити до цього часу — заснувати єшиву „Томхей Тмімім“ у країні Франція. І неможливо оцінити величину насолоди й задоволення, які цим завдаються величі наших батьків, наших святих Ребе, у вищих Небесах, і особливо першому провідникові „Томхей Тмімім“, хай береже її Творець і врятує, величі мого пана, батька, вчителя і наставника, святого рава, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, який підносить пісню і молитву за всіх її учнів, вчителів і керівників, що дбають про її підтримку та існування, щоб вони були благословенні всіма благами.
У кожній країні свої умови життя, з якими потрібно зважати в тому, що стосується розпорядку навчального часу, часу їжі та сну тощо, але в тому, що стосується основних порядків єшиви „Томхей Тмімім“, не можна відступати від них ані на йоту, і слід запроваджувати їх з усією рішучістю, так само як це було в країні Любавичів.
Всевишній, благословенний Він, хай буде вам на допомогу в керівництві святим закладом із винятковим успіхом і у вихованні учнів, щоб вони були вченими, богобоязними і хасидами, і у здійсненні внутрішнього задуму закладу „Томхей Тмімім“ — світити бездоганною Торою і служінням у серці, тобто молитвою, втілюючи це на ділі на благо в агават Ісраель, і освітлювати й очищати оточення світлом хасидуту, і буде вам добре в матеріальному і в духовному».
Переїзд до Брюнуа

Минуло небагато часу, і ще одна група з таборів біженців в Австрії прибула до Франції. Наприкінці місяця менахем-ав 5707 року (липень–серпень 1947), трохи більше ніж через три місяці після прибуття першої групи, прибули кілька людей з анаш на чолі з хасидами: равом Шломо-Хаїмом Кесельманом, равомЙосефом Гольдбергом і равом Нахумом Лабковським, і за сприяння «Джойнту» їх поселили в місті Брюнуа, у передмісті Парижа.
Незабаром відділення єшиви «Томхей Тмімім» було засновано і на новому місці. Учні відділення в Парижі теж прибули і об'єдналися з відділенням у Брюнуа, яке стало найбільшим і центральним серед єшив Хабаду в усій Європі.
Були вагомі причини покладати надії на відділення в Брюнуа. У цьому відділенні таїлися особливі можливості в матеріальній і в духовній сферах. Сам факт, що Брюнуа — маленьке містечко, віддалене від шуму міста загалом і Парижа зокрема, був величезною перевагою для існування в цьому місці єшиви в дусі «Томхей Тмімім», де учні могли занурюватися в служіння Всевишньому без перешкод.
Також і будівля, надана біженцям «Джойнтом», була великою й особливо придатною для потреб єшиви, яка добре в ній облаштувалася. Ця будівля заслуговує на особливий опис:
Великий старий двоповерховий палац, який багато років тому належав французькому уряду, називався «Маленький палац» (французькою: «Пті-Шато» 2 — вулицю, на якій стоїть палац, названо на його честь). На першому поверсі палацу дві великі кімнати і ще близько восьми менших. Дві великі кімнати з'єднували дві пари дверей; одні зачинили, а в утвореній ніші зробили книжкову шафу. Між двома кімнатами була піч для опалення, на яку клали тфілін під час молитви. У малій залі вчилися молодші учні, ті, хто ще не вивчав хасидут, а у великій вчилися старші учні. В одному з кутів облаштували кухню єшиви, а інша кімната слугувала їдальнею.
На другому поверсі палацу було близько тринадцяти маленьких кімнат, у яких поселили бахурім єшиви і родини анаш, що жили там. У коридорі між кімнатами в розпорядженні родин був газ на двох стільцях, і він слугував кухнею.
Палац оточувало величезне подвір'я з безліччю фруктових дерев і ставків; одним із них — великим — у літні місяці користувалися як плавальним басейном. Був там і невеликий квадратний ставок, який живило джерело, і його вода була прозорою і чистою. В один з періодів — коли міква була зачинена — цим ставком користувалися для ранкового занурення.
Крім усіх перелічених вище переваг, керівництво єшиви було найкращим. Членами керівництва були великі хасиди, леви серед свого кола, які ще в Росії славилися як люди особливого масштабу: головою єшиви служив рав гаон р. Йосеф Гольдберг, машпіа — знаменитий рав р. Шломо-Хаїм Кесельман, машгіахом — гаон-хасид р. Нахум Лабковський, а рамами — гаон-хасид р. Нахум Требник і гаон-хасид Моше Робінсон (Кролевецер). Крім духовного персоналу, господарським директором було призначено знаменитого хасида р. Ісраеля-Ноаха Беліницького.
Над фактичним керівництвом Ребе Раяц заснував духовний і господарський комітет єшиви, членів якого обрав сам, як він докладно пише в згаданому листі керівництву єшиви: «.. І цим я призначаю як комітет духовного керівництва єшиви „Томхей Тмімім“ у славному місті Парижі моїх достойних друзів, ветеранів і хасидів, богобоязних людей: рава, нашого вчителя рава рабі Аврагама-Елі Плоткіна — голова; рава, нашого вчителя рава рабі Нахума-Шмар'ягу Сасонкіна, рава, нашого вчителя рава рабі Ісраеля-Ноаха, хай живе він, Беліницького, рава, нашого вчителя рава рабі Шломо-Хаїма Кесельмана і нашого вчителя рава рабі Бецалеля, хай живе він, Вільшанського — заступники».
А до комітету керівництва з фінансових справ і матеріального забезпечення я призначаю моїх достойних друзів, ветеранів і хасидів, богобоязних людей: рава, нашого вчителя рава рабі Ісраеля-Ноаха, хай живе він, Беліницького — голова. Нашого вчителя рава рабі Переца, хай живе він, Мочкіна, нашого вчителя рава рабі Іссера Клубганта, нашого вчителя рава рабі Хайкла, хай живе він, Ханіна, нашого вчителя рава рабі Ісраеля Лейбова, нашого вчителя рава рабі Хаїма, хай живе він, Мінковича, нашого вчителя рава рабі Шмуеля-Бецалеля Альтгойза і нашого вчителя рава рабі, хай живе він, Бодневича — заступники».
Для допомоги керівництву єшиви, яке недостатньо володіло мовою країни, був також єврей на ім'я Шехтов, який добре знав французьку і був зв'язковим єшиви із зовнішнім світом, а через деякий час його замінив інший єврейський юнак на ім'я Меїр Фіделіс.
Прибуття до єшиви ще однієї групи разом із р. Нісаном Неменовим

Новий етап у розвитку єшиви настав, коли почали прибувати групи анаш з таборів Німеччини, таких як Покінг, а з ними учні єшиви «Томхей Тмімім» Покінг, які згодом становили більшість учнів у Брюнуа, а також людина, що стояла на їхньому чолі, — знаменитий машпіа р. Нісан Неменов, який вдихнув новий дух у всю єшиву і визначив її особливий характер.
Між Рош га-Шана і Йом Кіпуром 5708 року (1947/1948) до єшиви прибула перша група з табору Покінг. Ця група складалася лише з бахурім, на відміну від інших груп, у яких прибували переважно родини.
З прибуттям цієї групи тіснява в єшиві дійшла до нестерпного стану. Щоб розв'язати цю проблему, найняли кілька квартир у місці, що називається «Пірамід» (за назвою колони, яка там стояла), приблизно за кілометр від єшиви. Старших учнів відправили ночувати туди, а нові залишилися ночувати в самій єшиві. Доки не дійшли до цього рішення, ліжка поставили просто в залі, і там спала частина бахурім.
У переселенні груп з Покінга Ребе Раяц багато зробив і доклав великих зусиль. Зусилля Ребе принесли плоди, і на початку 5708 року (1947/1948) почали прибувати групи з Покінга та інших таборів у Німеччині.
У кислеві 5708 року (1947/1948) прибула ще одна група з Покінга, на чолі якої стояли знаменитий машпіа р. Нісан Неменов і гаон-хасид рав Залман-Шимон Дворкін зі своїми родинами.
Р. Нісана Неменова було призначено головним машпіа і директором єшиви, а р. Залмана-Шимона — головним машгіахом з нігле.
Розвиток єшиви
За вказівкою Ребе єшива протягом років приймала учнів закладів Хабаду з Марокко і Тунісу; навчання в єшиві допомагало їм наблизитися до шляху хасидизму.
Протягом років єшива та її голова рав Нісан Неменов отримали від Ребе сотні різних вказівок. Серед іншого, перед кожним святом єшива отримувала від Ребе телеграму, як і кожне з великих місць зосередження анаш.
Є кілька особливих висловлювань Ребе про єшиву; одного разу Ребе сказав: «Брінуа дос із а вінкл фун йірас шомаїм» (Брюнуа — це куточок трепету перед Небесами).
Узимку 5722 року (1961/1962) Ребе направив першу групу учнів-посланців до єшиви в Брюнуа, Франція.
Єшива в останні роки
У 5752 році (1991/1992) у сіхі Шабату тижневої глави «Ваїшлах» Ребе, продовжуючи свою промову про Французьку революцію, згадав, що сьогодні у Франції є єшиви «за зразком, як у Любавичах», і відтоді вислів «за зразком, як у Любавичах» став девізом єшиви.
У 5757 році (1996/1997) в єшиві було відкрито нову будівлю з великою і просторою залою, розкішною їдальнею, міквою і кімнатами інтернату. Коли керівництво єшиви пройшло з макетом запланованої будівлі на роздаванні доларів, Ребе вказав, щоб у кімнатах інтернату ночували щонайменше 121 бахур, — вказівка, яку, звісно, було виконано.
У місяці адар 5770 року (лютий–березень 2010) почався капітальний ремонт будівлі старого палацу, після завершення якого — у 5773 році (2012/2013) — було зведено розкішну триповерхову будівлю, що містить велику і просторну залу для малої єшиви, додаткові класні кімнати, офіси єшиви і сучасну пральню.
На території єшиви є дві мікви: одна стара (в якій занурювався Баба Салі під час свого перебування в єшиві в Брюнуа) і одна в нових будівлях. У межах ремонту старої будівлі відремонтовано і мікву; роботи завершилися в 5775 році (2014/2015).
На території єшиви є також нова синагога, що має жіноче відділення для громади анаш на місці, а також нова міква, яку буде з'єднано зі старою міквою, щоб надати тмімім велику мікву тощо.
Сьогодні (станом на 5785 рік) в єшиві навчаються близько 400 учнів.
У 5785 році (2024/2025) для «шіур алеф» малої єшиви відкрито клас для тих, хто розмовляє івритом.
У малій єшиві навчаються переважно учні з Франції та Європи, а в єшиві гдола навчаються бахурім з усього світу — зі США, з Франції, із Землі Ізраїлю, з Австралії і з багатьох інших місць.
Видання
Основна стаття – «Царфат — Парацта»
Єшива видає (починаючи з 10 швата 5752 року (15 січня 1992)) на постійній основі, щотижня, внутрішній збірник хідушей Тори під назвою «Царфат — Парацта», а час від часу — збірники, що поширюються по всьому світу. Крім того, єшива видала книгу «Нер ле-меа», у якій сто пілпулім рабинів Європи на честь Ребе.
Крім того, щороку (починаючи з 5764 року (2003/2004)) виходить збірник нотаток і пілпулім рабинів Франції, рабинів єшиви та її учнів.
Видання і редагування здійснює редакція нотаток, що складається переважно зі старших бахурім єшиви і зазвичай під керівництвом учнів-посланців.
Персонал єшиви
Загальне керівництво
- Рав Єхіель-Менахем-Мендл Калменсон — голова єшиви і рам «шіур гімель».
- Рав Іцхак Неменов — духовний директор.
- Рав Шнеур-Залман Сегаль — заступник духовного директора в єшиві гдола.
- Рав Менахем-Мендл Гуревич — господарський директор.
- Р. Шмар'ягу Брук — господарський директор.
- Р. Шимон Ласрі,
- Р. Гіршл Друкман — секретар.
Персонал єшиви гдола
Машпіїм:
- Рав Ісраель Сегаль — машпіа «шіур бет».
- Рав Аврагам Вольф — машпіа «шіур алеф».
- Рав Нехем'я Блумінг — машпіа «шіур гімель».
- Рав Єшая Неменов — носе ве-нотен з хасидуту і «Шулхан арух»
Рамім:
- Рав Шалом-Дов-Бер Фрідланд — рам з нігле «шіур бет».
- Рав Єкутіель Калменсон, син рава Й.-М., — рам з нігле «шіур алеф».
- Рав Шмуель Морозов — рам з нігле «шіур бет».
- Рав Ельханан-Дов Морозов (Брюнуа) — рам з нігле «шіур алеф».
- Рав Менахем-Мендл Озен — рам з нігле і машпіа «Тіферет Менахем».
- Рав Єгуда Тейхтель — рам з нігле і галахи.
Роль носе ве-нотена на постійній основі виконують кілька учнів-посланців, яких щороку направляють до єшиви.
Персонал малої єшиви
- Рав Йоель Ейдельман — духовний директор «шіур бет» і «гімель» малої єшиви.
- Рав Шмуель Бродович — духовний директор «шіур алеф» малої єшиви.
- Рав Давид Фарст — машпіа «шіур гімель»
- Рав Ельханан Вільгельм — рам з нігле «шіур гімель».
- Рав Шимон Айзенбах — рам з нігле «шіур гімель».
- Рав Мендл Абрамс — машпіа «шіур бет».
- Рав Мендл Ейдельман — рам з нігле «шіур бет».
- Рав Шмуель Лабковський — рам з нігле «шіур бет».
- Рав Ірміягу Натан — машпіа «шіур алеф».
- Рав Нохум Пінсон — рам з хасидуту в «шіур алеф».
- Рав Аврагам-Барух Непрастек — машпіа «шіур алеф».
- Рав Ісраель Кеніг — рам з нігле «шіур алеф».
- Рав Шалом-Дов-Бер Ласрі — рам з нігле «шіур алеф».
- Рав Шмуель Френкель — рам з нігле «шіур алеф».
Персонал єшиви в період її заснування
- Рав Йосеф Гольдберг — протягом тридцяти семи років служив головою єшиви.
- Рав Залман-Шимон Дворкін (згодом рабин кварталу Краун-Гайтс) — служив головним машгіахом з вивчення нігле.
- Рав Шломо-Хаїм Кесельман (згодом машпіа в «Томхей Тмімім» Кфар-Хабад) — служив машпіа близько року, доки не здійснив алію до Святої Землі.
- Рав Нісан Неменов — служив машпіа єшиви до свого відходу з життя в 5744 році (1983/1984).
- Рав Нахум Лабковський — служив машгіахом до свого відходу з життя.
- Рав Гілель Певзнер (згодом служив рабином і головою рабинського суду Ради любавицьких рабинів Франції) — служив магід шіуром і машгіахом.
- Рав Нахум Требник — служив магід шіуром близько року, доки не здійснив алію до Святої Землі.
- Рав Моше Робінсон — служив магід шіуром.
- Рав Ісраель-Ноах Беліницький — служив господарським і духовним директором, а також вів рахунки єшиви.
- Рав Залман Левітін — служив машгіахом під час седеру хасидуту.
- Рав Агарон-Йосеф Беліницький — служив машпіа.
- Рав Ісраель Лабковський — служив магід шіуром.
- Рав Шалом-Дов-Бер Неменов — служив магід шіуром.
- Меїр Фіделіс — французький юнак, який допомагав керівництву єшиви, що не володіло французькою.
Колишній склад єшиви
- Рав Шмар'ягу Матусов — машпіа в єшиві, нині служить головним машпіа в єшиві «Томхей Тмімім» Поконос
- Рав Єгуда Ліпскер — машпіа «шіур алеф» єшиви гдола, нині служить машпіа в «шіур бет» єшиви «Хасидей Хабад Любавич» — Цфат (гдола)
- Рав Йосеф-Іцхак-Меїр Тейхтель — рам «шіур бет» єшиви гдола
- Рав Еммануель Хавів — рам у мехіні при єшиві
- Рав Йосеф Коген рам «шіур гімель» малої єшиви
Див. також
Додаткова література
- «Га-Тамім», випуски 15, 16, 17
- «Бейт Мошіах», випуск № 130 (адар 5757), сторінки 53 — 74. Спеціальна стаття з нагоди 50-річчя заснування єшиви (5707 — 5757)
Зовнішні посилання
- Сайт єшиви в Брюнуа
- Один зі збірників пілпулім «Царфат — Парацта»
(посилання не працює, 28 іяра 5783 (19 травня 2023))
- Реєстрація в базі випускників
- Хелі Лабковський, Брюнуа від заснування до 5783 року (2022/2023), «Атерет Хая»
1364 - Галерея з єшиви (елул 5771 (серпень–вересень 2011))

- Дивіться: репортаж французького телебачення 5748 року (1987/1988) про єшиву в Брюнуа — на сайті
13 тевета 5775 (4 січня 2015)