«Томхей Тмімім» Радом

Єшиву «Томхей Тмімім» у Радомі, який був невеликим містом у центрі Польщі, заснували після захоплення міста нацистами. Тисячі бездіяльних, наляканих дітей і підлітків, які шукали заняття і прожиток, спонукали кількох молодих бахурім заснувати там єшиву.
Заснування єшиви
На чолі комітету із заснування єшиви стояв тамім Меїр Гендель разом із р. Йосефом Гольдштейном. Меїр Гендель був мешканцем міста і до початку війни навчався в єшиві «Томхей Тмімім» Отвоцьк. До складу комітету входили рав рабі Шмуель Маргаліт, бахур Іче Гліклер і бахур Копл Вайсман — усі троє учні єшиви «Хахмей Люблін».
Члени комітету відразу взялися до справи і почали збирати групу учнів єшив, місце навчання яких було закрито. Вони почали навчатися в одному з будинків багатія р. Єхіеля Бойма. Головним покровителем був р. Леві-Іцхак Боймельгрін (хай помститься Всевишній за його кров). Його син, рав-хасид р. Мордехай-Давид (мир праху його), який до війни навчався в Отвоцьку, був учнем єшиви, доки його не відправили до трудових таборів. Так, по суті, було відкрито філію єшиви «Томхей Тмімім» під нацистською окупацією.
Четверо членів комітету не задовольнилися досягнутим і вирішили залучити до єшиви багато учнів з усіх кіл. Вони оповістили про існування єшиви в Радомі та його околицях і подбали про влаштування «тег» у балебатім міста. Учні зі свого боку раділи новим навчальним рамкам і старанно навчалися, попри жахливе становище, у якому перебували всі мешканці міста. Багато з них уперше доторкнулися до світла вчення хасидуту.
Навчальне і матеріальне становище
Старанність і завзяття старших бахурім виявлялися в тому, що замість ходити до балебатім їсти свою трапезу вони посилали молодших учнів принести їм їжу, а натомість навчали їх аркуша Гемари.
Єшива отримала новий поштовх після того, як всесвітня організація «Джойнт» відкрила центральну кухню, що працювала поруч з єшивою і раз на день подавала гарячу трапезу учням єшиви. Добрий рівень навчання і поживна трапеза, яка була величезною справою для голодних юнаків під час війни, приваблювали учнів до єшиви.
Попри початкові побоювання, німці, які владарювали в Радомі, не перешкоджали існуванню єшиви. Одного разу сталося так, що німецькі солдати прийшли до єшиви і сфотографували учнів в одному з класів, старанно зайнятих навчанням.
Сто п'ятдесят учнів, які навчалися в єшиві, були поділені на відділення і класи відповідно до віку та рівня. Персонал єшиви складався з чотирьох членів комітету: тамім Меїр Гендель був рамом у старшому класі, а троє інших давали уроки молодшим. Крім того, з Отвоцька подбали привезти машпіа рава Баруха Фрідмана, який служив машпіа і також давав уроки хасидуту всім учням. Також рава Берла Гарфінкеля (Корніцера) (який служив загальним екзаменатором в Отвоцьку) було привезено до Радома, і він служив там машгіахом. Двоє останніх прибули до єшиви внаслідок закриття єшиви в Отвоцьку після німецької окупації.
Звістка про квітучу єшиву — попри нацистську окупацію — дійшла до Ребе Раяца. Його ставлення до цього можна знайти в листі, який він написав раву Йосефу Вайнбергу: «Мені завдала втіхи добра звістка про піднесеного учня, пана Меїра, хай живе він, Генделя, і Всевишній, благословенний Він, допоможе йому і його співробітникам, хай живуть вони, і всім, хто допомагає йому. Хай передадуть йому вітання миру і благословення — йому і всім учням, хай живуть вони, — і хай він буде прикладом для решти своїх братів, щоб вони займалися роботою з добрими учнями» («Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 6, с. 66).
Дві єшиви у двох гетто
Узимку 5701 року (1940/1941) нацисти (хай зітреться їхнє ім'я) зігнали євреїв Радома і навколишніх містечок у два гетто: у малому було поселено близько десяти тисяч євреїв, а у великому — близько сорока тисяч. Велике гетто розташовувалося в центрі міста, а мале — у передмісті «Глиниця».
Попри це, тамім Меїр Гендель і його товариші виявили надзвичайну рішучість у розвитку і процвітанні єшиви та відкрили в кожному з гетто філію єшиви. Хоча учні єшиви потерпали від тяжких умов життя, педагогічний колектив продовжував працювати і спонукати учнів вивчати нігле і хасидут; учні зі свого боку продовжували занурювати труднощі в море Тори і навчання.
Долямашпіа і доля єшиви
Одного ранку, наприкінці літа 5702 року (1941/1942), після ранкової молитви, учні єшиви вийшли з'їсти мізерний сніданок, якого майже не було. У цей час у залі єшиви залишилися машгіах р. Берл Корніцер і з ним кілька учнів. Раптом увійшла група солдатів СС і наказала машгіаху та учням іти за ними до в'язниці. Пізніше стало відомо, що їх відправили до Освенцима, звідки вони вже не повернулися..
Арешт машгіаха та учнів змусив решту учнів боятися за своє життя. Невдовзі єшива спорожніла, і єшива «Томхей Тмімім» у Радомі закрилася.
Зовнішні посилання