Перейти до вмісту

«Томхей Тмімім» Варшава

Матеріал з Хабадпедії
Макет єшиви «Томхей Тмімім» у Варшаві

Єшиву «Томхей Тмімім» Варшава було засновано 2 нісана 5681 року (10 квітня 1921). У 5689 році (1928/1929) в єшиві відбулося весілля Ребе з ребецн Хаєю-Мушкою Шнеєрсон. Улітку 5695 року (1934/1935), коли Ребе Раяц залишив Варшаву, разом із ним виїхали і старші учні, а в місті залишилися тільки три молодші класи, які існували до елула 5699 року (серпень–вересень 1939), коли вибухнула Друга світова війна і єшива розпорошилася.

Історія єшиви

2 нісана 5681 року (10 квітня 1921) єшиву «Томхей Тмімім» у Варшаві, Польща, — філію Центральної єшиви «Томхей Тмімім», — заснували рав Шрага-Фейвіш Залманов і рав Залман Шмоткін.

Спочатку заняття нової філії проходили в хабадській синагозі на вулиці Францисканській, а «машпіа» з хасидуту було призначено рава Баруха Фрідмана. З учнями займався також рав Дов-Бер-Моше Шмоткін.

Рав Меїр-Шалом Блізінський, один з учнів-засновників, розповів у своїх спогадах у книжці «Рабім гешів ле-ягадут ве-хасидут» про урок «Танії», в якому він брав участь у період, коли навчався в харедимній єшиві. Через деякий час голови єшиви оголосили, що того, хто продовжить вивчати «Танію» на уроці, буде вигнано з єшиви, і у відповідь видатні хасиди Хабаду заснували «Томхей Тмімім» у Варшаві.

Єшива розвивалася з великим успіхом, і за рік-два лав у бейт-мідраші стало понад сто, аж поки приміщення не стало надто тісним, щоб умістити всіх учнів, і тоді єшива перейшла займатися до більшої синагоги.

Головою єшиви було призначено рава Шимона Енгеля, а духовним керівником — рава Алтера Сімховича.

Коли кількість учнів єшиви сягнула трьохсот — приблизно в 5685 році (1924/1925), — єшива переїхала до спеціальної просторої триповерхової будівлі на вулиці Мальвського, а до ради правління єшиви ввійшов також рав Єхіель-Цві Гурарі. Інспектором і координатором вивчення нігле в усіх підрозділах єшиви було призначено рава Шмуеля Залманова.

Одним із шадарів єшиви та з головних помічників у її утриманні був рав Менахем-Цві Рівкін. У 5686 році (1925/1926) правління єшиви надіслало йому розкішну грамоту, в якій присвоює йому звання «вельми почесного члена» за «його велику справу і велику роботу на благо утримання єшиви».

У 5688 році (1927/1928) Ребе Раяц відвідав Варшаву вперше і висловив задоволення порядком та управлінням єшиви в цьому місті, і висловився, що учням єшиви належать найкращі матеріальні умови, а про поведінку учнів сказав: «Я ж був виконавчим директором у „Томхей Тмімім“, і якби я представив своєму батькові таку справу, я отримав би відзнаку».

У 5689 році (1928/1929) Ребе Раяц знову приїхав до Варшави, і цього разу для того, щоб влаштувати на подвір'ї єшиви весілля своєї доньки ребецн Хаї-Мушки з Ребе, яке відбулося 14 кислева того ж року. На той час в єшиві вже навчалися кілька сотень бахурім.

У 5692 році (1931/1932) в єшиві «Томхей Тмімім» у Варшаві було засновано відділення «мехіна» для молодших учнів.

До того часу в єшиві було два шіури для учнів віком 14–17 років і «зал» для старших, які займалися самостійно. Тепер додалася також «мехіна» для учнів віку бар-міцви або молодших.

У 5694 році (1933/1934) Ребе Раяц переїхав на постійне проживання до Варшави, і тоді було відкрито філії єшиви під назвою «Ахей Тмімім» у кількох містах Польщі та Литви.

На той час головами єшиви були також рав Єгуда Ебер і рав Дов-Бер Гарфінкель.

У 5696 році (1935/1936), коли Ребе Раяц переїхав з Варшави до Отвоцька, разом із ним виїхали і старші учні, і Центральна єшива «Томхей Тмімім» відкрилася заново в Отвоцьку, а в місті залишилися тільки три молодші класи, які існували до вторгнення нацистського лиходія, хай зітреться ім'я їхнє.

У цій єшиві виходили випуски «Га-Тамім»[1].

Відділення єшиви

Крім центральної єшиви у Варшаві-Отвоцьку, було засновано понад десять відділень у різних містечках Польщі, Литви та Латвії. Вони слугували підготовчими єшивами для великої єшиви у Варшаві-Отвоцьку.

  • У 5686 році (1925/1926) було засновано відділення в Отвоцьку (яке проіснувало лише один рік)
  • У 5687 році (1926/1927) було засновано відділення у Вільні
  • У 5689 році (1928/1929) було засновано ще одне відділення в Лодзі
  • У 5690 році (1929/1930) було засновано ще одне відділення в Хмільнику
  • У 5692 році (1931/1932) було засновано ще відділення в Пабяніце, у Ризі, у Ковелі та в Барановичах (три останні проіснували лише один рік)
  • У 5695 році (1934/1935) було засновано ще відділення в Глибокому та в Рацьонжі [або Рацьонфі]
  • У 5696 році (1935/1936) було засновано ще одне відділення в Хелмі
  • У 5697 році (1936/1937) було засновано ще одне відділення в Данкре, у Латвії
  • У 5698 році (1937/1938) було засновано ще відділення в Калушині, Ленчні та Стопниці
  • У 5699 році (1938/1939) було засновано ще одне відділення в Лівенгофі (Ліванах), у Латвії. На початку 5701 року (1940/1941) відділення в Лівенгофі та в Данкре об'єдналися і переїхали до Риги

У цих єшивах у передвоєнні роки навчалися тисячі учнів, майже всі з яких загинули під час Голокосту. Урятувалися лише близько ста або ста п'ятдесяти учнів.

Додаткова література

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Історію єшиви докладно викладено в «Толдот Хабад бе-Полін, Літа ве-Латвія»

Повідомити про помилку на цій сторінці