«Томхей Тмімім» Вільна

Єшиву «Томхей Тмімім» Вільна засновували двічі: уперше — з ініціативи хабадських хасидів міста, а з початком Другої світової війни її заснував наново Ребе Раяц.
Початок єшиви та її заснування
На початку місяця нісана 5687 року (квітень–травень 1927) шадар р. Лемл Модер проїжджав через місто Вільну і спонукав хабадську громаду міста заснувати відділення єшиви «Томхей Тмімім». Уся громада погодилася з пропозицією, і 13 нісана вони написали Ребе Раяцу листа, у якому розповіли про своє бажання заснувати єшиву «так, щоб усе її керівництво було під керівництвом його святості, і дух його святості був би духом життя на шляхах цієї єшиви». Наприкінці листа вони просили згоди Ребе на заснування єшиви й повідомили, що про всі матеріальні умови подбають члени громади. Листа підписали сімнадцять членів громади — «члени комітету „Томхей Тмімім“ Вільна».
27 нісана Ребе Раяц відповів їм листом, у якому дає свою згоду на заснування єшиви й висловлюється словами: «Я зрадів цьому пробудженню, і дуже-дуже добра ця справа».
Члени ради єшиви одразу розіслали листи хасидським рабинам провінційних міст в околицях Вільни, щоб повідомити про відкриття єшиви, і внаслідок цього зібралося первісне ядро з 13 тмімім віком 14–15 років.
У Рош ходеш іяра в хабадській синагозі «Апатов» на вул. Віленській, 21, якій належало стати місцем навчання юнаків, відбулася урочиста церемонія відкриття єшиви. У церемонії брали участь великі знавці Тори й рабини міста на чолі з відомим гаоном р. Менахемом Касовським.
13 іяра єшива фактично відкрилася; спочатку навчалися у двох класах: у молодшому вивчали Гемару з частиною Тосафот, а в старшому — усі Тосафот. Спочатку вивчали Гемару, трактат «Гітин». Першим рамом був гаон р. Зеєв Сегаль, а машпіа і машгіахом — р. Мордехай-Лейб Гроссбаум. Р. Шнеур-Залман Зелігсон (який щодня молився в єшиві, і в синагозі, де вона розмістилася, ще до її заснування) був одним із засновників єшиви й екзаменував учнів. Членами виконавчого комітету були р. Моше Каценельсон, р. Еліягу Вайц, р. Ашер-Аншель Рабінович і р. Хаїм-Єгошуа Капліович[1].
Перший інтернат єшиви містився на вул. Новогрудській і був дуже віддалений від синагоги «Апатов», де були їдальня та місце навчання; приблизно через рік після цього «Ваад га-кегіла» надав простору й добре провітрювану квартиру поблизу, на вул. Антокольській.
На лист правління про заснування єшиви Ребе Раяц (заарештований 16 сівана) не відповів. Коли він виїжджав з Росії на початку зими 5688 року (1927/1928), потяг зупинився у Вільні на короткий час, який не дозволив відвідати єшиву, і голова єшиви та машпіа зустрілися з ним на вокзалі.
Зустрічі учнів єшиви з Ребе Раяцом
Візит 5688 року (1927/1928)
Одразу після виїзду Ребе Раяца з Радянського Союзу анаш у Варшаві просили його приїхати й оселитися там, але Ребе відповів, що це неможливо з різних причин, і оселився в Ризі, у Латвії. Першої свічки Хануки Ребе повідомив, що бажає приїхати з візитом («орієнтовно не раніше місяця швата») до Варшави та її околиць, і відтоді почалися приготування до поїздки. Коли про це почула хабадська громада Вільни, її члени попросили Ребе зупинитися в їхньому місті на зворотному шляху з Варшави додому, до Риги («загалом — заради піднесення рогу світла хасидуту . . а особливо — для зміцнення становища нашої святої єшиви»). Фактично Ребе поїхав з візитом до Варшави 28 швата і пробув там близько двох тижнів, а після Пурима виконав їхнє прохання й зупинився в місті на кілька днів.
Спочатку планувалося, що Ребе пробуде в місті лише два дні, але внаслідок прохання хасидів, які жили в містечках поблизу міста, Ребе затримався в місті на тиждень.
У вівторок, 21 адара, Ребе прибув до міста, і на вокзалі його зустрічав величезний натовп, що утворив живий коридор від міського вокзалу до готелю «Італія»[2], у якому зупинився Ребе.
Наступного дня, у середу, 22 адара, Ребе відвідав синагогу «Апатов», де, як сказано, містилася єшива, пройшов між столами юнаків і особисто побажав тмімім чудових побажань. Потім Ребе ввійшов до залу єшиви, який був повний хасидів, і виголосив маамар.
Як сказано, Ребе затримався в місті на тиждень, протягом якого до Ребе приходили багато людей, і навіть р. Хаїм-Озер Гродзенський зустрівся з Ребе. Увесь тиждень учням єшиви як виняток дозволяли входити до готелю, і вони навіть вечеряли там.
У листі від 7 нісана Ребе пише хасидові Шмуелю-Абе Доліцькому[3]: «З великими труднощами далася мені ця поїздка, але, дякувати Всевишньому, я наситився насолодою від єшиви „Томхей Тмімім“, хай береже її Творець і рятує, у Варшаві і також у Вільні, і дякувати Всевишньому за це».
Зустріч 5691 року (1930/1931)
У 5691 році (1930/1931) 12 тамуза — свято Геули Ребе Раяца — випало на Шабат, і на цей особливий Шабат Ребе приїхав провести Шабат у Варшаві. На цей особливий Шабат прибули учні єшив Вільни та Лодзі, а після Шабату Ребе прийняв учнів на єхідут.
Візит 5692 року (1931/1932)
У місяцях тамуз—менахем-ав 5692 року (серпень–вересень 1932) Ребе перебував у місті Друскеники для лікування, а на зворотному шляху додому проїжджав через міста Людмир, Вільну і Варшаву.
До міста Вільни Ребе прибув у четвер, 30 менахем-ава, і зупинився в готелі «Грейстон». У ніч Шабату Ребе молився в хабадській синагозі «Апатов», де містилася єшива, і навіть виголосив там маамар.
Наприкінці візиту до міста Ребе побажав відвідати й єшиву. Коли він увійшов до приміщення для навчання, була пізня нічна година, і попри це юнаки з великою старанністю навчалися за довгими столами. Коли Ребе ввійшов, усі встали на ноги й запала цілковита тиша на кілька хвилин, аж поки Ребе не сказав: «Голос — голос Яакова, я хочу чути голос Тори», і тмімім одразу повернулися до навчання. Ребе пройшов між столами, вдивляючись в обличчя кожного з присутніх у кімнаті, а потім дав своє святе благословення учням і зібраним.
Зустріч 5694 року (1933/1934)
22 сівана 5694 року (5 червня 1934) Ребе Раяц відвідав місто Глибоке у Віленському краї і дорогою (з Варшави) зупинився на кілька годин у Вільні. Ребе Раяц пробув там близько двох з половиною тижнів, і протягом цього часу до нього приходили всі хасиди, які жили в околицях.
Особливе ставлення Ребе Раяца до єшиви
Матеріальна підтримка єшиви
Єшива офіційно отримувала підтримку з «Купат Рабейну» в розмірі 100$ на місяць.
Ребе навіть написав особливого листа р. Хаїму-Озеру Гродзенському з проханням про підтримку єшиви.
Коли директор єшиви рав Еліягу Вайц написав Ребе взимку 5694 року (1933/1934), що основне керівництво єшивою лягає на нього і він хоче піти зі своєї посади, Ребе застеріг його від цього, побоюючись, що такий крок призведе до закриття єшиви, і для його підтримки написав листи до обох синагог хабадських хасидів міста; у цих листах він просить анаш підтримати єшиву.
Іспит учнів
Узимку 5690 року (1929/1930) єшиву відвідав р. Ар'є-Лейб Шейнін і проекзаменував учнів. Про його враження члени правління повідомили в листі Ребе Раяцу.
Узимку 5691 року (1930/1931) Ребе Раяц послав гаона р. Єгуду Габера проекзаменувати учнів єшиви. Рав Габер пробув в єшиві майже цілий рік, протягом якого безперервно й постійно доповідав Ребе Раяцу.
Голови єшиви
Основна стаття – Єгуда Габер, Іцхак-Дов Ушпаль
Рав Єгуда Габер
Починаючи із зими 5690 року (1929/1930) гаон р. Єгуда Габер перебував у Ризі після виїзду з Росії, але ще не отримав дозволу на в'їзд до Сполучених Штатів, і Ребе Мелех га-Мошіаху шліта було доручено перевірити його. Після того як Ребе повідомив свої враження Ребе Раяцу, Ребе Раяц узимку 5691 року (1930/1931) послав вищезгаданого гаона р. Єгуду Габера проекзаменувати учнів єшиви. Після іспиту він написав Ребе Раяцу довгого листа, у якому докладно розповів про єшиву. Після того як і в 5691 році (1930/1931) він не отримав дозволу на в'їзд до США, Ребе Раяц призначив його головою єшиви. Рав Габер очолював єшиву до кінця 5694 року (1933/1934).
Рав Іцхак-Дов-Бер Ушпаль
Рав Ушпаль був одним із перших учнів єшиви «Томхей Тмімім Любавич» у Вільні — у 5687 році (1926/1927) — і продовжував навчатися в ній до 5689 року (1928/1929), коли перейшов навчатися до «Томхей Тмімім» Отвоцьк.
Після Грізних днів 5695 року (1934/1935) він отримав листа від Ребе Раяца, який наказував йому негайно вирушити до єшиви у Вільні й служити там рабином і директором; рав Ушпаль був головою єшиви до початку Другої світової війни в місяці елул 5699 року (серпень–вересень 1939), коли єшива закрилася, а учнів було відіслано по своїх місцях.
Єшива під часГолокосту
Втеча учнів до міста
Як згадувалося вище, з початком Другої світової війни учнів-тмімім у Вільні відіслали додому.
Під час Другої світової війни Росія захопила великі частини Литви, але місто Вільна ще перебувало в руках незалежного литовського уряду. З огляду на те, що місто не перебувало під контролем ні Росії, ні Німеччини, Ребе Раяц велів тмімім із районів Варшави та Отвоцька, які зазнавали бомбардувань, утекти до Вільни й заснувати там єшиву наново. Тмімім з Варшави прибували до єшиви невеликими групами і навіть поодинці, бо їм доводилося таємно переходити 2 кордони: спочатку треба було таємно перейти кордон між Німеччиною і Росією, а потім кордон між Росією та Литвою. Майже рік Ребе й далі спонукав усіх учнів-тмімім таємно переходити кордон до Вільни — доки на свято Шавуот росіяни не захопили й Вільну, і в'їзд до міста не став неможливим. До місяця кислева дістатися до єшиви вдалося приблизно двадцятьом юнакам. У період свого найвищого розквіту єшива налічувала багато десятків юнаків, а можливо, і більше (оскільки про кінець цього щасливого періоду в єшиві свідчень немає). Більшість із них зрештою справді врятувалися від страшного Голокосту.
Єшива містилася на своєму колишньому місці, у синагозі «Апатов».
Підтримка єшиви Ребе Раяцом
Єшива, відкрита за прямою вказівкою Ребе Раяца, удостоїлася невпинного заохочення і великої підтримки.
Багато учнів, які повідомили Ребе в листі про своє благополучне прибуття до єшиви, отримали від Ребе лист у відповідь із благословеннями на успіх в єшиві.
Ребе утримував єшиву у фінансовому відношенні й залучав для цієї мети пожертви багатьох осіб і різних організацій; з цього питання є безліч його листів[4].
Персонал єшиви
До Вільни втекли не лише учні єшиви, а й багато рабинів утекли в цей район, і в єшиві служили багато рабинів.
Головою єшиви був рав Іцхак-Дов-Бер Ушпаль, який був головою єшиви і в її попередньому втіленні. Після закриття єшиви з початком війни рав Ушпаль повернувся до себе додому, у Корніц, але через деякий час з'ясувалося, що це містечко залишилося на російському кордоні, і рава Ушпаля таємно переправив один з його друзів пізньої нічної години.
Ще одним директором єшиви був рав Моше-Лейб Родштейн.
Ребе Раяц призначив машпіа рава Єгошуа-Айзіка Баруха, який їв разом з юнаками і проводив з ними фарбрейнгени. Ще одним машпіа був рав Шмуель Залманов, який служив також директором єшиви[5], щодня давав урок «Танії», а зі старшими учнями час від часу вивчав також маамари хасидуту та листи.
Рав Ісраель-Зеєв Густман також вважався головою єшиви і давав учням глибокі уроки з нігле (ще одним магід шіуром в єшиві був р. Залман, колишній учень Гродненської єшиви й друг рава Ісраеля Густмана. Його уроки здобули добру славу, і багато міснагдім посилали своїх синів до єшиви завдяки цим урокам, хоча й знали, що це виразно хабадська єшива).
Рав Еліягу-Моше Ліс служив машгіахом і давав урок Гемари молодшим учням. Крім того, він багато розмовляв з юнаками.
Крім того, багато рабинів з околиць часто приїжджали відвідати єшиву, серед них р. Ар'є-Лейб Шейнін, р. Ісраель-Ноах Хацкевич та інші.
Закриття єшиви
На свято Шавуот 5700 року (12 червня 1940) росіяни захопили Вільну, але ще не заподіяли зла євреям міста та єшивам. Ребе Раяц одразу розпочав енергійну роботу з порятунку учнів із цього району, і справді, більшість із них зрештою дісталися до безпечної країни через Росію та Японію.
29 сівана 5701 року (24 червня 1941) місто захопили нацисти, і вони зігнали його єврейських мешканців до гетто[6]. Ліквідація гетто почалася 1 елула 5703 року (1 вересня 1943), і, крім кількох десятків партизанів, яким удалося таємно вибратися за межі гетто, під час Голокосту нацисти знищили близько ста тисяч євреїв Віленського гетто.
У 5780 році (2019/2020)
Улітку 5780 року (2019/2020), унаслідок епідемії коронавірусу, яка завадила багатьом учням-тмімім навчатися в єшивах Святої Землі, близько місяця діяла єшива в Бейт Хабаді, що міститься в місті.[потрібне джерело]
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ Слід зазначити, що багато членів громади займалися заснуванням єшиви та керівництвом нею, серед них: р. Мендл Левін, р. Лейб Фрейдін, р. Шмуель Ротнер, р. Моше Каценельсон, р. Хаїм Шпрейрген.
- ^ який належав любавицькому хасидові
- ^ «Ігрот кодеш» його святості Адмора Раяца, т. 16, лист 5862
- ^ «Ігрот кодеш», т. 5.
- ^ На бланку єшиви було написано: «Учні-біженці у Вільні, під керівництвом рабинів Моше-Лейба Родштейна і Шмуеля Залманова». Слід зазначити, що один з листів підписаний від руки: «директор Йосеф-Цві Котлярський», і можливо, що в єшиви був третій директор.
- ^ Ще до створення гетто німці вбили майже половину єврейських мешканців міста. Припускають, що в період між захопленням міста і створенням гетто було вбито близько тридцяти п'яти тисяч осіб із вісімдесяти тисяч єврейських мешканців міста.