Перейти до вмісту

Ефраїм Вольф

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно відредагувати. Причина: стиль оповідний, а не енц..
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю необхідно відредагувати. Причина: стиль оповідний, а не енц..
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Ефраїм Вольф
Голова «Агудат хасидей Хабад» в Ізраїлі
Основна інформація
Дата народження21 менахем-ава 5680 (5 серпня 1920)
Дата смерті26 швата 5763 (29 січня 2003)
Місце похованняГар-га-Менухот[В]
КраїнаІзраїль[В]
Місце проживанняЄрусалим, Лод
Рід діяльностівиконавчий директор[В]
Освітаєшива Тельз, «Торат емет» у Єрусалимі
Посадаголова «Агудат хасидей Хабад» в Ізраїлі (5723—5750), головний директор Центральної єшиви «Томхей Тмімім» в Ізраїлі, голова «Мерказ ле-іньоней хінух», голова видавництва «Кегот» і «Махане Ісраель» у Святій Землі, член правління Всесвітньої «Агудат хасидей Хабад»
УчителіШмуель Левітін, та інші
Сім'я
БатькоБіньямін Вольф
МатиБрайндл (Берта) Вольф
ДружинаПеся Вольф, дочка Аврагам Паріз
ДітиНатан Вольф, Шалом-Дов-Бер Вольф, Менахем-Мендл Вольф, Ельяким Вольф, Біньямін Вольф, Брайндл
Родовід

Рав Ефраїм Вольф (21 менахем-ава 5680 (5 серпня 1920) — 26 швата 5763 (29 січня 2003)) — голова «Агудат хасидей Хабад» в Ізраїлі, обіймав посаду головного директора Центральної єшиви «Томхей Тмімім» в Ізраїлі, голови «Мерказ ле-іньоней хінух», видавництва «Кегот» і «Махане Ісраель» у Святій Землі. Член правління Всесвітньої «Агудат хасидей Хабад» і мережі «Огалей Йосеф-Іцхак» в Ізраїлі. Ребе висловився про нього: «Моя людина в Землі Ізраїлю — це Ефраїм Вольф».

Біографія

Рав Ефраїм Вольф у Ребе
Рав Ефраїм Вольф у дитинстві зі своїм батьком р. Біньяміном

Народився в місті Нюрнберзі в Німеччині в сім'ї рава Біньяміна і Брайндл (Берти) Вольф. Його батько був одним із небагатьох, хто дотримувався Тори й заповідей у своєму місті — місті, якому дух Гаскали завдав смертельного удару, і так Ефраїм був єдиною дитиною у своєму місті, що дотримувалася заповідей. У віці всього 5 років він їздив сам щодня довгу годину дороги до найближчого міста, де був заклад, у якому виховували в дусі Тори й заповідей. Його батько був одним із видатних євреїв Нюрнберга, людиною дуже заможною. Більшу частину свого майна він віддавав на громадську діяльність серед бідняків свого міста, не заради отримання нагороди. У його юності троє його дядьків померли молодими, і батько взяв на себе відповідальність за утримання цих трьох родин із їхніми дітьми, підтримував їх грошима і дбав про всі їхні потреби до їхніх весіль. У цьому домі милосердя ріс юнак Ефраїм, і вже в юності в ньому виявилися неабиякі здібності.

Коли йому було близько десяти років, він поїхав із дому до міста Мангейм, де жила його старша сестра, і там навчався в закладі Тори, що відповідав його вікові. Бар-міцву він справив, перебуваючи в Бельгії, де вперше познайомився з хасидами Хабаду; там він познайомився з равом Давидом-Моше Ліберманом, рабином громади «Шомрей га-дат» і «Кегілат Хабад» в Антверпені, Бельгія сьогодні, і з равом Моше Цаховалем[1] та іншими особистостями, які в майбутньому посіли центральне місце в Хабаді і наблизили його до перших кроків у світ хасидизму Хабад.

У єшиві

У 5693 році (1932/1933), із приходом нацистів, хай зітреться ім'я їхнє, до влади в Німеччині, його батько зрозумів, що має статися, і продав частину свого майна. Більшу частину він був змушений залишити у своєму місті і втік із родиною до Голландії. У ці роки юнак Ефраїм навчався у великій єшиві Тельз і був одним із найздібніших учнів єшиви. У той період із ним встановив зв'язок видатний машпіа рав Шмуель Левітін, який був тоді рабином сусіднього Ракішока, і разом із групою інших учнів вони таємно вивчали уроки хасидуту.

До місяця тішрей 5699 (вересень–жовтень 1938) рав Левітін відправив його перебувати при Ребе Раяці в Отвоцьку, де він уперше познайомився з Ребе Раяцем, а також із хатна де-вей несіа — Ребе, який провів той тішрей при Ребе Раяці.

Після закінчення місяця тішрей удостоївся увійти на єхідут до Ребе Раяца, який благословив його на успіх.

У Землі Ізраїлю

З Отвоцька р. Ефраїм поїхав до Вільни, де провів кілька місяців, щоб оформити документи, необхідні для втечі від війни. Батько, який перебував у Голландії, надіслав йому гроші й документи, і після поневірянь бездоріжжям він дістався до Одеси. У цьому місті він сів на корабель, що прямував до Землі Ізраїлю, — один з останніх кораблів, яким вдалося залишити Одесу під час війни.

Прибувши до Землі Ізраїлю, р. Ефраїм вступив на навчання до єшиви «Торат емет» в Єрусалимі, де старанно займався Торою і служінням. Там він познайомився з равом Моше Ашкеназі, який народився з ним в один день, і вони стали друзями до кінця своїх днів. З листів, отриманих ним у той період від Ребе Раяца, випливає, що р. Ефраїм писав Ребе про порядок свого служіння Б-гові і просив порад і вказівок.

Одруження

Узимку 5701 року (1940/1941) хасид рав Моше Дубинський запропонував р. Ефраїму Вольфу шідух — дочку відомого хасида рава Аврагама Паріза, Песю (- померла у святий Шабат, Шабат Хазон, 6 менахем-ава 5784 (10 серпня 2024) — у віці 101 року). Р. Аврагам, відомий як хасид, який не робить найменшого кроку без явної вказівки Ребе, тим більше такого кроку, — а оскільки в ті дні він перебував у Нью-Йорку, — увійшов до Ребе з питанням про пропозицію шідуху для своєї дочки. На цю пропозицію відповів йому Ребе Раяц, відгукуючись із похвалою про запропонованого нареченого: «Іх гоб айнгеворцлт а ерез ін Ерец га-Кодеш» (Я посадив кедр у Святій Землі). Зрозуміло, що після такої заяви з вуст Ребе р. Аврагам негайно погодився на шідух і навіть надіслав термінову телеграму до Петах-Тікви, де жила його родина, щоб шідух уклали якомога швидше.

У рош ходеш адар 5701 (лютий–березень 1941) відбулися заручини, а через рік, 2 адара 5702 (19 лютого 1942), він одружився з пані Песею. Після весілля продовжував старанно навчатися, згідно з вказівкою, даною йому Ребе Раяцем.

Поширення звістки про Визволення

Кілька років р. Ефраїм заробляв на життя відправленням посилок до Росії, при цьому приділяв багато часу благодійності в Єрусалимі та збиранню коштів для нужденних і бідняків Єрусалима разом зі своїм другом по єшиві равом Моше Ашкеназі.

Уже тоді р. Ефраїм був усім серцем і душею відданий святим справам Ребе Раяца. У той період Ребе закликав до швидкого Визволення під гаслом «Негайно — до тшуви, негайно — до Визволення». Разом із цим виходили листки «Га-Кріа ве-га-Кдуша», які виражали цей заклик. Р. Аврагам Паріз, який перебував тоді в Нью-Йорку, надсилав своєму зятеві р. Ефраїму листки «Га-Кріа ве-га-Кдуша», і він разом із равом Давидом Ханзіним передруковували їх і протягом довгих тижнів їздили по всій Святій Землі, щоб поширювати їх. Вони знали, яке велике значення Ребе Раяц надавав поширенню цих листків.

Громадська діяльність

Рав Ефраїм Вольф із Залманом Шазаром

У 5709 році (1948/1949) залишив свою роботу і був призначений директором єшиви «Томхей Тмімім» у Лоді, а в наступні роки був призначений на низку громадських посад і став з роками одним із провідних громадських діячів руху Хабад у Святій Землі та зв'язковим Ребе в більшості питань, пов'язаних із розвитком хабадських поселень і діяльністю в межах Святої Землі.

Був також знавцем Тори: попри численні заняття, усі роки суворо дотримувався щоденного уроку Гмари в полуденні години з одним з учнів єшиви «Томхей Тмімім» Лод.

Директор Центральної «Томхей Тмімім»

Рав Ефраїм Вольф, рав Біньямін Городецький, рав Еліезер Красик і рав Пінхас Альтгойз із гостями в єшиві

Наприкінці 5709 року (1948/1949) був призначений керівниками «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі директором єшиви «Томхей Тмімім» Лод, заснованої приблизно за півроку до цього равом Зушею Вілімовським.

Р. Ефраїм прийшов у сферу громадської діяльності на благо громади за прямою вказівкою Ребе Раяца.

У рамках керівництва Центральною «Томхей Тмімім» керував низкою хабадських закладів (деякими — лише протягом певних років):

Рав Ефраїм Вольф і рав Зуша Вілімовський у Ремісничому училищі Кфар-Хабад

Щороку їздив до Ребе на 19 кислева і подавав Ребе і раву Хаїму-Мордехаю-Айзику Ходакову звіт про виконання вказівок і завдань, які Ребе доручив йому виконати, і тоді ж отримував додаткові вказівки на наступний рік[2].

Його відданість закладам була дивовижною: протягом чотирьох років, з 5709 по 5713 рік, він їздив щонеділі з Єрусалима до Лода і повертався додому до п'ятниці, а його дружина весь тиждень сама дбала про їхніх дітей. Лише в 5713 році (1952/1953) він переїхав із родиною до Лода, і тоді їм стало легше.

Р. Ефраїм керував закладами з чистими руками, наприклад: крісло, на якому він сидів у своєму кабінеті, було з пожертви, яку єшива отримала від зали урочистостей, що змінила меблі; а коли одного разу тмімім попросили встановити кондиціонер у залі єшиви в Лоді, р. Ефраїм підвівся і вимкнув кондиціонер у своєму кабінеті, щоб відчувати те, що відчувають вони.

Мережею чудових закладів він керував близько півстоліття.

Голова «Агудат хасидей Хабад»

Був довіреною особою і представником Ребе в Країні понад п'ятдесят років і обіймав також посаду голови «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі у 5723-5750 роках (1962–1990).

Його попередником на посаді голови «Агудат хасидей Хабад» був рав Еліезер Красик, а після його відходу з життя в 5720 році (1959/1960) і відходу з життя члена правління «Агудат хасидей Хабад» р. Пінхаса Альтгойза в 5723 році (1962/1963) керівництво «Агудат хасидей Хабад» було передано раву Ефраїму Вольфу.

Рав Вольф керував «Агудат хасидей Хабад» близько 30 років. У 5750 році (1989/1990) Ребе вказав відновити діяльність «Агудат хасидей Хабад». На посаду голови «Агудат хасидей Хабад» було призначено рава Шломо Майданчика[3].

Усі роки р. Ефраїм був довіреною особою і прямим шаліахом Ребе для виконання дуже багатьох доручень у багатьох галузях, серед них — таємні доручення у справах, що стоять на вершині життя Святої Землі. Майже всі справи Ребе у Святій Землі проходили через нього, і вони виконувалися старанно, віддано, скромно і з необхідною ґрунтовністю. У цій діяльності він працював у співпраці спочатку з керівниками «Агудат хасидей Хабад» — равом Еліезером Красиком, равом Пінхасом Альтгойзом і равом Моше Гурарі, а в інший період діяв задля розвитку закладів і хабадських поселень разом із равом Шломо Майданчиком на його посадах голови ради Кфар-Хабада і голови «Агудат хасидей Хабад». Так само рав Вольф багато діяв у мівцоїм Ребе у співпраці з головою «Цеірей Хабад» равом Ісраелем Лейбовом.

Залишив усі свої посади через справу «мідьяним» і передав естафету захисту равові-хасидові р. Йосефу-Іцхаку Ааронову.

Відхід з життя

Рав Ефраїм помер 26 швата 5763 (29 січня 2003) і був похований на Гар-га-Менухот в Єрусалимі опівдні в середу, поруч зі своїм сином, равом Шалом-Дов-Бером Вольфом. У похоронній процесії, що вийшла з єшиви «Томхей Тмімім» Лод, брали участь понад тисячу хасидів Хабаду.

Родина

Додаткова література

  • Зуша Вольф, «Ємей тмімім» — серія з восьми томів, що містить його листування з Ребе і вказівки Ребе громадським діячам анаш у Святій Землі з 5710 року (1949/1950) до Холь га-моеду Сукот 5749 (вказівка мобілізуватися заради «Гімел»).
  • Р. Зуша Вольф, «Громадська діяльність» — особисті вказівки й настанови, отримані ним від Ребе з питань громадської діяльності, з додатком фотокопій листування, 300 сторінок, шват 5774 (січень 2014).
  • Р. Зуша Вольф «Га-Менагель», менахем-ав 5782 (липень–серпень 2022)[4].
  • Р. Зуша Вольф «Ешет хавер» шват 5785 (січень–лютий 2025).

Зовнішні посилання


Попередній:
Хаїм-Еліезер Красик
Голова «Агудат хасидей Хабад»
5723 — 5750
Наступний:
Шломо Майданчик

Примітки

Ефраїм Вольф згадується ще в 132 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 1717363500

Повідомити про помилку на цій сторінці