Старійшини анаш
| Старійшини анаш | |
|---|---|
Найстаріші любавицькі хасиди називаються титулом найстаріші хасиди або старійшини анаш. Вони служать взірцем для молодих хасидів у втіленні шляхів хасидуту та його настанов і енергійно плекають єдність, любов і братерство між хасидами.
Гідність найстаріших хасидів
Найстаріші хасиди були давніми хасидами, які повторювали слова і звичаї наших Ребе, провідників поколінь. Їх називають «центральною опорою» хасидизму.
Більшість відомих нам історій про наших Ребе, провідників поколінь , походять від найстаріших хасидів, які чули або бачили те, що сталося, і передали це своїм нащадкам.
Один із найстаріших хасидів якось висловився про двох братів: вони люблять один одного так, як хасиди люблять один одного.
Ставлення наших Ребе, провідників поколінь, до найстаріших хасидів
Ребе Рашаб сказав: треба вчитися переймати від найстаріших хасидів. Якось у Любавичах перебували двоє з великих хасидів, і впродовж трьох чвертей року я займався речами, про які тоді йшлося.
У «Сефер га-маамарім»[1] розповідається, що найстаріші хасиди всіх поколінь застерігали своїх вихованців, щоб у кожну пору року вони згадували, як виглядала ця пора в хасидів у минулі роки. Як виглядали в хасидів за давніх днів місяць елул, дні сліхот, підготовка до Рош га-Шана і Йом Кіпуру, час нашої радості, будні, суботи і свята року[2].
Найстаріші хасиди мали звичай казати: «Хто такий хасид? Той, хто господар над самим собою»[3]. Ребе Рашаб сказав: «Хасид створює навколо себе середовище. Якщо навколо нього немає середовища — він має добре перевірити себе, свій особистий стан. Сам цей факт — що він не створює середовища — має зламати його, і він має запитати себе: що я роблю у світі?»[4].
Ще сказав Ребе Рашаб: «Літній хасид має присвятити себе настановлянню аврехів, і наскільки настановляють іншого, настільки людина має вдвічі настановляти саму себе»[5]. Водночас у хасидів не вживали вислову «старий хасид», а казали «літній хасид» («а ельтерер хосид»). І якось сказали перед Ребе Раяцем, що його вірний секретар, хасид р. Єхезкель Фейгін, висловився: «Хасид ніколи не старіє», і Ребе дуже сподобався цей вислів.
Ребе Раяц каже в одній зі своїх сіхот[6]: «Хасид не переслідує і не переслідуваний. Він не женеться за матеріальними речами і не переслідуваний лихим началом». Подібно до цього він пише в одному зі своїх листів[7]: «Хасид глузує з лихого начала. Уся робота — з тваринною душею, а не з лихим началом».
Ще він каже, що суть хасида — радість і любов до ближнього. І так він пише[8]: «У хасидів ніколи не бракувало радості й дружби. Ці дві речі — хасидські риси, і вони завжди є в їхній суті та в їхньому бутті, тільки іноді вони приховуються і їх треба розкрити».
У листі до рава Єкутіеля Гріна про його коментар «Маскіль ле-Ейтан» на книгу «Танія» і в кількох маанот раву Йосефу Вайнбергу та зауваженнях на аркуші його уроків, з яких було надруковано книги «Шіурім бе-сефер га-Танія», Ребе вказав радитися з найстарішими хасидами, які навчалися в єшиві «Томхей Тмімім» і в єшиві «Томхей Тмімім» Варшава[9].
Найстаріші хасиди сидять позаду Ребе на його святих фарбрейнгенах.
У хабадській літературі
Багато книг і брошур було написано під впливом найстаріших хасидів.
Див. також
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ (5709)
- ^ Як написано в «Сефер га-маамарім»
- ^ «Сефер га-сіхот 5697», с. 240
- ^ «Гайом йом», 30 адара I
- ^ «Сефер га-сіхот 5705», с. 18
- ^ «Сефер га-сіхот 5704», с. 102
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 13, с. 433
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 5, с. 246
- ^ Лист Ребе до рава Гріна, книга «Гейхал Менахем», частина 2, с. 167-168. Маанот і зауваження раву Вайнбергу: «Лікут маанот кодеш» 5723, маане 190. Доповнення, частина 5, с. 64. Зауваження на аркуші уроків: на «Лікутей амарим», розділ 14, розділ 38. «Ігерет га-кодеш», розділ 6 (тшура Славін, Рош ходеш шват 5786 (січень–лютий 2026), с. 84). «Ігерет га-тшува», розділ 7 (тшура Мас, 21 елула 5784 (24 вересня 2024), с. 126). Наведено в примітці рава Леві Мендельзона, збірник «Гаарот у-біурім бе-торат кавод кдушат Адмор шліта», випуск 276, с. 20.
Код особи: № 3973167800