«Томхей Тмімім» Кутаїсі (Грузія)

Єшива «Томхей Тмімім» Кутаїсі діяла в Кутаїсі в Грузії в період переслідувань КДБ євреїв, які дотримуються Тори й заповідей, у 5676–5693 роках (1915–1933) і була закрита після того, як вони її виявили. Вона знову відкрилася в період Другої світової війни, у 5698–5705 роках (1937–1945), і була знову заснована в 5765 році (2004/2005) равом Аврагамом Міхаелашвілі.
Історія єшиви
Заснування єшиви та її розвиток
У 5676 році (1915/1916) Ребе Рашаб відправив рава Шмуеля Левітіна до Грузії, щоб заснувати там єшиву.
Єшива в Кутаїсі процвітала, і через три роки вона вже стала центральною єшивою для міст Грузії[1].
Наприкінці зими 5691 року (1930/1931), коли закрилася єшива гдола у Вітебську, основні хабадські єшиви — деякі з яких до того кочували з місця на місце — перейшли до міст Грузії. Поступово в єшиві в Кутаїсі зібралося багато учнів. У книзі «Зіхронотай» рава Сасонкіна наводиться, що рабі Хаїм із Бриська був такий вражений величезною зміною, яку здійснив хасидут у Грузії, що хотів послати «людину, подібну до нього в Торі й трепеті перед Небесами», щоб брати участь у цьому величезному перевороті. На жаль, його план не здійснився повністю.
Машгіахом у єшиві був рав Міхаель Ліпскер, а директором і викладачем хасидуту був рав Шнеур-Залман Левітін. Поруч із ним вирізнялося також керівництво литовських рабинів у країні: один — рав Аврагам га-Леві Хвольс (Хвольсон), один із найкращих учнів рабі Ельханана Спектора, у столиці Тбілісі та окрузі, і другий — рав Генкін у місті Цхінвалі та округах. Грузія була однією з небагатьох країн у всьому світі[2], де існували стосунки справжнього братерства й дружби між хасидами та тими, хто належав до великих литовських рабинів. Крім того, була третя група рабинів — із мудреців Грузії, які поїхали навчатися в єшиви в Єрусалимі, щоб повернутися й принести його світло та останні новації[потрібне уточнення].
Під страхом таємної поліції
У переддень свята Песах 5693 року (10 квітня 1933) членів керівництва єшиви, а також багатьох учнів було заарештовано, а решта були змушені швидко тікати звідти.
У період Голокосту
Близько свята Песах 5698 року (16 квітня 1938) єшива в Кутаїсі знову відкрилася й продовжувала існувати там до кінця 5705 року (1944/1945).
Серед керівників єшиви були рав Йосеф Гольдберг, рав Моше Морозов і рав Шалом-Мендл Калменсон.
Також було засновано відділення єшиви «Томхей Тмімім» у містах: Оні, Сухум, Сенакі, Кулаші, Зугдіді, Поті, Батум, Сурамі, Тифліс.
Наприкінці 5705 року (1944/1945) відкрився шлях із Грузії до Бухари, і тоді останні учні перейшли навчатися до центральної єшиви — «Томхей Тмімім» Самарканд.
Єшива сьогодні
Останніми роками в місті знову було засновано єшиву, призначену для молодих бахурім віком 19–25 років, під керівництвом рава Аврагама Міхаелашвілі.
Додаткова література
- «Що таке єврей» — щоденник, написаний равом Рафаелем Вільшанським у період його навчання в єшиві в Кутаїсі під час Другої світової війни, с. 98 і далі
Примітки
- ^ «Ігрот кодеш» (Ребе Раяца) — 13, с. 221.
- ^ Якщо не єдиною