«Томхей Тмімім» Аргентина (мала)
Єшива «Томхей Тмімім» Буенос-Айрес, Аргентина — хабадська мала єшива для бахурім віком 13–16 років, що діє в столиці Аргентини починаючи з 5740 року (1979/1980).


Історія
Єшиву було засновано в 5740 році (1979/1980) за вказівкою і з благословення Ребе[1].
Основним ядром єшиви була група учнів-посланців, посланих Ребе до єшиви[2], першочерговим завданням яких було використовувати розпорядок єшиви для навчання і бути живим прикладом того, як мають виглядати розпорядок дня і поведінка бахура в «Томхей Тмімім».
Перша група, послана Ребе, вирушила до Аргентини в місяці іяр 5740 (квітень–травень 1980), і в ніч на вівторок, переддень Рош ходеш іяра, Ребе виголосив особливу сіху перед юнаками[3], які готувалися виїхати до Буенос-Айреса, щоб навчатися в новій єшиві[4].
Єшиву було засновано як єшиву гдола, а з розвитком громади й місцевих установ Хабаду відкрилася також мала єшива під назвою «Мтівта».
Єшива регулярно випускає торанічний збірник «Гаарот га-тмімім ве-анаш» під назвою «Іюней Тора», у якому друкуються нові тлумачення Тори, написані учнями й персоналом єшиви.
З 5771 по 5775 рік директором єшиви був рав Іцхак Шарого — литовський рабин і знавець Тори, тому довелося змінити директора єшиви; раву Дов-Беру Боймгартену (машпіа) запропонували стати директором, але він відмовився, сказавши, що неможливо бути машпіа бахура так само, як якщо бути лише машпіа.
У 5775 році (2014/2015) директора було змінено: замість рава Іцхака Шарого ним став рав Менахем-Мендл Накі.
До 11 нісана 5782 року (12 квітня 2022) — року 120-річчя від дня народження Ребе — єшива організувала особливу кампанію тривалістю півтора місяця, під час якої бахурім мали вивчити маамари, сіхот і фарбрейнгени за текстом і напам'ять, «шакла ве-тарья», на додачу до дотримання розпорядку занять тощо.

У 5782 (2021/2022) і 5783 роках (2022/2023) проводилася вікторина про Геулу і Мошіаха. У 5783 році (2022/2023) переможець полетів до Ребе і взяв участь у всесвітній вікторині.

Напередодні Хануки 5783 року (18 грудня 2022) після великої перемоги Аргентини у фіналі мундіалю над Францією всі мешканці Аргентини вийшли на вулиці святкувати; бахурім вийшли на центральні вулиці, щоб накладати тфілін і роздавати євреям ханукії, це був дуже великий успіх.
Під час «Мівцо Тора» 5785 року (2024/2025) велика група бахурім завершила «Торат Менахем» 5710 року (1949/1950) на додачу до 50–117 аркушів трактату «Бава Меція».
В елулі 5783 року (2022/2023) директора було змінено: замість рава Менахема-Мендла Накі ним став рав Менахем-Мендл Шпіцер, у зв'язку з переїздом рава Накі до Землі Ізраїлю.
У місяці шват директор єшиви видав листа, в якому пише, що знову призначає рава Менахема-Мендла Накі (який повернувся до Аргентини в місяці хешван).
Персонал єшиви
- Рав Менахем-Мендл Накі — директор
- Рав Менахем-Мендл Шпіцер — заступник директора
- Рав Цалі Еліав — головний машгіах
- Рав Дов-Бер Боймгартен — машгіах
- Рав Менахем-Мендл Накі — «шіур алеф»
- Рав Шломо Стоун
- Рав Менахем-Мендл Шпіцер — «шіур гімел»
- Рав Дов-Бер Боймгартен — «шіур алеф»
- Рав Давид Бойтнер — «шіур бет»
- Рав Аріель Гіло — «шіур гімел»
- Рав Менахем-Мендл Воржов — седер гірси і галахи
- Рав Йосеф-Іцхак Леві
- Рав Аріель Гіло — седер гірси і галахи
- Рав Давид Бойтнер — седер нігле
Колишній склад єшиви
- Рав Мокі Бірман — директор
- Рав Іцхак Шарого — директор
- Рав Моше Гурарі
- Рав Шауль-Моше Елітов – машпіа
- Рав Ефраїм Гальперін
- Рав Єхезкель Відо — рам
- Рав Натан-Йосеф-Іцхак га-Коген Вільдо – машгіах
- Рав Йосеф-Єгошуа Каплушник — господарський директор
- Рав Шнеур-Залман Плотка
- Рав Шалом-Матітьягу Лапідот
Зовнішні посилання
- Зібрання з нагоди 40-річчя перших шлухім до єшиви Хабаду в Аргентині

- Групова фотографія учнів-посланців в єшиві, в архіві Бібліотеки Ребе
Примітки
- ^ Див. таблицю «Шалшелет га-яхас»: «Засновник єшиви гдола в „Буенос-Айресі“, Аргентина».
- ^ Як і інші хабадські єшиви, засновані в ті роки
- ^ Разом із групою бахурім, посланих до єшиви «Томхей Тмімім» Каракас, Венесуела
- ^ Сіха ночі напередодні Рош ходеш іяра 5740 (квітень–травень 1980) («Лікутей сіхот», том 22, с. 220 і далі).