Скинія


Мішкан (що називається в Торі також «Намет Зібрання») — назва місця, особливо призначеного для перебування Шхіни, починаючи з намету, споруджуваного народом Ізраїлю в пустелі, і до побудови Храму в Єрусалимі. У ньому стояв ковчег свідчення і в ньому приносили жертви. Коли народ мандрував пустелею, Мішкан переносили разом із ним з місця на місце.
Історія
Спочатку місце святилища не було постійним і називалося «Мішкан». Перший Мішкан спорудив Моше Рабейну в пустелі. Потім, коли увійшли до Землі Ізраїлю, Мішкан багато разів переміщувався: спершу він перебував чотирнадцять років у Гілгалі, потім у Шило з 2502 до 2871 року — триста шістдесят дев'ять років, а потім близько п'ятдесяти двох років у Нові й Гівоні.
«Мішкан Шило», хоча й був побудований із кам'яних стін, не був вічним наділом. Мудреці виводили з вірша «Бо ви ще не прийшли до спокою і до наділу»: спокій — це Шило, наділ — це Єрусалим[1]. Тобто Мішкан ще не слугував вічним наділом.
Спочатку Мішкан був побудований із полотнищ і брусів, але в «Мішкані Шило» стіни були з каменів, а Храм був увесь зроблений із каменів. У хасидуті пояснюється, що ця деталь вказує на те, що Храм, у якому було піднесене Б-жественне розкриття, вже могли будувати з неживого, на відміну від Мішкану (загалом), який міг впливати лише на рослинне — бруси Мішкану — і на тваринне — полотнища[2].
Повеління про Мішкан
Збір коштів і будівництво Мішкану та його начиння
Основна стаття – Храмове начиння
Устрій Мішкану
Форма і розміри Мішкану були подобою образу Творення світу та образу Ган Едену[3].
Подвір'я Мішкану
Вхід усередину Мішкану був дозволений лише служителям Всевишнього, решті ж народу дозволялося входити лише на його подвір'я. Подвір'я, на якому стояли умивальник і жертовник всеспалення, мало прямокутну форму; його довжина (північ і південь) — 100 ліктів (близько 50 метрів), а ширина — 50 ліктів. Вхід на подвір'я був зі східного боку, навпроти входу до самого Мішкану, і його довжина — 20 ліктів.
Крім входу, закритого дорожчою запоною, подвір'я було оточене завісами з крученого віссону. Для закріплення завіс були стовпи (з невідомого матеріалу), встановлені на підніжжях із міді, а також гачки для стовпів, «їхні обручі» (щось на зразок пояса. Раші), зроблені зі срібла, і мідні кілки, але спосіб з'єднання не цілком зрозумілий. На півночі та на півдні було по двадцять стовпів, на заході — десять, а на сході — по 3 з кожного боку входу і ще чотири стовпи для запони входу. Цей опис створив багато труднощів для коментаторів, які виходили з того, що кожна завіса натягувалася між двома стовпами. З цього припущення випливало ще одне — що в кінці кожного боку і в його середині стояв один зі стовпів, — і це привело до висновку, що на кожному довгому боці стояв 21 стовп, а не 20, як описано в Торі. Ця трудність привела до різних висновків серед коментаторів і дослідників: одні стверджували, що написане не слід розуміти буквально; інші ж розв'язували трудність, припускаючи, що вхід був не посередині східного боку. Умова, встановлена барайтою «Мелехет га-мішкан», усуває всі труднощі, оскільки вона встановлює, що кожна завіса виходила за межі стовпа — на два з половиною лікті в кожен бік.
Сам Мішкан
Його місце на подвір'ї
Місце Мішкану всередині подвір'я в Торі не зазначене. У барайті «Мелехет га-мішкан» написано, що Мішкан мав розміри 30 на 10 ліктів, причому відстань від межі подвір'я на півночі, півдні та заході становила 20 ліктів, а зі східного боку — 50. Йосип Флавій вважав, що Мішкан стояв у центрі подвір'я, однак — з огляду на наявність умивальника і жертовника всеспалення — загальноприйнята думка, зокрема й серед дослідників, відповідає словам барайти.
Його структура
Полотнища Мішкану
Мішкан був спорудою особливого типу, що поєднувала звичайний намет і плаский курінь із дерев'яних брусів, — спорудою, яку можна було розбирати й переносити. Багато технічних термінів в описі Мішкану (як будівельні матеріали, так і технічні дії, необхідні для його складання, і повні розміри Мішкану та його частин) незрозумілі з простого смислу Писання. Розгляньмо спочатку опис самої Тори, а потім звернімося до слів коментаторів і дослідників.
Мішкан у вузькому сенсі цієї назви (тобто внутрішній намет) був зроблений із десяти полотнищ, витканих із дорогих матеріалів. Кожне полотнище було завдовжки 28 ліктів і завширшки 4 лікті. Кожні п'ять полотнищ були з'єднані разом в одне з'єднання завширшки 20 ліктів, а в місці стику двох з'єднань було зроблено по 50 петель на кожному, скріплених золотими гачками. Звідси випливає, що з кожного боку залишалося по 5 ліктів площі з'єднаних полотнищ, і є дві можливості це описати. Одна можливість — що полотнища звисали вертикально вздовж стін. Інша можливість — що решта ширини полотнищ була натягнута навскіс, прикріплена мотузками до землі й слугувала для зміцнення Мішкану та його статичної стійкості.
Поверх цієї системи, що називається Мішкан, була ще одна система з 11 полотнищ із козячої вовни, яка називається «намет над Мішканом». Ширина такого полотнища була такою самою, як ширина полотнищ Мішкану (4 лікті), але їхня довжина була більшою на 2 лікті й сягала 30 ліктів на полотнище. За допомогою мідних гачків полотнища були з'єднані у два з'єднання — одне з 5 полотнищ і одне з 6. Призначення 11-го полотнища — бути надлишком («серах») над Мішканом. Про розташування цього надлишку є два суперечливі описи, і, як ми побачимо далі, коментатори розійшлися в їхньому узгодженні.
Для системи намету Мішкану покриттям слугували червоні баранячі шкури, а четвертою і верхньою системою слугували шкури тахашів — термін, не з'ясований до кінця. Розміри цих двох верхніх покриттів в описі Тори не наведено.
Огель
Сам Мішкан був зроблений із брусів дерева шитім, покритих золотом. Кожен брус стояв на двох срібних підніжжях і з'єднувався із сусіднім засувами, також покритими золотом. Довжина кожного бруса була десять ліктів, а ширина — півтора лікті. На довгих боках (північ і південь) було з'єднано по двадцять брусів, і довжина споруди сягала 30 ліктів (на 10 ліктів менше за довжину полотнищ). Що ж до ширини Мішкану, то в простому смислі Писання картина менш зрозуміла. Тора вказує, що на західному боці було з'єднано шість брусів, а також ще два бруси, зроблені «для кутів Мішкану в задній частині». За переказом прийнято, що ширина була десять ліктів[4]. Є суперечка, чи були бруси Мішкану суцільними в перерізі чи порожнистими.
Основна стаття – Святеє Святих
Сам Мішкан був поділений на дві частини — Святилище і Святеє Святих, а між ними розділяла парохет, зроблена з тієї самої добірної тканини, що й полотнища Мішкану. Святилище було головним центром служіння, і в ньому були поставлені золота менора, стіл для хлібів предложення і жертовник для курінь; у Святеє Святих же був поміщений лише Ковчег завіту. Парохет, що відокремлювала Святилище від Святеє Святих, була повішена за допомогою золотих гачків на чотирьох стовпах із дерева шитім, покритих золотом, що стояли на срібних підніжжях. Щодо даху Мішкану описано, що парохет була поміщена під гачками Мішкану, але це місце неможливо обчислити з простого смислу Писання, і тому не з'ясоване співвідношення частин Святилища і Святеє Святих усередині намету.
Паралельно чотирьом стовпам парохет біля входу до Мішкану стояли п'ять стовпів, також зроблених із дерева шитім, покритих золотом, але, на відміну від срібних підніжь стовпів парохет, вони стояли лише на мідних підніжжях. Тканина запони входу також поступалася якістю тканині парохет і була подібна до тканини запони воріт подвір'я.
Поверх цієї споруди з брусів були розстелені з'єднання полотнищ. Тора не описує цього явно, але, згідно з обчисленнями довжин, а також згідно з виразом, що вживається щодо Мішкану, — «розстеляння» (а не «натягування»), — форма самого намету була пласким куренем, а не типовим наметом, натягнутим похило.
Будівельні матеріали
Будівельні матеріали, необхідні для спорудження Мішкану і виготовлення його начиння, були численні й різноманітні. Принцип, що випливає з описів Тори, такий: що ближче до внутрішніх частин святилища, то вищий рівень матеріалів, які в ньому містяться, — як металів, так і тканин. У Святеє Святих, наприклад, єдиний наявний метал — золото, за винятком підніжь брусів і стовпів, зроблених зі срібла. У Святилищі ж рівень матеріалів знижується, і відповідно підніжжя стовпів зроблені з міді — типового металу подвір'я Мішкану, де срібло трапляється лише в деяких з'єднувальних частинах, таких як гачки стовпів і гачки полотнищ.
Так само всі тканини Мішкану зроблені з крученого віссону, але якщо завіси подвір'я зроблені з простого крученого віссону, то запони подвір'я і Мішкану були зроблені «із синети, пурпуру, червленої нитки й крученого віссону, роботи вишивальника», а полотнища Мішкану і парохет були зроблені «з крученого віссону, синети, пурпуру й червленої нитки, з херувимами, роботи майстра».
Освячення Мішкану
Мішкан як центр єврейського життя
Під час стоянок синів Ізраїлю в пустелі Мішкан розташовувався в центрі табору, і довкола нього розташовувався народ у встановленому порядку. Левіти і когени розташовувалися довкола Мішкану і поруч із ним, а в ширшому колі розташовувалися дванадцять колін — по три з кожного боку.
Табір Ізраїлю поділявся загалом на три: табір Ізраїлю, табір левітів і табір Шхіни. Табір Шхіни — це Мішкан, від завіс і всередину, і всім нечистим будь-якого роду було заборонено входити туди.
Після вступу до Країни
У вченні хасидизму
Внутрішній намір Святого, благословенний Він, у створенні світів полягає в тому, щоб світ став «Дира ба-тахтонім», і це виражається головним чином через Храм, у якому перебуває Шхіна.
Про вірш «І хай зроблять Мені святилище, і Я перебуватиму серед них» мудреці сказали: не сказано «серед нього», а «серед них», і мається на увазі — всередині кожного з євреїв, тобто з Мішкану Шхіна поширюється на весь Ізраїль. А через поширення Шхіни з Мішкану на Ізраїль Шхіна поширюється і на все творіння загалом.
У Храмі було «три обителі», а саме: Азара, Святилище і Святеє Святих.
В Азарі стояв зовнішній жертовник, на якому приносили жертви. У Святилищі стояв внутрішній жертовник, на якому воскуряли куріння. У Святеє Святих стояв Ковчег завіту, у якому були скрижалі — Тора.
Головне перебування Шхіни і розкриття Ацмуту в Храмі було у Святеє Святих, на місці Ковчега, і тому в ньому було видно диво, що «місце Ковчега не входить у міру» — «неможливе з неможливих».
Наприкінці епохи Першого Храму цар Йошіягу сховав Ковчег завіту в печерах і підземних ходах під Храмовою горою, щоб він не потрапив до рук ворога, і відтоді — зокрема й за часів Другого Храму — Ковчега у Святеє Святих не було.
Створення обителі для Нього, благословенного, в нижніх світах за допомогою святилища відбувається в три етапи:
- Намет Зібрання.
- Мішкан Шило.
- Храм.
Хоча про всі три згадані вище сказано «і Я перебуватиму серед них», проте між ними є велика різниця.
Намет Зібрання — це місце, де здійснюється перший етап поширення і розкриття Шхіни внизу, як написано: «І Я зустрічатимуся з тобою там», і також сказано: «І Я зустрічатимуся там із синами Ізраїлю», — тобто це місце, де Всевишній призначає час зустрічі, щоб зустрітися з синами Ізраїлю.
Але проте це ще не виражає повноти ідеї обителі в нижніх світах, адже здебільшого Мішкан зроблений зі шкур і вовни — вид тваринного, і з дерева шитім — вид рослинного, які є вищими видами серед створінь.
І хоча порох Мішкану (неживе) теж є частиною Мішкану, як зрозуміло і з повеління: «і з пороху, що буде на підлозі Мішкану, візьме коген тощо», — що доводить, що і в неживому пороху Мішкану є святість і духовна властивість, — проте це лише другорядна частина Мішкану, головне ж у Мішкані було з виду рослинного і тваринного.
Ще одна особливість Намету Зібрання — те, що він був тимчасовим, а не постійним житлом, як написано: «І Я ходив у наметі», — тож, хоча, коли Мішкан було споруджено, в ньому перебувала Шхіна навіть у пороху Мішкану, як сказано вище, проте, коли Мішкан розбирали — під час вирушання табору в путь, — у цій землі не залишалося святості, і вона була як уся пустеля, велика і страшна, тощо.
І звідси доказ, що в Мішкані Шхіна ще не проникла у внутрішню суть і сутність матерії.
Мішкан Шило був просунутим етапом у створенні обителі в нижніх світах, оскільки його стіни були побудовані з каменів — неживого, хоча його дах усе ще був із полотнищ, виду тваринного.
Храм становив повноту наміру, щоб у Нього, благословенного, була обитель у нижніх світах, оскільки, крім того що він був увесь із каменів (неживе), Шхіна і розкриття світла Ейн Соф, благословенний Він, проникли у внутрішню суть і сутність матерії — справжня обитель у найсправжніших нижніх світах, так що Шхіна ніколи не відходила — з місця Храму на Храмовій горі.
Бо, хоча Ковчег завіту, у якому і за допомогою якого Шхіна перебуває в Храмі, було сховано, як сказано вище, проте, оскільки місце сховку розташоване на Храмовій горі під Святеє Святих, Шхіна не відійшла зі свого місця в Храмі.
Навіть у наш час, коли народи світу влаштовують там дім ідолопоклонства і «косматі танцюватимуть там», хай врятує нас Милосердний, проте місце залишається у своїй святості, і не у владі нечестивців із народів світу усунути, не доведи Б-же, святість із Храмової гори.
Джерела для вивчення
«Тора ор», 43в; «Лікутей сіхот», т. 6, с. 18; т. 8, с. 26; т. 9, с. 62; т. 24, «Рее» 1.
Додаткова література
- «Бецалель, будівничий Мішкану», добірка висловів наших Ребе про Бецалеля. Тижневик «Бейт Мошіах», 24 адара 5780 (20 березня 2020), с. 8
Зовнішні посилання
- Віртуальна екскурсія Мішканом у трьох вимірах- із сайту «Бейт га-Мікдаш»
- Звідки в них було дерево шитім у пустелі? | Рав Єхезкель Софер

- Рав Менахем Познер, 15 фактів, які треба знати про Мішкан на сайті
- (Частину матеріалу статті взято з книжки «Ерхім бе-хасидут»)