Перейти до вмісту

Стіл хлібів показних

Матеріал з Хабадпедії
Стіл

Стіл хлібів показних — одна з посудин Мішкану і Храму, що стояла в Гейхалі, у його північній частині.

Джерело заповіді про його виготовлення

«І зроби стіл з дерева шітім: два лікті його довжина, і лікоть його ширина, і півтора лікті його висота. І покрий його чистим золотом, і зроби йому золотий вінець довкола. І зроби йому чотири золоті кільця, і прикріпи кільця до чотирьох кутів, що біля чотирьох його ніжок. Біля обрамлення будуть кільця — вмістищами для жердин, щоб носити стіл. І зроби жердини з дерева шітім, і покрий їх золотом, і носитимуть на них стіл. І зроби його форми, і його ложки, і його трубки, і його опори, якими він покриватиметься, із чистого золота зроби їх. І клади на стіл хліби показні переді Мною постійно»[1].

Його якості

Довжина стола становила 2 лікті, його ширина — один лікоть, а висота — півтора лікті. Він стояв довжиною вздовж довжини Дому і шириною — вздовж ширини Дому.

Його використання

На столі лежали хліби показні, і кожного Шабату їх замінювали, і когени їли хліби показні.

Стіл мав чотири золоті сніфи, розщеплені у верхній частині, на які спиралися два ряди хлібів показних, два з одного боку стола і по два з другого боку (і саме їх названо в Торі «його трубки»).

Стіл мав двадцять вісім порожнистих золотих півтрубок, чотирнадцять для одного ряду і чотирнадцять для другого ряду (і їх називають «його опори»; а дві чаші, в які кладуть ладан на столі поруч із рядами, називаються «його ложки», а форми, в яких роблять хліби показні, називаються «його форми»).

Коген кладе першу халу на сам стіл і поміщає між першою і другою три трубки (щоб не придавили халу, що знизу), і так між кожною халою — три трубки, а між шостою і п'ятою — лише дві трубки (оскільки на шостій немає іншої).

І два столи були в Уламі зсередини, біля входу до Дому: один стіл із мармуру, на який кладуть хліби показні, коли їх вносять, і один із золота, на який кладуть хліб, коли його виносять, адже написано: «Підносять у святості й не знижують».

Розташування стола та його приналежності

Стіл стояв у північній частині Намету Зібрання. Його довжина — вздовж довжини Мішкану, його західний край — на відстані 5 ліктів від завіси Святого Святих, а його північний край — на відстані 2½ лікті від брусів північної стіни (Барайта про роботу Мішкану).

Стіл був зроблений з дерева шітім і весь покритий чистим золотом. Розміри стола: довжина — 2 лікті, ширина — 1 лікоть, висота — 1½ лікті.

Приналежності стола перелічено у вірші: «І зроби його форми, і його ложки, і його трубки, і його опори»[2].

Його форми

Для випікання хлібів показних потрібної форми і для їх зберігання виготовили два види форм. (На думку Рамбама, у них було три золоті форми — тамідін і мусафін[3], одна із заліза, в якій пекли хліби показні щоразу напередодні Шабату, а друга із золота, в яку клали хліби показні після випікання до ранку Шабату. У Шабат уранці брали хліби показні із золотих форм і клали на стіл у Мішкані.

Вигляд залізних форм відповідав вигляду хлібів показних, а вигляд золотих форм — «відкрита скриня», тобто нижня поверхня (розміром із хліб показний) із двома стінками по ширині — заввишки два тефахи.

Його ложки

Ложки були двома чашами з чистого золота.

У кожну чашу клали жменю чистого ладану (прянощі, що під час спалювання поширюють приємний запах). На думку р. Меїра, чаші (ложки) клали на стіл між двома рядами хлібів показних (на думку р. Єгуди, чаші клали на верхні хліби), по чаші на кожен ряд.

Кожного Шабату, коли замінювали хліби показні[4], ладан із чаш спалювали на жертовнику всеспалення.

Після спалення ладану когенам дозволялося їсти від хлібів показних, знятих зі стола[5].

Його трубки

Трубки були з чистого золота, зроблені у формі порожнистої півтруби. Трубки вставляли в отвори, підготовлені для них в опорах (сніфах), і вони спиралися на стінки опор.

На трубки клали хліби показні. 28 трубок слугували порожнистими полицями, щоб залишити простір між хлібами, аби вони не лежали один на одному, а також щоб давати доступ повітрю між хлібами і тим запобігати пліснявінню хлібів показних. (На думку Рамбама, «Закони Бейт га-бхіра», розд. 3, трубки — це сніфи).

Його опори

Опори — це золоті дошки завширшки 5 тефахів і заввишки 21 тефах (тобто 3½ лікті). Опори називалися також «сніфім».

Стіл мав 4 сніфи, які були поставлені на землю біля двох кінців довжини стола, по два з кожного боку. Сніфи були прикріплені до стола за допомогою жердин стола. Сніфи виступали над висотою стола на 12 тефахів (висота стола — 9 тефахів). На висоті сніфів над столом було просвердлено 14 отворів[6] у п'ять рядів. У кожному ряду просвердлили 3 отвори, а у верхньому ряду — лише 2 отвори. Відстань між рядами становила 2 тефахи. В отвори з одного боку на другий були вставлені 28 трубок (півтруб із золота). Завдяки цьому утворилося 5 порожнистих полиць з кожного боку (відстань між ними — 2 тефахи). На ці полиці клали хліби показні, по одному хлібу на кожну полицю.

У східному ряду клали 6 хлібів, і так само в західному ряду. Нижній хліб у кожному ряду клали на дошку стола.

Хліби показні

Основна стаття – Хліби показні

Хліби показні мають і інші назви: «постійний хліб»[7] і «хліб ряду»[8].

Випікання хлібів показних було майстерною роботою[9], оскільки кожен хліб робили з двох іссаронів (один іссарон = 2,42 кг) тонкого борошна. Довжина тіста хліба до його згинання — 10 тефахів, ширина — 5 тефахів, товщина — тефах[10]. Тісто клали у форму для випікання із заліза, довжина якої 6 тефахів. Поздовжні краї тіста загинали з обох боків форми вгору. Так що після випікання виходив хліб завдовжки 6 тефахів, завширшки 5 тефахів і заввишки 2 тефахи (на мою скромну думку, тісто всохло у висоту на 1 тефах з кожного боку), у формі «відкритої скрині» на думку р. Ханіни. (На думку р. Йоханана, його форма була як «корабель, що гойдається», тобто внизу він не має дна, а вгорі він широкий[11].).

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Шмот 25, 23–30.
  2. ^ Шмот 25, 29.
  3. ^ Розділ 5.
  4. ^ Ваїкра 24.
  5. ^ Раші, Менахот, 7.
  6. ^ Менахот, 97.
  7. ^ Бемідбар 4.
  8. ^ Діврей га-ямім I, 9.
  9. ^ Йома, 35.
  10. ^ Менахот, 97.
  11. ^ Менахот, 94.
  12. ^ Частину матеріалу взято з книжки «Ашер аль га-Мішкан» рава Рафаеля Хаджбі (усі права захищено).

Повідомити про помилку на цій сторінці