Два дари, які є чотирма
«Два дари, які є чотирма» — назва заповіді нанесення крові на кути жертовника таким чином, що наносять лише двома дарами — окропленнями, але фактично кров потрапляє на всі чотири сторони жертовника.
Місце нанесення — накутах — північно-східному, південно-західному.
Спосіб нанесення крові
Рав і Шмуель розійшлися в думках про спосіб нанесення крові.
Рав вважає, що кров наносять на кут жертовника з двох боків кута; наприклад, на північно-східному — коген наносить і на східний, і на північний бік. Шмуель вважає, що наносять на кут посередині, а кров сама розтікається на обидва боки, як кінцева літера «каф».
Доказ того, що окроплення крові всеспалення здійснюється способом «двох дарів, які є чотирма», у тому, що окроплення крові всеспалення має бути над основою жертовника, а оскільки в південно-східного кута жертовника не було основи, неможливо було б здійснити чотири нанесення крові на чотири кути.
Південно-східний кут
Причина того, що в південно-східного кута не було основи жертовника, у тому, що ця частина перебувала в наділі Єгуди, на відміну від інших основ жертовника, які припали на наділ коліна Біньяміна; і Біньямін удостоївся того, що основи жертовника були лише в його наділі.
Причина цього удостоєння — за словами рабі Ельазара: смуга виходила з наділу Єгуди і входила в наділ Біньяміна, і праведник Біньямін щодня тужив за нею, бажаючи її забрати, як сказано: «Покриває він його весь день»; тому удостоївся праведник Біньямін стати тим, хто приймає в себе Святого, благословенний Він, як сказано: «І між плечима його перебуває Він».
Пояснення цьому: наділ Єгуди починався зі східного боку Храмової гори і включав усі двори до жертовника, де був наділ Біньяміна, крім однієї амми жертовника в його східній частині, що належала Єгуді, — майже цілком, крім північно-східного кута.
Виходить, що єдиний кут, який перебував у наділі Єгуди і де мала б бути основа, — у східно-північній частині, але завдяки заслузі Біньяміна він удостоївся того, щоб кути були лише в його наділі.[1]
У вченні хасидизму
Різниця між чотирма дарами і двома дарами, які є чотирма, у тому, що в жертві за гріх, суть якої — притягнення шефа до Імені Гаває, є чотири дари, що вказують на притягнення до кожної з літер Імені Гаває окремо, тоді як у жертві всеспалення, суть якої — притягнення шефа від самого Імені Гаває, немає чотирьох дарів, а один — відповідно до літер «йуд-гей» (Аба та Іма), які з'єднані, а другий — відповідно до «вав-гей», тобто Зеїр Анпін і Малхут, з'єднаних разом (Ребе Рашаб)[2]. І так само Ребе Цемах Цедек пояснює таємницю переваги жертви за гріх над всеспаленням: як сказано, у ній є притягнення нового світла, оскільки жертва за гріх приноситься за гріх, а коли темрява обертається на світло, це приносить нове притягнення і нове шефа у світ за допомогою літер Імені Гаває[3].