Перейти до вмісту

Підлога Азари

Матеріал з Хабадпедії

Підлога Азари Храму була зроблена з дорогоцінного каміння, з'єднаного і приклеєного до землі Храмової гори.

Обов'язково стояти саме на ній, і заборонено, щоб було щось, що відокремлює ноги когенів від неї. Також кров жертв вважається перешкодою, і тому, хоча похвала когенам, що вони ходять по коліна в крові, що вказує на безліч жертв, які приносять сини Ізраїлю, — не сказано це про когенів у час, коли вони виконують службу Храму.

Якщо камінь вирвався з підлоги Азари, навіть якщо він стоїть на своєму місці, — оскільки він зіпсувався, він непридатний, і заборонено когену, який виконує службу, стояти на ньому під час служби, доки він не буде закріплений у землі[1].

Її основа

Площу підлоги Храму освятив цар Давид ще до фактичного будівництва Дому. Є думка, що цар Шломо освятив її

Підлогу Храму збудував цар Шломо з дорогоцінного каміння, як описано у вірші: ”І наказав цар, і вивозили каміння велике, каміння дороге, щоб закласти основу Дому, каміння тесане”. Так само постановляє і Рамбам: ”І вимощують усю Азару дорогоцінним камінням”. За простим поясненням, ідеться про важке й велике каміння. Але за Таргумом Йонатана йдеться про дорогоцінне каміння в простому сенсі, оскільки каміння гори, з якої було висічено каміння, було добірним і рідкісним за своєю якістю, а все, що рідкісне й важкодоступне, називається «дорогим».

Уся підлога Азари була зроблена рядами плит мармуру, вирівняних один щодо одного, і кожен ряд із них називається «ровед», що слугує мудрецям у Мішні ознакою для позначення місця ходіння первосвященника у службі Йом Кіпуру.

Через характерний холод мармуру в «Бейт га-мокед» розпалювали багаття для зігрівання ніг босих когенів.

Придатність підлоги як жертовника

Рав Гідель сказав від імені Рава: «Жертовник, який вирвано, — запалюють куріння на його місці».

  • На думку Тосафот, ідеться про те, що підлога зовнішнього жертовника придатна для принесення на ній жертв, а внутрішнього жертовника — придатна для запалювання на ній куріння, оскільки кожна частина підлоги освятилася для тієї мети служби, яка виконувалася на цьому місці; і це на думку рабі Єгуди, який вважає, що жертовник, який зробив цар Шломо, був меншим за той, який зробив Моше Рабейну, і тому він освятив увесь двір, щоб можна було приносити жертви в будь-якому місці в Азарі; і так само випливає зі слів Рамбама, який постановив, що дозволено приносити жертви в наш час, хоча Дому немає.
  • На думку Рашби, цей закон сказано лише про місце внутрішнього жертовника і його придатність для куріння, а не для будь-якої іншої жертви; і так само довів «Хафец Хаїм» із думки Раші, а дехто каже, що такий сенс слів Рамбама.

Попри це, на всі думки, підлога непридатна для кроплення крові, оскільки кроплення крові придатне лише на жертовнику. Також, якщо кров пролилася на підлогу до того, як її прийняли в службову посудину, вона непридатна. Оскільки, хоча є закони, у яких жертовник освятився як службова посудина, у нього закон сухої посудини, а не вологої, і згідно з правилом: ”Посудини для вологого освячують вологе, і міри для сухого освячують сухе. Не освячують посудини для вологого сухе, і не освячують міри для сухого вологе”.

Святість підлоги як жертовника

За методом тани рабі Єгуди, за днів царя Шломо освятили підлогу Азари, щоб на ній була святість жертовника і можна було приносити на ній жертви, — і це тому, що не було досить місця на звичайному жертовнику, щоб приносити жертви.

При цьому кроплення крові жертв має бути саме на самому жертовнику. Одна з причин цього — тому що жертовник, на який кроплять кров, має бути чотирикутним і з основою та совевом[2]

Святість підлоги жертовника куріння

Підлога, яка на жертовнику куріння, має святість жертовника, і можна приносити на ній куріння також і тоді, коли жертовника немає.[3]


Примітки

Повідомити про помилку на цій сторінці