Перейти до вмісту

Визначення місця Храму

Матеріал з Хабадпедії
Оброблене зображення Храмової гори в межах публікацій компанії «Шефа ямім»
Місце Храмової гори та Західної стіни сьогодні. Праворуч видно мечеть Аль-Акса, а ліворуч видно Купол Скелі

Визначення місця Храму на Храмовій горі — це дослідження, що займається точним розташуванням Храму та освяченої території Храмової гори на Храмовій горі в наші дні.

Джерела в Мішні

У трактаті «Мідот»[1] сказано, що Храмова гора була п'ятсот ліктів на п'ятсот ліктів. Як це узгоджується з реальністю? (сьогодні довжина Храмової гори близько 280 метрів зі сходу на захід на 490 метрів із півночі на південь) Пояснює «Псакей Тосафот»[2], що гора більша за п'ятсот ліктів, але святістю Храмової гори освячені лише п'ятсот на п'ятсот.

Місце жертовника встановлене навіки[3], і тому треба знати точне місце жертовника, щоб, коли будуватимуть Храм, знали, де його будувати. А також для того, щоб знати сьогодні, куди дозволено сходження на Храмову гору.

Центральна версія

Центральна версія вважає, що місце Святеє Святих — там, де сьогодні збудовано Купол Скелі, а скеля Купола Скелі — це Евен га-шетія, що була у Святеє Святих. Ця версія спирається насамперед на переказ, що передавався серед євреїв Єрусалима, а також, хай буде проведено відмінність, у мусульман і християн, від часу побудови Купола Скелі. Цей переказ узгоджується з переказом від зруйнування до побудови мечеті, що місце Храму було відоме, як багато разів написано в Гемарі[4].

А напрямок Храму — точно за астрономічними сходом і заходом, як написано в Гемарі[5].

Переказ

Ось деякі з джерел цієї версії:

1. У мідраші «Пірке де-рабі Еліезер»[6]: «Рабі Ішмаель каже: п'ятнадцять речей зроблять сини Ішмаеля на землі наприкінці днів, і ось вони: .. і закладуть проломи стін Храму і збудують будівлю в Гейхалі». Сьогодні єдина споруда на Храмовій горі, що узгоджується з місцем Гейхалу, — це Купол Скелі.

2. У мідраші «Ністарот» рабі Шимона бар Йохая[7]: «Другий цар, який постане в Ішмаеля, любитиме Ізраїль і закладе проломи Гейхалу, і зробить собі місце поклоніння на Евен га-шетія». Сьогодні є місце поклоніння в Куполі Скелі, на скелі.

3. У мідраші Шир га-ширім раба[8] написано, що рештки Гейхалу помітні.

4. У мідраші «Га-неелам», Зогар хадаш, тижнева глава «Ваєце»[9]: «Рабі Зейра прийшов до рабі Ельазара бен Араха, знайшов його сидячим, і очі його точили воду, і він бурмотів губами і плакав. Почув, що він каже: камінь, камінь, святий, вищий над усім світом у святості Пана твого, у майбутньому народи світу зневажатимуть тебе і кластимуть на тебе нечисті трупи, щоб осквернити святе місце, і всі нечисті торкатимуться тебе. Горе світові в той час. І про це я плакав, бо на цей камінь у майбутньому покладуть нечистоту народів і трупи їхніх мерців. Горе світові, горе тому часу, горе тому поколінню». Слід зазначити, що звичай неєвреїв до сьогодні — класти своїх мерців на цей камінь.

5. Р. Птахья з Регенсбурга[10], один із тосафістів: «І там гарний Гейхал, який збудував цар ішмаелітян, і прийшли розпусники, і донесли цареві ішмаелітян, сказавши: „Є серед нас один старець, який знає місце Гейхалу та Азари“. І цар примушував його, доки той не показав йому. А цар любив євреїв і сказав: „Я хочу збудувати Гейхал, і нехай у ньому моляться лише євреї“. (Слід зазначити, що Купол Скелі був збудований спочатку для євреїв). І збудував Гейхал із мармурового каменю... гарну будівлю, і прийшли туди неєвреї й поставили там ідолів, але в домі Святеє Святих (ідол) не міг устояти».

6. Рабі Яаков із Парижа[11]: навколо Евен га-шетія царі Ішмаеля збудували дуже розкішну будівлю, і зробили її домом молитви, і збудували над будівлею вельми гарний купол. І будівля стоїть над домом Святеє Святих і над Гейхалом.

7. Учень Рамбана[12]: навколо Евен га-шетія царі Ішмаеля збудували дуже розкішну будівлю, і зробили її домом молитви, і збудували над будівлею вельми гарний купол. І будівля стоїть над домом Святеє Святих і над Гейхалом.

У галахічній постанові

1. Радбаз[13]: «Бо ясно, що під куполом там Евен га-шетія, без сумніву, що зветься в них ас-Сахра».

2. У респонсах «Шеїлат Яавец»[14]: «Каббала і переказ від наших батьків... і також Дім знову був збудований царями народів світу, що панують».

3. Бах від імені «Лікутім»[15]: «Коли людина приходить до Єрусалима і бачить купол Храму, тобто Азару, вона зобов'язана надірвати одяг».

Так само постановили Хіда[16], Хатам Софер[17] Хафец Хаїм[18] та інші.

У дослідженнях та археології

У Єхезкеля[19] написано: «Ось закон Дому: на вершині гори вся межа його навколо — Святеє Святих». Звідси випливає, що Святеє Святих було в найвищому місці Храмової гори. А сьогодні найвище місце на Храмовій горі — місце скелі в Куполі Скелі. Звідси виходить, що Святеє Святих — там. Також згідно з джерелами в Рамбама[20] та Йосипа Флавія[21] — історика того часу, — Святеє Святих розташоване в найвищому місці Храмової гори. А якщо припустити, що в минулому було інше місце, вище за місце скелі в Куполі Скелі, довелося б вивезти близько 15 000 вантажівок піску. Таке мало б бути задокументовано, тоді як насправді немає жодного документа з минулого про це.

На відстані 2 з половиною метрів від східної стіни платформи є давня стіна, що розташована точно на астрономічному сході й ототожнюється зі східною стіною Азари. Від цієї стіни до скелі в Куполі Скелі рівно така сама відстань, як від місця східної стіни Азари до Святеє Святих. Також у минулому були знайдені дві стіни далі на схід від згаданої стіни, на відстані сімдесяти метрів одна від одної, що ототожнюються зі стінами Жіночого двору, які були на відстані 135 ліктів одна від одної. Також різниця висот перед східною стіною платформи і за нею в точності та сама, що між Жіночим двором та Азарою. Також у східній стіні є дві арки, що ототожнюються з входом до Палати музичних інструментів[22] .

У минулому, до того як з'явилися нинішні стіни Храмової гори, були також стіни освяченої Храмової гори. Дослідник Лін Рітмаєр знайшов сходинку, що ототожнюється з давньою стіною, яка була на цьому місці. Ця сходинка віддалена приблизно на п'ятсот ліктів від сьогоднішньої східної стіни, яка є давньою східною стіною святої Храмової гори, як видно на власні очі. Це узгоджується з центральною версією[23].

Також є яма всередині ями під скелею в Куполі Скелі, до якої жодна людина не входила, що ототожнюється згідно з цією версією з ямою, якою спускаються до місця, де прихований Ковчег Завіту, — прихований під Святеє Святих[24].

Південна версія

Південна версія вважає, що місце Храму — в південній частині сьогоднішньої Храмової гори, між Куполом Скелі та мечеттю Аль-Акса.

Принципи версії

1. Слова Арізаля[25], Радака та Абарбанеля[26], що на місці Храму сьогодні не збудовано будівлі. А також «Ніцоцей Зогар»[27] «що звідси (із Зогару) доводиться, що камінь під Куполом Скелі не є Евен га-шетія».

2. Нинішня південна стіна — це південна стіна святої Храмової гори. Як написано в Шир га-ширім раба[28], і за словами «Кафтор ва-ферах»[29] та Магаріта[30] (що вона становить п'ятсот ліктів за ліктя в 56 сантиметрів). І від неї треба простягнути на північ п'ятсот ліктів, і це ті святі п'ятсот ліктів, усередині яких Храм. І сьогоднішні ворота Хульди — це ворота Хульди святої Храмової гори, згідно з цим, а також згідно з переказом. І вони, як написано в Мішні, розташовані точно навпроти трьох воріт Азари. Також є закінчення стіни за кілька метрів на південь від Воріт милосердя, що вказує на закінчення стіни святої Храмової гори.

3. Слова «Кафтор ва-ферах»[31]: якщо поділити східну стіну сьогоднішньої Храмової гори на три частини, то на початку третьої частини праворуч, тобто на початку останньої третини — найближчої до півдня, — там розташовані ворота Шушан. Ворота Шушан, як написано в Мішні, розташовані точно навпроти воріт Жіночого двору, воріт Ніканора і Святеє Святих.

4. Архітектором Товією Сагівом були проведені електромагнітні дослідження, а також новаторські дослідження інфрачервоних знімків усієї Храмової гори; на півдні були знайдені руїни Храму, приблизно за 12 метрів під сьогоднішнім рівнем там. Над ними за покоління накопичилася земля[32]. Також за допомогою електромагнітних досліджень у південній частині були виявлені порожнини, що ототожнюються з «арками над арками», які були під святою Храмовою горою через могилу в безодні[33].

5. Після перемоги Адріана над Бар-Кохбою він вигнав євреїв з Єрусалима і вкрив рештки Храму. Він поставив свою статую верхи на коні на місці Святеє Святих. Сьогодні рештки цієї статуї розташовані на місці фонтана аль-Кас. Шляхом архітектурного порівняння різних планувань комплексу Купола Скелі й мечеті Аль-Акса на Храмовій горі з храмом Юпітера в Баальбеку, що включають базиліку — прямокутну будівлю з одного боку від святого місця попереднього народу, — як мечеть Аль-Акса, яка розташована на південь від місця Храму згідно з південною версією, — а з другого боку шестикутну/круглу будівлю — а в нас праворуч від місця Храму восьмикутна будівля — Купол Скелі. І видається, що будівництво на горі Морія і в Баальбеку було здійснене одним і тим самим будівничим[34].

6. Рівень іродіанської Храмової гори — близько 721 метра над рівнем моря, нижче за рівень нинішньої площі (737 метрів). Цей рівень близький до рівня воріт Барклі на заході та Подвійних і Потрійних воріт у південній стіні[35].

Пояснення: у південній стіні комплексу Храмової гори розташовані Подвійні ворота, а поруч із ними Потрійні ворота, що ототожнюються з двома воротами Хульди, які були на півдні Храмової гори, а в західній стіні є ворота Барклі, що ототожнюються з воротами Кіпонос. Згідно з описом у Мішні та словами Йосипа Флавія, від воріт Храмової гори до рівня Гейхалу вели сходи. Різниця рівнів становила близько 22 ліктів, тобто близько десяти метрів. Сьогодні рівень порога Подвійних воріт і Потрійних воріт — на висоті 725,4, а поріг воріт Барклі — на висоті 721,3 метра. Згідно з цією версією, треба знизити гору не менш ніж на 11 — 16 метрів від рівня нинішньої площі, що розташована на висоті 737 метрів. Згідно з усіма версіями, крім південної, різниця рівнів між Подвійними воротами і рівнем Храмової гори становила від 17 до 23 метрів — удвічі більше, ніж описано в Мішні, де різниця між Храмовою горою та Гейхалом — 22 лікті, близько десяти метрів.

7. Водогони від Ставків Соломона постачали воду до Єрусалима; верхній водогін, пізніший, вів воду в район нинішньої Вежі Давида, а нижній водогін, давній, постачав воду на Храмову гору. Згідно з описами Мішни, вода водогону призначалася для постачання води до мікви первосвященника, яка була над Водяними воротами на висоті близько 20 метрів від дна Азари, а також для омивання Азари від крові жертв. Згідно з усіма версіями, крім південної, неможливо підвести воду водогону до мікви самопливом (силою тяжіння), як вимагається за галахою: «води джерела проводяться», оскільки водогін входив на Храмову гору на висоті 737 метрів, а отже, водогін був нижчий за висоту мікви первосвященника приблизно на 15 — 20 метрів за різними версіями. Також за іншими версіями водогін був нижчий за рівень Азари приблизно на 2 — 8 метрів. Однак за південною версією, яка вважає, що рівень нинішньої площі Храмової гори (737 метрів) був нижчий приблизно на 16 — 20 метрів, цілком зрозуміло, що вода водогону могла надходити до мікви над Водяними воротами, і можна було також омивати нею Азару[36].

Отже: висота водогону становила 737,5 метра, різниця висот між водогоном і Храмовою горою — 39 ліктів, тобто 17,2 метра; якщо так, рівень давньої Храмової гори за водогоном — 720,3 метра.

8. Йосип Флавій[37] описує, що цар Агріппа збудував у своєму палаці поблизу Ксиста зал, що вирізнявся своїми розмірами. Палац стояв на високому місці, і цар дивився звідти на те, що відбувалося в Храмі. Жителі Єрусалима дуже обурилися цим, оскільки не було в звичаї наших батьків дивитися на те, що відбувається в Храмі, й особливо на принесення жертв, тому вони звели високу стіну над портиком, зверненим на захід, у внутрішньому дворі. Навіть без точного знання про місце палацу можна встановити за допомогою вертикальних розрізів, що стіна Азари закриває вид із західного міста на Азару і без додавання стіни. Щоб бачити те, що відбувається в Азарі, потрібна будівля заввишки 31 — 47 метрів від поверхні землі, тобто 10 — 16 поверхів. Без механічних засобів важко піднятися на таку велику висоту в будівлі, призначеній для житла. Однак згідно з південною версією, за якою рівень Азари нижчий за рівень нинішньої площі приблизно на 10 метрів, із будівлі заввишки лише 23 метри (7 поверхів), розташованої поблизу Західної стіни, можна бачити те, що відбувається в Азарі[38].

9. На Храмовій горі є понад 30 цистерн, частина з них маленькі, а частина великі. За планом цистерн видно, що цистерни на півночі маленькі в діаметрі й правильної форми — коло, еліпс, прямокутник тощо; натомість цистерни на півдні здебільшого дуже великі, і їхня форма неправильна, аморфна (невизначеної форми). Можливо, цистерни на півдні — не що інше, як рештки Храму, приховані під рівнем площі на півдні комплексу. Камені Храму і дворів були зруйновані, і серед руїн утворилися порожнини, які пізніше служили цистернами для води[39].

10. Згідно з даними британських досліджень минулого століття, існує рів між Куполом Скелі та школою аль-Умарія (нинішня північна стіна Храмової гори). Рів сьогодні засипаний, і його неможливо побачити. За Йосипом Флавієм, був рів, однак його місце — на північ від фортеці Антонія (фортеці, що охороняла Храм). Доводиться сказати, що це і є згаданий рів, оскільки невідомо про інший рів на північ від школи аль-Умарія, яку дослідники ототожнюють із фортецею Антонія. Згідно з цим, фортеця Антонія, збудована на скельному виступі, була на південь від рову. Скельний виступ, що розташований на південь від рову, — це скеля Купола Скелі, «Сахра». Південна версія, згідно з якою Храм і його двори розташовувалися на південь від Купола Скелі, узгоджується з висновком, що фортеця Антонія була збудована на скелі в Куполі Скелі. Це припущення ґрунтується на таких даних: 1. Йосип Флавій описує, що між ровом, який був на Храмовій горі, і Храмом був скельний виступ, на якому стояла фортеця Антонія, а якщо так, виходить, що скельний виступ — місце фортеці Антонія. 2. Йосип Флавій описує, що фортеця Антонія була збудована на скельному виступі, який підносився на 50 ліктів (22 лікті за ліктя в 44 сантиметри) над околицею — ґрунтом Храмової гори. Згідно з цим, ґрунт Храмової гори поруч становить близько 720 метрів. Узгоджується дивовижно. Чого не можна сказати про інші версії, що ототожнюються з дослідниками, які кажуть, що фортеця Антонія була збудована на місці школи аль-Умарія, у північно-західному куті нинішнього комплексу Храмової гори: скельний виступ там — на висоті 749,8 метра над рівнем моря, підноситься над околицею лише на 7 метрів і не узгоджується з описом Йосипа Флавія[40].

11. Описано, що з «Хакри» — фортеці, яка була на південь від Храму, — бачили те, що відбувається в Азарі; а якщо припустити, як за центральною і північною версіями, то з «Хакри» неможливо було б побачити Азару через висоту. Лише якщо сказати за південною версією, можна було бачити Азару з «Хакри»[41].

12. Переказ, який розповідає р. Птахья з Регенсбурга (див. вище), що старець розповів цареві про місце Храму і сказав, що це в Куполі Скелі, — він не хотів казати йому справжнє місце і тому збрехав цареві й назвав йому інше місце, щоб неєвреї не осквернили місце Храму.

13. Згідно з цим, місце Храму всередині святої Храмової гори — як за думкою рабейну Шмаї та Роша[42], що Храм не обов'язково був більше на півночі святої Храмової гори. Або ж як за думкою рава Дова Левноні[43]: написано в Мішні[42]: «Храмова гора була п'ятсот ліктів на п'ятсот ліктів — більша її частина (тобто, за більшістю коментаторів, більша частина простору між Храмом і стінами Храмової гори була) з півдня, друга за величиною — зі сходу, третя — з півночі, а найменша — із заходу». Зі слів Гемари та тих, хто встановлює галаху, випливає, що «більша частина» завжди означає трохи більше половини. А якщо так, то і в питанні відстані між стінами Азари і стінами Храмової гори на пів ліктя більше половини називається «більшою частиною». Тепер пояснимо це в цифрах: ширина святої Храмової гори з півночі на південь — 500 ліктів. Ширина Азари з півночі на південь — 135 ліктів, а з двома стінами Азари, кожна з яких — 5 ліктів, загальна сума становитиме 145 ліктів. Отже, на Храмовій горі залишається вільне місце в сумі 355 ліктів. Поділимо вільне місце на дві сторони: на півдні, який є найбільшим використовуваним місцем, дамо 178 ліктів, а на півночі — 177 ліктів. Тепер розрахуємо розміри в напрямку схід — захід: Храмова гора — 500 ліктів, довжина Азари зі сходу на захід разом із товщиною стін — 197 ліктів, залишається вільне місце на Храмовій горі в сумі 303 лікті. Поділимо вільне місце: на східний бік 177,5 ліктя, на західний — 125,5 ліктя. Так випливає і з малюнка Рамбама, що зображає місце Храму всередині гори, — воно майже посередині.

Згідно з цією версією, Західна стіна сьогодні розташована точно навпроти Святеє Святих, бо народ Ізраїлю — якщо не пророки вони, то сини пророків[43]. Або ж був переказ, що це місце Храму, і тому моляться там, з-поміж усіх стін Храмової гори.

14. Рав Барак Шрагаї, автор книги «Нойо шель олам», який дотримується південної версії, показав місце Храму згідно з цією версією нинішньому Адмору з Белза. Белзькі хасиди, присутні там, розповіли йому, що рабі Агарон із Белза сказав про два камені, які розташовані точно навпроти Святеє Святих згідно з південною версією, що це найсвятіші камені, і всі белзькі хасиди, приходячи до Західної стіни, підходять до цих двох каменів[44].

Північна версія

Північна версія[45] вважає[46], що місце Святеє Святих — на місці відкритого купола, розташованого на північ від Купола Скелі, на висоті 743 метри над рівнем моря, що називається «Куполом вітрів». У підлозі цього купола оголена природна скеля гори, і згідно з цією версією це і є Евен га-шетія.

Рабі Іммануель-Хай Ріккі[47] пише, що Ворота милосердя — це місце воріт Шушан, які були точно навпроти Святеє Святих. Звідси виходить, що місце Храму — навпроти Воріт милосердя і на північ від Купола Скелі.

Це припущення приймається за версією тексту Мішни, згідно з якою місце спалення корови — яке було точно навпроти воріт Шушан — було на вершині Гори помазання, тобто в найвищому місці Оливкової гори. А сьогодні найвище місце на Оливковій горі — точно навпроти Воріт милосердя.

У минулому на Воротах милосердя можна було бачити зображення столиці Шушан, а також там є арка, що вказує на давні ворота.

Ця версія узгоджується з тим фактом, що за картою цистерн, розташованих на місці, де згідно з цією версією розташований Храм, південна частина цистерни номер 3 відповідає цистерні Гола, яка була на півдні Азари, а номер 1 — це шітін, місце прийому возлиянь, які возливали на жертовник.

Думка Ребе

Основна стаття – Заборона сходження на Храмову гору
Рукописний текст Ребе проти сходження на гору
Лист Ребе про сходження на Храмову гору від місяця хешвана 5746 (жовтень–листопад 1985)
Табличка, що застерігає про заборону входу на Храмову гору

У зв'язку з висуванням ідеї сходження на громадський порядок денний і у зв'язку з фактичним сходженням Ребе написав своєю святою рукою: «Просто, що в нинішньому становищі в усьому подібному, що триває десятки років в одному напрямку, справа (— „вогонь закону для них“) наліво, — я з усією силою проти висування на порядок денний питання про дозвіл сходження на Храмову гору, бо негайно ж із початком обговорення цього туди піднімуться багато хто, і в місця, заборона яких безсумнівна, хай врятує нас Милосердний, і число їх зростатиме, хай врятує нас Милосердний. І всі застереження про це (якщо вони будуть) лише розпалять пристрасті й збільшать число згаданих тих, що сходять. І кожен, хто діятиме в цьому, а тим більше той, хто фактично сходить, — більше, ніж сходження старійшин Єрусалима (у подвійному сенсі: досконалий трепет), — його рука в провині сходження всіх згаданих. І це просто».[48].

На фарбрейнгені на виході Шабату тижневої глави «Ваєце», 9 кислева, у ніч на 10 кислева 5738 року (20 листопада 1977), коли Ребе говорив проти бажання причетних до справи сторін передати Храмову гору, Ребе згадав, що ці його слова — попри те, «що вхід на Храмову гору заборонений безумовно і без жодного сумніву»[49].

У листі раву Єгуді-Меїру Гецу Ребе вимагає скасувати плани розкопок під Храмовою горою, додаючи своєю святою рукою наприкінці першого уривка листа: «включно і головне — щоб було скасовано план копати під Храмом підземні ходи тощо, і навіть сумнів у цьому». А на завершення свого листа Ребе написав своєю рукою: «Оберігати святе, щоб не торкалися ні його, ні сумніву щодо нього, ні сумніву сумніву, бо „Того, Хто застеріг щодо Храму“ ти страшишся»[50].

Водночас Ребе висловив своє засмучення тим, як охороняють гору від входу євреїв, і ось його слова: «Євреї-„дикуни“ вперто не дозволяють євреям входити туди, аж до того, що виводять звідти євреїв проти їхньої волі тощо, тощо». І висловився, що цим вони гірші за неєвреїв, які визнають належність Храмової гори народові Ізраїлю[51].

У відповіді від місяця менахем-ав 5751 року (липень–серпень 1991) одному, хто написав, що він займається справами Храму тощо, і наприкінці свого листа зазначив, що перед своєю поїздкою сюди відвідав святі місця й Храмову гору в дозволених місцях, Ребе відповів: «„Згідно з нашою святою Торою — вивчення законів будівництва Храму — зараховує йому Писання, ніби він бере участь у його будівництві, і в цьому немає обмежень; не те що сходження на Храмову гору — має бути ясним місце, дозволене для сходження. Згадаю на святій могилі про вищезгадане“[потрібне джерело].

Рабини Хабаду, як і майже всі харедимні рабини нашого покоління, постановляють, що не можна підніматися на жодну частину Храмової гори.

Див. також

Додаткова література

  • «Храмова гора і Храм», Шнеур Коген, 5780.
  • «Га-Баїт», Арнон Сегал, 5780
  • «Де місце слави Його», із періодики «Маалін ба-кодеш».
  • «Переказ про місце Храму», Йосеф Пелаї.

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Розділ 2, мішна 1
  2. ^ Розділ 5
  3. ^ Рамбам, Закони Бейт га-бхіра, розділ 2, закон 1
  4. ^ Трактат «Макот», 24б. Та інші.
  5. ^ Єрусалимський Талмуд, трактат «Ерувін», розділ 5, галаха 1
  6. ^ Кінець розділу 30. Відсутнє у виданні Радаля
  7. ^ «Мідрешей Геула», с. 189-190. «Двори дому Б-га», с. 90
  8. ^ Розділ 8
  9. ^ Зогар хадаш, видання рава Маргаліота, с. 54. (Тут у перекладі на іврит)
  10. ^ Книга «Оцар масаот», с. 55-56
  11. ^ Книга «Оцар масаот», с. 67. «Оцар масаот» Айзенштейна, с. 65
  12. ^ «Подорожі до Землі Ізраїлю» Яарі, с. 53. «Подорожі до Землі Ізраїлю», с. 86
  13. ^ Респонси, розділ 691. А також розділ 639
  14. ^ Частина 1, розділ 87. А також розділ 89
  15. ^ «Орах хаїм», розділ 561, 4
  16. ^ «Орах хаїм», там само
  17. ^ Респонси «Хатам софер», «Йоре деа», розділ 236
  18. ^ «Лікутей галахот», трактат «Зевахім», глава «Ейзегу мекоман», с. 34
  19. ^ Розділ 43, вірш 42
  20. ^ Закони Бейт га-бхіра, розділ 6, закон 1
  21. ^ [потрібне джерело]
  22. ^ «Ве-асу лі мікдаш», с. 82 — 83. «Га-Баїт» — Арнон Сегал, с. 58 — 62
  23. ^ «Га-Баїт» — Арнон Сегал, с. 19
  24. ^ «Га-Баїт» — Арнон Сегал, с. 12 — 17
  25. ^ Наведено в книзі «Емек га-Мелех» р. Моше Віталя, у передмові, розділ 9
  26. ^ У їхньому коментарі до Єшаягу 64, 10
  27. ^ На Зогар, тижнева глава «Пкудей»
  28. ^ 2, 22.
  29. ^ Розділ 6
  30. ^ Його кунтрес «Цурат га-баїт», наведений у кунтресі «Дерех га-кодеш» рабі Хаїма Альфандарі
  31. ^ Розділ 6, видання Лунца, с. 92 — 93
  32. ^ «Га-Мікдаш» — рав Левноні, с. 165
  33. ^ «Тхумін», 14, с. 445
  34. ^ «Тхумін», 14, с. 443
  35. ^ «Тхумін», 16, с. 484
  36. ^ «Тхумін», 14, с. 441
  37. ^ «Юдейські старожитності», 20, 8, 11
  38. ^ «Тхумін», 14, с. 442
  39. ^ «Тхумін», 14, с. 444
  40. ^ «Тхумін», 14, с. 443
  41. ^ «Тхумін», 14, с. 444
  42. ^ 1 2 Трактат «Мідот», розділ 2, мішна 1
  43. ^ 1 2 У його книзі «Га-Мікдаш», с. 164-165
  44. ^ Газета «Мішпаха», місяць елул 5786 (серпень–вересень 2026)
  45. ^ Її Ребе згадує на єхідуті для головних рабинів Ізраїлю в 5742 році (1981/1982)
  46. ^ «Храмова гора і Храм» с. 310-312. «Тхумін», 7 та ін.
  47. ^ У його книзі «Адерет Еліягу», кунтрес «Мей ніда», Ліворно 5502, розділ 36
  48. ^ Відповідь Ребе з цього питання
  49. ^ За аудіозаписом сіхи — «Кунтрес Діврей Мошіах», Шабат тижневої глави «Ваєце» 5782 (с. 36)
  50. ^ Згідно з фотокопією листа
  51. ^ Сіха 9 кислева, на виході святого Шабату «Ваєце» 5739. І подібно до цього в сіхі на виході святого Шабату «Хаєй Сара» 5739, що «ставлять військо, щоб від самого початку не допускати входу євреїв на місце нашого Храму», і що в цьому видно, наскільки подвійна й подвоєна темрява вигнання

Повідомити про помилку на цій сторінці