Основа жертовника

Основа жертовника — нижня частина жертовника, основа, що прилягає до землі. Ця частина — ніби сходинка, що виступає назовні від жертовника, завширшки в аму і заввишки в аму, і вона оточувала більшу частину жертовника: вона тягнулася вздовж північної сторони (32 ами), включно з північно-східним кутом, і західної сторони (32 ами), включно з південно-західним кутом.
Будова основи
Усередині основи була ніби невелика доріжка, що вела до водного каналу, який проходив Азарою і називався «ама» і вів до потоку Кедрон, і, як висловлюється мішна[1]: «А в південно-західному куті були два отвори, подібні до двох тонких ніздрів, щоб кров, яку виливають на західну основу і на південну основу, стікала ними, змішувалася в „амі“ і виходила до потоку Кедрон». Коментатори пояснюють, що ці два отвори, які були в будові жертовника на місці основи, були зроблені на зразок форми носа, щоб запобігти засміченню[2]. Отвори були наче довгі труби, що тягнулися під жертовником до «ами»[3].
Південно-східний кут
Прийнято, що «південно-східний кут не мав основи»[4]. А на думку Леві бар Сісі, мається на увазі, що туди не кропили і не виливали кров[5]. Причина цього в тому, що східна сторона була в наділі коліна Єгуди, а мудреці мали переказ, що покладання крові на жертовник — лише в наділі коліна Біньяміна. Про причину цього сказали, що це було наперед вирішено Небесами, оскільки Біньямін-праведник журився через те, що не удостоїться, щоб Святеє Святих було в його наділі, а в наділі Єгуди, смуга площі якого входила до Храму і на ній було збудовано Гейхал, і тому він удостоївся, щоб жертовник і всі його дари були в їхньому наділі: «Сказав рабі Леві бар Хама, сказав рабі Хама, син рабі Ханіни: смуга виходила з наділу Єгуди і входила в наділ Біньяміна, і Біньямін-праведник журився за нею щодня, бажаючи взяти її, як сказано: „покриває його весь день“; тому удостоївся Біньямін-праведник і став гостинним господарем для Святого, благословенний Він, як сказано: „і між плечима Його перебуває“».
Її застосування
Головна мета основи жертовника полягала в тому, що на неї виливали залишки крові, які лишилися в службовій посудині після кроплення крові. У більшості жертвоприношень, як-от у жертві всеспалення та мирній жертві, не треба було стежити за тим, щоб уся кров потрапила на основу, і тому коген стоїть віддалік і кропить своїм пальцем або за допомогою службової посудини на кут жертовника. На відміну від цього є думка рабі Ішмаеля[6], і замість того щоб стояти віддалік і з силою кропити кров на жертовник, коген спокійно стоїть біля основи й виливає всю кров на стіну жертовника навпроти основи, щоб уся кров потрапила на неї[7].
Існує суперечка між рабі Ішмаелем і рабі Аківою про те, чи включає вилиття, яке є ґрунтовнішим служінням, завдяки якому вся кров спускається на основу, а не лише її частина, — служіння кроплення, і в разі, коли здійснив вилиття замість кроплення, чи виконав він обов'язок, чи ні. Думка рабі Ішмаеля — що «те, що підлягає кропленню, якщо здійснив вилиттям, — виконав обов'язок», як виводиться з вірша «а кров жертв твоїх нехай буде вилита»[8] або з міркування[9]. На відміну від цього вважає рабі Аківа: «Ані кроплення не входить у розряд вилиття, ані вилиття не входить у розряд кроплення».
Примітки
- ^ «Мідот» 3, 2
- ^ «Мелехет Шломо» на трактат «Сука» 4, 9: виступ носа був зроблений над отвором, щоб на нього нічого не впало і не закупорило його.
- ^ «Тіферет Ісраель» («Яхін») на трактат «Мідот», розділ 3, мішна 2: «і змішуються в „амі“» — що згаданими отворами кров спускається в невелику порожнину, яка там під жертовником, що називається «шит», як далі, і звідти стікає під підлогою жолобом у канал завширшки в аму, який проходить Азарою
- ^ На думку Рава, мається на увазі, що з південного боку і зі східного боку немає основи, за винятком однієї ами (на західному і на північному краю відповідно)
- ^ Звахім, 54а
- ^ Є суперечка амораїв, чи справді така його думка, — як наведено у Звахім, 37а, що в жертві Песах залишки крові покладалися «вилиттям»
- ^ Раші на Псахім, аркуш 121а: залишки крові — кропленням здалеку, бо йому не важливо, падають залишки на основу чи ні; залишки крові пасхальної жертви — вилиттям, спокійно, щоб вони впали на основу
- ^ Така думка однієї з думок за рабі Ішмаелем — як наведено у Звахім там
- ^ Така друга думка, яка вважає, що з вірша «а кров жертв твоїх нехай буде вилита» виводять щось інше, — як наведено у Звахім там, і тоді цей закон виводиться з міркування, як наведено в Тосафот там і в Псахім, 121а