Жертва омеру
Цю статтю необхідно доповнити
| ||
| Цю статтю необхідно доповнити | |

Жертва омеру, або омер піднесення, — громадське хлібне приношення, яке приносять від початку жнив. Приношення робилося з ячмінного борошна обсягом в «омер» (що й дало приношенню його назву), і перед його принесенням коген підносив його перед Всевишнім. Ця жертва називається також «хлібним приношенням первістків», бо її приносять із зерна, що достигло першим. Від дня принесення омеру починається відлік Омеру, що лічить дні між принесенням омеру та святом Шавуот, у яке приносять два хліби. До принесення жертви заборонено користуватися новим зерном. Дата, коли слід виконати цю заповідь і, відповідно, святкувати свято Шавуот, — як написано в Торі, «наступного дня після шабату», тобто наступного дня після першого святкового дня Песаху (16 нісана), згідно з тлумаченням наших мудреців, а не за думкою садукеїв, що це наступного дня після шабату творіння, тобто після першого Шабату після Песаху.
У Торі
І говорив Г-сподь до Моше так: говори синам Ізраїлю і скажи їм: коли прийдете в землю, яку Я даю вам, і жатимете жнива її, то принесіть омер, початок жнив ваших, до когена. І піднесе він омер перед Г-сподом на благовоління вам; наступного дня після шабату піднесе його коген. І принесіть у день піднесення вами омеру ягня без вади, однолітнє, на всеспалення Г-сподеві. А хлібного приношення до нього — дві десяті частини тонкого борошна, змішаного з олією, вогняна жертва Г-сподеві -- пахощі приємні; і узливання до нього — вина чверть іна. І ні хліба, ні підсмаженого зерна, ні свіжих колосків не їжте до цього самого дня -- доки не принесете жертву Б-гові вашому: устава вічна для поколінь ваших у всіх місцях вашого поселення. {ס} І відлічіть собі від наступного дня після шабату, від дня, коли принесете омер піднесення, сім повних тижнів хай буде. До наступного дня після сьомого тижня відлічіть п'ятдесят днів і принесіть нове хлібне приношення Г-сподеві.
— Книга Ваїкра, розділ 23, вірші 9-16
У Мішні
У Мішні[1] наводиться про жертву омеру:
""Як чинили? Посланці рабинського суду виходять напередодні свята й зв'язують колоски в пучки, поки вони з'єднані з землею, щоб було зручно жати. Усі селища, близькі до того місця (до місця жнив), збираються туди, щоб жнива відбувалися з великим галасом. Коли стемніє, каже їм: зайшло сонце? Відповідають: так. Зайшло сонце? Відповідають: так. Цей серп? Відповідають: так. Цей серп? Відповідають: так. Цей кошик? Відповідають: так. Цей кошик? Відповідають: так. У Шабат каже їм: цей Шабат? Відповідають: так. Цей Шабат? Відповідають: так. Жати? А вони кажуть йому: жни! Жати? А вони кажуть йому: жни! Три рази на кожне, і вони відповідають: так, так, так. Навіщо все це? Через боетусіїв, які казали: жнива омеру не відбуваються на виході свята.""
У Галахі
Жнива омеру
Заборонено, навіть приватним особам, жати зерно з п'яти видів злаків (пшениця, ячмінь, полба, овес і жито) до того, як зжали омер (хоча хлібне приношення омеру приноситься лише з ячменю). Заборона існує для того, щоб жнива омеру руками посланців рабинського суду були такими, як визначено в Торі: «початок жнив ваших», — щоб омер був початком усього зжатого. Той, хто жав до жнив омеру, не підлягає бичуванню. А зжате після принесення омеру дозволено в їжу.
Згідно з галахою, жнива омеру — заповідь, і вона навіть відсуває Шабат. (Жнива — одна з 39 основних видів робіт, які заборонено робити в Шабат за законом Тори.) Заповідь — зжати «колоски, що стоять» спеціально для жертви, але якщо принесли вже зжаті снопи, жертва придатна. Омер приносили з ячменю. Зерно має бути неодмінно з Ерец-Ісраель, і насамперед слід приносити його з місця, близького до Храму.
Порядок жнив
Посланці рабинського суду виходили напередодні свята (14 нісана) і зв'язували зерно в пучки, поки воно з'єднане з землею, щоб було зручно жати. Час жнив — у ніч на 16 нісана, а якщо зжали вдень, жертва придатна. Жнуть три сати (міра об'єму) ячменю, троє людей, трьома серпами, у три кошики. Слід жати вологе зерно, а не сухе, але й сухе придатне.
Приготування хлібного приношення
Приносять кошики з трьома сатами до Храму, обмолочують ячмінь, віють і перебирають його. Після цього підсмажують в особливій посудині, що називається «абув», — мідній посудині з отворами, щоб вогонь торкався зерен. Після підсмажування беруть зерна й розстеляють їх у дворі Храму, щоб на них дув вітер. Потім кладуть їх у «жорна для крупи» і мелють, і просіюють мелений ячмінь через тринадцять сит, і видобувають для жертви з трьох сатів ячменю десяту частину ейфи просіяного борошна, що є мірою омеру. Те, що залишилося від трьох сатів, викуповується, і будь-яка людина може це їсти.
Принесення хлібного приношення
У день 16 нісана, після того як принесено жертву мусаф і жертву всеспалення, але до того як принесено постійну жертву передвечірню, беруть омер ячмінного борошна, кладуть у храмову посудину й змішують (замішують) разом із логом оливкової олії. На борошно, змішане з олією, кладуть жменю ладану, як і на інші хлібні приношення. Після змішування коген бере приношення й підносить його в східній частині двору Храму (за піднесенням омеру день 16 нісана називається днем піднесення), і підносить його до південно-західного кута, як і інші хлібні приношення. Після цього коген відокремлює жменю від приношення й воскурює жменю. Залишок приношення — що вважається одним із 24 дарів когенам — з'їдають когени, як залишки всіх хлібних приношень.
Заборона «хадаш»
Основна стаття – Заборона «хадаш»
Існує заборона їсти їжу з п'яти видів злаків із зерна нового року до принесення омеру. За часів, коли Храм існував, від моменту, коли було принесено омер, дозволялося їсти нове зерно одразу. Віддалені від Храму, які не могли знати точно, коли було принесено омер, їли від полудня й далі, «бо вони знають, що рабинський суд не зволікає з ним».
Після того як Храм було зруйновано, за основним законом було б дозволено їсти нове зерно вже зранку 16 нісана, але з низки причин рабан Йоханан бен Закай постановив, щоб день піднесення (піднесення омеру), тобто день 16 нісана, був увесь заборонений[2]. Рамбам постановляє за думкою рабі Єгуди в Мішні, що за часів, коли немає Храму, увесь день цілком заборонений за законом Тори.
Зерно, що пустило коріння до омеру, дозволене від моменту його принесення. Але якщо воно пустило коріння після омеру, заборонено жати його та їсти його доти, доки не буде принесено омер наступного року.
У хасидуті
У хасидуті пояснюється, що те, що жертва омеру приноситься саме з ячменю, пояснюється тим, що відлік Омеру — це праця з біруру тваринної душі, і тому жертва омеру приноситься саме з ячменю[3].
Див. також
Примітки
- ^ Менахот, розділ 10, мішна 3.
- ^ Мішна Сука 3, 12.
- ^ Маамар «У-сфартем лахем» 5711