Перейти до вмісту

Йом-Тов бен Аврагам Ашвілі

Матеріал з Хабадпедії
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.

Рабі Йом-Тов бен Аврагам Ашвілі, прозваний Рітва (або Алашвілі, тобто уродженець міста Севільї; скорочено Рітва; 5010 – 90), був одним із найвеличніших мудреців Ізраїлю всіх поколінь і рабинів Іспанії доби рішонім. Був учнем Раа і Рашби.

Біографія

Рабі Йом-Тов народився 5010 року в місті Севільї в сім'ї свого батька, рабі Аврагама Ашвілі.

Його вчителі, його велич, його шлях у навчанні та його поведінка

Вивчав Тору в Барселоні у Раа (р. Агарона га-Леві), свого головного вчителя, якого часто згадував із благоговінням, а також у Рашби (р. Шломо бен Адерета), навчався також у рабейну Меїра га-Леві Абулафії з Толедо, що в Іспанії, прозваного в книгах рішонім «Яд Рама», а також у Несі несіей га-Леві[1]. Ще за життя своїх учителів прославився як видатний талмід хахам і море гораа. 1280 року служив даяном у громаді Сарагоси. Приблизно за два роки до його народження християни захопили місто Севілью в мусульман, і впродовж усього його життя це був спокійний період для євреїв. За життя його вчителів Рашби і Раа сучасники зверталися до нього зі своїми численними запитаннями, адже кілька разів він згадує Рашбу і Раа. На частину своїх респонсів він відповів після їхнього відходу з життя.

Окрім приватних осіб, до нього зверталися із запитаннями і суди різних областей і міст. Рабини його покоління називали його суд «великим і прекрасним бейт-діном»[2]. Рітва присвячував свій час вивченню філософії, особливо «Море невухім» Рамбама, і порівнював його переклади з арабським оригіналом. Окрім «Море невухім», займався також книгами думки мудреців Провансу — рабі Шмуеля ібн Тібона, рабі Гершома бен Шломо і рабі Яакова Анатолі.

Відомий і славетний як гострий рішон, чиї слова ясні й зрозумілі тому, хто вивчає; в його хідушім до Талмуду помітний вплив Рамбана і Ріфа, з одного боку, а з другого — слів тосафістів (не обов'язково тих Тосафот, що друкуються сьогодні); коли він пише просто «Тосафот», він, як правило, має на увазі Тосафот рабейну Переца. Так само він наводить чимало з постанов свого вчителя і наставника Раа та підходів рішонім — учнів Рамбана, таких як Рашба.

Рітва однаково шанував Рамбама і Рамбана, але намагався не стирати меж між «шляхом істини», яким ішов Рамбан, і шляхом «мудрості логіки» Рамбама. Він висловлює думку, що шлях Рамбама «вельми правильний за його шляхом», а шлях Рамбана «правильніший за його шляхом», причому Рамбана він часом називає «нашим великим учителем».

Неодноразово ті самі хідушім можна прочитати і в Рамбана, Рашби, в «Німукей Йосеф», у Рана і в Рітви. Його хідушім до Талмуду вважаються основоположною книгою в єшивах, а сам він вважається галахічним авторитетом у словах «Бейт Йосеф». Так само відомі його респонси, що побачили світ у виданні «Мосад га-Рав Кук» за редакцією рава Йосефа Кафіха.

Рітва користувався переважно івритом, але часом також арабською та іспанською.

Попри свою велич і шану з боку всіх, євреїв і неєвреїв, поводився з надзвичайною скромністю і в кожній відповіді тим, хто його запитував, пише з великою повагою.

Його ставлення до барайти «Перек шира»

Цікавим є нове ставлення Рітви до твору-барайти «Перек шира», в якому кожне творіння вихваляє Б-га, промовляючи вірш, що стосується його, — у його твердженні, що йдеться не про те, що вони справді співають, а про те, що міркування каже: якби вони могли говорити, вони співали б так. І як пише від його імені «Хідушей Ейн Яаков» рава Яакова ібн Хавіва до трактату «Авода зара», який наводить від імені Рітви, і ось його слова: ця пісня — логіка каже, що якби звір мав здатність мовлення, він сказав би так:[3]: «„Перек шира“, в якому птахи і звірі вихваляють, — не те щоб вони щось говорили, але це міркування, що якби вони мали уста, щоб говорити, їм слід було б сказати так-то і так-то».

Його книги

  • «Хідушей га-Рітва» — Рітва склав коментар до більшості трактатів Талмуду; друком опубліковано його хідушім приблизно до 20 трактатів, більшість його творів займається законами, що стосуються практики, а не трактатами з розділів Зраїм, Кодашім і Тагорот.
  • Коментар до законів обітниць Рамбана.
  • Закони благословень.
  • «Шеелот у-тшувот» (Єрусалим, 5719).
  • «Сефер га-зікарон» — на захист «Море невухім» від заперечень Рамбана.
  • Коментар до Пасхальної Агади.
  • Коментар до законів Ріфа в рукописі.
  • «Сефер га-драшот» — втрачена.


Примітки

  1. ^ Перлес у «Толдот га-Рашба», с. 59, Бреслау 1868
  2. ^ Шут га-Рітва, 43.
  3. ^ Скопійовано в пізніх виданнях «Хідушей га-Рітва» до трактату Авода зара, аркуш 17а.

Повідомити про помилку на цій сторінці