Сідур
Сідур — книга, яка збирає в собі молитви, які єврей промовляє в будні та в Шабат, а також основні молитви свят. У деяких виданнях[1] наводяться також читання Тори на понеділок і четвер тижня.
Історія
Перший відомий сідур — це сідур рава Натроная Гаона, який він надіслав громаді Лусени в Іспанії. За ним з'явився сідур рава Амрама Гаона із Сури, написаний для громади Барселони в Іспанії. Його копії було розіслано в діаспори Ізраїлю, і він став основою для формування нусаха молитви громад Ізраїлю.
Відомі також сідури рава Саадьї Гаона, сідур Рамбама[2] і «Махзор Вітрі», написаний учнем Раші р. Сімхою з Вітрі, який був першим сідуром за нусахом євреїв Франції.
Коли помножилися молитви та звичаї, прийняті до порядку молитви, почали з'являтися сідури з молитвами на суботи й будні, а молитви трьох паломницьких свят (Песах, Шавуот і Сукот) і Грізних днів (Рош га-Шана і Йом Кіпур) з'явилися окремо і називаються махзор.
Версії сідура
Основна стаття – Сідур Алтер Ребе
Хоча праотець Аврагам установив молитву Шахарит, праотець Іцхак установив молитву Мінха, а праотець Яаков установив молитву Арвіт, текст молитви, який маємо в руках, установили не вони. Молитву «Шмоне есре» установили Мужі Великого зібрання, а насправді нинішній порядок молитви від кінця до початку встановив і впорядкував рав Саадья Гаон.
Нусах євреїв із країн Ашкеназ — тобто Німеччини та її околиць — це нусах ашкеназ, а нусах сфарад призначений для євреїв із країн Сходу. Проте, згідно з Каббалою, нусах сфарад вважається піднесенішим, і тому за ним молилися учні Бааль-Шем-Това. Хоча цей нусах призначений лише для людей високого рівня, хасиди прийняли звичай молитися за ним, і, згідно з поясненням рабі Елімелеха з Лиженська, завдяки тому що людина пов'язана з праведником і йде його шляхом, вона теж вважається такою, що стоїть на ступені праведника; тому хасиди прийняли звичай молитися за нусахом сфарад.
Алтер Ребе уклав нусах га-Арі, зібравши його із шістдесяти старовинних і точних сідурів. І за ним уклав свій сідур.
Молитва за сідуром
Багато праведників мали звичай промовляти все за сідуром, навіть короткі молитви та благословення.
Ребе з раннього дитинства мав звичай молитися лише за сідуром. У роки свого проводу він приносив із собою на фарбрейнгени сідур лише тому, що наприкінці мав промовити заключне благословення. Хоча сідур був зношений і місцями трохи порваний від частого використання, він його не замінював. Цей сідур він отримав від свого тестя, Ребе Раяца.
У Ребе було кілька сідурів, походження яких — святе, і коли він виходив на молитву Мінха, у якій брав участь наречений, він брав із собою один або кілька сідурів, щоб наречені молилися за ними. [3]
Див. також
- Сідур Алтер Ребе
- Сидур «Тора ор»
- Сидур «Ім ДАХ»
- Ростовський сидур
- Сидур «Тегілат Гашем»
- Сідур Бааль-Шем-Това
Додаткова література
- «Ніцоцей Ребе», «Зазирнути в „сідури“», тижневик «Гіткашрут», випуск 1385, с. 9
Примітки
- ^ Як у сідурі «Тегілат Гашем».
- ^ «Порядок молитов на весь рік», наприкінці книги «Агава» в «Мішне Тора».
- ^ Молитва за сідуром Ребе перед весіллям