Самарканд

Самарканд — третє за величиною місто в державі Узбекистан, у ньому проживає близько 400 000 осіб. У ньому діяли посланці Ребе Рашаба — рав Шломо-Єгуда-Лейб Еліезеров і рав Аврагам-Хаїм Нае, — а також посланець Ребе Раяца рав Сімха Городецький. У місті впродовж багатьох років велася хабадська діяльність. А під час Другої світової війни в ньому утворилася найбільша на той час хабадська громада. Після виїзду з Росії в ньому була громада з десятків хабадських родин, а в 5710-ті та 5720-ті роки це була найбільша хабадська громада в Радянському Союзі. У період падіння комуністичного режиму в ньому почали діяти шлухім Ребе, а сьогодні євреїв у ньому небагато і постійної хабадської діяльності в ньому немає.
Посланці наших Ребе в Самарканд
Рав Шломо-Єгуда-Лейб Еліезеров
Рава Шломо-Єгуду-Лейба Еліезерова було послано Ребе Рашабом до Самарканда, куди він часто приїжджав із Хеврона, де служив рабином.
У Самарканді він здійснив великі й дивовижні справи для зміцнення юдаїзму в дусі «Ісраель Саба»[1].
Рав Хаїм Нае

Великого посека рава Хаїма Нае замолоду було послано Ребе Рашабом до Самарканда, де він навчав підлітків і дорослих та зміцнював становище юдаїзму[2].
У 5671 році (1910/1911), коли йому був 21 рік, рав Нае вирушив за дорученням Ребе Рашаба до міста Самарканд в Узбекистані, щоб замінити свого дядька, рава Шломо-Єгуду-Лейба Еліезерова, який був посланцем Ребе Рашаба в Узбекистані. Великі рабини Єрусалима написали йому тоді листи з благословеннями у зв'язку з його відрядженням у цю важливу місію[3].
Рав Хаїм Нае навчав дітей і дорослих, поряд із широкомасштабною діяльністю з виправлення становища зі шхітою в Самарканді.
Для місцевих євреїв він надрукував книгу «Ханох ла-наар», що містить закони тфілін святою мовою та бухарською[4]. У Бухарі рава Нае називали «Аврагам-Хаїм Мендлов Нае», і він носив особливий одяг бухарських євреїв.
Після завершення шліхуту в Самарканді рав Нае поїхав до Любавичів, де удостоївся увійти на єхідут до Ребе Рашаба.
Рав Сімха Городецький

Рава Сімху Городецького було послано Ребе Раяцем до Самарканда, де він багато діяв для зміцнення юдаїзму та хасидуту аж до Другої світової війни.
Одразу після прибуття до Самарканда в 5686 році (1925/1926) він заснував велику «талмуд-тору», а також заснував об'єднання молодих людей від двадцяти років і старших, назване «Тіферет бахурім», і в ньому навчалося близько ста п'ятдесяти учнів. Заклад дуже розрісся, і в ньому навчалося близько тисячі учнів, над якими стояли двадцять п'ять меламедів — знавців Тори з місцевих жителів[5].
Комуністи переслідували його, і його кілька разів заарештовували; востаннє, коли його ув'язнили, його судили й засудили до смертної кари, яку замінили 25 роками заслання; у 5713 році (1952/1953) помер Сталін, і р. Сімху було звільнено із заслання[6].
Після звільнення із заслання р. Сімха Городецький прибув до Ташкента, а через кілька років переїхав до Святої Землі й продовжував діяти серед бухарських євреїв.
Під час Голокосту
Під час Голокосту численні родини багатьох хасидів Хабаду, які втекли з окупованих нацистами районів по всьому Радянському Союзу, оселилися в місті Самарканд. На місці фактично склалася найбільша у світі любавицька громада. Оскільки переважна більшість хасидів Хабаду в Радянському Союзі втекли до Узбекистану і більшість із них оселилися в Самарканді[7].
Єшива «Томхей Тмімім» у місті Самарканд (Бухара)
Основна стаття – «Томхей Тмімім» Бухара (Самарканд)
У період Голокосту, влітку 5701 року (1940/1941), у місті зібралося багато хасидів Хабаду, для яких було відкрито відділення єшиви «Томхей Тмімім».
Виїзд з Росії
Після війни польські біженці залишили Радянський Союз, і багато хасидів Хабаду поїхали до Львова, видали себе за польських громадян і виїхали з Радянського Союзу в межах виїзду з Росії, а після короткого перебування в транзитних країнах, таких як Польща і Чехія, прибули до таборів переміщених осіб у Покінгу в Німеччині та до таборів та інших місць у Німеччині, Австрії і Франції, а в наступні роки одні переїхали до Святої Землі, а інші емігрували до Сполучених Штатів та інших країн.
Найбільша хабадська громада в Радянському Союзі
Після виїзду з Росії в Самарканді почався новий період. У хасидів у Самарканді цей період називався «Нохдем вен дер ойлем із авекгефорн» (= після того як люди виїхали)[потрібне уточнення]. Той період був дуже важким, адже великі хасиди виїхали з Росії, а залишилися лише нечисленні, у щоденному протистоянні комуністичному режимові, ворожому до всього єврейського. І в цей період у Самарканді була найбільша хабадська громада в Радянському Союзі.
Аж до початку перших 5730-х років хасиди Хабаду в Самарканді кожного Шабату тримали 3 міньяни для молитви в 3 різних місцях міста. А в Шабат мевархім і «йома де-пагра» проводилися також хасидські фарбрейнгени. Час від часу, кілька разів на рік, проводилися центральні хасидські фарбрейнгени, на яких збиралися разом усі хасиди Хабаду всього міста.
У 5720-ті роки р. Мендл Футерфас оселився в Самарканді, і анаш і тмімім перебували під його великим впливом на шляхах хасидуту, а він підбадьорював їх діяти з самопожертвою для зміцнення юдаїзму та вивчення хасидуту[8].
До 5730-х років існувала також єшива, до якої приїжджали юнаки й з інших міст.
У перші 5730-ті роки переважна більшість анаш переїхали до Святої Землі.
Хасиди Хабаду в місті Самарканд (неповний список)
Деякі з хасидів Хабаду, що перебували в Самарканді за комуністичного правління, після Другої світової війни — в алфавітному порядку:
- Рав Давид Окунов
- Рав Яаков Борошанський
- Рав Мордехай Гольдшмід
- Рав Шалом-Дов-Бер Горелік
- Рав Файвіш Генкін
- Рав Хаїм Воловик
- Рав Дов-Бер Віленкін
- Рав Аврагам Зальцман
- Рав-хазан Хаїм-Дов-Бер Зальцман
- Рав Гілель Зальцман
- Рав Рафаель Худайдатов
- Рав Берке Хен
- Рав Еліягу Левін, рабин хасидів Хабаду в Самарканді
- Рав Залман-Мордехай Левін
- Рав Цві-Гірш Лернер
- Рав Аврагам Левківкер
- Рав Еліезер Мішуловін
- Рав Давид-Дов Мішуловін
- Рав Хаїм-Еліягу Мішуловін
- Рав Міхаель Мішуловін
- Рав Іцхак Мішуловін
- Рав Ашер-Ар'є Маковецький
- Рав Яаков Нотік
- Рав Моше Нісілевич
- Рав Мендл Футерфас
- Р. Яаков Філь
- Рав Хаїм-Шнеур-Залман Козлінер
- Рав Хізкіягу Кайков — рабин міста
Рабини Хабаду в Самарканді
- Рав Шломо-Єгуда-Лейб Еліезеров
- Рав Хаїм Нае
- Рав Хізкіягу Кайков
- Рав Еліягу Левін
- Рав Іммануель Шимонов — шаліах і рабин міста в 5750-ті роки.
Шлухім Ребе в Самарканд
У 5750-ті роки до Самарканда почали прибувати шлухім Ребе, і серед них рав Іммануель Шимонов, і вони зміцнили юдаїзм на місці.
Див. також
Додаткова література
Посланці наших Ребе в Самарканді
- Рав Шнеур-Залман Бергер, «Нода ба-шіурім» — біографія рава Хаїма Нае, окремі розділи про посланців Ребе Рашаба рава Шломо-Єгуду-Лейба Еліезерова і рава Хаїма Нае в Самарканді.
- Рав Нафталі-Цві Готліб, «Ягадут га-дмама», розділ про рава Сімху Городецького, посланця Ребе Раяца до Самарканда, 5744.
- Рав Зуша Вольф, «Адмори Хабаду і бухарське єврейство»
Період Голокосту
- Рав Шалом-Дов-Бер Левін, «Толдот Хабад бе-Русія га-совєтіт», 5749.
- Рав Ісраель Ельфенбейн, «Р. Нісан» — біографія машпіа рава Нісана Неменова, одного з керівників «Томхей Тмімім» у Самарканді; окремі розділи книги описують життя хасидів у Самарканді. Кфар-Хабад, 5773 (950 с.).
- Рав Шнеур-Залман Бергер, «Ісраель-Ноах га-гадоль» — біографія рава Ісраеля-Ноаха Беліницького і членів його родини. Окремі розділи книги описують життя хасидів у Самарканді. Видана його онуками з родини Ганзбург у 5766 році (2005/2006)
- Рав Еліягу Вольф, «Р. Мендл» — біографія рава Мендла Футерфаса, у ній також спогади про Самарканд
- Шнеур-Залман Бергер, «Місто-притулок», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 603, с. 26–32 (22 сівана 5767 (8 червня 2007))
, «Бейт Мошіах», випуск 604, с. 56–61
Голокост і час після Голокосту
- Рав Гілель Зальцман, «Самарканд — підпілля, вплив якого поширився далеко», 5773.
- Рав Шнеур-Залман Бергер, «Чотири хасиди» — біографія рава Еліягу Левіна, рабина громади Хабаду в Самарканді, Шнеур-Залман Бергер, 5764.
- «Більший за своїх братів», біографія рава Хізкії Кайкова
Зовнішні посилання
- «Шаль авіха ве-ягедха», спогади рава Іцхака Мішуловіна із Самарканда, тшура Мішуловін — Абельський, адар 5775 (лютий–березень 2015)
- Шмуель Софер, Життя з хасидами в Самарканді й Ташкенті, розділ із серії «Мі-шулей толдот Хабад»
(англійською) - Самаркандське підпілля — та країна | Панель за участю членів підпілля рава Міхаеля Мішуловіна і рава Яакова Лернера, панель, що відбулася на літній єшиві «Цеірей Любавич», 15 менахем-ава 5784 (19 серпня 2024), на сайті «фільтр Хабаду» для відеороликів YouTube
Примітки
- ^ Див. у «Толдот Хабад бе-Ерец га-Кодеш»
- ^ Див. книгу його біографії «Нода ба-шіурім»
- ^ Листи наводяться на початку його книги «Ханох ла-наар»
- ^ Про місію докладно розповідається в «Нода ба-шіурім», розділ 4, і в книзі «Зарах кохав мі-Яаков»
- ^ «Ягадут га-дмама», частина 1, розділ про рава Сімху Городецького
- ^ «Ягадут га-дмама», частина 1, розділ про рава Сімху Городецького
- ^ «Толдот Хабад бе-Русія га-совєтіт», а також багато книжок і статей, що документують хасидів Хабаду в період Голокосту
- ^ «Самарканд» (книга)