Бейт Романо


Бейт Романо — двір у Хевроні, куплений Ребе Рашабом, у якому розміщувалася єшива «Торат емет». У ранніші роки в цьому місці розміщувалася єшива «Сдей хемед». Під час Війни за незалежність араби захопили будівлю і тривалий час утримували її. У 5741 році (1980/1981) дім викупив рав Моше Левінгер. Сьогодні в Бейт Романо діє єшива «Шавей Хеврон».
Купівля двору Романо
Через десятиліття після початку хабадського поселення громада зросла, і маленька синагога не могла вмістити всіх, хто молився. Очільники громади хотіли збудувати ще одну синагогу, але оскільки в них не було потрібних коштів — звернулися з проханням про допомогу до «Ваад га-пкідім ве-га-амаркалім» в Амстердамі, проте комітет відхилив їхнє прохання і не затвердив їм переказу потрібних грошей. Лише через ще два десятиліття, у 5613 році (1852/1853), було куплено ще одну синагогу на пожертви братів-багатіїв Менаше і Сасона. Через роки, після відходу з життя Ребе Цемах Цедека, велику синагогу було названо його ім'ям — «Бейт Менахем».
З 5630 року (1869/1870) євреї почали будувати будинки за межами «єврейського двору», який був своєрідним гетто всередині міста Хеврона. Одним із перших, а може, і першим, хто збудував дім за межами «єврейського двору», був багатій р. Аврагам Романо, прізвисько якого було Меркадо Романо. Серед переселенців, що прибули зі Стамбула, щоб оселитися в Хевроні, — здебільшого людей заможних, які зуміли посісти важливе становище в хевронському ішуві, — був Челебі Меркадо Романо. У нього були сини в Константинополі, які посилали батькові багато грошей, щоб він збудував розкішний палац у місті праотців. І справді, він був одним із піонерів єврейської громади, що прорвав стіни гетто і збудував собі палац із десятків кімнат, у яких оселилися багаті старі люди, що прибули з Туреччини. Усередині палацу навіть збудували синагогу під назвою «Стамбульська синагога».
У 5661 році (1900/1901) в одному з будинків поселили рава гаона Хізкіягу Медіні, автора «Сдей хемед». У ті роки багатій Аврагам Романо, власник палацу, зіткнувся з фінансовими труднощами і виставив маєток на продаж. Придбанням маєтку цікавилися кілька сторін (араби міста, місіонерські кола і товариство «Альянс» — з метою створення школи), і на певному етапі його мало не продали одному з арабських нотаблів міста. Проте р. Шимон Гойзман, заможний торговець з-поміж впливових людей громади, який був у добрих стосунках з Романо, зумів переконати його утриматися від продажу і пообіцяв знайти йому покупця-єврея, який заплатить йому ту саму суму, що обіцяв араб. Понад п'ять років р. Ш. Гойзман займався продажем маєтку, упродовж яких завжди стояв на сторожі, щоб його не продали комусь з арабів Хеврона, і 21 менахем-ава 5668 (18 серпня 1908) придбав маєток за дорученням Ребе Рашаба за 22 000 рублів.
З купівлею великого двору р. Ш. Гойзман написав листа Ребе Рашабу і Ребе Раяцу, у якому пропонує купити також менший двір, розташований зовсім поруч із великим двором. Він пише далі, що вхідна доріжка спільна для обох дворів і вікна будинків розташовані дуже близько одне до одного, а оскільки власник двору [вихрест на ім'я Дауд-ефенді] збирається продати двір, і неможливо знати, хто його купить і яких труднощів доведеться зазнати від нового сусіда, — тому краще постаратися дістати ще грошей і купити також менший двір. І довкола цієї купівлі нагромадилися труднощі, і вихрест мало не продав свій двір неєвреєві-лиходієві. Лише дивом р. Ш. Гойзману вдалося переконати його не продавати маєток. Через кілька місяців р. Ш. Гойзман купив двір за дорученням Ребе Рашаба. Невдовзі після завершення купівлі вихрест раптово помер, і так описує це р. Ш. Гойзман: «Поспішаю сповістити йому добру звістку від великої радості мого серця і насолоди, якою я насолодився в почутті мого серця в день переддня святої Суботи, у спасінні Б-жому, що було через мене в купівлі двору вихреста Дауда-ефенді, хай зітреться ім'я його, бо в переддень святої Суботи здох згаданий Дауд, вихрест, хай зітреться ім'я його, від раптової хвороби, хай урятує нас Милосердний; усі наші брати, сини Ізраїлю, сефарди й ашкеназі, в один голос говорили про мій успіх у купівлі двору, який мав стати мечеттю-джамі на вулиці Гагазін і який ні за які гроші вже не було можливості купити, і про великий страх і небезпеку, які були в цьому для всіх дворів поруч із ним, і особливо для великого двору, який ми купили в Романо, хай живе він».
Єшива «Торат емет»
Основна стаття – «Торат емет» Хеврон
У 5672-5674 роках (1911–1914) єшива «Торат емет» розміщувалася в Бейт Романо. «Торат емет» у місті Хевроні була заснована в 5672 році (1911/1912) Ребе Рашабом. Це було, коли на початку того ж року він послав групу учнів єшиви в Любавичах на чолі з равом Шломо-Залманом Гавліним, щоб заснувати там єшиву в дусі єшиви «Томхей Тмімім». Група тмімім налічувала сімох: рав Алтер Сімхович, рав Єхезкель Фейгін, рав Гілель Проткін, рав Цві-Гірш Кацав, рав Ісраель-Залман Аснас, рав Аврагам-Еліягу Ашеров і рав Менахем (Нахе) Красик. З відкриттям відділення в Хевроні до нього приєдналися ще учні з місцевих, і єшива в Хевроні стала впливовою установою Тори і центром хасидизму загалом і вчення Хабаду зокрема.
Про фінансування єшиви дбали Ребе Рашаб і Ребе Раяц. Пожертви, які вони отримували для єшиви, і гроші, які вони діставали з великими зусиллями, вони передавали для єшиви через рава Шломо-Єгуду-Лейба Еліезерова та інших. Навчання тривало три роки, до кінця 5674 року (1913/1914), коли вибухнула Перша світова війна. Турки, які правили тоді Святою Землею, вступили у війну на боці Німеччини, і учні — громадяни Росії — стали громадянами ворожої країни й отримали наказ залишити Країну, і цим завершився період єшиви «Торат емет» у Хевроні.
Відомі випускники єшиви: рав Іцхак-Авігдор Орнштейн, рав Аврагам-Хаїм Нае, рав Моше-Ар'є-Лейб Шапіро, рав Шимон Гліценштейн.
Захоплення Бейт Романо
Основна стаття – Погроми 5689 року (1928/1929)
Під час погромів 5689 року (1928/1929) єврейському поселенню в Хевроні настав кінець: місцеві араби з великою жорстокістю вбивали і калічили євреїв Хеврона, і всі єврейські будинки були пограбовані, розкрадені й зруйновані. Єдиним, що не постраждало під час цих погромів, був — Бейт Романо, який, як сказано, перебував у руках уряду. Він зберігався у своєму первісному вигляді до 5694 року (1933/1934), коли араби почали будувати у дворі будівлі ряд крамниць.
Коли про це стало відомо Ребе Раяцу, він надіслав листи кільком важливим особам в Ерец-Ісраель, серед них і раву Аврагамові-Іцхаку Куку, і просив їх перешкодити арабам здійснити свій задум. Проте їм не вдалося цьому перешкодити, і ряд крамниць було збудовано в північній частині двору, де вони існують і донині.
Узимку 5690 року (1929/1930) рав Ш. Гойзман надіслав листи Ребе Раяцу, у яких питав, що йому робити зі своїми маєтками в Хевроні, а також що робити з маєтками Ребе Раяца. У листі від 4 нісана Ребе Раяц відповідає йому, що він ще не вирішив, що робити зі своїми маєтками, але хай той не пов'язує долю своїх маєтків з долею маєтків Ребе.
Через кілька місяців, на Хануку 5691 року (1930/1931), Ребе Раяц звелів йому «здати його в оренду за будь-яких умов, задля збереження маєтку», а також звелів йому переоформити маєток, — який, як сказано вище, офіційно належав Рашазу Гавліну, — на ім'я Ребе. Фактично маєток було переоформлено лише в 5700 році (1939/1940).
Драматичний поворот у долі маєтків Ребе стався наприкінці зими 5696 року (1935/1936): губернатор міста Хеврона вирішив вилучити в Ребе його маєтки, а щоб це не виглядало як пряме пограбування, — запропонував заплатити Ребе низьку суму як «плату за продаж». Ребе Раяц отримав звістку про це в листі, який надіслав йому Рашаз Гавлін, де той також написав, що порадився з адвокатом і, схоже, немає способу перешкодити губернаторові Хеврона заволодіти маєтком.
Разом із тим Ребе Раяц не полишив можливості перешкодити губернаторові Хеврона забрати маєток силою і надіслав листа судді Гадові Фрумкіну, голові суддів у Єрусалимі, який був відомий і знаний в урядових колах Ерец-Ісраель, і просив його вплинути на уряд, щоб той не здійснив свого задуму. Ще він написав Рашазу Гавліну, щоб той звернувся до ще одного адвоката, аби вислухати додатковий юридичний висновок щодо законності дій губернатора міста Хеврона.
Менш ніж за два тижні, 15 нісана, помер Рашаз Гавлін, схоже, не встигнувши отримати і виконати прохання Ребе Раяца. У місяці іярі 5696 року (1935/1936) його син, Ханох-Гендл Гавлін, був призначений офіційним управителем маєтків замість батька, і відтоді Ребе Раяц звертався до нього щодо маєтків.
Найімовірніше, широка діяльність, яку провадив Ребе Раяц здалеку, дала результат, і губернатор Хеврона більше не вимагав вилучити в нього маєток.
Звільнення будинку
У пізніші роки в «Бейт Романо» розміщувалася велика арабська школа. На частині території були збудовані арабські крамниці, а на великій її частині було влаштовано центральну автостанцію арабського Хеврона.
На початку місяця нісана 5741 року (квітень–травень 1981) рав Моше Левінгер поїхав до Ребе і виклав свої плани, згідно з якими він викупить дім з рук арабів і відкриє там єшиву для юнаків. Ребе вислухав і зрештою погодився надати раву Левінгеру довіреність діяти від його імені, щоб викупити хабадський маєток.
Тим часом у місті сталося кілька інцидентів, пов'язаних з безпекою; у відповідь уряд ужив низки заходів, у межах яких Міністерство оборони конфіскувало весь маєток (крім ряду крамниць, які араби збудували після 5689 року (1928/1929)) для потреб безпеки, а для розв'язання проблеми учнів арабської школи — муніципалітетові Хеврона надали додаткові класи в інших школах міста.
Увесь цей крок було погоджено між равом Левінгером і міністром оборони Аріелем Шароном, який планував створити на порожній території військовий табір, а будівлю на пізнішому етапі передати в розпорядження єврейських поселенців, щоб ті відкрили там єшиву для юнаків, згідно з первісним планом рава Левінгера.
У місяці елулі 5742 року (1981/1982) у «Бейт Романо» відкрилася єшива «Шавей Хеврон». Зі зростанням кількості учнів виникла нагальна потреба розширити наявну будівлю. Було вирішено відремонтувати всю будівлю і надбудувати на ній ще один поверх. У 5751 році (1990/1991) план отримав схвалення тодішнього міністра будівництва Аріеля Шарона, який зобов'язався виділити 2 мільйони шекелів на відновлення єшиви. З початком ремонту на місці виявилася давня підземна споруда, про яку не було відомо. З'ясувалося, що за сотні, а може, і тисячі років до того, як Романо збудував будівлю, на цьому місці стояв великий дім, про який досі не було відомо. Підземний поверх також відремонтували за погодженням з досвідченими археологами, і сьогодні в ньому розміщуються склади єшиви і різні приміщення.
Улітку 5752 року (1991/1992), з приходом до влади лівого уряду, уряд оголосив, що не дотримуватиметься угод, підписаних попереднім урядом, і бюджети, які мали надійти до єшиви, — було заморожено. Керівництво єшиви подало на уряд до суду і зуміло отримати обіцяні гроші.
План створення хабадського житлового кварталу
У 5743 році (1982/1983), приблизно через два роки після того як «Бейт Романо» було викуплено з рук арабів, у конторі Колель Хабад були підготовлені плани створення хабадської єшиви гдола в «Бейт Романо». Згідно з планами, Колель Хабад встановить тимчасові споруди поблизу «Бейт Романо», куди перейдуть учні єшиви «Шавей Хеврон», доки для них не знайдуть відповідної будівлі в Хевроні, а тим часом відремонтують наявну будівлю, щоб вона стала придатною до використання.
Спочатку ставлення Ребе було вельми позитивним, і ці плани отримали його згоду і благословення. На цьому етапі до справи долучився один із друзів Хабаду за кордоном, який був у чудових стосунках з равом Ар'є-Лейбом Капланом і почув про план; він висловив готовність фінансувати весь проєкт. На цьому етапі до справи долучилася і Парасолькова організація установ Хабаду; згідно з планами, виробленими тоді, ішлося про хабадський квартал довкола єшиви, вкладення в який обіцяв фінансувати жертводавець.
Упродовж кількох тижнів план перейшов у практичну площину: тимчасові споруди були привезені і встановлені поруч із «Бейт Романо»; громадські діячі Хабаду провели засідання з главою уряду паном Менахемом Бегіном і міністром будівництва паном Давидом Леві, які в принципі погодилися з планами; і навіть сиділи над кресленнями будівлі і підготували докладні будівельні плани з метою на першому етапі відремонтувати будівлю, а на пізнішому етапі надбудувати один чи два поверхи.
На певному етапі Ребе заморозив план; у листі, який він надіслав, він пояснив, що, попри бажання відродити хабадське поселення в Хевроні, він не готовий брати на себе відповідальність за те, щоб посилати туди своїх хасидів, оскільки нинішнє становище з безпекою недостатньо надійне. Тому, доки становище з безпекою залишатиметься таким, як є, Ребе не посилатиме своїх хасидів на організоване поселення в Хевроні. Ребе завершує свого листа обіцянкою, що, щойно становище зміниться і можна буде оселитися в Хевроні без загрози для безпеки, — план буде висунуто знову.
У 5774 році (2013/2014) араби кинули в дім дві пляшки із запальною сумішшю.
Додаткова література
- Рав Шалом-Дов-Бер Левін, «Толдот Хабад бе-Ерец га-Кодеш»
- Рав Йосеф Ашкеназі, «Торат емет — сто років Любавичів у Святій Землі», видавництво «Хазак», 5772
- Перша хабадська єшива в Землі Ізраїлю, тижневик «Бейт Мошіах» 1280, сторінка 44