Хаїм-Мордехай Перлов
| Хаїм-Мордехай Перлов | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5649 |
| Дата смерті | 10 тішрея 5738 (22 вересня 1977) |
| Країна | Росія, Грузія, Німеччина, Італія, Австралія |
| Місце проживання | Херсон, Шадова, Берислав, Кулаші, Сташилі, Сачхере, Кутаїсі, Мілан, Мельбурн |
| Рід діяльності | рабин, рам, машпіа |
| Освіта | «Томхей Тмімім» у Любавичах |
| Посада | рабин містечка Берислав (5678–5679), рам у «Томхей Тмімім» у Херсоні, рабин синагоги «Огель Яаков» у Мілані, машпіа єшиви «Огель Йосеф-Іцхак Хабад Любавич» у Мельбурні |
| Учителі | Шмуель-Гронем Естерман, та інші |
| Сім'я | |
| Батько | р. Давид, син р. Аврагама-Зеева га-Когена |
| Мати | Мір'ям-Рівка, дочка р. Іссахара-Дов-Бера |
| Дружина | Шейна-Бейла, дочка рава Аврагама-Дов-Бера га-Когена |
| Діти | Давид Перлов |
Рав Хаїм-Мордехай га-Коген Перлов (5649 — 10 тішрея 5738 (22 вересня 1977)), прозваний Мордехаєм Херсонером за назвою його рідного міста Херсон), — відомий рабин і зберігач переказів.
Біографія
Народився в хасидському містечку Херсон[1] у 5649 році (1888/1889)[2]. Його батько, р. Давид, син р. Аврагама-Зеева га-Когена, походив з родини Перлов — родини, що жила в колоніях від часу їх заснування. Його мати — Мір'ям-Рівка, дочка р. Іссахара-Дов-Бера.
Під впливом товаришів поїхав навчатися до єшиви «Томхей Тмімім» у Любавичах у 5664 році (1903/1904) і навчався там до адара I 5673 року (лютий–березень 1913). У єшиві вважався надзвичайним масмідом[3], так що товариші прозвали його «Мордехай дер масмід» [ім'я Хаїм було додано йому пізніше через хворобу]..
У 5672 році (1911/1912) одружився з Шейною-Бейлою, дочкою рава гаона р. Аврагама-Дов-Бера га-Когена, рабина міста Шадова поблизу Ковно в Литві, і переїхав жити туди.
У 5678 році (1917/1918) був прийнятий рабином у містечку Берислав Херсонської губернії і обіймав цю рабинську посаду до 5679 року (1918/1919), коли поїхав до свого рідного міста Херсона, щоб служити рамом у відділенні «Томхей Тмімім» у Херсоні.
У 5682 році (1921/1922) залишив місто через тяжкий голод і поїхав до міста Кулаші в Грузії, де служив рабином разом зі своїм шурином, равом Аврагамом-Леві Славіним. Звідти перебрався до міста Сташилі й заснував там єшиву і мікву.
У 5688 році (1927/1928) перебрався до Сачхере, де поширював юдаїзм і з самопожертвою боровся з КДБ; через цю діяльність був ув'язнений з 5693 року (1932/1933) до зими 5697 року (1936/1937).
Повернувшись з ув'язнення, переїхав до міста Кутаїсі — центрального міста Грузії, де займався поширенням Тори. У 5696 році (1935/1936) був схоплений владою і відправлений на заслання на 10 років, до Сибіру[4]; дивовижним чином повернувся звідти через 6 з половиною років.
Після Другої світової війни, у 5706 році (1945/1946), йому вдалося залишити Росію, і тоді він перебував у таборі біженців Швебіш-Галль поблизу Мюнхена в Німеччині. Тоді було створено «Раду рабинів» для розв'язання проблем агун, розлучень і халіци, що виникли після Голокосту. Серед її членів був рав Перлов, і на основі постанов, винесених тоді, він уклав книгу «Гет ле-маасе».
Перебуваючи там, він збудував на місці мікву, а також очолив пропаганду дотримання Шабату та інших сторін юдаїзму.
У 5709 році (1948/1949) переїхав до Мілана в Італії і служив рабином синагоги «Огель Яаков». За десять років, проведених там, він розвинув і розширив громаду і збудував мікву за методом «бор аль габей бор»[5]. У ті дні він вів широке листування з Ребе з питань керівництва громадою загалом і мікви зокрема — його надруковано в серії «Ігрот кодеш»[6].
Ребе покладався на його постанови і скеровував до нього тих, хто звертався із запитаннями[7].
У 5719 році (1958/1959) переселився до Мельбурна в Австралії, щоб жити поруч зі своїм єдиним сином р. Давидом Перловим[8], і там служив машпіа єшиви «Огалей Йосеф-Іцхак Хабад Любавич» у Мельбурні.
Помер у Йом Кіпур 5738 року (22 вересня 1977).
Його книги
- «Гет ле-маасе» — дослідження і постанови з питань агун, йібуму, гету і халіци — на основі постанов «Ради рабинів з питань розлучень» у Німеччині. Вийшла друком у 5730 році (1969/1970)
- «Лікутей сіпурім» — сотні історій, які автор чув у єшиві «Томхей Тмімім» у Любавичах, більшість — від машпіа р. Гронема Естермана. Книгу було написано на прохання Ребе. Перше видання — 5726, друге видання — 5752. Третє видання, заново відредаговане равом Нафталі-Цві Готлібом, равом Ісраелем-Натаном Славіним і р. Шнеуром-Залманом Перловим, — 5762. Ребе на фарбрейнгені 10 швата 5725 року (13 січня 1965) говорив про нього і про його книгу «Лікутей сіпурім».
- «Гагаот аль га-Шас» — видано на основі приміток, записаних у його Гмарі[9].
Додаткова література
- Його життєпис у новому виданні його книги «Лікутей сіпурім», 5762.
- Йосеф Ашкеназі, «Оцар га-хасидім» — особистість і хасидське вчення машпіїм Хабаду по всьому світу, видавництво «Хазак», 5774
Зовнішні посилання
- Його листи Ребе щодо калабрійських етрогів, додаток до збірника «Гаарот у-біурім» «Царфат — Парацта», 6 тішрея 5783 (1 жовтня 2022), с. 175.
- Шнеур-Залман Бергер, «Коли душа висить між небом і землею...», «Бейт Мошіах», випуск 1087, с. 51 і далі.
Примітки
- ^ Центральна з «колоній», заснованих Мітлер Ребе
- ^ Або в 5650 році (1889/1890).
- ^ Див. спогади рава Хаїма-Еліезера Красика, надруковані в «Бітаон Хабад»
- ^ Розповідав, що, перебуваючи там, весь час повторював напам'ять хасидут, Мішну і «Танію».
- ^ Перша у світі міква, збудована в такий спосіб, крім мікви в Ростові-на-Дону.
- ^ Див. покажчик листів, надрукований у т. 20, стаття «Перлов, Хаїм-Мордехай».
- ^ «Ігрот кодеш», т. 3, лист 625.
- ^ Зять рава Бецалеля Вільшанського.
- ^ З тшури Ейдельман — Полтер, 5783
Код особи: № 4440735100
- Хасиди часів Ребе Рашаба
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Рабини Хабаду в період Любавицького Ребе
- Рабини Хабаду періоду Ребе Раяца
- Машпіїм в єшивах
- Хасиди, які залишили Росію під час Великої втечі
- Хасиди, заарештовані в Радянському Союзі
- Особистості в Мельбурні
- Особистості в Грузії
- Особистості, що померли в 5738 році (1977/1978)