Перейти до вмісту

Еліягу Бакші-Дорон

Матеріал з Хабадпедії
Рав Еліягу Бакші-Дорон
Основна інформація
Ім'я в оригіналіאליהו בקשי דורון[В]
Дата смерті19 іяра 5780 (13 травня 2020)
Місце похованняГар-га-Менухот[В]
КраїнаІзраїль[В]
Місце діяльностіХайфа, Бат-Ям, Єрусалим
Рід діяльностірабин[В]
Освітаєшива «Га-Даром», єшива «Хеврон», колель «Коль Яаков»
ПосадаРішон ле-Ціон і головний сефардський рабин Ізраїлю (5753–5763), головний рабин Хайфи, головний рабин Бат-Яма, голова закладів «Бінян Ав» в Єрусалимі
Інші посадиГоловний рабин Ізраїлю і головний рабин міст Бат-Ям і Хайфа
УчителіОвадья Йосеф
Єрусалим, Ерец-Ісраель
Сім'я
ДружинаЕстер (уроджена Лопес), дочка рава Шалома-Агарона Лопеса
Медіафайли у Вікісховищі

Рав Еліягу Бакші-Дорон (5701 — 19 іяра 5780 (13 травня 2020)) був Рішон ле-Ціоном і головним рабином-сефардом у 5753—5763 роках (1992–2003) та одним із лідерів сефардського єврейства в Ізраїлі. Раніше обіймав посаду головного рабина міст Бат-Ям і Хайфа. Згодом займався громадською діяльністю, був президентом багатьох благодійних організацій і головою закладів «Бін'ян Ав» у Єрусалимі.

Біографія

Рав Еліягу Бакші-Дорон

Народився в Єрусалимі в 5701 році (1940/1941), у юності навчався в єшивах «Га-Даром» і «Хеврон». Після одруження з дочкою рава Шалома-Агарона Лопеса, головного рабина Акко, навчався в колелі «Коль Яаков», а згодом став одним із визначних учнів рава Овадьї Йосефа.

Свою рабинську кар'єру розпочав у 5730 році (1969/1970), коли його призначили рабином району в Бат-Ямі, а потім просувався рабинськими щаблями, доки не був призначений головним рабином Хайфи, де служив головним рабином міста протягом вісімнадцяти років.

У 5743 році (1982/1983) балотувався на посаду головного рабина, але зрештою програв супернику, раву Мордехаю Еліягу.

У 5753 році (1992/1993) знову балотувався проти рава Хаїма-Давида га-Леві і цього разу переміг завдяки підтримці свого вчителя, рава Овадьї Йосефа.

Помер у медичному центрі «Шаарей Цедек» після зараження коронавірусом під час епідемії коронавірусу, у віці 79 років.

Зв'язки з Хабадом

Рав Бакші-Дорон під час відвідин Бібліотеки Хабаду. Поруч із ним видно бібліотекаря рава Шалома-Дов-Бера Левіна
З равом Леві Бистрицьким на церемонії його зведення в рабини міста Цфат поряд із головними рабинами — равом Еліягу Бакші-Дороном, Рішон ле-Ціоном, і равом Ісраелем-Меїром Лау

Рав Бакші-Дорон вважався другом Хабаду й брав участь у багатьох зібраннях Хабаду.

Про період свого служіння в Бат-Ямі розповідав: «Я пам'ятаю дні, коли був рабином у Бат-Ямі, і тоді до міста приїхав рав Зімроні Цик, директор Бейт Хабаду в Бат-Ямі. Він зробив там дуже багато. Досі я чую про його діяльність у Бат-Ямі»[1].

Під час внесення загального сувою Тори на Лаг ба-Омер 5742 року (11 травня 1982) рав брав участь у церемонії, тримаючи в руках сувій Тори.

У 5742 році (1981/1982) опублікував спеціальну статтю в брошурі «Гадар га-Кармель», що вийшла «на честь гаона Ізраїлю, його святості, нашого пана Адмора Менахема-Мендла Шнеєрсона, шліта, з Любавичів, із досягненням ним вісімдесяти років („гвурот“), хай продовжаться його дні й добрі роки»[2], про велич Ребе під заголовком «Сила Тори», у якій зі смаком роз'яснив, що особлива досконалість, якою наділений Ребе, походить від вивчення Тори заради неї самої, як сказано в мішні[3], що «завдяки цьому удостоюється багато чого»[4]. На початку статті він із захопленням оглядає чесноти Ребе, і ось його слова:

«Кожен, хто чує про його святість Адмора, шліта, стоїть і дивується величі його особистості та його знань, його впливу та його діянь; окрім благоговіння і піднесеності, які випромінює його образ, у ньому є те, що вчить, що таке велич, що таке досконалість і в чому сила Тори. Людськими поняттями важко збагнути, як людина, обмежена в силах і часі, може досягти такого широкого обсягу знань, як одна людина може на високому рівні керувати таким величезним механізмом діяльності. Як один може впливати на суспільство і на кожного з десятків тисяч ізраїльтян порадою, мудрістю і силою. Тим паче важко збагнути, як усе це поєднується і втілюється в одній людині, відомій як праведник, хасид і скромний в усіх своїх шляхах. Справді, людина зі своїми обмеженнями і природними здібностями не здатна досягти цих вершин і цієї досконалості. Лише силами, що виходять за межі звичайного, можна досягти досконалості, яка не обмежена».

У дні Бейн га-мецарім 5743 року (1982/1983) підписав «Протест проти нападу на святу громаду — протест і рішучий заклик», написаний у зв'язку з нападами на хасидів Хабаду, які поширювали вивчення вчення хасидуту в районі Вільямсбург, у якому написано (серед іншого): «Ми приєднуємося до великого протесту великих у Торі та богобоязливості... проти мерзенного злочину, скоєного злими і грішними людьми, які напали й жорстоко побили мудреців Тори та великих у богобоязливості й Торі і збрили їхні бороди, хай урятує нас Милосердний, — усе через поширення вчення хасидуту Хабаду і приєднання до святої громади хасидів Хабаду, яка від моменту її заснування нашим великим Б-жественним учителем, автором „Танії“ та „Шулхан аруха“, хай захистить нас його заслуга, амінь, і до святого проводу гаона і праведника нашого покоління, який веде війну Всевишнього, благословенний Він, його святості, нашого пана Адмора з Любавичів, шліта, налічує тисячі й десятки тисяч хасидів, що йдуть авангардом перед табором, у Торі та богобоязливості й у самопожертві заради збереження святинь Ізраїлю та поширення слова Б-жого у світі».

У 5745 році (1984/1985) дав тижневику «Кфар-Хабад» довге інтерв'ю, у якому розгорнув історію розгалужених зв'язків між ним і хасидизмом Хабад та Ребе. Він категорично заявив, що Ребе — вирішальний авторитет у питаннях гіюру і немає сумніву, що його думку приймуть усі без винятку. В інтерв'ю він закликав проводити мівцоїм загалом і мівцо «Тфілін» зокрема для поширення Тори та юдаїзму в дусі Хабаду, без партійності, висловлюючи велику надію «побачити ШАС як рух у стилі Хабаду». Ще сказав рав:

«Той, хто пов'язаний із діяльністю, зобов'язаний бути пов'язаним із Хабадом. Неможливо не зіткнутися з Хабадом. Зустрічаєш хабадських баалей тшува, потрапляєш на зібрання і береш участь у різних заходах. Хай будуть вони благословенні. Вони роблять дуже багато. Благословен Всевишній, у мене є зв'язок у діяльності з активістами Хабаду. В окрузі є також багато рабинів — хасидів Хабаду, і ми пов'язані одне з одним. Останніми роками виник галахічний зв'язок між мною і хасидами Хабаду. Не раз Ребе відповідає тим, хто питає з того чи іншого питання, щоб вони запитали наставника в галахі у своїй громаді. Багатьох з округи, які отримали такі відповіді, скеровують до мене, особливо з проблемами, що виникають у сімейних стосунках, тощо».

Ще він розповів у тому самому інтерв'ю, що отримання листа Ребе, підписаного його святою рукою, з благословенням з нагоди шлюбу його дочки з равом Арі-Аврагамом Смаджею[5], «було для нас радістю й особливою честю».

Того ж року брав участь у сіюмі вивчення Рамбама в Хайфі і в Кір'ят-Ата та виголосив палкі слова благословення, звеличуючи справи Ребе і, зокрема, постанову про вивчення Рамбама, і закликав кожного єврея приєднатися до постанови про вивчення Рамбама.

У 5748 році (1987/1988), коли відбувався з'їзд шлухім Ребе у Святій Землі в Ейлаті, спеціально приїхав, щоб ушанувати зібрання, і під час нього виголосив промову про велич Ребе і про місію шлухім, і ось його слова: «Удостоїлося наше покоління святого вогню, що палає в Адморі з Любавичів, шліта. Вогню, весь сповненого любов'ю і страхом перед Б-гом. Вогню, основа якого — доброта й турбота про весь Ізраїль. Хто ховається в його тіні й гріється в його світлі, знає його велику цінність і силу. Але вогонь без полум'я не сягає далекого. Ви, шлухім, — полум'я. Ви несете світло вдалину і зігріваєте дім Ізраїлю, у дусі вірша „І пошириш на захід, і на схід, і на північ, і на південь“».

У 5758 році (1997/1998), коли обіймав посаду головного рабина Ізраїлю, приїхав із візитом до Марокко й гостював у шаліаха Ребе рава Шалома Ейдельмана під посиленою охороною. У заході брали участь керівники єврейської громади Марокко і представники короля[6].

У 5767 році (2006/2007) відвідав єшиву Хабаду в Лондоні й дав у ній глибокий урок, відзначивши особливий успіх єшиви, про який чув[7].

У 5772 році (2011/2012) виступав на фарбрейнгені на зібранні, що відбувалося напередодні 3 тамуза, у Рішон-ле-Ціоні.

Висловлювання про Хабад

  • «Я удостоївся брати участь у кількох центральних запаленнях свічок Хануки, що їх проводять хасиди Хабаду в Ізраїлі та у світі. Хай зміцняться їхні сили за велике освячення Імені Б-га, що здійснюється цією діяльністю»
  • «Хабад удостоюються здійснювати найбільше „пірсумей ніса“, і щаслива їхня доля і велика їхня заслуга, що вони удостоїлися освітити весь світ дивовижним світлом юдаїзму»[8].

Особисте життя і родина

Був одружений з Естер Бакші-Дорон (уродженою Лопес), у них народилося десятеро синів і дочок.

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ В інтерв'ю тижневику «Кфар-Хабад», випуск 166
  2. ^ Текст обкладинки брошури
  3. ^ «Авот», розділ 6, 1
  4. ^ Статтю було надруковано також у «Кфар-Хабад» (тижневик), випуск 378
  5. ^ Рабин району Рамат-Шломо в Єрусалимі
  6. ^ Рідкісні кадри: найстарший із Рішон ле-Ціонів, праведної пам'яті, у Марокко.
  7. ^ Його відвідини єшиви «Томхей Тмімім» Лондон
  8. ^ «Пірсумей ніса» — це Хабад קישור שטורעם
Попередній:
рав Мордехай Еліягу
Рішон ле-Ціон — головний сефардський рабин
1 нісана 5753 (23 березня 1993) — 29 адара 5763 (3 березня або 2 квітня 2003)
Наступний:
рав Шломо-Моше Амар
Еліягу Бакші-Дорон згадується ще в 20 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 1625295300

Повідомити про помилку на цій сторінці