Виїзд з Росії 5706

Під час виїзду з Росії 5706 (його називають також «виїздом із Польщі», а відомий він як «ешелони») більшість хасидів Хабаду, що пережили Другу світову війну і Голокост у Радянському Союзі, виїхали за межі Радянського Союзу за допомогою підроблених польських паспортів, а після того як їм удалося таємно перейти кордон, вони мандрували, доки не дісталися таборів переміщених осіб у Європі. Ця історія ознаменувала кінець періоду Росії як центру хасидизму Хабад, і замість неї з ініціативи Ребе Раяца було створено альтернативні хабадські центри в Парижі, Кфар-Хабаді, а також розширено громаду в Краун-Гайтс та в інших місцях.
Операцію втечі з самопожертвою провадила група хабадських громадських діячів, більшість яких залишилися в межах Радянського Союзу, були заарештовані співробітниками НКВС і заслані до Сибіру на довгі роки, а деякі з них померли в ув'язненні.
Передісторія
Під час Другої світової війни, що тривала з кінця 5699 року (1938/1939) до літа 5705 року (1944/1945), багато польських громадян утекли з території своєї країни, захопленої німецькою армією, і розпорошилися по всій Росії. Із закінченням війни російський уряд вирішив дозволити повернення громадян Польщі зі своїх меж і надав у розпорядження громадян Польщі товарні поїзди («ешелони»), щоб вони могли повернутися в межі своєї країни; у рамках виданих дозволів на виїзд було також надано дозвіл на «возз'єднання сімей» польських громадян, які взяли шлюб із російськими громадянами, і на їхній спільний виїзд за межі Росії. Багато російських громадян скористалися шпариною, що утворилася, і намагалися таємно перейти кордон за допомогою підроблених польських паспортів через транзитне місто Львів.
Спочатку російський уряд заплющував очі на порушників кордону, оскільки хотів приховати те, що багато польських громадян померли на його території внаслідок страшного голоду, який панував у Росії в ті роки, і волів заповнити безліч реєстраційних книг польськими громадянами, які нібито «виїхали» з його території.
Було кілька хасидів, які мали документи громадян Польщі: деякі з них справді жили в Польщі до війни, а інші з різних причин жили як громадяни Польщі, попри те що були громадянами Радянського Союзу. Вони виїхали з Росії як громадяни Польщі без потреби підробляти документи.
Думка Ребе Раяца щодо втечі
Коли дійшла чутка про можливості таємного виїзду, хасиди захотіли дізнатися думку Ребе Раяца, який на той час перебував у Сполучених Штатах. Рав Біньямін Городецький, який тоді перебував у Самарканді, надіслав телеграму своєму тестеві, раву Шмуелю Левітіну, що перебував у Нью-Йорку, у якій просив дізнатися думку Ребе Раяца щодо втечі хасидів Хабаду за межі Росії. Окрім великої небезпеки, пов'язаної з такою масовою втечею, були також хасиди, які стверджували, що не можна полишати боротьбу за збереження єврейської іскри в Росії, і якщо хасиди втечуть — комуністичний уряд цілковито викорінить єврейську діяльність по всьому Радянському Союзу.
Спочатку Ребе Раяц відповів, що, оскільки це загальне питання, треба зачекати до з'ясування становища. У книзі «Виїзд із Росії» є подробиці про відповідь Ребе Раяца: р. Біньямін Городецький побоювався і чекав до кінця періоду, протягом якого можна було подавати заяви. За день до встановленого терміну він подав заяву і того ж дня отримав зі Сполучених Штатів зашифровану телеграму такого змісту: «Дер зейде зогт, мен зол блайбн зіцн ойфн орт» – [סבא אומר שיש להישאר לשבת במקום]. התשובה לגביו הייתה ברורה דיה, אולם לר' בנימין התעורר ספק, האם הכוונה רק אליו או לכללות אנ"ש. הלבטים היו לא קלים כלל, לכן ר' בנימין החליט לפרוש את ספיקותיו בפני חשובי החסידים. בין כה וכה, נשארו הדברים לוטים בערפל, ובהמשך בסביבות ניסן תש"ו התקבלו תשובות יותר ברורות מאדמו"ר הריי"צ, אשר על החסידים לברר בעצמם, אם אפשר להגיע לחלק האמריקאי של גרמניה. שכן לאחר המלחמה היו שטחים באירופה שהיו תחת שליטת האמריקאיים, ושטחים אחרים תחת שלטון ברית המועצות. ואדמו"ר הריי"צ רצה בדווקא שהחסידים לא יוותרו תחת שלטון סובייטי. או אז הוחלט כי על החסידים, לצאת את ברית המועצות, ולהגיע לאזורי הכיבוש האמריקאי. כך החלה להתגלגל פרשיית 'הבריחה' של החסידים דרך לבוב[1].
Після того як кілька хасидів зуміли без пригод перетнути кордон і дісталися безпечного місця, вони повідомили про це Ребе Раяцу, і тоді Ребе Раяц дозволив хасидам зайнятися загальним виїздом за межі Росії, але поставив різні умови.
Організація шляхів виїзду
Оскільки страх перед російською цензурою був великий, а час підтискав, хасиди дійшли висновку, що чекати не можна, і скликали бейт-дін із двадцяти трьох хасидських рабинів, які перебували в цьому районі, щоб ті ухвалили, чи мають хасиди тікати, чи ні. Бейт-дін збирався кілька разів протягом трьох днів і вислухав думки різних людей, які займалися нелегальним переходом кордону, але дійшов висновку, що небезпека надто велика, і оголосив, що не можна наражати себе на небезпеку й таємно переходити кордон.
Попри ухвалу, були хасиди, які отримали відомості, що КДБ іде по їхніх слідах, і дійшли висновку, що їм нічого втрачати, зважуючи таємний перехід кордону проти заслання до Сибіру, і ризикнули таємно перейти кордон. Чутки про успішну втечу хасидів пробудили нові надії в тих, хто залишився в межах Росії, але тоді надійшла чутка, що росіяни починають посилювати стеження й контроль за тими, хто виїжджає.
Щоб перевірити достовірність чуток і можливості таємного переходу кордону, рав Єгуда-Лейб Мочкін поїхав до Львова і, прибувши туди, з'ясував, що шлагбаум знову опустився і російський уряд припинив видачу дозволів на виїзд за польськими паспортами. За допомогою хабарів урядовцям влади та широкої політичної діяльності в різних урядових установах — що було пов'язано з реальною смертельною небезпекою та величезною самопожертвою — йому вдалося знову домогтися того, щоб кордони відкрилися для проходу «громадян Польщі», які були не ким іншим, як хасидами Хабаду, що виїжджали за межі Росії під вигаданими особами.
Керівники комітету та їхня діяльність
Для цього було створено особливий комітет, членами якого були:
- Р. Мендл Футерфас.
- Р. Лейбл Мочкін.
- Р. Аврагам Левківкер
- Р. Давид Кук.
- Р. Іссахар-Дов Гуревич.
- Р. Залман Судкевич.
- Р. Єгошуа-Шнеур-Залман Серебрянський.
- Р. Моше-Хаїм Дубравський.
- Р. Давид Кацман.
- Р. Йона Коген (Полтавер).
- Пані Сара Каценеленбоген («Муме Сара»).
- Пані Гадаса Гарелік (згодом Перман)
- Р. Хаїм Воловик.
- Та інші хасиди.
Діяльність комітету поділялася на кілька напрямів: заохочення анаш у Росії до таємного переходу кордонів, підробка документів і збирання грошей для підкупу різних урядовців, а також турбота про всі інші необхідні деталі, такі як квартири-сховища у Львові до від'їзду та постійний зв'язок з анаш, які прибували до Львова, щоб таємно перейти кордон.
Перша група, організована комітетом, виїхала в місяці сівані 5706 року (1945/1946), і більшість хасидів таємно перейшли кордон у літні місяці того ж року. У місяцях елул і тішрей виїжджали нечисленні й невеликі групи, а таємна поліція заарештувала частину активістів таємного переходу кордону, і діяльність комітету дедалі слабшала, проте в місяці хешван 5707 року (жовтень–листопад 1946) комітет відновив діяльність, і 9 кислева виїхала ще одна група, за допомогою якої таємно перейшли кордон сотні хасидів, а слідом за цією успішною втечею виїхали ще три групи.
Фінансування діяльності
Щоб фінансувати діяльність, потрібні були дуже великі суми грошей, і з початком фактичної організації виїзду в місті Львові було ще раз скликано бейт-дін із двадцяти трьох рабинів з-поміж поважних хасидів, і вони ухвалили, що кожен, хто переходить кордон, зобов'язаний залишити все своє майно на потреби діяльності комітету з переправлення.
Крім того, хабадський меценат рав Хайкл Ханін перед своїм виїздом із Росії залишив на зберігання в р. Нісана Неменова два мільйони рублів на потреби учнів-тмімім і персоналу єшиви, а також кілька валіз, напханих його особистими грошима, у р. Мендла Футерфаса. Усі ці гроші пішли на потреби порятунку, хабарі та виготовлення підробок[2].
Також рав Ісраель-Ноах Белініцький, який служив бухгалтером у державній установі, допомагав фінансувати діяльність із втечі, ризикуючи життям: він потай викрадав великі суми грошей із державного рахунку й передавав їх до рук хасидів.
Способи підробки
Щоб забезпечити втікачів підробленими документами, діяльність зосередилася на трьох напрямах:
- Отримання справжніх посвідчень особи польських громадян, які померли на території Росії, підгонка документів під анаш і завчання даних документа для перевірки під час переходу кордону.
- Виготовлення підроблених документів із вигаданими іменами та даними.
- Фіктивні шлюби між польськими громадянами й російськими громадянами та реєстрація людей як членів родини.
«Ешелони»
- 5706
- 4 сівана — поїзд проїхав до станції призначення поблизу міста Вроцлав, куди прибув 21 сівана. Серед хасидів, які їхали цим поїздом: рав Міхаель Тейтельбойм і рав Дов-Беріш Розенберг.
- 15 ава — поїзд прибув на станцію призначення «Перемишль», де втікачі чекали, доки зберуться ще хасиди, і разом продовжили шлях поїздом до центру біженців у Лодзі. Наскільки відомо, це поїзд, яким їхала мати царства, ребецн Хана Шнеєрсон; серед хасидів, які їхали цим поїздом: рав Хаїм-Меїр Гарелік і його доньки Гадаса Перман і Йохевед Залманова, і його син рав Гершон-Мендл Гарелік, рав Ісраель-Шимон Калменсон, рав Гдалья Корф, рав Яаков-Йосеф Раскін і рав Мордехай Шустерман[3].
- 5707
- 14 хешвана — пасажири цього поїзда спочатку поїхали до міста Золочів[4], а звідти поїхали назад до Львова; поїзд вирушив 14 хешвана і прибув до міста Краків, а звідти за вказівкою Ребе Раяца вони поїхали до табору біженців в Австрії.
- 9 кислева — у цьому поїзді була більшість тих, хто згодом заснував поселення Кфар-Хабад, і серед них родини хасидів: родина рава Ефраїма-Залмана Судкевича, родина рава Давида Кука, родина рава Аврагама Левківкера, родина рава Зеліга Альтгойза, родина Раскіних родина Гопіних, р. Шломо Майданчик і ще багато родин хасидів, які виїхали з Радянської Росії до Польщі, а потім продовжили шлях до Чехії, звідти до Австрії, а звідти наступного літа до Франції до 5709 року (1948/1949), коли вони заснували перше хасидське поселення у Святій Землі — Кфар-Хабад. Розповідають від імені Ребе, що того дня Ребе Раяц сидів у своїй кімнаті й із двейкутом знову і знову читав Пісню біля моря, доки не зітхнув із полегшенням, сказавши тихо: «Слава Б-гу, вони пройшли, вони пройшли, досить». Наступного дня надійшла телеграма, що вони благополучно перетнули кордон Росії і прибули до Перемишля в Польщі[5].
- 19 кислева — у поїзді була група з двохсот п'ятдесяти хасидів, серед них були машпіа рав Ісраель-Ноах Белініцький і рав Моше Левертов.
- 9 тевета — ешелон вирушив о третій годині після півночі, і в ньому було п'ятсот хасидів. Хасиди підкупили машиніста поїзда й зійшли на станції Краків, не продовжуючи поїздку до кінцевої станції. Серед пасажирів: р. Єхезкель Брод, р. Лейбл Мочкін і р. Ісраель Невелер.
- 24 тевета. — Остання група, у ній 200 родин. Серед них р. Ханан Левін і його родина
Закриття кордонів і арешт відповідальних у Росії
Із закінченням зимових місяців 5707 року (1946/1947) усі кордони було закрито, і також в інших прикордонних містах, таких як Барановичі і Вільна, таємна поліція перекрила всі можливості втечі.
Паралельно було розпочато глибоке розслідування щодо головних організаторів утечі, і всіх членів комітету, які залишилися в межах Росії, заарештували протягом кількох тижнів, окрім р. Мендла Футерфаса, якого заарештували лише тоді, коли він сам намагався таємно перейти кордон разом із равом Шмуелем Нотиком та іншими за польським паспортом, на залізничній станції в Перемишлянах.
Заарештовані хасиди зізналися в діях, які їм приписували, але не видали інших хасидів — тільки тих, хто вже залишив межі Росії або вже був схоплений раніше і засланий до Сибіру.
Львівська справа
У наступні роки КДБ провів хвилі арештів по всьому Радянському Союзу, і так було заарештовано десятки хасидів, пов'язаних зі Львівською справою, і більшість із них засудили до заслання. Були хасиди, які вже були заслані й були повернуті для допитів до центральної Росії; їх допитували у Львівській справі й повертали на заслання, як, наприклад, р. Мендла Футерфаса.
Про пізнішу історію Львівської справи писали в низці місць[6], а в 5783 році (2022/2023) на хабадських сайтах було опубліковано документи зі Львівської справи[7].
Виїзд із Чернівців
Основна стаття – Виїзд із Чернівців
«Виїзд із Чернівців» відбувся в 5709 році (1948/1949): під час нього намагалися виїхати хасиди Хабаду, яким не вдалося виїхати під час «Великого виходу», через місто Чернівці; цей виїзд провалився і закінчився арештом організаторів і тих, кого переправляли.
Табори переміщених осіб у Європі

Після того як їм удалося таємно перейти кордон нелегальними засобами, багато хасидів прагнули дістатися до Сполучених Штатів, щоб знову з'єднатися з Ребе й перебувати в його присутності. Але тим часом справа затримувалася, оскільки анаш не мали в'їзних віз до Сполучених Штатів.
Основними транзитними пунктами, у яких зосередилися хасиди під час зусиль з отримання дозволів на в'їзд до вільних країн, були міста Лодзь (у Польщі) і Прага (у Чехії).
Слідом за вказівкою Ребе Раяца облаштуватися в районах, що перебувають під контролем уряду Сполучених Штатів, багато хасидів вирушили до табору переміщених осіб у Покінгу, який на той час перебував під контролем американської армії, і довгий час чекали там, щоб дізнатися, куди і як вони рушать далі.
У період Покінга до них було спеціально послано зятя Ребе Раяца рава Шмар'ягу Гурарі, який підбадьорював їх і передав їм привіт від Ребе, а також рава Біньяміна-Еліягу Городецького, який уже виїхав до Сполучених Штатів і повернувся як директор Європейського бюро у справах біженців і почав діяти на благо хасидів.
Оскільки зусилля з отримання масових дозволів на в'їзд у межі Сполучених Штатів зазнали невдачі, Ребе Раяц вказав зосередити зусилля на переселенні всіх родин хасидів до Парижа.
Менші групи зосередилися в таборах біженців: «Ебензее», «Зальцбург», «Вегшайд», «Штайр» і «Галлайн» в Австрії, у Парижі у Франції та в Антверпені в Бельгії.
Велику духовну діяльність провадили в таборах згідно з вказівками наших Ребе. У таборі Покінг було створено хабадські навчальні заклади — єшиву «Томхей Тмімім» і «Бейт Рівка», а невеликі відділення «Томхей Тмімім» і «Бейт Рівка» було створено ще в кількох таборах переміщених осіб. Ребе Раяц і Ребе були на зв'язку з хасидами в таборах переміщених осіб і багато допомагали їм у матеріальному й духовному, за допомогою вказівок і настанов, а також надсилали до них посланців і посилки[8].
Серед тих, хто діяв у таборах, був рав Залман Левін, який діяв у таборі в Італії разом із равом Яаковом Плесом і р. Зушею-партизаном. Вони намагалися отримати відповідне приміщення для синагоги, організовували молитви, уроки Тори, заняття з дітьми на місці й усе, про що можливо було подбати на місці.
Після кількох років перебування в таборах переміщених осіб багато хто продовжив шлях до Святої Землі (яка на той час отримала офіційне визнання народів світу), і в 5709 році (1948/1949) Ребе Раяц вказав створити для них Кфар-Хабад.
Докладну документацію про все, що відбувалося в таборах переміщених осіб, опубліковано в книзі «Виїзд із Росії» (книга) рава Еліягу Матусова і рава Шнеура-Залмана Бергера[9].
Ребе відвідує анаш у Парижі
Основна стаття – Візит Ребе до Парижа

Мати Ребе, ребецн Хана, також була серед хасидів, які таємно перейшли кордони Росії в 5706 році (1945/1946), і мандрувала разом з іншими хасидами, доки не дісталася Парижа.
25 адара 5707 року (17 березня 1947) Ребе поїхав до Парижа, щоб побути разом зі своєю матір'ю й забрати її з собою до Сполучених Штатів. Протягом двох місяців, які Ребе провів у Парижі, Ребе підбадьорював хасидів, що прибули туди з Росії, проводив із ними фарбрейнгени й вимагав від них щосили намагатися прив'язувати до Ребе інших євреїв.
Додаткова література
- Шалом-Бер Левін «Толдот Хабад бе-Русія га-совєтіт», «Кегот», 5749.
- Рав Йосеф Ашкеназі «Оцар га-хасидім — Ме-мерхавей тевель», розділ 10
- Ісраель Шохет, «Утеча зі Львова»,
1949, сторінка 69 - Еліягу Матусов, Шнеур-Залман Бергер, «Виїзд із Росії» (книга), з архіву рава Шломо Матусова. Перша брама — «Виїзд із Росії». Четверта брама — «У таборах»
Зовнішні посилання
- Рав Йосеф-Іцхак Камінецький, «Фоторепортаж — утеча, що стала колискою Кфар-Хабада», «Га-Кфар шель га-Ребі»

- Рав Еліягу Вольф, «Р. Мендл» — видавництво «Ешель»
- Рав Мордехай Шустерман, «Лемаан єдеу баним йіваледу», розділ 3 на сайті «Бібліотека Хабаду Любавич»
. - Рав Шнеур-Залман Ханін, хасидські спогади про р. Хайкла Ханіна у зв'язку з Великою втечею: частина 1 (сторінка 87) • частина 2 (сторінка 84) • частина 3 (сторінка 42)

- שמואל סופר, הפליטים שהדהימו את העולם היהודי: 80 שנה מאז "הבריחה הגדולה", פרק בסדרת 'משולי תולדות חב"ד'
(באנגלית), חלק ב, חלק ג.
Примітки
- ^ «Виїзд із Росії» (книга), с. 13-14
- ^ Спогади р. Хайкла Ханіна було докладно опубліковано в серії статей у тижневику «Бейт Мошіах»
- ^ Згідно зі спогадами рава Берла Юника («Гейхал га-Бааль-Шем-Тов», випуск 36, сторінка 124), поїзд ребецн вирушив у ніч на другий день рош ходеш елула 5706 (серпень–вересень 1946).
- ^ Щоб заплутати тих, хто стежив за ними
- ^ Сіха Ребе під час його перебування в Парижі, Лаг ба-Омер 5707 (8 травня 1947). «Сіхот кодеш» до прийняття проводу, сторінка 119.
- ^ Шнеур-Залман Бергер, «Толдот Хабад бе-Петербург», розділ «Львівська справа». Менахем Зігельбойм, «Соарот бі-дмама» — у ній є розділи і про ув'язнених жінок, заарештованих у Львівській справі
- ^ «Хабад он-лайн», Анаш
- ^ Листи Ребе Раяца і листи Ребе цих років
- ^ Нова книга «Виїзд із Росії» документує виїзд із Радянської Росії та хабадські громади в таборах переміщених осіб