Шалом Машаш
| Шалом Машаш | |
|---|---|
Марокканський рабин, був головним рабином Касабланки | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 22 швата 5669, 13 лютого 1909, Мекнес |
| Дата смерті | 10 нісана 5763, 12 квітня 2003, Єрусалим |
| Місце поховання | Гар-га-Менухот[В] |
| Країна | Марокко, Ізраїль[В] |
| Місце проживання | Мекнес, Касабланка, Єрусалим |
| Рід діяльності | головний рабин, учитель, письменник[В] |
| Посада | головний рабин і голова рабинських судів Касабланки, головний рабин Марокко, сефардський головний рабин Єрусалима, даян у Касабланці |
| Учителі | Іцхак Асбаг |
| Учні | Давид Машаш, Шломо-Моше Амар, та інші |
| Сім'я | |
| Батько | Маймон Машаш |
| Діти | Давид Машаш, та інші |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Рав Шалом Машаш (22 швата 5669, 13 лютого 1909, Мекнес – 10 нісана 5763, 12 квітня 2003, Єрусалим) — марокканський рабин, був головним рабином Касабланки, головним рабином Марокко впродовж шести років і сефардським головним рабином Єрусалима впродовж 25 років. Написав книжки з галахи та агади й вважався одним із центральних законовчителів в Ізраїлі в останньому поколінні. Один із великих охоронців і зміцнювачів звичаїв марокканського єврейства. Свою першу книжку, «Мізрах шемеш», написав, коли йому було лише 17 років.
Серед його відомих учнів — його син, рав Давид Машаш, який був головним рабином Парижа, рав Шломо-Моше Амар, сефардський рабин Єрусалима й колишній Рішон ле-Ціон, та інші. Він походив із нащадків рава Рафаеля Бірдуго. Двоюрідний брат його батька, рав Йосеф Машаш, був сефардським рабином Хайфи, а його дядько з боку матері, рав Єгошуа Бірдуго, був головним рабином Марокко. Упродовж усього життя був наближеним Хасана II, короля Марокко, і підтримував із ним добрі стосунки.
Біографія
Рав Машаш народився 22 швата 5669 року (13 лютого 1909) в батька, рава Маймона Машаша, у місті Мекнес у Марокко, яке було одним із центрів Тори Марокко, і був названий на честь діда Шалома. Рав Машаш почав учити Тору з юного віку, а його головним учителем був рав Іцхак Асбаг. Уже в юному віці вважався законовчителем, і так частину його книжки «Мізрах шемеш» було написано, коли йому було 17 років. Після одруження керував закладами «Талмуд-тора» в місті Мекнес. А після того як одужав від тифу, у 5704 році (1943/1944), заснував єшиву «Кетер Тора» в Мекнесі.
У 39 років рава Машаша було призначено даяном у Касабланці, після того як він успішно склав іспит; через 13 років, у 52 роки, його було обрано головним рабином і головою рабинських судів Касабланки; згодом служив головним рабином Марокко. Після різних спроб залучити його до Хайфи як головного рабина рав Машаш репатріювався до Святої Землі в 5738 році (1977/1978), щоб служити головним рабином Єрусалима. І на цій посаді служив до свого відходу з життя в Шабат га-Гадоль, 10 нісана 5763 року (12 квітня 2003), у віці 94 років.
Друг хасидів Хабаду в Марокко

Рав Шалом Машаш сприяв розвиткові громади хасидизму Хабад і надав їй легітимності в середовищі марокканського єврейства. Він також підтримував добрі стосунки з Ребе й відвідував його в його домі у Всесвітньому центрі Хабаду — 770 у Брукліні, Нью-Йорк[1].
Рав Машаш підтримував Хабад на початку його шляху в Марокко, коли люди уникали молитися разом із ними або не виявляли поваги до шаліаха Ребе, рава Шломо Матусова. Рав Машаш приходив на всі заходи, що їх проводив Хабад, і навіть виступав із промовами. Він дуже хвалив ці заходи й казав, що вони подібні до «видінь Б-жественних».
Рав Машаш установив особисті зв'язки зі шлухім Хабаду, серед них із равом Єгудою-Лейбом Раскіним, і з самим Ребе — зв'язки, що дійшли до рівня особистої турботи з боку Ребе про кожного з членів його родини.
Дотримується поради Ребе
Коли рав Машаш служив рабином Касабланки, йому запропонували служити рабином Хайфи, але Ребе вимагав, наполегливо просив його у своїх листах[2] залишитися в Касабланці, де він керував громадою твердою рукою. Щоб переконати його, Ребе надсилав особливі послання через рава Шломо Матусова, директора закладів Хабаду в Марокко, а також через рава Біньяміна Городецького, і зрештою рав Машаш відгукнувся на прохання Ребе й продовжив служити рабином Касабланки.
Через кілька років рав Машаш отримав пропозицію служити рабином Єрусалима, і коли він написав про це Ребе, відповіді не надійшло. Через деякий час він репатріювався до Святої Землі й був призначений рабином Єрусалима. Однак у наступний період, коли він писав Ребе, він не отримував відповідей, і рав зрозумів, що розрив із боку Ребе став наслідком того, що він залишив громаду в Касабланці. Він написав Ребе особливого листа й відправив його з равом Еліягу Абержелем, який увійшов на єхідут до Ребе й передав на ньому листа від рава Машаша. І так у 5743 році (1982/1983) рав Машаш отримав від Ребе листа з побажанням успіху в Єрусалимі: «Успіху у святій праці у святому місті Єрусалимі»[3].
Підтримує Ребе в його діяльності

Коли Ребе попросив допомоги рава Машаша, рав Машаш виступив із «закликом» від імені Ребе, щоб кожна мати й кожна дочка запалювала суботні свічки. А коли рав Овадья Йосеф виступив проти того, щоб дочка запалювала суботні свічки разом із матір'ю, рав Машаш опублікував галахічну відповідь, що це дозволено також на думку «Шулхан аруха»[4]:
«Пам'ятаю, коли я був головним рабином у Касабланці, люди Хабаду повідомили в листі від імені Любавицького Адмора, щоб старатися привчати дівчаток запалювати суботню свічку з благословенням, і принесли мені, щоб я дав схвалення, яке підтверджує й підкріплює слова Адмора. І я написав заклик виконувати й підкріплювати слова рава на підставі заповіді виховання, за якою виховують синів і дочок перш ніж вони візьмуть на себе ярмо заповідей... І, ймовірно, мати не виконає за неї обов'язку, оскільки вона запалює й благословляє для себе, і тим паче якщо вона доросла, адже їх зобов'язані привчати запалювати й благословляти навіть в одній кімнаті, і тим паче в окремій кімнаті. Тож сини й незаміжні дочки можуть запалювати й благословляти, якщо не хочуть виконати обов'язок завдяки матері».
Коли в Марокко постало питання про перуку, рав Машаш написав[5]:
«І тут, у Касабланці, я бачив, що всі благочестиві й хасиди Хабаду загалом — усі носять перуку відкрито на вулиці без жодного покриття, і, звісно, спираються на автора „Танії“, праведної пам'яті, за яким ідуть у всіх своїх справах, адже він відомий як хасид і святий, і при всьому тому дозволив це».
«І так мені видається правильним чинити, щоб дружини рабинів і знавців Тори не були приниженими й зневаженими порівняно з рештою народу: тільки ті відкривають із забороною, а ці відкриватимуть із дозволом, і тоді чоловіки не задивлятимуться на інших жінок. І також через це ми зможемо залучити решту жінок, які чинять із забороною, щоб вони могли чинити з дозволом через перуку, адже не полишають дозволене, щоб робити заборонене. Не так, якщо підемо шляхом суворості: тоді вони ніколи не одягнуть на голову хустку, яка їх спотворює, і залишаться все життя в забороні».
Коли рав Вольпо опублікував книжку «Лекет шіхехат га-пеа», що роз'яснює думку Ребе про те, щоб суворо дотримуватися носіння тільки перуки, рав Машаш написав[6]:
«Потім я побачив дещо нове, чого не знав ніколи, і тому не навів із цього великої підтримки у своїй книжці, і наводжу це тут. Це те, що я нещодавно побачив у книжці „Лекет шіхехат га-пеа“, заново виданій равом гаоном Шаломом-Дов-Бером га-Леві Вольпо, шліта, з Кір'ят-Гата, уся книжка якого говорить про питання перуки».
«І написав там, що його честь Любавицький Адмор постійно вказував, що немає нічого кращого й прекраснішого за галахою для покриття голови жінок, окрім перуки, яка краща за капелюшок і хустку. Адже в усіх них залишається багато волосся відкритим, на відміну від перуки, яку, і тільки її, личить носити жінкам, адже з-під перуки не виходить навіть однієї волосини. І дійшло до того, що коли Адмора запрошували на весілля, він питав, чи носитиме наречена перуку, і йшов із радістю вшанувати її й благословити, а якщо вона носить не перуку, а тільки хустку чи капелюшок, він узагалі не йшов на хупу».
«Дивись, наскільки святий Адмор суворо вимагав, щоб носили тільки перуку і що вона важливіша за капелюшок і хустку; див. там докладно й угамуй свою спрагу всім тим, що говорив про це Адмор. І це, благословенний Всевишній, підкріплює мої слова, адже я навів вагомі докази із Шасу й законовчителів на користь дозволу перуки, і хай допомагає нам Всевишній завжди стояти на істині».
«Подих життя нашого, помазанець Г-сподній»
Після 3 тамуза 5754 року (12 червня 1994) рав Машаш сказав:
«Ребе дійшов до кожного забутого місця у світі, де немає навіть запаху Тори, і встановив там її владу. Так було й у Марокко, за тридцять років, упродовж яких я удостоївся служити його головним рабином. Він послав туди своїх відданих шлухім і створив чудове єврейське життя. Неможливо описати його велику любов до кожного єврея. І в особистій сфері між нами панували стосунки глибокої любові, що дійшли до рівня особистої турботи з його боку про кожного з членів родини. Коли я бачу його діяння у світі, у мене немає сумніву, що він справді живий серед нас».
«Великий і святий гаон… праведник єдиний на землі, який чинить добро й не грішить, подих життя нашого, помазанець Г-сподній… наші хвороби він ніс, і наші страждання він терпів… немає йому подібного й немає йому заміни»[7].
Додаткова література
- Шнеур-Залман Бергер, Хабад у Марокко, хешван 5777 (листопад 2016).
Твори в каталозі HebrewBooks
Книжки автора в каталозі бібліотеки HebrewBooks.org на Хабадпедії: 8. Каталог HebrewBooks.
- «Мізрах шемеш» («Схід сонця») מזרח שמ"ש
- «Твуот шемеш» («Плоди сонця») — Евен га-езер תבואות שמ"ש - אבן העזר
- «Твуот шемеш» («Плоди сонця») — Йоре деа תבואות שמ"ש - יורה דעה
- «Твуот шемеш» («Плоди сонця») — Орах хаїм תבואות שמ"ש - אורח חיים
- «Твуот шемеш» («Плоди сонця») — Хошен мішпат תבואות שמ"ש - חשן משפט
- «Шемеш у-маген» («Сонце і щит»), частина 1 שמש ומגן - חלק א
- «Шемеш у-маген» («Сонце і щит»), частина 2 שמש ומגן - חלק ב
- «Шемеш у-маген» («Сонце і щит»), частина 3 שמש ומגן - חלק ג
Зовнішні посилання
- Шнеур-Залман Бергер, За лаштунками зустрічі рава Машаша з Ребе,

- Бюлетень «Бейт Мошіах» 411 із «Шемен сасон ме-хаверейха»
- Рав Яаков Хавів, Зв'язок між Ребе і равом Машашем,
26 нісана 5778 (11 квітня 2018) - Особливий лист рава Машаша про покриття перукою
- Р. Шнеур-Залман Бергер, Ребе і рабини Марокко — таємниця зв'язку, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1367

| Попередній: - |
Сефардський рабин Єрусалима 5738 — 10 нісана 5763 (12 квітня 2003) |
Наступник: рав Шломо-Моше Амар |
Примітки
- ^ Див. Толдот Хабад бе-Марокко
- ^ «Ігрот кодеш», лист 10317.
- ^ Див. статтю в «Хабад Інфо»
- ^ У респонсах «Шемеш у-маген», частина 2, «Орах хаїм», розділ 38
- ^ Респонси «Тевуот шемеш», частина «Евен га-езер», розділ 137.
- ^ Див. статтю в «Хабад Інфо»
- ^ «Шемен сасон ме-хаверейха».
Код особи: № 8432616000