Перейти до вмісту

Шалом Машаш

Матеріал з Хабадпедії
Шалом Машаш
Марокканський рабин, був головним рабином Касабланки
Основна інформація
Дата народження22 швата 5669, 13 лютого 1909, Мекнес
Дата смерті10 нісана 5763, 12 квітня 2003, Єрусалим
Місце похованняГар-га-Менухот[В]
КраїнаМарокко, Ізраїль[В]
Місце проживанняМекнес, Касабланка, Єрусалим
Рід діяльностіголовний рабин, учитель, письменник[В]
Посадаголовний рабин і голова рабинських судів Касабланки, головний рабин Марокко, сефардський головний рабин Єрусалима, даян у Касабланці
УчителіІцхак Асбаг
УчніДавид Машаш, Шломо-Моше Амар, та інші
Сім'я
БатькоМаймон Машаш
ДітиДавид Машаш, та інші
Медіафайли у Вікісховищі

Рав Шалом Машаш (22 швата 5669, 13 лютого 1909, Мекнес – 10 нісана 5763, 12 квітня 2003, Єрусалим) — марокканський рабин, був головним рабином Касабланки, головним рабином Марокко впродовж шести років і сефардським головним рабином Єрусалима впродовж 25 років. Написав книжки з галахи та агади й вважався одним із центральних законовчителів в Ізраїлі в останньому поколінні. Один із великих охоронців і зміцнювачів звичаїв марокканського єврейства. Свою першу книжку, «Мізрах шемеш», написав, коли йому було лише 17 років.

Серед його відомих учнів — його син, рав Давид Машаш, який був головним рабином Парижа, рав Шломо-Моше Амар, сефардський рабин Єрусалима й колишній Рішон ле-Ціон, та інші. Він походив із нащадків рава Рафаеля Бірдуго. Двоюрідний брат його батька, рав Йосеф Машаш, був сефардським рабином Хайфи, а його дядько з боку матері, рав Єгошуа Бірдуго, був головним рабином Марокко. Упродовж усього життя був наближеним Хасана II, короля Марокко, і підтримував із ним добрі стосунки.

Біографія

Рав Машаш народився 22 швата 5669 року (13 лютого 1909) в батька, рава Маймона Машаша, у місті Мекнес у Марокко, яке було одним із центрів Тори Марокко, і був названий на честь діда Шалома. Рав Машаш почав учити Тору з юного віку, а його головним учителем був рав Іцхак Асбаг. Уже в юному віці вважався законовчителем, і так частину його книжки «Мізрах шемеш» було написано, коли йому було 17 років. Після одруження керував закладами «Талмуд-тора» в місті Мекнес. А після того як одужав від тифу, у 5704 році (1943/1944), заснував єшиву «Кетер Тора» в Мекнесі.

У 39 років рава Машаша було призначено даяном у Касабланці, після того як він успішно склав іспит; через 13 років, у 52 роки, його було обрано головним рабином і головою рабинських судів Касабланки; згодом служив головним рабином Марокко. Після різних спроб залучити його до Хайфи як головного рабина рав Машаш репатріювався до Святої Землі в 5738 році (1977/1978), щоб служити головним рабином Єрусалима. І на цій посаді служив до свого відходу з життя в Шабат га-Гадоль, 10 нісана 5763 року (12 квітня 2003), у віці 94 років.

Друг хасидів Хабаду в Марокко

Рав Машаш (третій праворуч) зустрічається з Ребе разом із равом Монсонего, рабином Марокко (перший праворуч), і равом Давидом Боскілою (другий праворуч) по завершенні ходи Лаг ба-Омеру, 18 іяра 5750 (13 травня 1990)

Рав Шалом Машаш сприяв розвиткові громади хасидизму Хабад і надав їй легітимності в середовищі марокканського єврейства. Він також підтримував добрі стосунки з Ребе й відвідував його в його домі у Всесвітньому центрі Хабаду — 770 у Брукліні, Нью-Йорк[1].

Рав Машаш підтримував Хабад на початку його шляху в Марокко, коли люди уникали молитися разом із ними або не виявляли поваги до шаліаха Ребе, рава Шломо Матусова. Рав Машаш приходив на всі заходи, що їх проводив Хабад, і навіть виступав із промовами. Він дуже хвалив ці заходи й казав, що вони подібні до «видінь Б-жественних».

Рав Машаш установив особисті зв'язки зі шлухім Хабаду, серед них із равом Єгудою-Лейбом Раскіним, і з самим Ребе — зв'язки, що дійшли до рівня особистої турботи з боку Ребе про кожного з членів його родини.

Дотримується поради Ребе

Коли рав Машаш служив рабином Касабланки, йому запропонували служити рабином Хайфи, але Ребе вимагав, наполегливо просив його у своїх листах[2] залишитися в Касабланці, де він керував громадою твердою рукою. Щоб переконати його, Ребе надсилав особливі послання через рава Шломо Матусова, директора закладів Хабаду в Марокко, а також через рава Біньяміна Городецького, і зрештою рав Машаш відгукнувся на прохання Ребе й продовжив служити рабином Касабланки.

Через кілька років рав Машаш отримав пропозицію служити рабином Єрусалима, і коли він написав про це Ребе, відповіді не надійшло. Через деякий час він репатріювався до Святої Землі й був призначений рабином Єрусалима. Однак у наступний період, коли він писав Ребе, він не отримував відповідей, і рав зрозумів, що розрив із боку Ребе став наслідком того, що він залишив громаду в Касабланці. Він написав Ребе особливого листа й відправив його з равом Еліягу Абержелем, який увійшов на єхідут до Ребе й передав на ньому листа від рава Машаша. І так у 5743 році (1982/1983) рав Машаш отримав від Ребе листа з побажанням успіху в Єрусалимі: «Успіху у святій праці у святому місті Єрусалимі»[3].

Підтримує Ребе в його діяльності

Рав Шалом Машаш виступає на фарбрейнгені 19 кислева 5727 року (2 грудня 1966), ліворуч від нього — рав Біньямін Городецький

Коли Ребе попросив допомоги рава Машаша, рав Машаш виступив із «закликом» від імені Ребе, щоб кожна мати й кожна дочка запалювала суботні свічки. А коли рав Овадья Йосеф виступив проти того, щоб дочка запалювала суботні свічки разом із матір'ю, рав Машаш опублікував галахічну відповідь, що це дозволено також на думку «Шулхан аруха»[4]:

«Пам'ятаю, коли я був головним рабином у Касабланці, люди Хабаду повідомили в листі від імені Любавицького Адмора, щоб старатися привчати дівчаток запалювати суботню свічку з благословенням, і принесли мені, щоб я дав схвалення, яке підтверджує й підкріплює слова Адмора. І я написав заклик виконувати й підкріплювати слова рава на підставі заповіді виховання, за якою виховують синів і дочок перш ніж вони візьмуть на себе ярмо заповідей... І, ймовірно, мати не виконає за неї обов'язку, оскільки вона запалює й благословляє для себе, і тим паче якщо вона доросла, адже їх зобов'язані привчати запалювати й благословляти навіть в одній кімнаті, і тим паче в окремій кімнаті. Тож сини й незаміжні дочки можуть запалювати й благословляти, якщо не хочуть виконати обов'язок завдяки матері».

Коли в Марокко постало питання про перуку, рав Машаш написав[5]:

«І тут, у Касабланці, я бачив, що всі благочестиві й хасиди Хабаду загалом — усі носять перуку відкрито на вулиці без жодного покриття, і, звісно, спираються на автора „Танії“, праведної пам'яті, за яким ідуть у всіх своїх справах, адже він відомий як хасид і святий, і при всьому тому дозволив це».

«І так мені видається правильним чинити, щоб дружини рабинів і знавців Тори не були приниженими й зневаженими порівняно з рештою народу: тільки ті відкривають із забороною, а ці відкриватимуть із дозволом, і тоді чоловіки не задивлятимуться на інших жінок. І також через це ми зможемо залучити решту жінок, які чинять із забороною, щоб вони могли чинити з дозволом через перуку, адже не полишають дозволене, щоб робити заборонене. Не так, якщо підемо шляхом суворості: тоді вони ніколи не одягнуть на голову хустку, яка їх спотворює, і залишаться все життя в забороні».

Коли рав Вольпо опублікував книжку «Лекет шіхехат га-пеа», що роз'яснює думку Ребе про те, щоб суворо дотримуватися носіння тільки перуки, рав Машаш написав[6]:

«Потім я побачив дещо нове, чого не знав ніколи, і тому не навів із цього великої підтримки у своїй книжці, і наводжу це тут. Це те, що я нещодавно побачив у книжці „Лекет шіхехат га-пеа“, заново виданій равом гаоном Шаломом-Дов-Бером га-Леві Вольпо, шліта, з Кір'ят-Гата, уся книжка якого говорить про питання перуки».

«І написав там, що його честь Любавицький Адмор постійно вказував, що немає нічого кращого й прекраснішого за галахою для покриття голови жінок, окрім перуки, яка краща за капелюшок і хустку. Адже в усіх них залишається багато волосся відкритим, на відміну від перуки, яку, і тільки її, личить носити жінкам, адже з-під перуки не виходить навіть однієї волосини. І дійшло до того, що коли Адмора запрошували на весілля, він питав, чи носитиме наречена перуку, і йшов із радістю вшанувати її й благословити, а якщо вона носить не перуку, а тільки хустку чи капелюшок, він узагалі не йшов на хупу».

«Дивись, наскільки святий Адмор суворо вимагав, щоб носили тільки перуку і що вона важливіша за капелюшок і хустку; див. там докладно й угамуй свою спрагу всім тим, що говорив про це Адмор. І це, благословенний Всевишній, підкріплює мої слова, адже я навів вагомі докази із Шасу й законовчителів на користь дозволу перуки, і хай допомагає нам Всевишній завжди стояти на істині».

«Подих життя нашого, помазанець Г-сподній»

Після 3 тамуза 5754 року (12 червня 1994) рав Машаш сказав:

«Ребе дійшов до кожного забутого місця у світі, де немає навіть запаху Тори, і встановив там її владу. Так було й у Марокко, за тридцять років, упродовж яких я удостоївся служити його головним рабином. Він послав туди своїх відданих шлухім і створив чудове єврейське життя. Неможливо описати його велику любов до кожного єврея. І в особистій сфері між нами панували стосунки глибокої любові, що дійшли до рівня особистої турботи з його боку про кожного з членів родини. Коли я бачу його діяння у світі, у мене немає сумніву, що він справді живий серед нас».

«Великий і святий гаон… праведник єдиний на землі, який чинить добро й не грішить, подих життя нашого, помазанець Г-сподній… наші хвороби він ніс, і наші страждання він терпів… немає йому подібного й немає йому заміни»[7].

Додаткова література

Твори в каталозі HebrewBooks

Книжки автора в каталозі бібліотеки HebrewBooks.org на Хабадпедії: 8. Каталог HebrewBooks.

  1. «Мізрах шемеш» («Схід сонця») מזרח שמ"ש (Касабланка, 1987) — у каталозі · читати
  2. «Твуот шемеш» («Плоди сонця») — Евен га-езер תבואות שמ"ש - אבן העזר (Єрусалим, 1981) — у каталозі · читати
  3. «Твуот шемеш» («Плоди сонця») — Йоре деа תבואות שמ"ש - יורה דעה (Єрусалим, 1981) — у каталозі · читати
  4. «Твуот шемеш» («Плоди сонця») — Орах хаїм תבואות שמ"ש - אורח חיים (Єрусалим, 1981) — у каталозі · читати
  5. «Твуот шемеш» («Плоди сонця») — Хошен мішпат תבואות שמ"ש - חשן משפט (Єрусалим, 1981) — у каталозі · читати
  6. «Шемеш у-маген» («Сонце і щит»), частина 1 שמש ומגן - חלק א (Єрусалим, 2037) — у каталозі · читати
  7. «Шемеш у-маген» («Сонце і щит»), частина 2 שמש ומגן - חלק ב (Єрусалим, 2037) — у каталозі · читати
  8. «Шемеш у-маген» («Сонце і щит»), частина 3 שמש ומגן - חלק ג (Єрусалим, 2037) — у каталозі · читати

Зовнішні посилання


Попередній:
-
Сефардський рабин Єрусалима
5738 — 10 нісана 5763 (12 квітня 2003)
Наступник:
рав Шломо-Моше Амар

Примітки

  1. ^ Див. Толдот Хабад бе-Марокко
  2. ^ «Ігрот кодеш», лист 10317.
  3. ^ Див. статтю в «Хабад Інфо»
  4. ^ У респонсах «Шемеш у-маген», частина 2, «Орах хаїм», розділ 38
  5. ^ Респонси «Тевуот шемеш», частина «Евен га-езер», розділ 137.
  6. ^ Див. статтю в «Хабад Інфо»
  7. ^ «Шемен сасон ме-хаверейха».
Шалом Машаш згадується ще в 24 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 8432616000

Повідомити про помилку на цій сторінці