Перейти до вмісту

Вигнання з Іспанії

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно доповнити
Стаття неповна, у ній ще бракує суттєвого змісту. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.
Ви можете доповнити відсутні частини та видалити це повідомлення. Розгляньте можливість створити заголовки для розділів, що потребують доповнення, і перенести шаблон до них.
Цю статтю необхідно доповнити
Стаття неповна, у ній ще бракує суттєвого змісту. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.
Ви можете доповнити відсутні частини та видалити це повідомлення. Розгляньте можливість створити заголовки для розділів, що потребують доповнення, і перенести шаблон до них.

Вигнання з Іспанії було примусовим виселенням у 5252 (1492) році євреїв з королівств Кастильської корони та Арагонського королівства в Іспанії, які відмовилися хреститися. Умови вигнання різнилися в різних місцях, і через п'ять років, у 5257 році, його було постановлено також для євреїв Португалії. Ще через рік, у 5258 році, було вигнано також євреїв королівства Наварра.

Історія

У 5252 році указ про вигнання було підписано в Альгамбрському декреті Фердинандом II, королем Арагону, і його дружиною — королевою Ізабеллою Кастильською, 3 нісана 5252, і оприлюднено 29 квітня[потрібне уточнення]. Указ законодавчо заборонив проживання євреїв у Кастилії та Арагоні, причому перед ними було поставлено вибір хреститися або виїхати до 7 ава.

Кількість вигнанців з Іспанії оцінюють від 40 000 до 160 000 осіб. Вигнанці пішли до країн на берегах Середземного моря, до країн Північної Африки, до балканських країн, що були в Османській імперії, але також і до Португалії, де багато з них пройшли примусову зміну віри на християнство.

Значна частина євреїв, які залишилися в Іспанії, кількість яких оцінюють від 50 000 до 200 000, воліли хреститися – принаймні про людське око – і залишилися в Іспанії та в Португалії. Ці вихрести таємно зберігали своє єврейство, їх називали «анусім»/«маранос» («свині» іспанською), і за це їх переслідувала інквізиція, що тяжко позначилося на їхньому житті. Багатьох змусили публічно змінити віру після того, як їм погрожували стратити їх, якщо вони відмовляться. Існує переказ, що внаслідок вигнання вигнанці з Іспанії наклали херем не повертатися до Іспанії, але з плином років пам'ять про удар потьмяніла. Анусім, які залишилися в Іспанії, інквізиція продовжувала переслідувати, багатьом із них з часом вдалося вибратися з Іспанії і навіть відкрито повернутися до юдаїзму.

Цей указ відображав прагнення іспанської корони до створення однорідного християнського суспільства, без релігійних меншин.

У 5267 році указ про вигнання євреїв було поширено на всю територію, підвладну іспанському королівському дому: південь Італії, Сицилію і Сардинію.

Вплив по всьому світу

Основна стаття – Сефардське єврейство

Після вигнання євреї Іспанії розсіялися по всьому світу. Вони заснували нові й квітучі єврейські громади по всій Османській імперії (зокрема на Землі Ізраїлю), у Північній Африці, Голландії, Італії, Болгарії, Південній Америці та в інших місцях, і мали великий вплив на місця свого поселення. Як, наприклад, дон Іцхак Абарбанель — один із великих коментаторів Тори, який переїхав до Італії і вплинув на весь народ Ізраїлю своїми коментарями.

Вигнання євреїв з Іспанії ознаменувало кінець епохи в історії народу Ізраїлю. Воно залишило значний відбиток у культурі, у поезії, у літературі галахи наступних поколінь, у філософії та іншому. Також почався вплив і культурний розвиток єврейських громад, до яких прибули вигнанці з Піренейського півострова, а пізніше також нащадки «анусім».

У 5629 році (1868/1869) в країні було ухвалено закон про свободу віросповідання, і проживання євреїв в Іспанії стало законно можливим, і тонким струмочком євреї почали прибувати й наново селитися в ній.

У 5729 році (1968/1969) було оголошено офіційне скасування указу про вигнання на церемонії, проведеній у синагозі в Мадриді.

Багато хто з нащадків вигнанців з Іспанії додав до свого імені прізвисько ס"ט. На відміну від уявлення, що це абревіатура зі слів «сефаради тагор»,[1] покликана підкреслити, що вони нащадки тих, хто не був змушений поводитися як «анусім» в Іспанії впродовж сотень років, і завжди відкрито залишався у своєму єврействі.

Вплив на Європу і на містечко Любавичі

На початку «Сефер га-зіхронот» Ребе Раяц пише, що засновники містечка Любавичі були з вигнанців з Іспанії[2].

Вивчення практичної кабали, яке стало провісником вчення хасидуту, прийшло з вигнанцями з Іспанії, що прибули до Східної Європи, батько рабі Еліягу Бааль-Шема, засновника руху прихованих праведників, був з анусім Іспанії.

Р. Барух Батлан, дід р. Баруха, батька Алтер Ребе, був з нащадків вигнанців з Іспанії, і оскільки вивчення кабали було прийняте в Іспанії, р. Барух також вивчав це вчення і виховувався в його дусі.

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Примітки

  1. ^ Див. лист Ребе англійською від 11 нісана 5734 (3 квітня 1974), адресований Mr. J. E. Gindi га-Когену: "I am fairly certain that your father Eliahu, of blessed memory, and his ancestors, proudly added to their signature ס”ט, which, according to one interpretation, means — ספרדי טהור — pure Sefardic descent."
  2. ^ Розділ 1

Повідомити про помилку на цій сторінці