Перейти до вмісту

Сідур Бааль-Шем-Това

Матеріал з Хабадпедії
Одна зі сторінок сідура Бааль-Шем-Това

Сідур Бааль-Шем-Това — рукописний сідур, яким користувався Бааль-Шем-Тов, причому поряд зі словами молитви в ньому наведено ашкеназьким почерком каванот Арізаля[1].

Цей сідур — найважливіше надбання Любавицької бібліотеки, і впродовж багатьох років ніхто не мав до нього доступу, причому навіть сам Ребе утримувався від того, щоб у нього зазирати, через велич його святості, а в 5782 році (2021/2022) він став доступним публіці, коли якісні фотографії сідура було викладено в цифровому вигляді на сайті бібліотеки.

Цінність сідура

Улітку 5745 року (1984/1985), під час суду над книгами, Ребе висловився про це і сказав:

"... На додаток до сказаного вище щодо всіх книжок, які належать Любавицькій бібліотеці мого святого тестя Адмора, — додається особливе наголошення щодо цінних книжок, включно і особливо із сідуром Бааль-Шем-Това, на який теж поклали око, щоб знайти шляхи й хитрощі, як винести й забрати його, не доведи Б-же, з володіння мого святого тестя Адмора!

"Мій святий тесть Адмор не давав нікому наблизитися й доторкнутися до цього святого сідура, і лише в рідкісних випадках дозволяв підійти й поцілувати сідур, і це — після належної підготовки, занурення в мікву тощо тощо.

У працях дослідників хасидуту багато написано про цей сідур, за яким Бааль-Шем-Тов молився, здійснював піднесення душі, пом'якшував суворі вироки і сіяв думки про каяття в серцях.

Згідно з поширеним припущенням, сідур написав святий рав рабі Гершон з Кут, шурин Бешта. Особливо захопливі «згадування» в цьому сідурі. Усередині молитви «Шмоне есре» записано імена рукою великих учнів — святого рава рабі Єхіеля-Міхла із Золочева, який просить за себе, за свою дружину і за свою дочку, і прохання в тому, «щоб Святий, благословенний Він, зміцнив його серце для служіння Йому і щоб жило його потомство». Також святий рав рабі Нохум з Чорнобиля, «Меор ейнаїм», згадує своє ім'я, як і багато інших.

У сідурі є плями крові й сліз на сторінках каванот сурмління в шофар і віршів перед ним і після нього[2]. Існує також версія, що сідур було врятовано від пожежі на одній з його зупинок, і служитель Бешта святий рав рабі Нахман з Городенки дописав відсутнє своєю рукою. До каванот лічби Омера долучено рукопис, який відрізняється від почерку всього сідура, і це, найімовірніше, рукопис самого Марана Бешта[3].

Багато праведників у пізніших поколіннях прагнули заволодіти святим сідуром, і розповідали, що святий рав із Чорткова пропонував за нього тисячу доларів, величезну суму в ті дні. У листі Ребе Рашаба з Любавичів, який він написав своєму синові Ребе Раяцу, що перебував у Києві, він пропонує йому поїхати до Кам'янки, щоб побачити сідур Бешта і записати, де містяться плями «відомих сліз», що написано святою рукою самого Бешта, та інші важливі позначки зі славетного сідура.

Підписи учнів Бешта в сідурі

Згідно з підписами учнів з'ясовується, що сідур було принесено Бештові в 5498 році (1737/1738).

Про це розповідається, що одного разу Бешт сказав своїм учням, братам рабі Іцхаку-Дову і рабі Меїру Маргаліоту, авторові «Меїр нетівім»:

«Сини мої, ви мені дуже дорогі, і я люблю вас. Яку б милість ви не обрали, я зроблю вам. У мене є рукописний сідур, за яким я молюся щодня, напишіть ваші імена та ім'я вашої матері в тому благословенні Шмоне есре, в якому хочете».

Історія мандрів сідура

Історія мандрів сідура відома лише частково[4]:

Єдиний син Бааль-Шем-Това, рабі Цві, був прихованим праведником, і він успадкував, найімовірніше, сідур від свого святого батька. Після нього сідур перейшов до його сина рабі Ісраеля, який був ровесником і близьким другом святого рава рабі Мордехая з Чорнобиля. Під час однієї з поїздок рабі Ісраеля, онука, він зупинився на привал у містечку Ярвич, і там почувався погано і раптом зрозумів, що його години злічені. Він покликав голів громади і сказав їм, що в нього є молитовний сідур його діда Бешта, і після його відходу хай передадуть сідур рабі Мордехаю з Чорнобиля. Рабі Ісраель помер і був похований, і члени громади поїхали до Чорнобиля розповісти про це рабі Мордехаю. Вони сказали йому, що сідур у них, і він отримає його, лише якщо приїде провести в них Шабат. Праведник із Чорнобиля погодився, поїхав до Ярвича на Шабат і отримав святий сідур.

У місті Кам'янка жив хасид і багатій на ім'я рабі Іцхак Ліпсон, і сідур перебував у його володінні багато років. Він потрапив до нього, найімовірніше, з чорнобильського двору. Можливо, через його дружину, яка отримала його в спадок.

Один з письменників тієї епохи, який написав книжку про Бааль-Шем-Това, надіслав листа багатієві й попросив подробиць про сідур. Він отримав добре складену відповідь, підписану «Моше Гохман, меламед у домі багатія». У листі меламед пише, що його пан майже не виносить сідур зі своєї скарбниці й не показує його з бажання його вберегти. Водночас він переписує із сідура формулювання й рядки, які трохи свідчать про явні звичаї Бешта.

Сідур потрапляє до рук Ребе Раяца

Під час однієї з воєн багатій Ліпсон збанкрутував, і його спадкоємці продали сідур Ребе Раяцу приблизно за тисячу доларів.

Коли Раяц був у Варшаві, з уст в уста поширилася чутка, що в нього є сідур Бешта, і дуже багато людей приходили подивитися на нього. Раяц ставився доброзичливо і зазвичай дозволяв дивитися за умови, що перед тим занурюватимуться в мікву. Він навіть попросив одного з адморів, який прийшов подивитися сідур, зануритися спеціально перед тим, як доторкнутися до сідура, хоча той уже занурився вранці. Поширеним видовищем біля підніжжя його будинку у Варшаві була довга черга юнаків і молоді з різних єшив, з пейсами, з яких стікала вода чистоти після занурення, напружених і схвильованих перед зустріччю з молитовним сідуром Ребе всіх Ребе.

Раяц привіз із собою сідур до Нью-Йорка разом зі своєю славетною бібліотекою. У сіхі Ребе в 5745 році (1984/1985) Ребе розповів, що в нього завжди був великий трепет перед святим сідуром, так що він боявся наблизитися до нього й доторкнутися до нього. Лише одного разу, коли його тесть велів йому вийняти його й показати одному дослідникові, він побачив сторінку, на якій видно сльози й краплі крові від зусилля в чистому служінні Бешта в дні Рош га-Шана[5].

У місяці адарі 5782 року (2021/2022) уперше було вільно опубліковано повну фотокопію всього сідура в межах проєкту оцифрування Любавицької бібліотеки, і тим самим він став доступним для вивчення всій публіці.

Після розкриття почали виникати різні полеміки на хабадських майданчиках довкола різних фактів і подробиць, розкритих уперше, так, наприклад, почалося обговорення круглої форми менори, зображеної в сідурі[6].

Їхнє особливе значення

Його святість Ребе Раяц дуже цінував сідур, як випливає зі слів, які сказав Ребе під час справи про книжки:

«Мій святий тесть Адмор не давав нікому наблизитися й доторкнутися до цього святого сідура, і лише в рідкісних випадках дозволяв підійти й поцілувати сідур, і це — після належної підготовки, занурення в мікву тощо тощо».

Ребе додав і розповів, що «найімовірніше, мій святий тесть Адмор побоювався можливості крадіжки тощо, і тому велів мені зробити фотографії кожної сторінки сідура і помістити їх у найбільш охоронюване місце („сейф“ банку), так, щоб навіть у разі крадіжки сідура не можна було продати навіть окремі сторінки (виходячи з припущення, що щодо окремих сторінок не буде доказів, звідки їх украли), оскільки є фотографія кожної сторінки окремо!».

Список змін у сідурі рукою Ребе

Існує список зауважень, які Ребе написав після вивчення сідура. (див. зображення), Ребе записує порядок молитви в сідурі й вказує на різночитання.

Останнє зауваження стосується благословення після трапези, де у звичайному формулюванні кажуть «а тільки до Твоєї руки, повної, відкритої, святої і широкої», тоді як у сідурі Бешта формулювання «і переповненої». Цю зміну багато разів згадували на фарбрейнгенах Ребе.

Список змін, як вказав Ребе:

  • Згідно з нусахом Арізаля Барух ше-амар належить до попередньої сторінки [..]
  • Б"Ш — Году — Б"Ш — Году Шір ханукат — Ламенацеах бі-нгінот — Га-шамаїм месап' — Раненну цадікім — Шір га-маалот — Году — Мізмор шлйоа"ш
  • (І в У-ві-нвіей — Н"А відсутнє)
  • Додавання в благословенні Йоц"а (Гейхаль лівнат га-сапір)
  • На Шабат Агава раба Л"Н
  • Винесення сувоїв Ор заруа немає в Ямполі
  • Легадлік нер Ханука
  • Ві-єгі ноам не згадується
  • Після Пуриму порядок сидіння (див. у сі' р. Шабтая ?) (каванна вивчення) Тори
  • Див. Ехад після Пісні дня 6-го дня, а також короткий виклад каванни — не знайшов у сі' Ямполя
  • Порядок трапези мудреців Тори згідно із сіманом Р"Ш з невеликими змінами
  • Формулювання «і про вцілілих з їхніх книжників»
  • «Серафими, і офаніми, і святі хайот»
  • «І переповненої»[7]

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Поширене припущення, що рукопис належить його шуринові, рабі Гершону з Кут.
  2. ^ Фотографії сторінок, на сторінці 204.
  3. ^ Фотографії сторінок, на сторінці 182.
  4. ^ Здебільшого з великої статті, яку опублікував хасидський дослідник рав Єгошуа Мондшайн у збірнику «Сіфтей цадікім»
  5. ^ Рав Яаков-Єгуда Гехт розповів про цей випадок, це було, коли професор Аврагам Гешель попросив Ребе Раяца подивитися сідур і сторінку з двома краплями крові під час роботи над працею про Бааль-Шем-Това. Ребе висловився, що не наважився б доторкнутися до сідура, але оскільки він робить це за вказівкою Ребе Раяца, щоб показати професорові Гешелю, він хоче удостоїти також рава Гехта потримати сідур і подивитися в нього. Агарон-Дов Гальперін, «Уся єшива вийде зустріти мого нареченого», бесіда з рабинами Шалом-Дов-Бером Гордоном, Іцхаком-Давидом Гронером, Яаковом-Єгудою Гехтом, Цві-Єгудою Фогельманом 2163 сторінка 58 (інтерв'ю вперше опубліковано у випуску 28 сівана 5745 (17 червня 1985) і повторно у випуску 26 сівана 5786 (11 червня 2026)).
  6. ^ У сідурі Бешта — менора з віршами кругла — обговорення користувачів .
  7. ^ Фотографія зміни в самому сідурі Бааль-Шем-Това, у формулюванні благословення після трапези ночі Шабату, сторінка 135 (а не так, як помилково вкоренилося, що це в благословенні після трапези ночі седеру), на відміну від формулювання благословення після трапези для буднів (на сторінці 98), де наводиться формулювання «святої».

Повідомити про помилку на цій сторінці