Барайта
Барайта — назва галахот, які були сказані танаями і не були встановлені рабі Єгудою га-Насі в Мішні.
Різниця між барайтою і мішною
У мідраші наводиться: «і вісімдесят наложниць» — це барайти. У хасидуті пояснюється, що назва «наложниця» вказує на зовнішнє світіння, бо сенс барайти — пояснити мішну докладніше, щоб вона була зрозуміла й учням, не таким великим, адже великим мудрецям досить однієї мішни, оскільки насправді в мішні натяком містяться всі подробиці законів, що є в барайті, як сказав Ільфа: «чи є щось у барайті, чого я не вирішив би з мішни і т. д.», тільки що лише Ільфа, який був великим мудрецем, міг зрозуміти з натяку сказане в мішні в прихованому вигляді, і ім'я його свідчить про нього — від вислову «навчу тебе мудрості». Але інші учні зовсім не зрозуміють сказаного в мішні без барайти, і тим паче в пізніших поколіннях, коли зменшилися серця, тому знадобилося пояснити в Гемарі мішну докладніше.
Це подібно до вилиття від учителя до учня: щоб учень зрозумів, учитель мусить шукати в своїй душі способів, як вилити йому так, щоб той міг сприйняти, і мусить говорити йому потроху, відповідно до розуміння учня, і скорочувати та приховувати глибину осягнутого, доки той, хто отримує, не буде здатний вмістити вилиття. І в цьому сенс слова «барайта» — від слова «зовні», бо таким чином вилиття звернене до іншого, поза тілом.
З цієї причини розкриття світла Ейн Соф у законах барайти не таке велике, як у мішні, яка є розкриттям світла Ейн Соф у повному сенсі. Але в барайті світло дещо приховане, згідно з наведеним прикладом, що вилиття тому, хто отримує, має бути через приховування і утаєння.
Саме з цієї причини в мішні є дещо більше розкриття, ніж у барайті, бо обґрунтування законів мішни більш явні та пояснені, ніж обґрунтування законів, що в барайтах, як, наприклад, закон мішни про суку, яка вища за двадцять ам і тому непридатна, — обґрунтування цієї мішни добре пояснене в Гемарі. На відміну від цього, сука «ганбах» і «ракбаш» — це закони більш приховані, і важко аж так знайти обґрунтування цього закону.
З цієї причини мішна називається царицею, а барайта — наложницею, на кшталт царя з царицею, які постійно живуть разом, на відміну від його наложниці, до якої він іде таємно, а не явно, і з'єднання з нею теж не постійне, а лише випадкове. Так само й у мішні світло Ейн Соф світить там в аспекті розкриття і постійно, як відомо, що розкриття світла Ейн Соф — у хохмі, яка є аспектом мішни, тому «матнітін» називається царицею. Але барайта — це аспект вилиття поза тілом, там розкриття не таке велике, а лише через приховування, облачення і таємницю, тому їх названо наложницями, бо з'єднання — таємне і випадкове[1].
Перевага барайти перед мішною
Мішна називається містом, а барайта — аспектом поля, від слова «бар» — поза містом. При зовнішньому погляді здається, що місто важливіше, адже в ньому житла містян. Але коли вдивляються внутрішнім поглядом, поле — головне, бо звідти життєвість; там виростають хліб і плоди. Так і барайта оживляє мішну і пояснює галаху докладніше — як чинити, а ті, хто виносить вказівки з самої лише мішни, називаються «руйнівниками світу», оскільки мішна не викладає всі закони достатньою мірою[2].
У сфірот
Пояснюється в «Зогарі», глава «Пекудей» (аркуш 258а), що барайти називаються «вигини стегон твоїх», і це тому, що мішнайот — з аспекту ХаГаТ, який є аспектом тіла, а барайта — це те, що поза тілом, тобто аспект НеГІ, тільки що вони — верхня частина НеГІ[3]