«Га-Кріа ве-га-кдуша»

Га-кріа ве-га-кдуша — друкований орган їдишем, що виходив між 5701 (1940/1941) і 5705 роками (1944/1945) і видавався Всесвітньою «Агудат хасидей Хабад».
Щомісячник
Щомісячник «Га-кріа ве-га-кдуша» виходив у 5701 — 5705 роках (1940–1945) у зв'язку з Другою світовою війною, що тоді вирувала, і Голокостом європейського єврейства, що відбувався одночасно з нею. Заявлена мета щомісячника — «створити трибуну, з якої буде чути голос Ребе шліта (Адмора шліта) з Любавичів (Ребе Раяца)»[1], і це тому, що в нинішньому становищі у світі немає жодного надійного і сталого голосу, крім голосу Ребе[2].
Щомісячник мав яскраво виражений мошіахівський характер, і головний посил, що проходить його сторінками: єдиний вихід із війни — близька Геула. Щомісячник вважав себе лише «тимчасовою трибуною» для поширення слів Ребе, адже «само собою зрозуміло, що в очікуванні негайної Геули ми не будуємо тут газету на довгі дні»[3]. Навіть рубрики, які займалися, здавалося б, іншими темами, несли в собі звістку про близьку Геулу[4].
Перший випуск вийшов до місяця тішрей 5701 року (жовтень–листопад 1940), а останній випуск вийшов до місяця елул 5705 року (серпень–вересень 1945). Вигляд газети та її різні рубрики залишилися майже без змін від першого випуску і до останнього.
На чолі першого зошита було написано слова: «унтер дер лейтунг ун міт дер батейлігунг фун га-Ребі мі-Любавич», тобто газета виходить під його наглядом і за його особистої участі — Адмора Раяца. Але вже в другому зошиті це змінилося, і замість цього було надруковано: «міт дер гутгейсунг ун браха фун га-Ребі мі-Любавич» — «з його схвалення і благословення», але не більше того, і так друкувалося і в усіх наступних шістдесяти зошитах. Водночас Ребе розповідав, що Ребе Раяц вичитував газету і писав частини її, особливо частини, що стосуються історії Хабаду[5]
У «Га-кріа ве-га-кдуша» постійно публікувалися маамари, сіхот та Ігрот кодеш Адмора Раяца, а також чотири знамениті «Коль коре». Крім того, публікувалися різні рубрики, серед них: переклад «Танії» на їдиш, коментар до молитви, «З ТаНаХу», коментар на гафтарот, «Отійот порхот», «Відповіді на запитання», різні статті і знаменита рубрика «Сіхат хулін бе-тагара», відома всім завдяки тому, що вона писалася (на відміну від інших рубрик) на лашон га-кодеш.
Зайнятість Ребе цим щомісячником сягала дрібних подробиць, що стосуються видання, і він дбав про його поширення в місцях розсіяння Ізраїлю, і досліджував, і цікавився, як його сприймає публіка. Це можна бачити, серед іншого, з листа, який Ребе пише редакторові газети: «Посилаю цим 1) лист від моїх знайомих, хай живуть вони, з деякими зауваженнями. 2) Статтю рава... і я бажаю знати думку про неї; на мене вона не справила належного враження. Є в ній матеріал, придатний для побудови, але як вона є — то крім довгот і повторів, також і зміст невпорядкований. Треба подумати про матеріал для зошита місяця кислев, бо необхідно, щоб щомісячник з'явився до рош ходешу і дійшов до своїх читачів на початку місяця». І так Ребе докладно розписує деталі рубрик, потрібних щомісячнику, тощо.
У листах Адмора Раяца є багато висловів про гідність газети[6].
Одного разу Ребе сказав р. Аврагамові Парізу, який працював разом із Ребе над виданням випусків «Га-кріа ве-га-кдуша»: «Якщо нам вдалося „розворушити“ „олам“ — від слова „елем ве-гестер“ (приховання і утаєння) — цими зошитами, то ми досягли нашої мети. Але якщо справа нікого не „зрушила“ — значить, ми програли битву від самого початку...».
Причину назви щомісячника цим ім'ям пояснив Ребе Раяц: «Причина цієї назви — заклик до святості, бо сенс і зміст святості — це приготування, а саме бути готовим до приходу Мошіаха, і приготування має бути в ділах»[7]. А Ребе висловився про назву газети, що вона діє в людині на кшталт «га-кріа ве-га-кдуша»: що більше він читає ці листки, то більше додається в нього святості[8].
Ребе Раяц бачить у цьому щомісячнику «вогненний стовп, що освітлює темні шляхи втомлених господарів, які живуть серед „у-а“ вируючого ринку»[9] .
Ребе Раяц пише, що «він містить у собі той „кав хумтін“, який потрібен усякому, хто вивчає Тору взагалі, як повітря для дихання» [10], і тому він підганяв, заохочував і пробуджував анаш поширювати щомісячник у кожному можливому місці, і так додає: «Щодо поширення „Га-кріа ве-га-кдуша“... треба старатися в цьому, і самому, і просити синів своїх, хай живуть вони, щоб допомогли йому в цьому, і через наших друзів анаш і тих, хто тремтить перед словом Всевишнього, щоб кожен і кожен постарався поширити серед своїх знайомих і близьких»[11]. «Треба оповіщати про нього наскільки можливо, і це благо для багатьох»[12]. «Необхідно постаратися поширити „Га-кріа ве-га-кдуша“ в нашому стані, тобто здобути передплатників, які передплатять його і сплатять призначену за нього ціну, і, можливо, знайдеться для цього гідна людина, яка цим займеться»[13]. «Треба оповіщати про нього привселюдно, щоб примножити кількість його читачів»[14]. І ще дуже багато висловів.
Ба більше, Ребе пише, що читання і поширення цих щомісячників — це шлях до гіткашрут з ним.
Групі учнів Ребе пише: «Ви благословляєте Гаває за вашу гіткашрут зі мною; приємно мені чути таке, але вам слід вдуматися, чи так це, що ви пов'язані зі мною, чи це лише порожня уява або порожня приказка, бо необхідно, щоб гіткашрут принесла, з допомогою Всевишнього, благословен Він, дію, а що це за дія, яку принесла ваша гіткашрут, — адже ви знаєте те, чого я вимагаю...» І серед іншого, що Ребе перелічує, він пише «поширення „Га-кріа ве-га-кдуша“»[15].
Більш визначено Ребе пише: «У відповідь на його лист, що він хоче бути членом — мембер — моєї синагоги: крім сплати річного внеску, як йому напише президент синагоги, кожен мембер (член) має виконувати постанови: а) щодня Хумаш із коментарем Раші — з тижневої глави[16]. б) дотримуватися постанови про проказування Тегілім[17].... в) читати сіхот і щомісячник „Га-кріа ве-га-кдуша“».
Рубрики
З ТаНаХу
Рубрика «З Тори, з Пророків і з Писань» писалася під псевдонімом «Іш єгуді».
У цій рубриці автор бере злободенні теми і розглядає їх у світлі пророцтв і подій з Тори, з Пророків і з Писань; автор зазвичай починає з опису становища і потреби побачити його в істинному світлі й продовжує, наводячи три теми з Тори, з Пророків і з Писань, і з'єднує їх разом в одну статтю, що ясно передає суть.
З часом стиль рубрики дещо змінився, і навіть її назву було змінено на «Пізнай... (певний предмет) з ТаНаХу і зі слів мудреців наших, благословенної пам'яті». Також її зміст дещо змінився, і вона вже не зосереджується на роз'ясненні пророцтв і подій злободенним і миттєвим чином, а на роз'ясненні різних тем і понять (переважно в темах Геули і Мошіаха).
Через деякий час і ця оновлена рубрика «Іш єгуді» перестала з'являтися, і замість неї почала з'являтися скорочена рубрика, теж під назвою «Пізнай... з ТаНаХу», а замість псевдоніма «Іш єгуді» писалося «наслідування нашого шановного кореспондента Іш єгуді». Ця рубрика писалася гранично стисло, у римах і натяках, із цитуванням частин віршів і вказівками на різні місця в ТаНаХу.
Сіхат хулін бе-тагара
Сатирична рубрика «Сіхат хулін бе-тагара» писалася на лашон га-кодеш під псевдонімом «Бен Ісраель».
Упродовж перших трьох років виходу щомісячника рубрика постійно з'являлася під заголовком «Сіхот хулін бе-тагара — бо так сказано». Спочатку автор викладає поширену на вулиці думку, і на це пише: «а я, малий, кажу — не обов'язково!» — і продовжує: не обов'язково це, і не обов'язково те, утім, з цим і з цим я згоден, але це і це — не обов'язково. І завершує: «бо так сказано:» — і наводить якийсь вірш, пов'язаний з темою.
Пурим-Тора
У випуску місяця адар замість рубрики «Сіхат хулін бе-тагара» постійно з'являлася «Пурим-Тора». «Пурим-Тору» теж писав «Бен Ісраель».
Під «Пурим-Торою» постійно друкувалася примітка, зміст якої в тому, що хоча дні війни і Голокосту — не слушний час для жартів і глузування, проте друкують пуримський сміх, щоб не змінити звичаю Ізраїлю примножувати радість на честь Пуриму, і Всевишній, благословен Він, врятує народ Свій, Ізраїль.
Зікарон зхут авот
Рубрика «Зікарон зхут авот» про дні Хабаду з'являлася спочатку разом із рубрикою «Агудат хасидей Хабад тетікайт» (= діяльність Агудат хасидей Хабад), але на початку 5704 року (1943/1944) почала з'являтися під своєю новою назвою «Зікарон зхут авот».
Рубрику писав Ребе Раяц[потрібне джерело], і вона охоплює дні гілули і свята Геули наших Ребе, провідників поколінь, а також інших адморів Хабаду з нащадків Цемах Цедека.
Редактор і автори статей
Щомісячник виходив, приховуючи ім'я редактора[18], що породило домисли й здогади довкола тих, хто в ньому писав.
Через роки відкрилася особа редактора; це була людина на ім'я Агарон (Гаррі) Гірш га-Леві, який був редактором тижневика мовою їдиш «Дос їдіше ліхт» — «Вехентлехе журнал фар хізук га-дос», що виходив багато років у Нью-Йорку під справжнім ім'ям редактора. Унаслідок грошової справи, в яку його було втягнуто, він був змушений змінити ім'я та особу на: А. Левіт[19].
Також і імена авторів статей не були впізнані (крім маамарів і сіхот Ребе, надрукованих у щомісячнику); імена тих, хто писав, були: Іш єгуді, Бен Ісраель, рав Меїр тощо.
Розповідає рав Лейбл Бистрицький, який був серед відповідальних за підготовку щомісячника до відправлення: «Секретність довкола роботи над зошитом „Га-кріа ве-га-кдуша“ була абсолютною. Один не знав про іншого, ми не знали, хто привозить зошити, хто забирає їх далі тощо, усі подробиці довкола них були закриті».
Коль коре
Основна стаття – «Негайно — до тшуви, негайно — до Геули»
На сторінках цього щомісячника Адмор Раяц проголосив — всесвітньому єврейству загалом і євреям Америки зокрема — рух «Негайно — до тшуви, негайно — до Геули» у чотирьох відомих «Коль коре».
У цих «Коль коре» він сповістив євреїв розсіяння, що ми стоїмо напередодні повної Геули. Особливий наголос він зробив на потребі міцної і твердої віри в те, що страждання — це пологові муки Мошіаха, і сказав, що вони можуть бути набагато легшими завдяки істинній тшуві.
Чотири «Коль коре» було опубліковано в єврейській пресі загалом і в газеті «Га-кріа ве-га-кдуша» зокрема, вони поширювалися різними шляхами серед єврейської публіки і викликали величезне духовне пробудження та істинне очікування повної Геули. У цих «Коль коре» він викарбував також відоме гасло «Негайно — до тшуви, негайно — до Геули», і навіть просив встановити пару слів «негайно — до Геули» як початкове гасло всякої розмови з товаришем або другом.
Чотири «Коль коре» свого часу переклав на іврит єврейський поет Аврагам Шльонський, якого залучив до цієї справи рав Пінхас-Тодрос Альтгойз.
Багато статей було опубліковано в загальній і єврейській пресі тих днів услід за «Коль коре», які викликали відгуки по всьому світу.
«Отійот порхот»

Серед сотень сторінок «Га-кріа ве-га-кдуша» десятки разів з'являються «отійот порхот». Це був ряд єврейських слів, які на перший погляд здаються позбавленими сенсу. Але в них були приховані небесні пророцтва, більшість яких не розшифровано й донині.
Одне з них розшифровано в «Га-кріа ве-га-кдуша» місяця тамуз 5704 року (червень–липень 1944) під заголовком «Ми знали це».
13 сівана того ж року сили союзників оголосили про свій намір вторгнутися в Європу, захоплену нацистським гнобителем. Через півтора дня, 15 сівана, вторгнення було здійснено насправді.
Обрані одиниці знали, що остаточне рішення про вторгнення було ухвалено ще за два місяці до того, в середині місяця нісан, але «ми», — вигукує заголовок «Га-кріа ве-га-кдуша», — знали це набагато, набагато раніше...
Трьома роками раніше, в сівані 5701 року (травень–червень 1941), у рамках рубрики «Отійот порхот» з'явилося приголомшливе пророцтво. У шваті 5704 року (1943/1944) пророцтво було опубліковано знову, і цього разу зашифрованим у вигляді абревіатури (перевернуті літери). Абревіатуру розкриває редактор «Га-кріа ве-га-кдуша» у випуску місяця тамуз 5704 року (червень–липень 1944), і в ній відкривається разюче пророцтво, що описує точну дату, коли буде ухвалено фатальне рішення, а сам ключ-шифр «отійот порхот» він залишає загадкою, загадкою, яку не розгадано донині.
Абревіатура — їдишем, а її зміст у вільному перекладі: світові перевороти почнуться невдовзі, і багато! Але звістка про їхній початок буде близько переддня Песаху цього року. По суті, це буде тринадцятого нісана: «Вторгнення ось-ось здійсниться! Воно чекає на фронті!» Це напевно буде те саме «бо день помсти в серці Моєму, і рік відкуплених Моїх настав!» Наша демократія (союзники) почне тоді розкривати наполовину таємницю вторгнення, яке вона планує, нехай навіть у малому масштабі й вельми неясно!
«Га-кріа ве-га-кдуша» і Мошіах
На тлі цих небесних пророцтв, які знову і знову повторювалися у випусках «Га-кріа ве-га-кдуша», щоразу в якомусь пророчому стилі, розповідають таку історію:
Одного разу запитав Ребе Раяц свого зятя, Ребе: що каже світ про «Га-кріа ве-га-кдуша»? Ребе намагався ухилитися від відповіді, але після того як Ребе Раяц запитав знову і знову, Ребе відповів, що світ каже, ніби Ребе Раяц натякає на себе, що він — Мошіах... Озвався Ребе Раяц і сказав: ну, головне, що говорять про Мошіаха...
Критика
У другому випуску було надруковано статтю під назвою «Торат хасидут Хабад» під псевдонімом А. І. Сегаль. Оскільки редактор не був із хасидів Хабаду, він черпав свої слова з других рук, і було в них багато помилкових відомостей. У статті редактор написав, що у вивченні нігле не настільки видиме Б-жественне світло, яке в ній, і навів на це лист Ребе Рашаба, і він розширив і роз'яснив його зміст згідно зі своїм розумінням.
Статтю та її переклад листа Ребе Рашаба багато хто зрозумів як заяву про те, що у відкритій Торі немає жодної святості самої по собі. Це викликало різку протидію в колах міснагдім.
Через короткий час рав Йосеф-Дов Соловейчик[20] опублікував статтю проти цього в єврейській місцевій газеті в Бостоні під псевдонімом І. Д. Замір[21]. Після розслідування Ребе з'ясував, хто автор, і запросив його на бесіду. Бесіда пройшла в дружньому дусі, і в ній Ребе нагадав раву Соловейчику про дружбу його діда з адморами Хабаду, і він сподівається, що й він, онук, діятиме в дусі цієї дружби[22].
Стриманіша критика услід за цією статтею вийшла також із хасидських кіл, і так написав рав Мордехай Габерман, із хасидів Белза, рабин у Браунсвіллі, у листі до редакції під заголовком «Критика проти статті „Торат хасидут Хабад“ у щомісячнику „Га-кріа ве-га-кдуша“»[23]:
«Шановне правління!
«Справді не знаю, чи стривожать ці мої слова ваш спокій, чи ви посмієтеся з них; у будь-якому разі я не зможу мовчати й пройти мовчки повз наругу над Торою, що виходить зі згаданої статті, автор якої зняв з неї святість і виставив її нагою перед натовпом і неуками, і такі речі, які навіть з вуст у вухо не дозволено говорити, він опублікував мовою їдиш, щоб осквернити її честь і підняти на неї руку публічно, — жахніться, небеса!
«І перш за всякі мови скажу: хоча автор статті „А. І. Сегаль“ пише, що переписує деякі з цих слів від імені „Адмора Рашаба, хай перебуває душа його в раю“, — я не повірю, що такі слова /як розуміє і передає їх нам той, хто пише/ вийшли з його святих вуст, а якщо й вийшло з його святих вуст і те, і навіть прямо, — то ж належало б натягнуто витлумачити й дати тлумачення тлумаченню, а не передавати їх публічно в такий спосіб. І тому ця моя суперечка — лише з тим, хто пише, і з правлінням, яке вважало за можливе надрукувати таке. «Той, хто пише ці рядки, був рабином в Ізраїлі у важливих і відомих містах за морем, а також і тепер тут, у прекрасних і благочестивих громадах, качався в поросі біля ніг великих Ізраїлю, що істинно бояться Всевишнього, зріс із юності на шляхах хасидуту серед істинних хасидів, а його вчителі: кілька з них у Ган Едені, праведної пам'яті, і хай будуть вони відокремлені для довгого життя, — освітили всю землю своєю святістю і світлом своєї Тори, і ніколи не чув він такого дивного „вчення хасидуту“».
Далі той, хто пише, наводить слова зі статті й спростовує їх.
Також хасиди Хабаду висловили критику на статтю; так, наприклад, написав рав Шауль-Дов-Бер Зіслін у листі до редакції «Га-кріа ве-га-кдуша» відгук, у якому він висловлюється про спотворення образу хасидуту[24].
Скарги дійшли й до Адмора Раяца, який унаслідок цього написав редакторові[25] (найімовірніше, цей лист призначався для друку в наступному випуску[26], насправді його там не надрукували):
Шановний редакторе!
Чув я нарікання багатьох на статтю п. Сегаля, хай живе він, і правда на їхньому боці, і я вельми шкодую про помилку, що вийшла з невідповідності змісту і вислову одне одному. Зміст добрий, і шанування п. Сегалем відкритої частини Тори з нього явне. А вислови — навпаки.
Вислови п. Сегаля — проти вчення хасидуту. Його святість Алтер Ребе у своїй книзі «Танія», розділ 5, роз'яснює зміст переваги єднання розуму людини, що охоплює і охоплений мудрістю Його і волею Його, благословен Він, що в Торі, і ретельно каже, що і в з'ясуванні доводів Реувена і Шимона та ухваленні галахічного рішення за Торою є в цьому дивовижна святість, за якої розум людини з'єднаний з мудрістю Святого, благословен Він, дивовижним єднанням, подібного і рівного якому немає зовсім у матеріальності, — бути єдиними і по-справжньому з'єднаними з усякого боку і в усякому краї.
Тобто, хоча доводи матеріальні й у речах, у яких неминуче є також домішка неправди, проте з'ясування доводів із розлогістю мови і з поглибленням є справою святою, вище за яку немає.
І ще більше приходить рабейну сповістити нам, що навіть якщо цієї справи не було і не буде ніколи, — оскільки ця галаха сказана в мішні, або в гемарі, і в законовчителів, вона є мудрістю Його і волею Святого, благословен Він, яка є їжею для душі в цьому світі і у світі прийдешньому.
І знаючи любов п. Сегаля до всього святого в Торі та в заповідях, і добротність його знань у відкритій Торі, і його страх перед Всевишнім, як в одного з богобоязливих і досконалих, — я не сумніваюся, що він зробить усе можливе, щоб виправити цю свою помилку в упорядкованій і струнній статті:
- а) викреслити вислови, які він навів помилково.
- б) роз'яснити нероз'яснені вислови, і тоді буде роз'яснено те, що він забажав роз'яснити в цій своїй статті.
В одному з листів його величі, його святості, мого пана, батька, вчителя і наставника, святого рава, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, хай захистить нас його заслуга, до мене він пише: «Люби пряму критику, що підносить до неуявної висоти
З благословенням.
.
Див. також
Додаткова література
- Серію випусків було сфотографовано й відскановано, і їх розміщено на сайті «HebrewBooks». Останніми роками всі випуски було надруковано разом у товстій книзі[27]. Упродовж років десятки статей із «Га-кріа ве-га-кдуша» було перекладено на лашон га-кодеш і надруковано в тижневику «Бейт Мошіах».
- Коль коре, додаток «Бейт Мошіах» «Бе-махане Цівос Гашем», 27 сівана 5780 (19 червня 2020), с. 6
Зовнішні посилання
- Знімки щомісячників «Га-кріа ве-га-кдуша» Ребі драйв.
- Перший «Коль коре» і стаття, опублікована про це в газеті «Га-Цофе»

- Цікавий твір, опублікований у щомісячнику «Га-кріа ве-га-кдуша» до свята Шавуот 5702 року (22 травня 1942)

- «Шофар Мошіаха» — огляд про друкований орган «Га-кріа ве-га-кдуша», «Ваад хаялей Бейт Давид», тішрей 5776 (вересень–жовтень 2015)

- Біньямін Хінкіс, «Перевернуті літери в повітрі», огляд про рубрику «Отійот афухот» у газеті «Га-кріа ве-га-кдуша», з'явився в газеті «Га-Модіа» і був опублікований на сайті «Хабад інфо», тамуз 5776 (липень–серпень 2016)

- Таємний редактор, якого ніхто не знав: історія загадкової хабадської газети

Примітки
- ^ З підсумкової статті на завершення першого річного тому «Га-кріа ве-га-кдуша».
- ^ «Ма ану у-ма хаєйну» в «Га-кріа ве-га-кдуша», випуск 2.
- ^ З рекламного оголошення англійською всередині щомісячника.
- ^ «Шофар Мошіаха», «Ваад хаялей Бейт Давид», тішрей 5776 (вересень–жовтень 2015).
- ^ Сіха Шабату тижневої глави Пінхас 5745.
- ^ «Коли я побачив жахливе становище, я почав видавати щомісячник „Га-кріа ве-га-кдуша“, щоб зняти ганьбу руйнівників громади Ізраїлю, і ось уже близько трьох років він виходить з місяця в місяць, вказуючи пальцем на біди, що приходять на весь Ізраїль, бо вони — пологові муки Мошіаха, у статтях вельми серйозних і заснованих на вельми логічних підставах» («Ігрот кодеш», ч. 7, с. 191). «Журнал „Га-кріа ве-га-кдуша“ — дуже важливий, він розбирає дуже важливі питання і є читанням із найкращих релігійно-логічних статей.. я гадаю.. їм напевно було б дуже потрібно читати цей журнал, він принесе їм деяке освіження в їхніх душах..» (їдиш) («Ігрот кодеш», ч. 5, с. 342). «Він містить у собі той „кав хумтін“, який потрібен усякому, хто вивчає Тору взагалі, як повітря для дихання» (ч. 5, с. 215). «Напевно він читає „Га-кріа ве-га-кдуша“ і цікавиться нею; причина цієї назви — заклик до святості, бо сенс і зміст цієї святості — приготування, а саме бути готовим до приходу Мошіаха, і приготування має бути в тшуві і в ділах..» (ч. 5, с. 359). «І я вельми насолодився великим пробудженням і приємним враженням, яке вона справила на молодих.. щомісячник „Га-кріа ве-га-кдуша“ пробуджує і заохочує все живе в Ізраїлі навернути серце до Тори і заповіді, що було і є гордістю Яакова, села..» («Ігрот кодеш», ч. 5, с. 376). «„Га-кріа ве-га-кдуша“ — це ціла книга, а не тимчасова газета, теми якої минули з плином часу» («Ігрот кодеш», ч. 5, с. 402).
- ^ «Ігрот кодеш» його святості Адмора Раяца, частина 5, с. 359.
- ^ Сіха ночі 24 тевета 5752 (31 грудня 1991).
- ^ «Ігрот кодеш» його святості Адмора Раяца, частина 8, с. 5.
- ^ «Ігрот кодеш» його святості Адмора Раяца, частина 5, с. 215.
- ^ «Ігрот кодеш» його святості Адмора Раяца, частина 5, с. 150.
- ^ «Ігрот кодеш» його святості Адмора Раяца, частина 5, с. 226.
- ^ «Ігрот кодеш» його святості Адмора Раяца, ч. 5, с. 163.
- ^ «Ігрот кодеш» його святості Адмора Раяца, ч. 5, с. 166.
- ^ «Ігрот кодеш» його святості Адмора Раяца, частина 8, с. 222.
- ^ Див.: Постанова Хітас — Хумаш.
- ^ Див.: Постанова Хітас — Тегілім.
- ^ Розповідають, що в ту пору, коли почав виходити щомісячник «Га-кріа ве-га-кдуша», хтось помітив, що з місяця в місяць приходить незнайома людина в 770, заходить прямо до кабінету Ребе, сидить там деякий час і повертається так само, як прийшов, не кажучи ні слова перехожим, — і щоразу, через кілька днів після його відвідин, виходить у світ щомісячник «Га-кріа ве-га-кдуша». Один з учнів вирішив простежити за цією людиною, коли той прийде наступного разу. І справді, під час наступних відвідин цієї людини, після того як він вийшов з кімнати Ребе, він увійшов на станцію поїзда, а за ним той учень. Так їхали вони вдвох кілька годин у метро, причому кожні півгодини чоловік змінював вагон або маршрут, а учень за ним; зрештою чоловік підійшов до учня і сказав йому: «Невже ти хочеш, щоб ми вдвох просиділи так у поїзді цілий день? Адже поки ти не залишиш мене в спокої, я не зійду з поїзда»...
- ^ Подробиці про це див. у книзі життєпису Йоселе Розенблата.
- ^ На прохання рава Шломо Геймана
- ^ The making of a godol.
- ^ Див. «Кунтрес Апір'он Шломо», «Єшурун», том 8.
- ^ Опубліковано на сайті Гершла Ціга.
- ^ Опубліковано Єгошуа Мондшайном у «Кфар-Хабаді». Читати на сайті
.
- ^ «Ігрот кодеш» Адмора Раяца, лист 1287.
- ^ Огляд про «Га-кріа ве-га-кдуша», «Ваад Хабад», тішрей 5776 (вересень–жовтень 2015).
- ^ Але, за чутками, від імені секретаря рава Біньяміна Кляйна, коли хотіли надрукувати випуски заново, Ребе вказав цього не робити.