Перейти до вмісту

Трактат «Авода зара»

Матеріал з Хабадпедії

Трактат «Авода зара» (відомий також під назвами «Аводат гілулім», «Акум») — восьмий трактат розділу Незікін, який є четвертим розділом Мішни. У цьому трактаті п'ять розділів, присвячених забороні зближення з неєвреями, які займаються ідолопоклонством (на ділі); його визначенню, обов'язкам віддалення і його викоріненню зі світу. Крім того, трактат розглядає основи законів про заборонене і дозволене, тому пізні законовчителі називають його «великим правилом» («Біркей Йосеф», «Йоре деа», розділ 246).

У Вавилонському Талмуді в цьому трактаті 75 аркушів.

Ребе провів сіюм цього трактату, і його було відредаговано ним[1].

Зв'язок кінця трактату з його початком

Основна стаття – Шапур Малка

Наприкінці трактату[2]наводиться: Сказав рав Укба бар Хама: і встромляє його десять разів у землю. Сказав рав Гуна, син рава Єгошуа: і в землю незорану. Сказав рав Кахана: і ножем добрим, у якому немає щербин. Навчали також так: ніж добрий, у якому немає щербин, встромляють десять разів у землю. Сказав рав Гуна, син рава Єгошуа: щоб їсти ним холодне, як у тому випадку, коли рав Єгуда і Баті бар Тові сиділи перед Шапуром Малкою; принесли їм етрог, він відрізав, з'їв, відрізав і дав Баті бар Тові, знову Встромив десять разів у землю, відрізав і дав мар Єгуді. Сказав йому Баті бар Тові: а той чоловік — хіба не син Ізраїлю? Сказав йому: щодо пана я певен, а щодо пана не певен. Є такі, що кажуть, що він сказав йому: згадай, що ти зробив учора ввечері.

Переклад: рав Єгуда і його раб Баті бар Тові сиділи перед Шапуром Малкою, який був царем-неєвреєм. Їм принесли етрог для їжі. Цар відрізав шматки від етрога і взяв собі кілька шматків, потім цар відрізав від етрога своїм ножем і дав Баті. А після цього встромив ніж десять разів у землю і тоді дав раву Єгуді поїсти. Запитав його Баті бар Тові: а хіба я не єврей? Відповів йому цар: про рава Єгуду мені відомо, що він дотримується цього закону, а про тебе мені невідомо. (І згідно з коментарем Раші:) «Мар кім лі бе-гавей — рава Єгуду я знаю як стриманого, який не їстиме нічого забороненого, але тебе я не вважаю таким стриманим». Згідно з другою версією, він сказав йому, що йому достеменно відомо, що Баті не дотримується заповідей Тори, і згідно з коментарем Раші — «Май авадт бе-урта — у персів був звичай надавати жінок постояльцям, і коли він надіслав їх їм минулої ночі, Баті прийняв, а рав Єгуда не прийняв».

Ребе[3] ставить запитання: чому Шапур Малка встромив ніж у землю саме після того, як дав Баті бар Тові, адже немає жодного зайвого клопоту в тому, щоб встромити ніж у землю перед цим, а тому, навіть якщо він не був певен, що Баті стриманий, чому він не встромив ніж у землю перед цим? І ще: навіть якщо він був певен, що той не стриманий, це не причина вводити його в заборонене.

Ребе пояснює, що з цього випадку випливає, що Шапур Малка був обізнаний у законах. І тому він не встромив ніж до того, як він поїв, бо не в звичаї мудреця робити щось без потреби. І ще: оскільки він не був неєвреєм, адже неєвреям не дозволяють запроваджувати закони на власний розсуд[4], навіть якщо вони зробили це, щоб отримати нагороду[5]

Причина і наслідок

Основна стаття – Причина і наслідок

Щодо двох думок про те, що сказав йому Шапур Малка, Ребе пояснює, що вони розходяться в тому, чи головне — причина, завдяки якій він дізнався, як той вчинив, чи наслідок — те, що той вчинив.

Додаткові пояснення

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Наводиться в «Лікутей сіхот», т. 19, тижнева глава «Дварім», сіха 5
  2. ^ Аркуш 76б..
  3. ^ «Гітваадуйот» 5744 частина 4.
  4. ^ Рамбам, «Закони царів», розділ 10, галаха 9.
  5. ^ Рамбам там, закон 10.

Повідомити про помилку на цій сторінці