Рабі Аківа
| Рабі Аківа | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Місце поховання | Тверія |
| Рід діяльності | танай |
| Учителі | Рабі Еліезер бен Гуркенос, Рабі Єгошуа бен Хананія, Рабі Тарфон (за однією думкою) |
| Учні | Рабі Шимон бар Йохай, та інші |
| Сім'я | |
| Дружина | Рахель, дочка Калби Савуа |
Рабі Аківа був учнем рабі Еліезера і рабі Єгошуа і товаришем рабі Тарфона (а за однією думкою — учнем рабі Тарфона); він відомий тим, що почав навчатися в сорок років за порадою своєї дружини Рахелі, доньки багатія, який творив добрі справи, Кальби Савуа, названого так тому, що кожен, хто входив до його дому як пес, виходив ситим.
У каббалістичних книжках наводиться, що рабі Аківа був перевтіленням душі праотця Яакова — і подібно до того як Яаков пас стада Лавана, свого майбутнього тестя, так рабі Аківа пасе стада свого майбутнього тестя. Кальба Савуа («Седер га-дорот»).
Його видатним учнем був рабі Шимон бар Йохай.
Його високий ступінь

Про рабі Аківу написано[1], що, коли він осягнув таємниці Тори в Пісні пісень, з його очей полилися сльози, і це та перевага, про яку сказано про прийдешнє майбутнє: «З плачем прийдуть», — великий ступінь, на який натякає вірш «І ось дитя плаче, і зглянулася вона над ним». І це аспект Йом Кіпуру, як сказав Арі: у того, хто не плаче в Рош га-Шана і Йом Кіпур, душа не досконала, і цей плач походить не від меланхолії[2].
У «Зогарі» роз'яснюється «поширення Моше в кожному поколінні»: у кожному поколінні є високі душі з аспекту Моше, і це аспект внутрішньої сторони світла Хохми, як душі рабі Аківи і Рашбі та їм подібних; і також у кожному поколінні є душі та іскри, зодягнені в тіла, з аспекту Моше[3].
Його перевага була такою високою, що навіть коли Святий, благословенний Він, показав Моше Рабейну рабі Аківу, Моше сказав Святому, благословенний Він: рабі Аківа підходить для того, щоб через нього дати Тору! І ось Моше Рабейну почув, як один з учнів рабі Аківи питає свого вчителя: звідки всі ці мішнайот (рабі Аківа був батьком Мішни)? Відповів йому рабі Аківа: «Галаха Моше із Сінаю». Коли Моше почув відповідь рабі Аківи, він погодився дати Тору синам Ізраїлю.
Одного разу Ребе Рашаб сказав[4]: у рабі Аківи було чуття в служінні — він зробив із багатства рабі Тарфона «толк»[5].
Шлях служіння
Рабі Аківа вважав, що під час Дарування Тори був ступінь «бачать чутне і чують видиме», бо він перебував у постійному пробудженні тшуви і прагнення: він був сином герів, почав учити Тору в сорок років, і всі його дні минули в русі самопожертви, і він казав: «Коли ж трапиться мені нагода, щоб я виконав це». На противагу рабі Ішмаелю, який був святий від лона матері, — первосвященнику, про якого сказано «святий він для Б-га свого», — і тому вважав, що Ізраїль «бачили видиме і чули чутне», бо вважав, що в цьому й полягає служіння — притягувати Б-жественність донизу в межах світу таким, яким він є, і це служіння праведників[6]. Рабі Аківа доводить, що Мегілат Естер (Сувій Естер) був сказаний у дусі святості, як сказали в Гемарі від його імені: рабі Аківа каже: Естер сказана в дусі святості, як сказано (" "Естер 2, 15" ")" "І знайшла Естер прихильність в очах усіх, хто бачив її" — а лише духом святості можна знати, що Естер знайшла прихильність в очах усіх.
Учні рабі Аківи
Двадцять чотири тисячі учнів було в рабі Аківи, які стали його учнями впродовж двадцяти чотирьох років. Вони відомі тим, що всі померли в один період (між Песахом і Ацерет), бо не виявляли пошани один одному», а в Лаг ба-Омер — «перестали вмирати».
Ребе ставить запитання: ясно, що всі ці учні, у величезній кількості 24 тисяч, не прийшли й не стали його учнями за один день, а впродовж багатьох років; тобто, коли рабі Аківа почав навчати учнів і його ім'я та вчення прославилися у світі, до нього почали сходитися учні, і з часом їхня кількість дедалі зростала, доки в нього не стало 24 тисячі учнів. Також зрозуміло, що спосіб поведінки всіх учнів змінився не відразу до стану «не виявляли пошани один одному», а поступово, зі ступеня на ступінь і т. д.
І зовсім дивовижно: чому всі вони були покарані в один період? Адже вкрай натягнуто стверджувати, що в цей короткий проміжок «одного періоду» між Песахом і Ацерет водночас переповнилася міра всіх 24 тисяч учнів, аж до покарання смертю? І необхідно сказати, що в цей проміжок часу сталося щось особливе, через що «всі померли» саме в цей «період».
Ще одне запитання Ребе: адже вчитель цих учнів, рабі Аківа, — це танай, що підкреслив надзвичайну винятковість переваги агават Ісраель: «„Люби ближнього свого, як самого себе“ — рабі Аківа каже: це велике правило Тори». А якщо так, вельми дивно, що саме його учні «не виявляли пошани один одному» — протилежність агават Ісраель (головної й основоположної вказівки в ученні їхнього вчителя)?
Ребе пояснює, що, навпаки, саме те, що вони були учнями рабі Аківи, призвело до того, що вони «не виявляли пошани один одному», як сказали мудреці: думки людей не однакові. І, звісно, так було й з 24 тисячами учнів рабі Аківи: кожен із них осягнув учення рабі Аківи за своїм шляхом і розумінням, і за його власним судженням висновок був такий, що, безсумнівно, як осягнув він, так і є істинне тлумачення слів його вчителя; і тому, коли він чув, що його товариш вивчає слова вчителя інакше і, на його думку, неправильно, він не міг виявляти йому пошану й шанобливість — адже той вивчає слова вчителя хибно.
Виходить, що саме те, що вони були учнями рабі Аківи, і є причиною того, що вони «не виявляли пошани один одному»: кожен з учнів рабі Аківи був усією душею відданий ученню свого вчителя, так що не міг стерпіти, щоб хтось тлумачив учення його вчителя, на його думку, не так, як належить, і особливо коли цей «помилковий» — сам учень рабі Аківи; і, звісно, він не міг виявляти йому пошану.
Ба більше: ця поведінка набуває сили саме через вищезгадану основоположну вказівку рабі Аківи, який сказав: «„Люби ближнього свого, як самого себе“ — це велике правило Тори». Якби не ця вказівка, можливо, їх не так уже й турбувало б, що є учень, який не осягає вчення їхнього вчителя в його істинності; але оскільки рабі Аківа, їхній учитель, навчав їх переваги виконання заповіді «Люби ближнього свого, як самого себе», вони не вдовольнялися тим, що самі старанно трудилися й досягали успіху у вивченні вчення свого вчителя, а кожен із них намагався вплинути на всіх, хто належить до категорії «ближнього твого», і особливо на учнів свого вчителя, щоб і вони осягнули вчення їхнього вчителя тим самим істинним шляхом[7], а тим, хто цього не приймав, він не міг виявляти пошану[8].
Зовнішні посилання
| Лаг ба-Омер | ||
|---|---|---|
| Рабі Шимон бар Йохай | (його вчитель) рабі Аківа · 18 іяра-Лаг ба-Омер · книга «Зогар» · «Ідра зута» · могила Рашбі | |
| Звичаї Ізраїлю | Лук і стріли · Багаття Лаг ба-Омеру · Мерон · Парад · 33-тя глава Тегілім · Хода Лаг ба-Омеру | |
| Нігуни і піюти | Піют «Бар Йохай» · Піют «Ва-амартем ко лехай» · Нігун «Гіне ма тов» (253) · Нігун «Гіне ма тов» (254) · Нігун «Гіне ма тов» («Сісу ве-сімху») · Нігун «Гіне ма тов» («Кі мала га-арец») · «Гіне ма тов» (Дубов) · «Ой ді велт» | |
Примітки
- ^ Див. «Зогар» («Мідраш га-неелам»), «Ваєра», 98б. Примітка видавця в «Сефер га-маамарім» 5566, ч. 1, с. 319.
- ^ Алтер Ребе «Лікутей Тора» глава «Кі теце», с. 37г.
- ^ Алтер Ребе «Маамарей Алтер Ребе» 5566, ч. 1, друге роз'яснення до друшу на «Йонаті бе-хагвей га-села», с. 354.
- ^ З уст Адмора Магаріяца, «Сефер га-сіхот» 5709, сіхот свята Песах, с. 317.
- ^ Див. «Ваїкра раба», розд. 34, 16. «Кала», розд. 1. «Кала рабаті», розд. 2.
- ^ «Лікутей сіхот», частина 6.
- ^ На його думку.
- ^ І особливо пошану, якої вимагають від учнів рабі Аківи.
Код особи: № 1562100000