Хаїм бен Атар
| Хаїм бен Атар | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 4 ава 5456 (2 серпня 1696) |
| Дата смерті | 15 тамуза 5503 (7 липня 1743) |
| Місце поховання | Єврейське кладовище на Оливковій горі[В] |
| Країна | Марокко[В] |
| Місце проживання | Марокко, Сале, Ліворно, Акко, Єрусалим |
| Рід діяльності | рабин, талмудист[В] |
| Посада | голова єшиви у Фесі, голова єшиви в Акко, голова єшив в Єрусалимі |
| Сім'я | |
| Батько | рабі Моше |
| Дружина | Фацунія, дочка рабі Моше бен Атара, Естер, уроджена Бібас |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Рабі Хаїм бен Моше ібн Атар, хай захистить нас його заслуга, амінь (відомий під прізвиськом святий «Ор га-хаїм», 4 ава 5456 (2 серпня 1696) — 15 тамуза 5503 (7 липня 1743)), автор коментаря «Ор га-хаїм» до Тори.
Біографія
Народився в 5456 році (1695/1696) у Марокко, у родині рабі Моше. У 5468 році (1707/1708) він перебрався до міста Сале, тесть утримував його, і він сидів у спокої над Торою та служінням. У 5485 році (1724/1725) його тесть помер, і тоді його дім і майно були відібрані в нього урядом, і він пройшов через багато труднощів. Він нарікає у своїй книзі «Хефец Гашем» на донос, якого він зазнав у той час. Він сидів у в'язниці, а після клопотів був звільнений, і тоді вирішив залишити своє місто й перебратися до Святої Землі.
Він вирушив у дорогу, і дорога його тривала кілька років. У ході неї він прибув до міста Фес, де заснував єшиву й керував нею деякий час, доки в місті не почався голод. Він перебрався до міста Тетуан, а звідти продовжив шлях до Алжиру.
У місяці сіван 5499 року (червень–липень 1739) він прибув до міста Ліворно в Італії, де удостоївся царських почестей, і оселився на місці на деякий час на прохання мешканців міста. Протягом нього він викладав Тору учням, а в пізніші роки вийшла друком книга «Ор га-хаїм» зі змісту проповідей, які він виголошував на місці і які були записані учнями рабі Моше Франкі[1] у місті Ліворно він почав свої плани заснувати єшиву в Єрусалимі під назвою «Мідраш Кнесет Ісраель», і для цього створив раду багатіїв у місті Ліворно, які взяли на себе утримувати єшиву. У рош ходеш менахем-ава 5501 (липень–серпень 1741) він залишив місто і піднявся з тридцятьма своїми учнями та їхніми домочадцями до Землі Ізраїлю. Вони пливли кораблем до міста Мессіна, а звідти продовжили шлях до Александрії в Єгипті, звідки планували продовжити шлях до Яффо, з якого планували йти пішки до Єрусалима. Насправді корабель прибув до Акко 15 елула 5501 року (27 серпня 1741), і вони оселилися в місті, оскільки шлях звідти до Єрусалима був небезпечним, і завдяки цьому вони врятувалися від епідемії, яка лютувала в той час у Єрусалимі та в Яффо. На рош місяця хешван 5502 (жовтень–листопад 1741) він заснував свою єшиву на місці.
Наприкінці 5502 року (1741/1742) він піднявся до Єрусалима, де заснував дві єшиви: одну для відкритої Тори і одну для прихованого вчення. Рабі Хаїм Абулафія намагався переконати його перебратися до міста Тверія і там утвердити свою єшиву, і задля цього навіть надіслав листи багатіям, щоб ті погодилися на це. Але «Ор га-хаїм» вирішив поїхати на пробний рік до Єрусалима, а потім знову зважити, що йому робити. Протягом того року в місті Тверія спалахнула війна, і тоді «Ор га-хаїм» побачив у цьому знак з небес, що не його місце в цьому місті.
Метод навчання у своїй єшиві він установив за шляхом Рамбама[2].
Помер на виході Шабату, у ніч на 15 тамуза 5503 (7 липня 1743), і було йому лише 47 років, менш ніж через рік після його переїзду до Єрусалима.
Його зв'язки з Бааль-Шем-Товом
Попри те що він прожив більшу частину своїх років у Марокко та в Землі Ізраїлю, його зв'язки з Бештом були тісними[3]. Прийнято[потрібне джерело], що Бешт здійснив надрив одягу в час виходу його душі, попри те що не був там присутній матеріально. Розповідають, що на закиди, висунуті проти нього[4], що це суперечить галахі, він відповів їм: що мені робити, адже я був там (мається на увазі — духовно, але відчутно).
Його близькість до Бааль-Шем-Това була також у духовному зв'язку, оскільки разом вони становили нефеш Давида і руах Давида[5].
Коли рабі Аврагам-Гершон з Кутів поїхав до Землі Ізраїлю, Бааль-Шем-Тов сказав йому, щоб він зустрівся з «Ор га-хаїм» і передав йому привіт від Бааль-Шем-Това, який бачив його в чертозі Мошіаха і на престолі Мошіаха, коли той вивчав книгу «Ор га-хаїм». Коли рабі Гершон з Кутів прийшов до «Ор га-хаїм» і розмовляв з ним, «Ор га-хаїм» звелів йому прийти знову назавтра. Коли він прийшов назавтра, «Ор га-хаїм» знову сказав йому: бачив я вашого рава (Бешта), і ось він великий мудрець, — і на слові «великий» він дуже протягнув (-тобто — вельми великий.) Коли рабі Гершон розповів йому про привіт, отриманий від Бешта, «Ор га-хаїм» відгукнувся просто: справді, але для чого йому потрібно повідомляти мені це, коли це мені вже відомо?[6]. Одне з питань, які поставив рабі Гершон з Кутів «Ор га-хаїм» того ж разу, було: чому «Ор га-хаїм» навчається з людьми з такими низькими душами. Відповів йому «Ор га-хаїм»: такий мій шлях — видобувати дорогоцінне з нікчемного. Там же він висловився перед рабі Гершоном: велика влада сатани над Польщею, бачу я Самех-Мема, що стоїть, коли одна його нога на Польщі, а друга його нога — на решті світу[7].
Хіда у своїй книзі «Шем га-гдолім» (розділ «Книги», літера алеф, стаття «Ор га-хаїм») пише: «І чули ми, що нині в Польщі її (=книгу „Ор га-хаїм“) вельми цінують, і вона надрукована ще два рази, і пробудилося це через те, що рав, хасид, святий Магарарі (=наш учитель рав рабі Ісраель) Бааль-Шем-Тов розповів про велич душі Магараха (=нашого учителя рава Хаїма) згаданого».
Його твір «Ор га-хаїм»
Свій твір «Ор га-хаїм» він уклав, коли вивчав зі своїми доньками Хумаш з Раші і простим змістом[8]. Коли Ребе надрукував це в збірнику «Га-Тамім», до редакції надійшли звернення, що прийнято вважати, ніби в «Ор га-хаїм» не було дітей. Ребе передав це питання своєму тестеві, Ребе Раяцу. На це відповів Ребе Раяц: «У справі доньок Оах (=«Ор га-хаїм») — мені ця справа не важлива, бо так я чув ясно, і напевно інші в цьому помиляються»[9].(Дехто вважає, що оскільки в «Ор га-хаїм» не було синів, переказ спотворився, і так виникло твердження, що в нього не було нащадків).
У місті Шклов був видавець на ім'я Ашер, який захопився Гаскалою. У 5545 році (1784/1785) він надрукував Хумаш з коментарем «Ор га-хаїм», і оскільки його бентежило, що «Ор га-хаїм» написав про себе, що він Мошіах, він пропустив слова «і ім'я його Хаїм». Коли про це стало відомо рабі Ісраелю з Ружина[10].він покликав його і сказав: «Ти пропустив його ім'я з книги, а він вставив твоє ім'я», — і з часом з'ясувалося, що замість правильного напису, який мав бути в главі про соту в коментарі Раші (Бемідбар, 5, 22) до слів вірша «і скаже жінка: амінь, амінь»: амінь від цього чоловіка, амінь від іншого чоловіка, — надруковано (у згаданому його виданні, у якому він пропустив слова «і ім'я його Хаїм») помилково: амінь від цього чоловіка, амінь від чоловіка Ашера. І справді стало відомо, що ця людина оступилася в розпусті.
У Херсонській генізі розповідається про листи, які Бешт надсилав «Ор га-хаїм» через свого шуряка р. Гершона з Кутів.
Звичай наших Ребе, провідників поколінь, — згадувати його з додаванням слова «святий», як у листі, так і усно[5]. Коментар «Ор га-хаїм» до Тори згадується багато разів у святих сіхот і маамарах Ребе. Ребе кілька разів говорив про «Ор га-хаїм» 15 тамуза, у день гілули «Ор га-хаїм»[11]. У сіхі Шабату мевархім місяця тамуз 5710 року (червень–липень 1950) Ребе розповів історію, яку чув від свого тестя, Ребе Раяца, про святість «Ор га-хаїм»[12]. У сіхі 14 тамуза 5743 року (25 червня 1983) (Шабат перед гілулою «Ор га-хаїм») Ребе говорив про гідність «Ор га-хаїм» і про зв'язки «Ор га-хаїм» з Бештом [13].
Мошіах Всевишнього, ім'я його Хаїм
У його коментарі натякається, що він — Мелех га-Мошіах свого покоління, і його словами[14] «Мошіах Всевишнього, і ім'я його Хаїм»[15]
«Ор га-хаїм» був насі покоління і Мошіахом покоління Бешта, а коли «Ор га-хаїм» відійшов, Бешт став насі покоління і Мошіахом покоління.
Прийнято, що є таємниця омивання рук, яку знає лише один праведник у кожному поколінні, і в його поколінні це був «Ор га-хаїм»; Бешт хотів дізнатися цю таємницю, але з небес йому її не відкривали, доки в Шабат під час третьої трапези таємниця не відкрилася йому, і тоді він зрозумів, що святий «Ор га-хаїм» відійшов.
Друк «Ор га-хаїм» у Славуті
Як наводиться в книгах рабі Пінхаса з Корця, він одного разу висловився і сказав, що вивчення книги «Ор га-хаїм» корисне для душі, як вивчення святого «Зогару», бо Рашбі був душею Мошіаха у своєму поколінні, і так само «Ор га-хаїм» був душею Мошіаха у своєму поколінні; тому рабі Пінхас звелів своїм синам, щоб вони щороку друкували святу книгу «Ор га-хаїм», і тоді вони врятуються від усякої лихої напасті, і справді вони виконали його веління, але після того, як книг «Ор га-хаїм» розплодилося так багато, що не знаходилося на них покупців, його сини перестали їх друкувати, і того самого року, коли вони припинили друкувати книги «Ор га-хаїм», на них звели наклеп і їх було взято під варту[16].
І справді відомі численні видання Хумашу з «Ор га-хаїм» Славутської друкарні; перше було надруковано в 5551 році (1790/1791), який є роком заснування друкарні в Славуті; припускають, що це перша книга, яку надрукували в Славуті.
Родина
Рабі Хаїм бен Атар був одночасно одружений із двома дружинами: Фацунією, донькою свого родича, багатого громадського діяча рабі Моше бен Атара, та Естер, уродженою Бібас. Але дітей у нього не було; за переказом Хабаду, від них у нього були доньки.
Зовнішні посилання
- Що відкрив святий «Ор га-хаїм» про час Геули — і чого Ребе з цього навчився? • Особлива добірка, на сайті «Хабад Лайв»

- «Згас західний світильник» • Дивовижний образ святого «Ор га-хаїм»

- Ребе в сіхі про «Ор га-хаїм» — відео
- Ребе в сіхі про «Ор га-хаїм» — «Сіхот кодеш» 5736, с. 477
- Міхаель-Агарон Зелігсон, «Гайом йом» і «Ор га-хаїм» — дивовижний зв'язок,
випуск 1495, сторінки 42 — 43[17] - Ісраель Шохет, «Іскра у вченні хасидуту», випуск «Каров елеха» 425, тижнева глава «Балак» 5782, сторінка 20
Примітки
- ^ Див. у передмові до книги про перебування «Ор га-хаїм» у місті.
- ^ Так він написав у листі до багатіїв, які підтримували єшиву.
- ^ Попри те що вони ніколи не зустрічалися
- ^ «Нода бі-Єгуда».
- ^ 1 2 Сіха від 15 тамуза 5736 року (13 липня 1976), «Сіхот кодеш» 5736, частина 2, с. 465. Кунтрес «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш» на Шабат тижневої глави «Балак» 5785, с. 535. Див. також: «Гітваадуйот» 5743, частина 4, с. 1785.
- ^ Рабі Хаїм-Йосеф-Ар'є Прагер, «Кітвей р. Яше, шойхета-бодека» с. 86 на сайті HebrewBooks.
- ^ Рабі Хаїм-Йосеф-Ар'є Прагер, «Кітвей р. Яше, шойхета-бодека» с. 87 на сайті HebrewBooks.
- ^ Ребе Магараш. Див. «Га-Тамім», зошит 2, с. 78 (172). «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 3, с. 469. Сіха 15 тамуза 5720 року (10 липня 1960) у літньому таборі «Емуна» («Торат Менахем», частина 28, с. 249).
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 15, с. 327, лист від 20 тевета 5699 року (11 січня 1939). І див. там у примітці на полях, що починається словами «доньки Оах». І див. також «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 5, с. 336, у листі від 24 нісана 5701 року (21 квітня 1941): «У відповідь на його лист щодо розповіданого в „Га-Тамім“, кислев 5696 (листопад–грудень 1935), про автора „Ор га-хаїм“, хай захистить нас його заслуга, — мені нічого додати до сказаного там». Цей лист було написано у відповідь одному (копія листа якого нещодавно знайшлася і з'явилася на форумі «Оцар га-хохма»), який стверджував, що в «Ор га-хаїм» не було нащадків
- ^ В іншому місці написано, що це був рабі Пінхас з Корця.
- ^ «Торат Менахем», частина 20, с. 177. «Торат Менахем», частина 28, с. 249.
- ^ «Торат Менахем», частина 1, с. 110. Див. також «Решимот», зошит 177.
- ^ «Гітваадуйот» 5743, частина 4, с. 1785.
- ^ У його коментарі до Дварім 15, 7 у тижневій главі «Ре'е».
- ^ Дехто заперечує проти того, що він натякає на самого себе, адже в тому ж уривку він пише, що в Мелех га-Мошіаха зачаття і народження у Святій Землі, що не підходить йому самому; разом з тим Хіда каже, що святий «Ор га-хаїм» незадовго до свого відходу натякнув, що він — Мелех га-Мошіах свого покоління.
- ^ «Мігдаль оз», с. 268.
- ^ Надруковано також у тшурі Рапопорт 2 тамуза 5773 (10 червня 2013), сторінка 10.
Код особи: № 4440159700