Перейти до вмісту

Занурення в мікву

Матеріал з Хабадпедії

Занурення в мікву іноді вкрай необхідне[1], а іноді є прикрасою заповіді і хасидським приготуванням до молитовного служіння.

Занурення без наміру

Одному, хто сказав Ребе, що ходіння такого-то, сина такого-то до мікви не приносить користі, оскільки він занурюється без намірів і його занурення стало звичкою, Ребе відповів, що це висловлювання протилежне закону і воно належить до категорії «того, хто помиляється в речі, викладеній у Мішні», у буквальному сенсі[2].

Наміри під час занурення вважаються великою чеснотою; Алтер Ребе написав у своєму сідурі в роз'ясненні про намір мікви: «І недостатньо самої дії занурення без наміру духовного самоскасування».


Основна стаття – Сенс мікви

Занурення в мікву перед молитвою

У «Лікутей Тора» Алтер Ребе наводить три приготування, необхідні перед молитвою, і серед них занурення в мікву[3], але він говорить про занурення Езри, необхідне саме для бааль кері[4]

Ребе Раяц навів занурення перед молитвою як частину порядку служіння внутрішнього хасида[5].

Ребе пояснив сенс занурення як приготування до молитви згідно з нігле, за словами Рашби — наведеними в «Маген Аврагам» на початку сімана 4, — що людина, вставши вранці, подібна до когена, який готується до служіння, а до служіння ж приступають не інакше як після занурення спочатку. І це теж річ, викладена в Мішні[6].

Ребе пояснює, що хоча цього занурення й не встановили як обов'язок, так само як не встановили більшого за нього — занурення Езри, причина цього в тому, що громада не має сил витримати це[7].

Ребе відповів одному, хто запитав на єхідуті, скільки разів ходити до мікви в будній день:

Це залежить від відчуття, і неможливо сказати в цьому щось постійне, а якщо є в цьому сумнів, можна запитати машпіїм[8]

У перші роки єшиви в Лоді рав Шломо-Хаїм Кесельман заохочував ходити до мікви тричі на тиждень. І як розповів рав Моше-Ліпа Рабінович, рав Шломо-Хаїм казав, що натяк на це — закон: м'ясо, яке не вимочували три дні, заборонено їсти. Однак у наступні роки він заохочував ходити занурюватися в мікву щодня[9].

Машпіа рав Хаїм-Шалом Дейч часто каже на своїх фарбрейнгенах, що вивчення хасидуту без ходіння до мікви не приносить користі і в певному сенсі може зашкодити (Б-же збав)[10].

У 5774 році (2013/2014), унаслідок протидії ЦАХАЛу тому, щоб дозволити хабадським солдатам занурення в мікву, рав Мордехай-Шмуель Ашкеназі, рабин Кфар-Хабада, оприлюднив галахічну заяву, у якій постановляє, що занурення в мікву перед молитвою є справжнім обов'язком для хасидів Хабаду, і тому військова система зобов'язана дозволити це солдатам, які служать у ЦАХАЛі, згідно з порядком, що дозволяє солдатові виконувати всі свої релігійні зобов'язання[11].

Порядок важливості в приготуваннях до молитви

Щодо порядку важливості приготувань, необхідних для молитви, існує полеміка між машпіїм — між зануренням у мікву і вивченням хасидуту; деякі вказували, що хасид, змушений відмовитися від однієї з цих справ, має суворо триматися саме занурення в мікву, а деякі вказували, що йому слід суворо триматися саме вивчення хасидуту. Ті, хто обстоює суворість у вивченні хасидуту, обґрунтували це поясненням, що вивчення хасидуту вважається міквою, на підставі слів Рамбама[12], що занурення залежить від наміру серця того, хто занурюється, і йому слід занурюватися з руху тшуви, щоб занурення принесло користь. Машпіа, якого зараховують до тих, хто надає важливості вивченню хасидуту, навіть вказав хасидові молитися до сходу сонця (можливість, яка наводиться в ахаронім як дозвіл лише в безвихідному становищі), щоб він міг вивчати хасидут після молитви; машпіа обґрунтував свою вказівку тим, що для молитви до сходу сонця є дозвіл у безвихідному становищі, але немає дозволу відмовитися від вивчення хасидуту навіть у безвихідному становищі; разом із тим і цей машпіа вказав, що «за потреби» (вислів машпіа) слід іти до мікви з огляду на слова Алтер Ребе в «Лікутей Тора», наведені вище[13].

Хаціца

У питанні занурення в мікву є два закони[14]: а) має бути «занурення всього тіла в мікву. Бо якщо він занурив усе, крім кінчика мізинця, він усе ще у своїй нечистоті»[15] — за Торою[16]. б) «Хай не буде речі, що розділяє між ними і водою»[17], і в цьому: «За словом Тори, якщо.. він не надає їй значення [речі, що розділяє].. вона не розділяє, хоча й покриває більшу частину його»[17].

Ці два закони — два різні визначення: закон «занурив усе» стосується дії занурення, яку здійснює людина, що людина має занурити «все своє тіло.. одночасно»[18], і коли (навіть) «кінчик мізинця»[19] перебуває поза водою, тут немає дії занурення; на відміну від цього, вада хаціци не в дії занурення (бо дія занурення здійснюється в повноті), а це побічне питання: є річ поза ним, що розділяє між ним і водою, і оскільки відсутність його входження у воду відбувається (не з боку його дії занурення, а) з боку речі, що розділяє, тому це залежить від важливості речі: якщо вона покриває лише меншу частину тіла або якщо він не надає їй значення, (за словом Тори) занурення йому зараховується, оскільки ця річ (що не має важливості) не має сили розділяти перед водами мікви[20].

Занурення вШабат

За галахою заборонено митися в Шабат гарячою водою через постанову, яку постановили мудреці, щоб не дійшли до нагрівання лазень у Шабат. На думку гаона рабі Хаїма Нае, ідеться саме про гарячу воду, від якої рука відсмикується.

Не можна також митися в Шабат навіть холодною водою через побоювання вижимання тощо — лише в тих місцях тіла, де немає волосся, але за потреби дозволено. Хоча, коли людина занурюється через кері, є суперечка в ахаронім, чи дозволено їй занурюватися, оскільки це подібне до «виправлення», але в зануренні заради чистоти для додаткової святості багато хто полегшує[21].

Звичай Хабаду — дуже суворо ставитися до занурення в мікву у святий Шабат, і зовсім не утримуються від занурення в гарячій воді[22].

Заміна зануренню

Одному, хто запитав, чи може омивання рук слугувати заміною зануренню в мікву, Ребе відповів, що воно допомагає для додаткової чистоти, але не для зняття нечистоти з людини[23]. Іншого разу Ребе написав, що в разі вимушених обставин можна вивчити кілька мішнайот з розділу Тагарот і особливо з трактату Мікваот як заміну зануренню[24].

Див. також

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Як у зануренні Езри, див. главу 3 «Брахот».
  2. ^ Див. «Хагіга», 18б, і там же. «Хулін», 31а. «Шулхан арух», Йоре деа, кінець сімана 198.
  3. ^ глава Таво, 43б
  4. ^ Так випливає зі змісту його слів і з джерел, які він цитує.
  5. ^ Він навіть підкреслює там, що йдеться не про обов'язкове занурення для виходу з нечистоти, а про занурення для додаткової чистоти. «Сефер га-сіхот» 5707, с. 99.
  6. ^ «Йома», 30а.
  7. ^ І як висловлюється Рамбам у главі 4 «Гілхот тфіла», і див. також «Лікутей Тора» Алтер Ребе, глава Таво, кінець стовпця а на аркуші 43. — Ребе.
  8. ^ «Гейхал Менахем», 1, 220.
  9. ^ «Га-Машпіа», частина 1, с. 460
  10. ^ Рав Товія Зільберштром розповів це в тижневику «Кфар-Хабад», випуск 2045, с. 62.
  11. ^ Фотографія листа (посилання не працює)
  12. ^ «Сефер тагара», Гілхот мікваот, глава одинадцята, галаха 12.
  13. ^ З полеміки, що відбулася в тижневику «Кфар-Хабад», випуск 2045, с. 62, у рубриці «Хаєй Рабі» рава Ісраеля Ельфенбейна; машпіа, який обстоює важливість занурення в мікву, — рав Товія Зільберштром, а машпіа, який обстоює важливість вивчення хасидуту, — рав Менахем-Мендл Вехтер.
  14. ^ Див. у наведеному далі; див. Шут Цемах Цедека, Йоре деа, сімань 158, пункт 1. «Шіюрей тагара» до Йоре деа, початок сімана 198.
  15. ^ Рамбам, Гілхот мікваот, гл. 1, галаха 2.
  16. ^ Див. Цемах Цедек і «Шіюрей тагара» там же.
  17. ^ 1 2 Рамбам там же, галаха 12.
  18. ^ Рамбам там же, галаха 7.
  19. ^ Або одна волосина (Рамбам там же).
  20. ^ «Лікутей сіхот», том 39, роз'яснення до «Лікутей Леві-Іцхак» на «Ігерет га-тшува», «Ігерет га-тшува», 4.
  21. ^ «Шулхан арух», сімань 326, «Шулхан арух» Алтер Ребе, «Мішна брура» і «Біур галаха» там же, «Кцот га-шулхан».
  22. ^ Докладніше див. Чи можна занурюватися в гарячу мікву в Шабат?, збірка для вивчення літньої єшиви «Хаялей Бейт Давид» 5782, сторінка 42.
  23. ^ «Ігрот кодеш», частина 10, с. 353.
  24. ^ «Ігрот кодеш», частина 9, с. 253.

Повідомити про помилку на цій сторінці