Перейти до вмісту

Любавичі в Голокості (містечко)

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Містечко Любавичі крізь пензель р. Гендла Лібермана (Футерфаса) — період святішого Ребе Рашаба

Містечко Любавичі було близько до кордону Росії, і тому під час Другої світової війни нацистам, хай зітреться ім'я їхнє, легко було дістатися, щоб захопити[1] його. Німці прийшли з боку міста Смоленська і руйнували та захоплювали все, що траплялося їм на шляху. І 26 тамуза 5701 (21 липня 1941)[2] Любавичі були захоплені й приєднані до німецької території.

У той самий час у Любавичах жило кілька сотень євреїв, і нацисти шукали приводу позбутися і їх. І справді, не минуло й кількох днів, як групу євреїв було заарештовано під приводом, що їх забирають на роботу в табір, але зрештою їх розстріляли нацисти.

Нацистські укази

Наприкінці місяця менахем-ав[3] (приблизно через місяць після захоплення міста) вийшло розпорядження, що на кожного єврея містечка покладається обов'язок носити на лацкані верхнього одягу, видимому ззовні, — жовту латку (круглу)[4]. Через деякий час вийшло нове розпорядження, і в ньому євреям було приписано носити жовту пов'язку. Євреям було заборонено відвідувати громадські місця, а також розмовляти з неєврейським населенням. Тому, хто порушував укази, — вирок йому смерть. Проте насправді (нацисти, хай зітреться ім'я їхнє) стратили і тих, хто не порушував указів, серед них групу юних підлітків.

У період, що настав потім, було кілька випадків наруги над Торою і літніми євреями, наприклад їх змушували танцювати на сувоях Тори, хай урятує нас Милосердний, і тому подібне, після чого їх застрелили нацисти.

Любавицьке гето

У Шабат Шува, 6 тішрея 5702 (27 вересня 1941), німці зібрали сотні євреїв Любавичів, які ще залишалися, у гето на центральній площі лише з особистими речами. Ще один приголомшливий уривок[5]: на центральній площі в них силою відібрали 'їхні особисті речі', і 17 з них були страчені у в'язниці[потрібне уточнення], яка була на тому місці. Решту євреїв перевели до маленького і тісного гето, яке становило всього одну вулицю з 19 будинками. Разом: приблизно по 25 євреїв у кожному будинку, які страждали від ганебного голоду і були виснажені довгою роботою. Удень їх посилали на інфраструктурні роботи для німців, щоб ті могли перейти до продовження захоплення Росії.

Ліквідація гето

Ліквідацію гето — на яку всі чекали — було проведено 14 хешвана[6] 5702 (4 листопада 1941): есесівці та місцеві поліцаї тягли євреїв до місцевої церкви, звідти їх забирали групами і розстрілювали в стічній канаві на околиці містечка.

Нацисти, хай зітреться ім'я їхнє і пам'ять їхня, убили під час операції з ліквідації гето 483 євреїв[7], хай помститься Всевишній за їхню кров[8].

Братська могила в Любавичах, у якій поховані євреї, убиті нацистами під час великої різанини в Любавичах

Під час нацистської окупації були вбиті й неєврейські радянські громадяни, серед них кілька вчителів місцевої школи[9]. Їх було вбито за підозрою в допомозі партизанам, які гніздилися в лісовому районі навколо Любавичів і аж до Смоленська. Партизани здійснювали, під керівництвом радянської влади, відповідні дії проти нацистів. Одна з акцій — підпал мосту, що проходив усередині містечка над річкою Березиною, у день Дев'ятого ава 5702 (липень–серпень 1942)[10].

Нацисти видавали в період окупації різні газети російською мовою, а в них — пропаганду проти радянської влади і проти партизанів. Для цього в них розлого розповідалися «факти, від яких волосся стає дибки» про злочини партизанів проти церкви, грабежі тощо.

З іншого боку, були місцеві, які допомагали нацистам. Приголомшливий опис стану тіл загиблих, привезених до братської могили, приблизно через тиждень після звільнення Любавичів, — наводиться в «Любавичі — історія»[11].

Рав Лейб Хацернов розповідав, що під час свого відвідування Любавичів у 5726 році (1965/1966) один нееврей розповів про час війни і засвідчив, що три дні після різанини земля ще помітно пітніла від крові святих; також він розповів, що був єврей-коваль, якого німці використовували, щоб доглядати кінські копита тощо, і коли він почув, що збираються стратити євреїв Любавичів, він обрав померти зі своїми братами-євреями. Він утік від німців і приєднався до своєї родини. Схожу історію чув р. Еліяшів Каплон від пана Леоніда Гуревича з Ашдода про свого двоюрідного діда, солдата Червоної армії на прізвище Блінчик, який попросив своїх командирів повернутися до своєї родини в Любавичі, щоб розділити з ними їхню долю, і там загинув, вочевидь, від рук місцевих посібників нацистів.

Загалом у Любавичах було вбито близько семисот євреїв і неєвреїв.

Убивства в Любавичах ще не припинилися: у 5702 році (1941/1942) до Любавичів привезли єврейських мешканців Красного, і в них їх було вбито нацистами.

7 адара 5702 (24 лютого 1942) до Рудні привезли євреїв з Любавичів, і з Ліозно, і з інших містечок, і там їх було вбито.

Мешканець Рудні на ім'я р. Шмуель-швець[12] розповів раву Абі-Давиду Гуревичу, який відвідав Рудню в 5728 році (1967/1968), про страждання, які він пережив під час Голокосту:

"Його донька вийшла заміж незадовго до нацистської окупації, а її чоловік перебував у сусідньому містечку, вже захопленому німцями. Постала дилема: хто до кого переїде, тобто хто кращий для євреїв — комуністи чи нові загарбники... Зрештою вона переїхала до чоловіка. Р. Шмуель і його дружина втекли з Любавичів і залишилися живі.

Пізніше доньку вбили нацисти. Після звільнення району радянськими військами розкрили землю, що вкривала вбитих, і мертві виглядали як сплячі — через промерзлу землю. Серед них він побачив і тіло своєї доньки; потрясіння відтоді розладнало його душевний стан.

Лише напередодні Рош га-Шана 5704 (29 вересня 1943)[13] містечко було звільнено; після низки радянських перемог по всьому СРСР було звільнено і район Рудні, у якому розташоване містечко Любавичі. Любавичі були зруйновані, і в них знайшлося всього десять будинків, на краю містечка[14].

Звістка про різанину в Любавичах та їхніх околицях дійшла до преси з великим запізненням. Так було написано в «Га-Цофе» [газета] 23 тамуза 5704 (14 липня 1944)[15]:

""Цього року до преси дійшла звістка про велику різанину, яку влаштували німецькі нацисти в роки окупації над євреями цього містечка, і що тепер уже немає сліду єврейського поселення в цьому місці"." У містечку стоїть великий пам'ятник на згадку про єврейських мешканців містечка, убитих під час нацистської окупації.

Останнім часом, слідом за виходом нового документального фільму під назвою «Голокост, Східний фронт», розкрився важливий історичний факт:

Мешканець містечка на ім'я Олексій Кізеєв, який був тоді юним підлітком, допоміг разом зі своїм батьком урятувати сто дванадцять євреїв[16].

Життя після війни

В описі Любавичів, якими вони виглядали одразу після війни, розповідається[17] "І після того як комуністн [радянські] здолали нацистів у тяжкій війні, яка пройшла Любавичами, — місто було повністю зруйноване, і навіть з розряду села вийшло, і є лише ознака села з кількома будинками неєвреїв"

Разом у Любавичах було вбито близько 700 осіб, включно з неєвреями.


Див. також


Голокост

Друга світова війна · Голокост · Блокада Ленінграда · Любавичі в Голокості (містечко) · Ковенське гетто · Відділ роботи з військовослужбовцями · Єврейська братська могила в Любавичах · «Негайно — до тшуви, негайно — до Геули» · Молитви Ребе Раяца в роки Голокосту · Виїзд з Росії 5706 · «Хабад у Голокості» (серія) · Категорія:Хасиди, що загинули в Голокості · Категорія:Ті, хто пережив Голокост

Примітки

  1. ^ Про перебіг захоплення Любавичів докладно див. у 'Любавичі — історія', с. 107 і далі
  2. ^ У містечку є музей історії містечка (історія, неєврейська і єврейська), там зазначено, що містечко було захоплене 18 сівана (13 липня за їхнім рахунком)
  3. ^ Див. у книжці — 'Любавичі — містечко Хабаду', с. 463 і далі
  4. ^ У 'Любавичі — історія', фотографія
  5. ^ Там само, 466
  6. ^ В іншому місці сказано — 24 хешвана
  7. ^ У «Решимот дварім» на с. 330 сказано, що там було знайдено 630 євреїв. А в 'Любавичі — історія' наводиться, що кількість убитих більша за відому.
  8. ^ Бергер, тижневик «Бейт Мошіах» 984
  9. ^ У 'Любавичі — історія' с. 141
  10. ^ «Любавичі — історія» с. 113
  11. ^ «Любавичі — історія» с. 111, 112
  12. ^ який був останнім євреєм, що жив у Любавичах після війни (доки не переїхав до Рудні)
  13. ^ У згаданому музеї зазначено, що містечко було звільнено лише 9 тішрея, напередодні Йом Кіпуру, 5704 (8 жовтня за їхнім рахунком)
  14. ^ 'Любавичі — історія' с. 107
  15. ^ «Бейт Мошіах», випуск 984
  16. ^ Див. тижневик «Бейт Мошіах» випуск 1008 — стаття Шнеура-Залмана Бергера
  17. ^ "Решимот дварім" с. 330 (з особистого свідчення).

Повідомити про помилку на цій сторінці