Моше Розенблат
| Моше Розенблат | |
|---|---|
Машпіа єшиви «Томхей Тмімім» у Любавичах | |
| Основна інформація | |
| Дата смерті | 24 швата 5675 (8 лютого 1915) |
| Місце поховання | цвинтар у Любавичах |
| Місце діяльності | Любавичі |
| Рід діяльності | машпіа, хозер |
| Посада | машпіа єшиви «Томхей Тмімім» у Любавичах, хозер маамарім Рабі Шолом-Дов-Бер Шнеєрсон (Ребе Рашаб) |
| Учителі | Аврагам Ланда та інші |
Рав Моше Розенблат (відомий також як «Моше дер хозер» або «Моше Зембінер») (? — 24 швата 5675 (8 лютого 1915)) був машпіа єшиви «Томхей Тмімім» у Любавичах та одним із головних хозрім хасидських маамарів Ребе Рашаба.
Біографія
Народився в хасидському містечку Зембин і наблизився до хасидуту завдяки рабинові містечка Аврагаму Ланді («Аврагамке Зембінеру») і став його найближчим учнем; там же він потоваришував з іншим найближчим учнем рава Ланди — равом Шмуелем-Гронемом Естерманом. Із заснуванням першої єшиви «Томхей Тмімім» у Любавичах він був призначений машпіа і відповідав за виховання учнів старшої групи[1].
Паралельно з посадою машпіа він був також одним із групи «хозрім» вчення Ребе Рашаба[2] і відповідав за те, щоб починати нігуни на фарбрейнгенах, що відбувалися при його дворі[3].
5673 року (1912/1913), коли Ребе Рашаб заснував «Орах ле-цадик», р. Моше разом із р. Моше Розенблюмом був обраний до числа перших посланців, які вирушили від імені всього народу Ізраїлю помолитися на могилі Алтер Ребе в Гадячі і просити милосердя для всього народу Ізраїлю.
У ніч на п'ятницю, останню в його житті, він до пізньої години проводив фарбрейнген в єшиві разом із другом юності равом Шмуелем-Гронемом Естерманом і равом Шилемом Куратіним, а коли розвиднілося, пішов зануритися в мікву. Вийшовши з мікви, він сказав, що погано почувається, і його відвели до сусідньої синагоги, що звалася «Р. Біньямінс штібл»; різні спроби вилікувати його не допомогли, і він помер у бейт мідраші незадовго до часу запалювання свічок, 24 швата 5675 року (8 лютого 1915)[4].
Через брак часу не встигли провести похорон у переддень Шабату, і він пролежав увесь Шабат у другій кімнаті синагоги, а його учні позмінно читали довкола нього Тегілім; на виході Шабату відбувся похорон за участі Ребе Рашаба (який на його честь пройшов пішки відстань у дві вулиці[5]) і Ребе Раяца, який продовжував супроводжувати ноші до кладовища і залишався до закінчення поховання[6].
Рабі Хаїм-Аврагам-Дов-Бер Левін («га-Малах») одружився другим шлюбом з його сестрою.
Додаткова література
- «Хасид, машпіа і хозер», рав Ісраель-Іцхак Залманов, книга «Дмуто шель хасид», с. 171–176.
Зовнішні посилання
- Спогади Мордехая Лазара про містечко Любавичі, де також наводиться його опис «хазари» р. Моше з Зембина

Примітки
- ^ Згадується в «Кунтрес Ец га-хаїм» як один із машпіїм єшиви.
- ^ У книзі «Любавич ве-хаялея» розповідається, що учні єшиви не покладалися на його повторення, оскільки він не був точним у передаванні саме тих слів, якими Ребе Рашаб виголосив маамар.
- ^ Так розповідається в книзі «Решимот дварим» (Хітрик) у новому виданні на с. 273.
- ^ Рік його народження невідомий, але учні вважали, що на момент відходу з життя йому було близько вісімдесяти років.
- ^ Записи Рабаша від 23 швата 5675 (7 лютого 1915).
- ^ Про його відхід з життя див. у книзі «Зікарон лі-вней Ісраель».
Код особи: № 6160795301