Шнеур-Залман Гарелік
| Рав Шнеур-Залман Гарелік | |
|---|---|
Перший рабин Кфар-Хабада | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 25 сівана 5640 (4 червня 1880) |
| Дата смерті | 8 сівана 5734 (29 травня 1974) |
| Місце поховання | хабадська ділянка Оливкової гори |
| Місце проживання | Березна, Сновськ, Вітебськ, Ташкент, Париж, Кфар-Хабад |
| Місце діяльності | Кфар-Хабад |
| Належність | Хасидизм Хабад |
| Рід діяльності | рабин |
| Освіта | «Томхей Тмімім» Любавичі |
| Посада | рабин містечка Березна, неофіційний рабин Сновська і Вітебська, рабин хабадської громади Ташкента, голова закладу з підготовки шохетів і софрім у Парижі, перший рабин Кфар-Хабада |
| Учителі | Шмуель-Гронем Естерман, Давид Якобсон, Герш-Бер, Давид-Цві-Гірш Хен |
| Сім'я | |
| Батько | Єгошуа |
| Мати | Ліба |
| Дружина | дочка рава Аврагама Вольчука |
| Діти | Аврагам-Шмуель Горелік, Зельда, Циля, Хая-Рівка |
| Родовід | |
Рав Шнеур-Залман Гарелік (25 сівана 5640 (4 червня 1880) – 8 сівана 5734 (29 травня 1974)) був першим рабином Кфар-Хабада. Перший учень єшиви «Томхей Тмімім» Любавичі, мекушар із нашими Ребе — Ребе Рашабом, Ребе Раяцом і Ребе.
Біографія


Його юність
Народився 25 сівана 5640 року (4 червня 1880) в місті Рогачов у Білорусі, у батька рава Єгошуа, одного з хасидів Ребе Рашаба, і матері Ліби[1].
У 5657 році (1896/1897), у 17 років, поїхав із батьком на весілля Ребе Раяца, що відбулося в Любавичах. У дні шева брахот Ребе Рашаб оголосив про створення знаменитої єшиви «Томхей Тмімім» Любавичі. Після закінчення трапези він підійшов до Ребе й попросив прийняти його до нової єшиви. І справді, рав Гарелік був одним із восьми перших тмімім, прийнятих до єшиви. Після тішрея 5658 року (вересень–жовтень 1897) вісьмох тмімім перевели до Зембина разом із машпіа р. Шмуелем-Гронемом Естерманом, проте через деякий час вони повернулися назад до Любавичів.
За вказівкою Ребе Рашаба він протягом трьох років закінчив вивчати всі частини «Шулхан аруху» й отримав право ухвалювати галахічні рішення від рава Давида Якобсона, море цедека в Любавичах. Спочатку він побоювався складати іспит на право ухвалювати рішення, проте Ребе Рашаб сказав йому: «Аз мен гіт, дарф мен немен» [= коли дають, треба брати].
Після того як він склав цей іспит, Ребе Рашаб послав його отримати «сміху на рабинство» в рава Герш-Бера, який був наступником рабі Іцхака-Айзика з Вітебська, одного зі знаменитих хасидів Алтер Ребе. Про цю сміху рав Гарелік зазвичай казав: «Я — третій, хто отримав сміху від часів Алтер Ребе». Адже відомо, що Алтер Ребе дав сміху лише одному — раву Іцхаку-Айзику з Вітебська. Рабі Іцхак-Айзик дав сміху своєму наступникові р. Герш-Беру, а той дав сміху раву Гареліку[2].
Після цього він отримав сміху також від рава Давида-Цві Хена, Радаца, рабина Чернігова, у якого проходив і шимуш.
Його рабинство і поневіряння
У 5661 році (1900/1901) помер рав Аврагам Вольчук, рабин містечка Березна поблизу Чернігова. У своєму заповіті він доручив своєму другові р. Давиду-Цві Хену знайти для його доньки нареченого, який був би гідний і посісти його місце на рабинській посаді. Після відходу з життя Радац поїхав на місяць тішрей до Любавичів і при цьому запитав Ребе Рашаба, хто гідний стати нареченим і рабином у Березні. Ребе Рашаб одразу запропонував рава Гареліка. І справді, рав Гарелік одружився з донькою рава Вольчука і в день свого весілля був призначений рабином містечка. На цьому місці він служив рабином протягом половини ювілею років.
У той період Ребе Рашаб посилав його з різними місіями, частина яких була пов'язана зі збором коштів для єшиви «Томхей Тмімім».
Протягом усіх років рав Гарелік твердою рукою керував своєю громадою. Він продовжував обіймати цю посаду і після початку комуністичної революції, коли комуністи переслідували рабинів і обмежували їхні дії.
Під тиском влади він був змушений покинути містечко в 5687 році (1926/1927). Він і його родина переїхали до міста Сновськ, де він неофіційно служив рабином міста. І там його переслідувала влада, і він був змушений переїхати до Вітебська. І там він служив неофіційним рабином. Під час Другої світової війни рав Гарелік із родиною втік до містечка Доброника в передмісті Сталінграда. Коли нацистська армія наблизилася до Сталінграда, він утік за допомогою єврейського офіцера Червоної армії, який підкупив водія військової машини, що вивіз рава і його родину далеко від міста.
Після важкого періоду поневірянь він прибув до Ташкента в Узбекистані, де зібралося багато хасидів. Рав Гарелік діяв задля підтримання юдаїзму в місті й служив рабином хабадської громади там. Він подбав також про створення там «талмуд-тори» і «ритуальної мікви».
Після закінчення війни він, як і багато хасидів, нелегально перетнув кордон через Львів («Виїзд із Росії 5706») до Польщі, а звідти його переправили до таборів біженців в Австрії. Потім переїхав до Парижа, де очолював навчальний заклад із підготовки шойхетів і софрім. До 5709 року (1948/1949) він поїхав разом із групою шойхетів із закладу, де викладав, до Ірландії, щоб допомогти в шхіті худоби, виділеної Державі Ізраїль «Джойнтом». Повернувшись з Ірландії, до свята Шавуот 5709 року (3 червня 1949) він отримав схвалення Ребе Раяца на переїзд до Ерец-Ісраель. Він переїхав до Ерец-Ісраель 3 тішрея 5710 року (26 вересня 1949) і оселився в Кфар-Хабаді.
Рабин Кфар-Хабада

Прибувши до Кфар-Хабада, він почав організовувати уроки Тори, а також подбав про ремонт будівлі для мікви. Хасиди, які знали його, хотіли призначити його рабином, але спершу він відмовлявся через свою старість. Про ці свої побоювання він написав Ребе Раяцу, який благословив його благословенням «мазл тов» з нагоди призначення. Унаслідок цієї відповіді його офіційно призначили рабином 20 кислева 5710 року (11 грудня 1949), і відтоді рав Гарелік служив рабином Кфар-Хабада протягом двадцяти п'яти років, до останнього дня.
У межах своєї посади він діяв задля встановлення в поселенні генератора, будівництва синагог «Центральна» і «Бейт Менахем» та іншого. Багато діяв у справі «Релігійного фронту» і зміни закону «Хто є євреєм».
У 5718 році (1957/1958), після початку будівництва мікви в Кфар-Хабаді, з'ясувалося, що на будівництво бракує бюджету. Рав Гарелік вирушив до Сполучених Штатів, щоб зібрати гроші, хоча йому було вже майже вісімдесят. Про цей його вчинок Ребе висловився перед одним із хасидів (зміст сказаного): «Добре було б багатьом мати таку юнацьку енергію, як у рава Гареліка. Попри свій похилий вік, він їздить і приїжджає, як один із молодих. Є чого в нього повчитися».
Коли рав Гарелік увійшов на перший єхідут, Ребе підвівся зі свого місця й попросив його сісти. «Адже ви з великих і найстаріших анаш», — сказав йому Ребе. Але рав Гарелік відмовився, сказавши: «У Ребе я не сиджу». «Якщо так, то і я не сяду», — відповів йому Ребе. Рав Гарелік не поступився і сказав: «Я прийшов не до гаона й великої людини, я прийшов до „Ребе“, а в „Ребе“ я ніколи не сидів, і тому й зараз не сяду».
Ребе сів, а рав Гарелік стояв протягом усього єхідуту, що тривав три з половиною години. Ребе цікавився духовним і матеріальним становищем поселення. Рав відповів на всі запитання й навіть удостоївся отримати низку вказівок і настанов.
Протягом років він отримував від Ребе багато листів і вказівок щодо громадських і особистих справ. Він кілька разів зазначав, що його успіх на посаді пояснюється тим, що він діє як посох Ребе: «Через мене проходить лише сила Того, Хто посилає».
Рав Гарелік заснував особливу касу безвідсоткових позик, з якої давав мешканцям поселення великі позики на допомогу в утриманні родини. Усі роки він дбав про розширення каси й сам жертвував великі суми, щоб можна було допомагати мешканцям жити гідно.
Він був відомий своєю старанністю й геніальністю; розповідають, що він кілька разів пройшов увесь Шас із коментарями Раші і Тосафот. Він багато разів повторював усі частини «Шулхан аруху», і майже в усі години доби мав установлені часи для вивчення Тори.
Відхід з життя
Основна стаття – Аварія 8 сівана 5734 року (29 травня 1974)
На виході Ісру хаг свята Шавуот, у ніч на 8 сівана 5734 року (28 травня 1974), він перебував в автомобілі, що їхав із весілля в Єрусалимі до центру країни, разом із ще п'ятьма хасидами. З нез'ясованої причини автомобіль з'їхав зі смуги руху й кілька разів перекинувся впоперек дороги. Більшість пасажирів викинуло з машини, двоє з них були поранені, а четверо загинули на місці — рав Гарелік (94), р. Єшаягу Вайс (34), р. Єхіель Гольдберг (23) і Нехама Розенберг (19).
Після його відходу з життя його зять, рав Нахум Требнік, був призначений його наступником як рабин Кфар-Хабада, а рав Мордехай-Шмуель Ашкеназі був призначений море цедеком Кфар-Хабада. Після відходу з життя рава Требніка його місце посів рав Ашкеназі.
Його іменем названо вулицю в Кфар-Хабаді.
Його постанови та звичаї
Питання молитви:
- Щодо тих, хто засовує ремені головного тфіліна за пояс, постановив, що в Любавичах суворо стежили за тим, щоб так не робити.
- Запровадив звичай, щоб когени в синагозі Кфар-Хабада промовляли благословення когенів лише в Шабати й свята, проте в єшиві запровадив звичай, щоб вони промовляли його щодня.
- Викликаний до Тори під час «Псукей де-зімра» не читає разом із читцем Тори, але між «Іштабах» і благословенням «Йоцер» — читає.
Річний цикл:
- Учень єшиви, який приїжджає в ніч Пуриму міст, оточених муром, до Єрусалима, не зобов'язаний знову виконувати заповіді свята, оскільки він не змінив місця проживання, хоча й має намір знову повернутися до Єрусалима, — бо залишив усі свої речі й приладдя в єшиві.
- На свято Песах не можна користуватися олією, отримуваною з бавовни.
- Учні єшиви мають перевіряти хамец у своїх кімнатах в єшиві, але без благословення.
- Заборона слухати звуки співу в дні відліку Омеру стосується музичних інструментів тощо, але співати на фарбрейнгені не заборонено.
- У «три тижні» слід дозволити слухати касету не заради веселощів, наприклад у літньому таборі тощо, для наближення дітей, і все це — до «дев'яти днів».
Родина
- Його син, р. Аврагам-Шмуель Горелік — засновник плантації етрогів у Кфар-Хабаді та один із засновників Кфар-Хабада. Зять рава Ельазара-Мордехая Требніка.
- Його донька, пані Зельда, дружина рава Менахема-Нохума Горельніка
- Його донька, пані Ціля, дружина рава Менахема-Нохума Горельніка в другому шлюбі[3]
- Його донька, пані Хая-Рівка, дружина рава Нахума Требніка — одного з рабинів Кфар-Хабада
Додаткова література

- Шнеур-Залман Рабінович, «Перший тамім», книжка-біографія рава Гареліка, 5781
- Йосеф Ашкеназі, «Оцар га-хасидім» — особистості та хасидське вчення машпіїм Хабаду в Святій Землі, видавництво «Хазак», 5772
- «Рав поалім», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1861, с. 53
- Дов Леванон, «Перший рабин Кфар-Хабада», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 835, с. 68 і далі
- А. Гур-Ар'є, «Шнеур дер ров», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 183, с. 30 і далі
Зовнішні посилання
- Рав Ельазар-Мордехай Гарелік розповідає про свого діда в інтерв'ю журналістові Й. Камінецькому
- Огляд аварії в газеті «Бейт Мошіах»
- 41 рік від дня відходу з життя рава Гареліка: добірка рідкісних історій ● захопливо — на сайті
, 11 сівана 5775 (29 травня 2015) - Трагічна катастрофа, що вразила Хабад, — відхід з життя рава Гареліка — і приголомшлива реакція Ребе, на сайті «Хабад Лайв»

Примітки
- ^ Ліба була круглою сиротою; її дядько р. Гершл, шойхет і бодек у домі Ребе Цемах Цедека, удочерив її і став їй батьком. Коли вона виросла, Ліба служила прислугою в домі Ребе Цемах Цедека. Джерело: книжка «Перший тамім», с. 19.
- ^ «Кулам бе-хохма», ч. 1, с. 31.
- ^ Після того як її сестра пані Зельда померла в молодому віці.
| Попередній: | Головний рабин Кфар-Хабада | Наступний: Рав Нахум Требнік |
Код особи: № 8477255100
- Хасиди часів Ребе Рашаба
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Рабини Хабаду в період Любавицького Ребе
- Рабини Хабаду періоду Ребе Раяца
- Особистості в Ташкенті
- Особи Кфар-Хабада
- Рабини Кфар-Хабада
- Хасиди, що загинули за трагічних обставин
- Персоналії, поховані на хабадській ділянці Оливкової гори
- Особистості, що народилися в 5640 році (1879/1880)
- Хасиди, які залишили Росію під час Великої втечі
- Рабини синагог
- Хасиди, що загинули в дорожніх аваріях
- Рабини громад Хабаду
- Особистості, що померли в 5734 році (1973/1974)