Перейти до вмісту

Зембин

Матеріал з Хабадпедії
Будівля хасидської мікви в містечку, що вціліла під час подій Голокосту і нині слугує історичним туристичним об'єктом

Містечко Зембин (називається також Жебин або Жембин[1]. Англійською: Zembin. Російською: Зембин) — містечко Борисовського повіту Мінської губернії в Білорусі. За часів проводу Ребе Рашаба тут процвітала жвава хасидська громада, на чолі якої вирізнявся рав Аврагам Ланда (Аврагамке Зембінер), що був рабином громади й одним із найвидатніших машпіїм у хасидизмі Хабад.

Загальна історія

Містечко Зембин було першим населеним пунктом, заснованим у Мінській губернії. Заселення цього місця почалося близько 5260 року. Першим власником цього місця був шляхтич на ім'я Радзивілл, який володів великим маєтком у поселенні й керував осередками зайнятості мешканців.

У наступні сто років Зембин процвітав економічно й навіть отримав статус міста, але потім спалахнули війни, і запеклі бої, що точилися в цьому районі, зруйнували місто й знищили господарство мешканців, тож під час перепису населення, проведеного в 5537 році (1776/1777), налічили лише 38 будинків, корчму, броварню і два водяні млини.

У 5543 році (1782/1783) губернатор повіту ухвалив рішення дозволити євреям селитися в містечку, і впродовж лічених років господарство містечка знову зросло, а його демографічне становище різко змінилося. Пізніше Зембин став важливою транспортною станцією для вантажів і поштових відправлень завдяки своєму розташуванню поблизу кордону між Росією і Польщею.

Під час війни Наполеона в 5572 році (1811/1812) неподалік від міста відбулася тяжка битва, у ході якої був смертельно поранений французький генерал, який зрештою помер від ран і був похований у місті.

У наступні роки єврейське населення продовжувало зростати, і в 5640 році (1879/1880) єврейські мешканці містечка становили близько двадцяти відсотків від усіх 600 родин, що жили в містечку, а впродовж тридцяти років кількість євреїв подвоїлася й досягла 838 єврейських родин, і вони стали більшістю в маленькому містечку.

Єврейська громада

Пам'ятний обеліск на згадку про євреїв Зембина, загиблих у Голокості

Унаслідок зростання єврейського населення на центральній площі містечка було збудовано синагогу — на руїнах місцевої церкви, яку натомість звели осторонь, у непримітному місці.

Єврейські мешканці утримували майстерні, серед них кравецьку майстерню, шевську, 2 столярні, 2 бляхарські, майстерні з вичинки шкір, великий паровий млин, дві пекарні та 2 олійні. Крім того, це місце було й духовним осередком для євреїв околиці, і в ньому діяла єврейська талмуд-тора у святій чистоті, де заняття велися мовою їдиш, і порівняно розкішна за мірками тих років міква[2].

Влітку 5660 року (1899/1900) містечко спіткала сильна пожежа, що охопила всі будинки й навіть забрала людські життя.

Під час Голокосту, у місяці тамуз 5701 року (червень–липень 1941), містечко було захоплене нацистськими окупаційними силами, які зібрали єврейських мешканців за містом у гетто, облаштованому поруч із єврейським кладовищем містечка, а 22 тамуза влаштували різанину 927 євреїв, зібраних у гетто.

Містечко сьогодні

Після ліквідації гетто єврейське поселення в цьому місці припинилося, і на сьогодні євреї там зовсім не живуть.

Містечко вважається культурним осередком району, і на його території розташовані районна середня школа, лікарня, відділення банку й пошти, міська бібліотека, кінотеатр і розважальний центр.

Хабадська громада в Зембині

Основна стаття – «Томхей Тмімім» Зембин

У місті існувала невелика хабадська громада вже за часів проводу Алтер Ребе. У хасидських оповідях[3] прийнято вважати, що з його виходом з ув'язнення 19 кислева громада хасидів у місті прикрасила столи білими скатертинами і запаленими свічками.

Першим рабином хабадської громади в місті був рав Аврагам Ланда, який служив рабином містечка впродовж тридцяти років, доки не став хасидською постаттю, що найбільше ототожнюється з цим містечком, і він більш відомий під прізвиськом, яке отримав у хасидів, — «Аврагамке Зембінер».

Хасидська громада в місті почала розвиватися головним чином у період служіння Авраамке Зембінера, за часів проводу Ребе Цемах Цедека і на початку часу проводу Ребе Магараша. Після відходу з життя рабина містечка його зять рав Менахем-Мендл Гільбіц був призначений посісти його місце, але внаслідок судової справи, яку проти нього порушили, через лічені роки на посаді рабина громади його було засуджено владою до заслання, і члени громади шукали рабина, який посяде його місце.

Ребе Магараш, який керував громадою аж до подробиць і був залучений до різних сфер громадського життя, вказав громаді призначити замість нього брата рава Шмуеля-Дов-Бера з Борисова[4].

Із заснуванням єшиви «Томхей Тмімім Любавич» Ребе Рашабом у місяці елул 5657 року (серпень–вересень 1897) у місті відкрилося відділення єшиви на чолі з машпіа равом Шмуелем-Гронемом Естерманом. Відділення, засноване в містечку, вважалося центральним відділенням єшиви, і здібних учнів посилали навчатися саме туди.

Єшива діяла в місті до відходу з життя рава Шмуеля-Бецалеля Шефтеля (Рашбаца) у 5665 році (1904/1905) (за винятком періоду в півтора року, коли єшива переїхала до містечка Каболіц унаслідок пожежі, що знищила всі будівлі містечка), і тоді рав Естерман перейшов посісти його місце у відділенні єшиви в Любавичах, а учні єшиви, що навчалися у відділенні в Зембині, перейшли разом із ним.

Хасидська атмосфера в містечку була в усіх на вустах, а громадське життя в ньому процвітало й квітло. Члени громади поділялися на групу «овдім» і «маскілім», і в кожної з них був особливий нігун, який їй приписувався[5]. Нігун хасидів, що займалися головним чином молитовним служінням, називали «Зембінер гарц» [= серце із Зембина], а нігун хасидів, що займалися головним чином поглибленим вивченням вчення хасидуту, називали «Зембінер коп» [= голова із Зембина]. Ці нігуни співають хасиди й сьогодні, і в них — виразний хабадський аромат.

Уклад життя в містечку спонукав багатьох людей зміцнитися на шляхах хасидизму Хабад. Серед них вирізнявся хасидський машпіа рав Залман-Моше га-Іцхакі (уродженець Невеля, що виріс у домі копиських хасидів), який приїхав жити в містечко внаслідок одруження з дівчиною з містечка, і внаслідок щоденного й безпосереднього спілкування з громадою наблизився до світла хасидизму Хабад і став однією з домінантних постатей у хабадському укладі.

Хасидські постаті в містечку

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Дехто пише «Жебин» або «Зебин».
  2. ^ Будівля мікви вціліла під час подій Голокосту і нині є туристичним об'єктом. Див. точне розташування мікви на картах Гугл.
  3. ^ Серед іншого у спогадах (англійською) рава Ісраеля Джейкобсона, опублікованих у випуску 58 вісника всесвітньої організації «Жінки Хабаду» «Ді їдіше гейм», на сторінці 16.
  4. ^ У «Гейхал га-Бааль-Шем-Тов», випуск 13, сторінка 109, розповідається, що рав був прискіпливим щодо своєї честі й не хотів пробачати, а коли розповіли про це Ребе Магарашу, той натякнув, що він не доживе до кінця року, і так і сталося.
  5. ^ Попри те що ці нігуни спочатку не були складені хасидами містечка, а були подаровані р. Гілелю з Паричів р. Песахом з Малостовки.
Містечка в Білорусі

Брестська область — Брест · Пінськ · Городище • Гомельська область — Мозир · Жлобин · Паричі · Рогачов · Річиця • Гродненська область — Гродно · Ліда · Слонім · Сморгонь • Вітебська область — Улла · Орша · Бешенковичі · Глибоке · Дубровно · Добромисль · Дісна · Дішке · Друя · Городок · Толочин · Яновичі · Лепель · Сенно · Сураж · Смольяни · Полоцьк · Чашники · Колишки · Кублічі · Копись • Могильовська область — Бобруйськ · Бихов · Дрибин · Ляди · Ліозно · Климовичі · Шклов • Мінська область — Борисов · Докшиці · Воложин · Мінськ · Слуцьк · Плещениці · Клецьк · Куренець · Щедрин

Містечка в Росії • Містечка в Україні • Містечка в Литві • Містечка в Латвії • Міста в Польщі • Містечка у Франції

‏

Зембин згадується ще в 38 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Повідомити про помилку на цій сторінці