Пожежа

Пожежа — це неконтрольоване поширення горіння, що виникає зазвичай природним, ненавмисним чином і завдає великої шкоди, доки не вдається зупинити його поширення, аж до його гасіння й остаточного згасання шляхом гасіння осередків горіння.
У минулому система подачі води не була розвинена, будинки будували з горючих матеріалів, таких як дерево, а використання вогню як джерела тепла було поширене. Унаслідок цього спалахувало багато пожеж, і вони завдавали великої шкоди.
Сьогодні в кожному населеному районі є пожежна станція, завдання якої — запобігати поширенню пожеж і зменшувати завдану ними шкоду.
Ставлення наших Ребе, провідників поколінь, до пожеж
Коли хасиди писали Ребе і повідомляли про пожежу, що сталася в їхньому домі, Ребе підбадьорював їх[1] і цитував їм слова Ребе Цемах Цедека в його книзі «Дерех міцвотеха»: «Після пожежі багатіють», пояснюючи, що порядок Б-жественного управління у світі — згідно з порядком Б-жественних якостей хесед, дін і рахамім. Тож після того, як якість діну пробуджується на людину, уражає і спалює її дім, потім пробуджується якість рахамім і притягує людині Б-жественний достаток, що виражається в багатстві й матеріальному достатку.
Пожежі в наших Ребе, провідників поколінь
Основна стаття – Велика пожежа в Любавичах
Перша пожежа, що сталася в наших Ребе, провідників поколінь, була вже за часів Алтер Ребе у 5570 році (1809/1810), коли згоріли великі частини вчення і рукописів Алтер Ребе, і серед них частина його «Шулхан аруха», «книга праведників»[2], та інші книги[3].
У 5572 році (1811/1812), коли Алтер Ребе покинув Ляди, тікаючи від Наполеона, він узяв із собою всі свої речі, а потім, коли обоз, із яким він їхав, був уже на значній відстані від Лядів, він повернувся туди на швидкому возі й підпалив увесь дім, щоб у Наполеона (який володів духовними силами нечистоти) не було жодної зачіпки в жодній речі, що належала йому.
За часів Ребе Цемах Цедека сталася ще одна пожежа в Любавичах, що зруйнувала безліч будинків, і серед них будинки Ребе Цемах Цедека і його родини, разом із сотнями тисяч аркушів Тори нігле і хасидуту, написаних рукою Цемах Цедека.
У 5668 році (1907/1908) спалахнула пожежа в Малому залі єшиви в Любавичах, і учні єшиви, що були на місці, загасили її, перш ніж вона встигла поширитися і завдати суттєвої шкоди. Унаслідок цієї пожежі Ребе Рашаб перейшов говорити хасидут у Великому залі[4]; у 5677 році (1916/1917) пожежа спалахнула знову, і цього разу уразила будинки учнів єшиви.
Після закінчення Першої світової війни, унаслідок якої Ребе Рашаб покинув містечко Любавичі, спалахнула в 5681 році (1920/1921) ще одна пожежа в містечку і знищила весь двір наших Ребе, провідників поколінь.
У Шабат тижневої глави «Шмот» 5743 року (1982/1983) сталася пожежа в 770, про яку Ребе згодом публічно висловився і пов'язав її з недбалістю у виправленні матеріального стану квартальної мікви[5][6]. 20 тевета 5752 року (27 грудня 1991) спалахнула пожежа в кімнаті Лейбла Гронера в будівлі канцелярій поряд із 770, і внаслідок цього Ребе молився Мінху в Малому залі, а не у Великому залі, як зазвичай у святості своїй[7].
Пожежа як притча
Пожежа слугує в хасидуті притчею для багатьох і різноманітних тем — як у справах служіння Всевишньому, так і в справах впливу і поширення джерел:
Горіння свічки
Основна стаття – Свічка (хасидут)
На підставі вірша «Свічка Всевишнього — душа людини» наводяться в хасидуті кілька пояснень відповідності частин свічки світінню душі. За одним поясненням, свічка (посудина) вказує на тваринну душу, олія — це вивчення Тори (і виконання практичних заповідей), ґніт — це тіло (і практичні заповіді), а вогонь — це любов до Всевишнього[8].
За іншим поясненням, олія вказує на лихе начало і природну душу, ґніт — це Б-жественна душа (через гітбоненут), а світло — це Б-жественність, що приходить через спалення природної душі в гітбоненут Б-жественної душі[9].
Духовний порятунок
Ребе уподібнював низький духовний стан нашого покоління станові пожежі[10]: коли містечко горить і щомиті згорають усе нові речі, немає часу сидіти й планувати, що рятувати спершу, а що рятувати потім, а біжать і рятують спритно те, що вдається врятувати першим.
Цю метафору Ребе використовував, щоб пояснити, чому він вказує кожному і кожному займатися впливом на інших євреїв і їх наближенням до юдаїзму, не зважаючи на духовний стан самої людини, і віддавати перевагу діям і вчинкам перед служінням, у якому підкреслюється ієрархічний порядок.
При цьому Ребе підкреслював, що, хоча й не слід дотримуватися порядку в порятунку душ синів Ізраїлю в цьому поколінні, слід суворо триматися виключно правил Тори, і це — щоб запобігти становищу, за якого для гасіння пожежі користуються гасом замість води, тобто замість того щоб загасити духовну пожежу, її збільшують, коли чинять не за правилами галахи[11].
Додаткова література
- «Після пожежі багатіють», «Лікут кітвей кодеш», тижневик «Кфар-Хабад» 1899, сторінка 16
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ Див., наприклад, лист від 8 швата 5711 (15 січня 1951). 10 швата 5715 (2 лютого 1955) 4 кислева 5721 (23 листопада 1960).
- ^ Книга «Танія» називається «книгою бейноніїм», оскільки вона призначена для всього єврейського народу, щоб усі могли піднестися до щабля бейноні. Паралельно з цією книгою Алтер Ребе працював над написанням «книги праведників», яка мала спрямовувати в служінні Всевишньому і праведників покоління.
- ^ У хасидів розповідають, що ця пожежа була пов'язана з відходом з життя «Діда зі Шполи», див. лист Ребе про це, 10 менахем-ава 5714 (9 серпня 1954).
- ^ «Зікарон лі-вней Ісраель», розділ 3.
- ^ Рав Шимон Айзенбах, «40 років великій пожежі в 770, яка вразила і сколихнула всіх нас»
- ^ Пожежа в 770, бюлетень «Га-Тамім», додаток тижневика «Бейт Мошіах» англійською, випуск 8, с. 37 (англійською)
- ^ The Rebbe Attends Mincha, Moments After 770 Fire - Chof Teves 5752
- ^ Маамар Шабату Шува 5693.
- ^ «Сефер га-маамарім» Ребе Цемах Цедека 5615, с. 199.
- ^ Див., наприклад, сіху ночі 2 іяра 5710 (19 квітня 1950), лист Ребе 3 іяра 5712 (28 квітня 1952).
- ^ Див., наприклад, сіху другої ночі свята Песах 5714 (18 квітня 1954), лист 19 тішрея 5716 (5 жовтня 1955).