Єгуда Хітрик
| Єгуда Хітрик | |
|---|---|
Хасид Хабаду | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 30 менахем-ава 5659 (6 серпня 1899) |
| Дата смерті | 17 швата 5766 (15 лютого 2006) |
| Місце поховання | Нью-Йорк |
| Місце проживання | Харків, Бельгія, Монреаль, Краун-Гайтс |
| Рід діяльності | шохет, викладач хасидуту |
| Освіта | мала єшива в Борисові, «Томхей Тмімім» у Любавичах, «Томхей Тмімім» Кременчук |
| Учителі | Єхіель Комісар, Аврагам із Сенно, Шмуель Нісневич, Меїр-Ноах Лерман, та інші |
| Сім'я | |
| Батько | Цві-Гірш Хітрик |
| Мати | Хая Хітрик |
| Дружина | Кейла, дочка Агарон Томаркін |
| Діти | Цві-Гірш Хітрік, Агарон Хітрик, Хая Ліберман, Шейндл Шнеєрсон |
| Родовід | |
Рав Єгуда Хітрик (30 менахем-ава 5659 (6 серпня 1899) – 17 швата 5766 (15 лютого 2006)) був хасидом Хабаду, хранителем переказів, що удостоївся перебувати в тіні трьох Адморів: Ребе Рашаба, Ребе Раяца і Ребе.
Біографія

Народився 30 менахем-ава 5659 року (6 серпня 1899) у містечку Краснолуки, що в Борисовському повіті Мінської губернії, Білорусь, у батьків — рава Цві-Гірша і Хаї Хітрик[1].
Юні роки
Народився в атмосфері Тори і хасидуту. Його батько регулярно приходив слухати хасидут у бейт-мідраш містечка. Уже коли синові виповнилося три роки, він брав його кожного святого Шабату слухати хасидут, хоча той іноді засинав на місці.
Два роки навчався в малій єшиві в сусідньому Борисові, де вчилися близько п'ятдесяти учнів у трьох класах, а потім поїхав навчатися до єшиви «Томхей Тмімім» у Любавичах.
У той період із його батьком сталося нещастя: велика пожежа знищила три крамниці й кілька будинків, що належали йому. Тяжке матеріальне становище похитнуло його впевненість щодо поїздки сина до Любавичів — чи зможе він утримувати сина належним чином. Коли він поділився своєю тривогою з хасидом р. Еліягу Габером, той дав юнакові рекомендаційний лист до машгіаха рава Єхезкеля Гімельштейна.
У Любавичах
У 5673 році (1912/1913) р. Єгуда поїхав навчатися до єшиви в Любавичах[2].
Після тривалого іспиту юного Єгуду прийняли до любавицької єшиви, і це було чималою справою, адже близько вісімдесяти учнів просилися до єшиви, а прийняли з них лише тридцять шість. Близько місяця він вивчав Гемару «Бава меція» у рава Єхіеля Комісара, який був загальним екзаменатором для нових учнів, що приходили вступати до єшиви «Томхей Тмімім».
Згодом перейшов навчатися до магіда шіура р. Аврагама із Сянна і до р. Шмуеля Нісневича — усі вони були видатними знавцями Тори.
Р. Єгуда був від природи надзвичайно сором'язливий і соромився їсти в «балебатім», як їли інші учні. Грошей, які батько надсилав йому на харчування, не вистачало. Тому трапези буднів він їв у єшиві, а в Шабати про нього дбав його добрий друг Ісраель-Хаїм Зархі, мешканець Любавичів, який запрошував його до себе додому на суботні трапези. Упродовж двох років він їв у домі свого друга.
Перед Рош га-Шана 5678 року (17 вересня 1917) група учнів поїхала перебувати з Ребе Рашабом у Ростові-на-Дону, і серед них — рав Хітрик. У своїх спогадах він розповідає: «Раптом машгіах і машпіа р. Шилем Куратін покликав старших бахурім» — - «і сказав їм, що від Ребе Раяца прийшла тисяча рублів на витрати на поїздку до Ростова-на-Дону, і оскільки тоді у великому залі перебувало сто учнів, кожному буде дано десять рублів на квиток».
Приїзд ста тмімім до Ростова-на-Дону відразу створив серйозні проблеми. Потім Ребе Раяц відповів, що мав на увазі, щоб приїхали лише десять тмімім і кожному було дано сто рублів на витрати на весь місяць тішрей, але що зроблено, те зроблено.

Його поневіряння
Невдовзі центральна єшива в Любавичах розпалася. Багато груп тмімім залишили Любавичі й вирушили до інших міст. Одна з груп, у якій був рав Хітрик, прибула до Харкова, маючи намір продовжити шлях до Кременчука, але, прибувши до міста, вони дізналися, що німецька армія захопила Кременчук і залізничне сполучення перервано.
Тому тмімім залишилися в місті на кілька місяців, до літа 5678 року (1917/1918), коли згодом за вказівкою Ребе Рашаба перебралися до Кременчука, де продовжили навчання в «Томхей Тмімім» Кременчук.
Наприкінці літа 5680 року (1919/1920) перейшов разом зі старшими тмімім до Ростова-на-Дону, де вони навчалися в домі наших Ребе, провідників поколінь, у тіні Ребе Раяца. Труднощі були величезні: деякий час Ребе тяжко хворів, і тмімім були змушені перейти до іншого будинку; потім спалахнула епідемія тифу, і знову довелося поневірятися. Тому р. Єгуда і його товариші продовжували навчатися в синагозі, що була у дворі ростовського «Бейт га-хаїм».
Переслідування з боку діячів «Євсекції» не слабшали. Наприкінці зими 5681 року (1920/1921) почали переслідувати хасидів Хабаду в Ростові-на-Дону. Після публічного суду вирішили закрити єшиву. Вони також провели обшук у домі Ребе Раяца, конфіскували багато майна і наклали на Ребе Раяца домашній арешт.
Рав Хітрик був присутній під час цих історичних подій. Він сам прийшов до дому Ребе якраз у розпал обшуку і був свідком жаху, що там коївся.
Він також був присутній на весіллі доньки Ребе Раяца з Рашагом, яке відбулося в місяці сівані того самого року. Через кілька днів після весілля продовжив свої поневіряння разом із приблизно двадцятьма п'ятьма товаришами до міста Полтави в Україні.
У той період матеріальне становище єшив було жалюгідним, і як одного зі старших серед тмімім його послали збирати кошти для єшиви серед анаш по всій Росії. Для цього потрібні були відвага, мужність і велика самопожертва, адже, якби його спіймали, вирок йому був би один. Попри це, рав Хітрик вирушив у довгу дорогу громадами хасидів, проте не побачив великого благословення у своїй праці. Перша світова війна разом із революцією повністю зруйнували економіку Радянського Союзу, і анаш самі були бідні й позбавлені всього.
Паралельно зі збиранням коштів усюди, куди він приїжджав, він повторював маамари хасидуту.
Матеріальне становище було настільки тяжким, що навіть грошей на залізничні квитки він зібрати не зміг.
У 5685 році (1924/1925) почав вивчати шхіту в хасида р. Меїра-Ноаха Лермана, а через рік узяв шлюб із пані Кейлою, донькою рава Агарона Томаркіна, рабина і голови рабинського суду в Харкові. Молоде подружжя оселилося в Харкові, неподалік від місця проживання батьків дружини. Упродовж років він давав уроки хасидуту в синагогах і заробляв на життя шхітою.
Переслідування тих, хто дотримувався заповідей, дедалі частішали. Становище ставало тяжчим день у день. Попри це, коли його діти досягли шкільного віку, рав Хітрик не віддав їх до «школи», де виховували в дусі комунізму. Коли влада почала стежити, рав Хітрик купив дітям ранці, і щоранку, в той час як усі учні виходили до школи, його діти теж виходили з дому з ранцями — просто до дому свого діда, рава Агарона Томаркіна. Так було й на зворотному шляху, в той час як учні шкіл ішли додому по закінченні навчального дня.
У Харкові
У той період стався випадок, коли його мало не схопили, і внаслідок цього він відчув, що йому слід переселитися до Грузії, де гоніння були менш жорстокими: «У 5699 році (1938/1939) я подивився з вікна, і мені здалося, що повз мій дім проходить Давид-Іче [«мосер», через якого було заарештовано хасидів Хабаду в кількох містах СРСР]. Я знав його ще з Ростова-на-Дону і сказав своїй дружині, що серце віщує мені недобру звістку.
«Уночі до мене додому прийшли кілька людей з анаш і розповіли мені, що Давид-Іче був у синагозі Маченського, і там був один нерозумний аврех, і Давид-Іче запитав його, чи є тут аврехи — випускники єшив «Томхей Тмімім». Аврех відповів йому, що тут є Єгуда Хітрик: якщо вам потрібна якась підтримка чи залізничний квиток, попросіть його, і він вам дасть. Також тут є аврех Нахум-Іцхак Пінсон, і якщо комусь з аврехів „Томхей Тмімім“ потрібен нічліг, у нього він отримає нічліг із привітністю, — і відвів його до дому родини Пінсон, і там він ночував. Дорогою з цим аврехом він дізнався від нього про всіх аврехів-тмімім, що живуть у Харкові! Так ми дізналися наступного дня, коли він поїхав, і великий страх напав на нас».
Рав Хітрик порадився зі своїми свояками, і вони погодилися, що настав час перенести місце проживання до Грузії, де гоніння були менш інтенсивними. Доти р. Єгуда уникав ночувати вдома, остерігаючись, щоб його не схопили, і навіть не ходив до своєї постійної синагоги.
Одного Шабату, коли він збирався вийти з дому разом із сином до синагоги, до його дому ввійшов широкоплечий неєврей, явно сильна людина. «Він запитав моє ім'я і чи живу я тут, — розповідав р. Єгуда. — Я відповів йому і тут же запитав, хто він? І навіщо така людина, як він, прийшла до мене додому? Він одразу показав мені посвідчення, яке засвідчувало, що він слідчий ДПУ, і у відповідь я запитав його: яка в мене справа з ДПУ і звідки він знає мою адресу? І він відповів: „Не бійся, нічого немає, просто один на прізвище Хітрик зробив щось проти влади, і ми його шукаємо. Мені передали його справу і звеліли знайти всіх, хто носить прізвище Хітрик“».
По закінченні короткого допиту слідчий пішов своєю дорогою. Тієї ж ночі він дізнався, що в той самий час слідчі ДПУ побували в домах кількох хасидів і провели енергійні допити. Внаслідок цього він пішов у підпілля і в денні години. «Від того дня я почав ховатися ще більше, у печері, повній ганчір'я.. І там було моє житло від Хануки до після Пурима 5699 року (5 березня 1939)».
Вихід Шушан Пурима 5699 року припав на 8 березня, яке у світі вважається «Жіночим днем». Рав Хітрик думав, що неєвреї беруть участь у вечірках і напиваються до нестями, а тому не проводитимуть арештів такої ночі. Але співробітники ДПУ в Харкові зовсім не святкували. Перед світанком почувся стукіт у вікно дому родини Хітрик. Той, хто стукав, був одним із членів родини Пінсон, який розповів, що цієї ночі заарештували його батька, р. Нахума-Іцхака, а також р. Шмуеля Кацмана, р. Меїра Гуркова, р. Цемаха Гуревича і рава Аврагама-Баруха Певзнера.
Внаслідок цього він утік із дружиною і дітьми до Самарканда, де перебував разом із великою групою хасидів Хабаду.
У Бельгії
По закінченні Другої світової війни — у 5706 році (1945/1946) — йому вдалося вибратися з Радянського Союзу під час відомої втечі разом іще з приблизно тисячею людей. Після короткого періоду поневірянь оселився в Антверпені, у Бельгії.
Коли він прибув до Бельгії разом із равом Хаїмом Гайкіним, Ребе Раяц звелів їм дбати про зміцнення єврейства і кошерне виховання на новому місці проживання: «Благословенний їхній прихід із миром, і нехай допоможе їм Всевишній, благословенний Він, добре влаштуватися, і нехай дарує їм успіх у їхній святій роботі зі зміцнення єврейства і кошерного виховання»[3].
Приблизно через рік Ребе звелів йому відвідати Голландію і перевірити, чи можуть хасиди Хабаду влаштуватися там на посади рабина, шойхета чи в торгівлі.
У місяці кислеві 5708 року (1947/1948) Ребе Мелех га-Мошіах попросив у нього звіт про стан виховання «в місцях, куди його вплив сягає або може сягнути». Також він запропонував йому взяти на себе поширення і продаж книжок «Кегот» у Бельгії.
Рав Хітрик не задовольнявся власним навчанням, а діяв, щоб викладати хасидут і серед далеких від шляху Тори і хасидизму. У цьому питанні він виклав Ребе свої вагання — чи викладати також молоді, що перебуває під опікою «Агудат Ісраель», і на це Ребе відповів йому: «Не пояснює, чому зменшиться його вплив на його учнів тепер, якщо він візьме участь також у вихованні молоді, що перебуває під рукою „Агуди“. А на мою скромну думку — навпаки»[4].
У Монреалі
Через кілька років, у 5710 році (1949/1950), емігрував до Монреаля, у Канаді, і був призначений Ребе Раяцем духовним керівником єшиви «Томхей Тмімім» Монреаль. Про це Ребе Раяц написав йому: «У відповідь на його лист від 22 елула минулого я із задоволенням дізнався, що він приступив до святої роботи як духовний керівник «Томхей Тмімім Любавич» у славному місті Монреаль, хай захистить його Всевишній, амінь, нехай дасть Всевишній, благословенний Він, щоб це було з великим успіхом.
Безсумнівно, треба спрямовувати учнів, хай живуть вони, шляхом хасидуту, але, беручи до уваги їхнє нинішнє становище, треба влаштувати так, щоб, окрім вивчення «Танії», для них встановили також вивчення третьої брами «Шаарей тшува», і нехай вивчають це в години, коли всі учні зобов'язані перебувати в єшиві»[5].
Прихильник Адмора шліта
Після відходу Ребе Раяца прив'язався всім серцем і душею до Ребе. Рав Хітрик також входив до делегації хасидів Хабаду з Монреаля, які вручили Ребе лист гіткашрут, підписаний хасидами Хабаду в Монреалі. Він також додав і особисто побажав Ребе, «щоб усе, що не встигло здійснитися через Ребе Раяца, здійснилося через Ребе», і було помітно, що Ребе було приємне це благословення.
Одного разу він розповів, що після того, як Ребе виголосив перший маамар «Баті ле-гані», він сказав Ребе: «Маамар узяв» (тобто маамар «здобув» хасидів). Він додав і попросив благословити Ребе, і Ребе сказав, щоб він сказав «лехаїм».
Упродовж чверті століття він служив вихователем в єшиві «Томхей Тмімім» у Монреалі — з 5710 по 5735 рік. Його учні того періоду свідчать про особливі уроки, що поєднували вивчення Гемари і галахи із захопливими хасидськими історіями.
У цей період він мав кілька постійних уроків у синагозі, переважно з хасидуту і галахи.
У Краун-Гайтс

Після відходу з життя його дружини Кейли, 21 нісана 5743 року (4 квітня 1983), переселився до кварталу Краун-Гайтс.
Розпорядок дня рава Хітрика складався з Тори і хасидуту від години пробудження, ще до сходу сонця, і до відходу до сну. Перед молитвою Шахаріт він вивчав хасидут упродовж двох годин, а потім довго молився. Окрім поглибленого вивчення в ранкові години, він присвячував додаткові години своїм постійним урокам: «Лікутей Тора» і численним книжкам хасидуту. Коли Ребе запровадив постанову про вивчення Рамбама щодня, він запитав, де зможе знайти час для цього вивчення. Але зрозуміло, що як хасид він займався щоденним вивченням Рамбама із запалом і жвавістю.
Одним з особливих видовищ, які бачили відвідувачі 770 в останні роки, було бачити рава Хітрика, що сидить і навчається разом із хеврутою — равом Меїром Іткіним.
До його 105-річчя президент Сполучених Штатів Джордж Буш надіслав йому особливий вітальний лист, у якому написав:
«Лора і я сподіваємося, що ця особлива подія сповнена любові і радості. Наш народ вдячний вам за вашу визначну спадщину милосердя, патріотизму, надії й відповідальності. Ваші численні досягнення і ваш досвід — джерело натхнення для інших. Ми приєднуємося до членів вашої родини і друзів, надсилаючи найкращі побажання здоров'я і радості. Хай Б-г благословить вас. З вдячністю, Джордж В. Буш».

Відхід з життя
Помер 17 швата 5766 року (15 лютого 2006) у віці 106 років.
У його похороні, процесія якого пройшла повз 770, взяли участь безліч анаш і тмімім; його поховано на ділянці «Агудат Хабад» у Нью-Йорку поруч зі святим Огелем[6].
Хранитель переказів
У роки перебування в Сполучених Штатах він видав свої багаті спогади. Він зберігав у пам'яті важливі моменти, які бачив у наших Ребе, провідників поколінь, і у великих хасидів, чув тисячі історій, що передавалися з покоління в покоління, і записав їх у своїх книжках «Решимот дварім» (чотири томи) і «Із суботнього столу батька».
Родина
- Його дружина Кейла[7]
Його сини:
- Р. Цві-Гірш Хітрик
- Р. Агарон Хітрик
Його доньки:
- Пані Хая Ліберман[8], дружина р. Давида-Моше Лібермана — рабина і голови рабинського суду громади «Шомрей га-дат» в Антверпені, Бельгія, і одного із засновників «Центру рабинів Європи»
- Пані Шейндл Шнеєрсон[9], дружина рава Шалома-Дов-Бера Шнеєрсона
Залишив по собі синів, онуків, правнуків і праправнуків[10] — усі вони хасиди Хабаду, і багато хто з них служить шлухім Ребе по всьому світу.
Додаткова література
- Шнеур-Залман Бергер, «Найстаріший із хасидів», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 544, сторінка 32 і далі.
- Йосеф Ашкеназі, «Оцар га-хасидім» — особистості й хасидське вчення машпіїм Хабаду в Нью-Йорку, видавництво «Хазак», 5773.
Примітки
- ^ Див. картку, яку він заповнив для «Сефер га-хасидім».
- ^ І він був одним з останніх тмімім, прийнятих до єшиви
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 9, сторінка 178
- ^ «Ігрот кодеш», т. 21, сторінка 81
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 10, сторінка 255–256
- ^ Фотографія його надгробка
- ^ Померла 21 нісана 5743 (4 квітня 1983)
- ^ Померла 25 швата 5773 (5 лютого 2013)
- ^ Померла 14 іяра 5783 (5 травня 2023)
- ^ П'ять поколінь на одній фотографії
Код особи: № 5104439700
- Хасиди часів Ребе Рашаба
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Випускники «Томхей Тмімім» у Любавичах
- Випускники «Томхей Тмімім» у Кременчуці
- Особистості в Самарканді
- Особистості в Монреалі
- Персонал «Томхей Тмімім» Монреаля
- Хасиди, які залишили Росію під час Великої втечі
- Родина Хітрик
- Особистості, що народилися 5659 року (1898/1899)
- Особистості, що дожили до ста років
- Персоналії, поховані на цвинтарі Монтефіоре
- Родина Томаркін
- Особистості, що померли 5766 року (2005/2006)