Рафаель-Нахман Каган
| Рав Рафаель-Нахман Каган | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5 швата 5657 (8 січня 1897) |
| Дата смерті | 17 тішрея 5748 (10 жовтня 1987) |
| Місце проживання | Любавичі, Тель-Авів, Рамат-Ган |
| Рід діяльності | письменник, хранитель переказів |
| Освіта | «Томхей Тмімім» у Любавичах |
| Учителі | Ребе Рашаб, Ребе Раяц і Ребе шліта (Адмор шліта) |
| Сім'я | |
| Батько | Барух-Шалом Каган |
| Мати | Слава Каган |
| Дружина | Рівка, дочка Йоель Давидсон і Фрейди Давидсон |
| Діти | Хася, Фріда, Гітл, Йоель Каган |
| Брати й сестри | Міхаель-Єгуда-Ар'є-Лейб Каган |
| Родовід | |
Р. Рафаель-Нахман (Фоле) га-Коген Каган (5 швата 5657 (8 січня 1897) — 17 тішрея 5748 (10 жовтня 1987)) — хабадський хасид, зберігач переказів і автор книжок «Шмуот ве-сіпурім», «Любавич ве-хаялея» і «За залізною завісою».
Біографія
Народився 5 швата 5657 (8 січня 1897) у містечку Рудня в родині р. Баруха-Шалома і Слави Каган.
Коли йому було вісім років, мати — за вказівкою батька — повезла його до єшиви «Томхей Тмімім» у Любавичі, маючи намір залишити його там навчатися.
Коли вони прибули до Любавичів, ребецн Стерна-Сара висловила подив наміром залишити таку малу дитину саму далеко від батьків і порадила матері завести його до Ребе на єхідут,
Коли восьмирічний хлопчик увійшов сам до святих покоїв Ребе Рашаба, Ребе усміхнувся йому, поцікавився його навчанням і навіть проекзаменував його. Під час «єхідуту» Ребе спитав його, чи спить він у таліт катані і в кіпі, і так продовжував питати й розпитувати восьмирічного хлопчика в усіх подробицях... Нарешті Ребе лагідно спитав його: «Чи хочеш ти залишитися тут?» — «Так», — відповів малюк. «Не сумуватимеш за мамою?» — продовжував Ребе допитуватися з усмішкою, — і тут раптом прорвалася гребля сліз, і малюк заридав... Ребе одразу відпустив його з кімнати, звелів його матері повернутися з ним додому і тут-таки написав листа його батькові: «Твій син ще дитина, якій потрібна мати. Якщо через два роки, не доведи Б-же, не прийде Мошіах — привези його сюди навчатися!».
З Ребе Рашабом
З 10 років р. Фоле ріс у Любавичах, в єшиві «Томхей Тмімім». У «тмімім», як відомо, був особливий розпорядок навчання, але р. Фоле Ребе дав особливу вказівку дещо змінити цей розпорядок, щоб він устигав також учити «Танію» напам'ять, аби з часом знати напам'ять увесь «Лікутей амарим — Танія».
Юний р. Фоле вважався в Любавичах «зразком». Він був хасидом серцем і душею. Окрім того що він був оведом і маскілем у хасидуті, він входив також до числа особливих виконавців нігунів у хорі Ребе Рашаба.
Був час, коли р. Фоле спав у домі Ребе Рашаба разом з іще одним учнем (ідеться про один із випадків, коли Ребе Рашаб перебував у Москві, а не у своєму домі в Любавичах, як докладно викладено цю історію в «Шмуот ве-сіпурім», частина 1). У них була окрема кімната в кінці коридору. Одного вечора, коли вони були у своїй кімнаті, відчинилися двері, і на порозі стояв Ребе Раяц: «Ходіть послухати добрі слова від тата!» — схвильовано сказав він їм. Вони поспішили за ним і разом із ним із трепетом перед величчю зазирнули крізь шпарину до кімнати «єхідуту». Тоді відбувався дуже цікавий «єхідут», на якому прозвучали чудові слова, — і протягом сорока п'яти хвилин Ребе Раяц спирався на Фоле та його товариша, — коли вони разом «підглядають» і слухають святі слова... Одразу після відходу свого вчителя Ребе Рашаба р. Фоле всім серцем і душею пов'язав себе з його сином, Ребе Магаріяцом. У ті дні, одразу після відходу, він надіслав усім хасидам чудовий лист, у якому писав про шляхи гіткашруту з Ребе Раяцом. У своєму чудовому листі р. Фоле зупиняється на величі піднесеності й Б-жественної винятковості Ребе Раяца і завершує словами: «І сила сина перевершує».
Весілля
Р. Фоле одружився з пані Рівкою Каган, донькою рава Йоеля і Фрейди Давидсон.
Арешт
5690 року (1929/1930) р. Фоле заарештувала таємна поліція. І ось що він розповідає у своїй книжці «За залізною завісою»:
«У святий Шабат 18 сівана 5690 (14 червня 1930) я отримав листа з ДПУ, і в ньому написано: „Тобі належить з'явитися до установи ДПУ на вул. Луб'янка, буд. 2 у неділю 15/06/1930 об 11:00“.
Великий страх напав на мене, на мою дружину, на моїх батьків і на найближчих друзів... А які мої інші гріхи? Можливо, у справах релігії... міква... А можливо, через хедери «Томхей Тмімім... але вони відомі лише анаш, які ними опікуються...»
«Наступного дня, о 12:30 до полудня, я пішов до установ ДПУ. Батько провів мене до дверей будівлі ДПУ. Я отримав прощальне благословення від батька, увійшов усередину і підійшов до довідкового віконця... Службовець натиснув кнопку, і з'явився солдат... Солдат повів мене вниз, увів до кімнати і замкнув за собою двері...
.
Після кількох допитів, коли їм не вдалося отримати від нього жодних відомостей про мікви, хедери й підпільні єшиви, йому запропонували звільнити його за умови, що раз на місяць він приходитиме й трохи розповідатиме їм про хасидів — що вони роблять і про що говорять. Але р. Фоле, звісно, не погодився, і в покарання за це його було відправлено на три роки на заслання на Урал, що в Сибіру.
Одного разу, коли він був на Уралі, до нього прийшли у свято й зажадали підписати якийсь документ. Коли він відмовився, його брутально кинули до тюремної камери й погрожували відправити на острів білих ведмедів — місце, звідки не повертаються, — але р. Фоле з надлюдською мужністю стояв на своїй відмові й не порушив святості свята. Зрештою його звільнили — дивовижним чином — і дали йому спокій.
Його дружина Рівка страждала на хворобу очей, але не розповіла про це лікареві, побоюючись, що він відправить її на лікування, яке врятує її зір, але дітей відправить до радянського дитячого будинку, оскільки і батько, і мати не можуть про них піклуватися; і так вона самовіддано відмовилася від свого зору заради виховання дітей. Після того як її чоловік повернувся з ув'язнення хворим і виснаженим, родина отримала рідкісний дозвіл виїхати з Росії, щоб лікуватися в очного лікаря у Швейцарії[1].
Самопожертва заради дотримання заповідей
Коли він був у селі Хе — найпівнічнішому населеному пункті, майже на полюсі, де температура тримається на позначці 75° Цельсія нижче нуля, мати надіслала йому поштою теплі чоботи. Вона, щоправда, повідомила йому, що їх перевірено на шаатнез, але р. Фоле запідозрив, що вона відступила від істини, побоюючись за його життя, тому не взувався в них і задовольнявся — попри смертельну небезпеку цього — простими черевиками! Унаслідок цього він тяжко застудився і дістав жар. Лише коли він отримав листа від «тітки Єжі» (це було «листовне прізвисько» р. Янкла Журавичера, бо було небезпечно писати в листах справжні імена), у якому той твердо запевняв, що в чоботах немає жодної підозри на шаатнез, він почав їх узувати. І все це — попри те, що він знав: за законом йому було дозволено взувати їх від самого початку, навіть без будь-якої перевірки, оскільки їх надіслав єврей. Тим паче коли в тому, щоб не взувати їх, є справжня небезпека для життя. «Але як я міг узути їх від самого початку? — писав він своєму братові Лейбе, який „дорікав“ йому за „впертість“, — адже відомий нотарикон слова шаатнез („сатан аз“)! І крім того — адже гріх залишається в трьох нечистих кліпот навіки!».
З ласки Всевишнього і вислизнувши дивом із див від російської таємної поліції, у Рош ходеш адара I 5695 (лютий–березень 1935) йому вдалося з ласки Всевишнього здійснити алію з родиною до Ерец-Ісраель.

Його алія до Ерец-Ісраель
Вирушаючи до Ерец-Ісраель, він поїхав через Відень, щоб зустрітися з Ребе Раяцом, який був тоді в курортному містечку Пуркерсдорф поблизу Відня, і там зустрівся з Ребе Раяцом і Ребе. Ребе Раяц благословив його при цьому, «щоб ми чули добрі звістки одне про одного».
Коли родина Каган сіла в потяг, щоб їхати в бік порту, вони здивовано побачили, що Ребе прийшов із шоколадом для дітей у руках. Ребе розповів, що його тесть попросив його «подивитися, як ви поїхали».
Коли він прибув до Ерец-Ісраель, йому запропонували жити в Хайфі, де було і єдине місце, в якому йому запропонували заробіток, але він наполіг на тому, щоб жити саме в Тель-Авіві, де страждав від жахливої бідності й тяжко працював цілий день на прокладанні доріг. Коли його спитали, чому він наполягає на тому, щоб жити саме в Тель-Авіві, він відповів, що Ребе сказав йому ще в діаспорі, що треба зміцнювати хасидів, які прибули до Тель-Авіва!
Через кілька років він переїхав жити до Рамат-Гана, де заробляв на життя молочником. Одразу після прибуття до Країни, не гаючи ні хвилини, він почав гарячково бігати по різних урядових установах, щоб здобути в'їзні візи до Ерец-Ісраель для багатьох хасидів, які залишилися в Росії.
У Рамат-Гані було заведено, що в Сімхат Тора всі хабадські родини з дружинами й дітьми збиралися в домі р. Фоле, і він проводив фарбрейнген з усім запалом своєї гарячої душі, як було в нього заведено. Після довгого й піднесеного фарбрейнгену всі — хасиди на чолі, а за ними родини та їхні нащадки — йшли строєм, зі співом і танцями, до дому рабина, щоб випити й трохи провести фарбрейнген, а звідти заходили до всіх домів хасидів, у кожній квартирі затримуючись ненадовго на «міні-фарбрейнген». Нечисленні доми хасидів у Рамат-Гані були розкидані по всьому місту, тож ході доводилося перетинати головні дороги. І от щоразу, коли вони доходили до жвавої дороги, р. Фоле ставав на весь зріст посеред неї, зупиняв увесь рух, пояснював гучно й радісно про Сімхат Тора, закликав до дотримання Тори і заповідей і завершував із захопливим запалом: «Сьогодні Сімхат Тора, треба радіти, танцювати й навіть перекидатися!» — і тоді, на очах у веселих і здивованих водіїв та їхніх пасажирів (більшість яких його знали...), натхненний р. Фоле стрибав і робив «куле» посеред головної дороги — а за ним перекидалися («куле») й інші хасиди. Так було щоразу, коли хода проходила перед дорогою. Таким був Сімхат Тора в Рамат-Гані,
щороку, з р. Фоле. Ребе згадав його на фарбрейнгені Пурима 5716 (26 лютого 1956) після того, як той висловився на фарбрейнгені, який проводив (після лехаїм), що Хазон Іш (один із найвидатніших рабинів у литваків, який відійшов за два роки до того) заздрить дитині-хабаднику, яка вивчає «Танію» (Ребе сказав, що пошта в Країні розбагатіла через листи, надіслані з цього приводу).
На схилі років він був хворобливим, але зносив це з найвищою мужністю[2].
Був одним із засновників мережі «Огалей Йосеф-Іцхак» у Святій Землі.
Віра в прихід Мошіаха
Він вирізнявся своєю полум'яною вірою в прихід Мошіаха і своїм воістину щоденним очікуванням його приходу. Ще в Рамат-Гані, як розповідали його домашні, почувши заклик Ребе Раяца «Негайно — до тшуви, негайно — до Геули», він повернувся додому в глибокій радості, щасливо повідомив своїй дружині звістку про Геулу і з тріумфом і впевненістю поспішив до книжкової шафи. Знайшовши «Кінот на Дев'яте ава», він розпалив на їхню честь багаття і з радісною піснею кинув їх у вогонь — вогонь упевненості!
Наприкінці його днів, коли Ребе почав гучно закликати «Мошіах нау» тощо, він зміцнював віру в Мошіаха і впевненість у його негайному приході й наполегливо прищеплював її всім своїм нащадкам. Р. Фоле жив вірою в Геулу кожну мить дня.
За два дні до відходу з життя, коли він уже зовсім не міг говорити через страшну слабкість, він напружив усі свої сили й вимовив слова: «Вен кумт ер? Вен кумт ер?» (=Коли він прийде? Коли він прийде?)
Р. Фоле удостоївся виростити покоління хасидів, мекушарім, шлухім Ребе по всьому світу і відійшов у добрій старості в Кфар-Хабаді 17 тішрея 5748 (10 жовтня 1987).
Родина
- Його донька, пані Хася, дружина р. Баруха Париза (народилася 5682 року (1921/1922)), — відійшла 17 адара 5764 (10 березня 2004)
- Його донька, пані Фріда, дружина р. Гершона Сегаля, — відійшла 17 адара I 5771 (21 лютого 2011)
- Його донька, пані Гітл, дружина р. Іцхака Ганзбурга, — відійшла 5 кислева 5775 (27 листопада 2014)
- Його син, рав Йоель Каган, головний «хозер» Ребе. Одружився з пані Лібою-Леєю[3], донькою р. Шнеура-Залмана Бутмана
Його книги
- За залізною завісою — його спогади про арешт і заслання в комуністичній Росії
- «Шмуот ве-сіпурім» від наших святих Ребе — збірка розповідей про наших Ребе, провідників поколінь, і про їхніх хасидів — три томи
- «Любавич ве-хаялея» — історія єшиви «Томхей Тмімім» Любавич і тмімім, які там навчалися. Вийшла друком 5742 року (1981/1982)
- «Сіхот кодеш» Ребе Раяца (редактор) — збірка святих сіхот Ребе Раяца на різні теми в абетковому порядку, перекладених на іврит
Додаткова література
- Йосеф Ашкеназі, «Оцар га-хасидім» — особистість і хасидське вчення машпіїм Хабаду на Святій землі, видавництво «Хазак», 5772
- Хаїм Дельфін, «Ахім огавім», 5764[4].
- Тижневик «Кфар-Хабад», випуск 305, стаття після його відходу з життя
- Залман Рудерман, книжка «Хасидім аншей маасе», с. 51–57
- Зейде Фоле — тшура родини Тейхман 5779
- Випуск «А хасідішер дерхер»
Зовнішні посилання
- Такий-то син такого-то заздрить юному «тамімові»: коли Ребе розповів про р. Фоле Кагана, сайт

- Його життєпис і фотокопія пояснення, яке він написав до 14-го розділу «Танії», сайт

- Зейде Фоле, тшура з весілля його нащадків, менахем-ав 5779 (серпень 2019)
- «І ось Ребе почав здійматися»..., щоденник, який він вів під час перебування при дворі Ребе в місяці тішрей 5717 (вересень–жовтень 1956), у тижневику «Бейт Мошіах», переддень Рош га-Шана 5777 (2 жовтня 2016)
Примітки
- ^ Додаток «Нешей» до тижневика «Кфар-Хабад», випуск 1918, с. 13.
- ^ Трапилося, що одного разу в нього був страшний напад задухи. Онук поспіхом повіз його до лікарні в Цріфіні. Кожна секунда була дорогоцінна, кожної миті його дихання могло обірватися назавжди, і донька та онуки, які його супроводжували, молилися, щоб він продовжував дихати бодай до їхнього приїзду. Нарешті машина із зухвалою швидкістю наблизилася до воріт лікарні. Раптом р. Фоле звернувся до водія і, хриплячи, попросив: «Зупинись, почекай, не в'їжджай до лікарні, я згадав, що завтра в мого батька йорцайт. А я ж зобов'язаний молитися перед амудом! Зачекай, будь ласка, — благав він, задихаючись, — можливо, мені вдасться подолати задуху!». І так сидів р. Фоле близько 2 хвилин у машині, що стояла напоготові, а супровідники з величезним напруженням стежили за його сильною, впертою боротьбою з нападом астми. І ось потроху хрипи вщухли, мокротиння відійшло, і р. Фоле вільно зітхнув: «Можна їхати додому! Завтра я зможу сказати Кадиш
- ^ Тшура Габер-Бутман, 8 швата 5768 (15 січня 2008), с. 62-63.
- ^ Новинка на полиці: «Ахім огавім»
Код особи: № 8111431300
- Хасиди часів Ребе Рашаба
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Хабадські письменники
- Особистості в Тель-Авіві
- Персоналії Рамат-Гана
- Викладачі єшиви «Ахей Тмімім» у Тель-Авіві
- Хасиди, заарештовані в Радянському Союзі
- Випускники «Томхей Тмімім» у Любавичах
- Особистості, що народилися 5657 року (1896/1897)
- Родина Каган (2)
- Особистості, що померли в 5748 році (1987/1988)