Ахашверош
| Ахашверош | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Відомий як | Цар Персії в період вигнання Ізраїлю після зруйнування Першого Храму |
| Країна | Персія |
| Рід діяльності | цар |
| Посада | цар Персії |
| Сім'я | |
| Дружина | Вашті, Естер |
| Родовід | |
Ахашверош — цар Персії в період вигнання Ізраїлю після зруйнування Першого Храму. Він царював між 3392 і 3406 роками. Його царство простягалося на сто двадцять сім областей від Індії до Куша, а за словами мудреців, охоплювало весь світ.
Ахашверош — центральна постать в історії Мегілат Естер (Сувою Естер), на згадку про яку встановлено свято Пурим. Це цар, який погодився на указ про знищення народу Ізраїлю, запропонований Гаманом, але врешті-решт його серце обернулося на користь євреїв завдяки його цариці-єврейці Естер та її двоюрідному братові, провідникові покоління Мордехаю га-Єгуді.
Біографія
Походження
Існують різні думки про походження Ахашвероша: за однією думкою, він був з царської родини, син Кореша чи Дар'явеша; за іншою думкою, він не був з царської родини, а захопив царський престол силою[1].
У Гемарі[2] Рав тлумачив слово «що царював»: «що воцарився сам», — і це пояснили двома способами: або не було гіднішого за нього для царства, або він заплатив гроші як хабар на шляху до призначення царем, — а Раші пояснив це: «що не був з царського роду». Так само випливає з того, що сказали в Гемарі[3], що Вашті називала Ахашвероша «бар ахурьярія де-аба» [син конюхів її батька, царя Валтасара].
З іншого боку, в «Таргум шені»[4] та в інших мідрашах сказано, що він був з царського роду. Згідно з цією думкою, він одружився з царицею Вашті після того, як цар Кореш, що завоював палац Валтасара, знайшов там царську доньку Вашті дівчинкою, змилосердився над нею і залишив її живою, а потім видав її за Ахашвероша, свого онука[5].
Його царювання
Царювання Ахашвероша описано на початку Мегілат Естер (Сувою Естер), і щодо цих віршів є розлогі тлумачення й описи в мідрашах і в коментаторів[6].
Ахашверош почав царювати в 3392 році від створення світу. До нього царював Кореш, цар Персії, який був зятем Дар'явеша, царя Мідії, що відібрав царство у Валтасара, царя Вавилону, і з нього Перське царство стало головною владою у світі. Ахашверош був із царів, які «панували під небесним склепінням», тобто владарювали над усім світом. І такий сенс вірша: «що царював від Індії до Куша», що означає — в усьому світі[7].
У 3390 році ті, хто повернувся з Вавилону з дозволу Кореша, царя Персії, почали будувати Другий Храм в Єрусалимі; але в перший рік царювання Ахашвероша неєвреї, мешканці країни, написали цареві звинувачувальний лист, у якому застерігали його, що посилення євреїв та їхнє зміцнення в Єрусалимі може призвести до повстання проти нього[8]. З огляду на це, порадившись із Вашті та з Мемуханом, Ахашверош зупинив будівництво, і воно було перерване до другого року царювання Дар'явеша II, тобто до 3408 року[9]. Це також причина того, що Ахашверош сказав Естер, коли вона сподобалася йому[10]: «І яке прохання твоє? До половини царства — і буде дано тобі» — тільки до половини царства, не включаючи будівництва Храму, якого він не був готовий дати[11].
Його царювання тривало чотирнадцять років[12], до 3406 року — року, в якому Пурим було встановлено святом.
Його особистість
У Гемарі[13] є суперечка, чи був Ахашверош «розумним» чи «дурним». Ребе Раяц описує його особистість як неврівноважену, в описі, що поєднує обидві думки разом: «Ахашверош був за вдачею мінливий і, крім того, грубий, мудрий у власних очах і запальний. У ньому панувала суміш добра і зла, мудрості і дурості, все разом, як кажуть мудреці: „цар розумний був, цар дурний був“»[14].
Його ставлення до євреїв описується загалом як негативне. У Гемарі[2] амораї тлумачать його ім'я «Ахашверош» як таке, що виражає його нечестивість:
«Ахашверош» — сказав Рав: брат голови і ровесник голови; брат голови — брат нечестивого Навуходоносора, якого назвали головою, як сказано: «Ти — голова золота»; ровесник голови — він убивав, він хотів убити, він руйнував, він хотів зруйнувати, як сказано: «І в царювання Ахашвероша, на початку його царювання, написали звинувачення на мешканців Юдеї та Єрусалима».
А Шмуель сказав: що почорніли обличчя Ізраїлю в його дні, як дно котла.
А рабі Йоханан сказав: кожен, хто згадує його, каже: «горе його голові».
А рабі Ханіна сказав: що всі збідніли в його дні, як сказано: «І наклав цар Ахашверош податок».
«Це Ахашверош» — він у своїй нечестивості від початку до кінця.
У вченні хасидизму
Вплив з погляду «Шхіни»
Притягнення і вплив від Святого, благословенний Він, до синів Ізраїлю — аспект Шхіни, — коли вона перебуває в Еламі, у провінції, що є аспектом дуже великого й величезного спуску — «з високого даху в глибоку яму», — це не поступовий спуск шляхом сходження від причини до наслідку тощо, тобто таким чином, за якого є співмірність і зв'язок між ступенем і ступенем, оскільки немає зовсім жодної співмірності між становищем Шхіни нагорі і становищем Шхіни, якою вона є у вигнанні; але цей спуск відбувається шляхом стрибка і бігу з великою швидкістю, не за порядком і не поступово, і на це натякається у вірші: «Уподібнися, коханий мій, оленеві».
Це становище натякається в імені царя, який панував над усім світом у той період, — Ахашверош. «Ахаш» — від слова «поспіх», як «швидше, поспіши», «на допомогу мені поспіши», «бо швидко минає, і ми відлітаємо». І це натякає на вигнання і спуск Шхіни до Еламу — стрибком; і також піднесення іскор під час вигнання відбувається стрибком і швидко, не за порядком і не поступово, як було в той час, коли існував Храм. І такий сенс вислову наших мудреців, благословенної пам'яті: «Удостояться — прискорю це».
«Верош» — від слова «гіркота», як «отруйні ягоди», «отрута й полин», тобто гіркота поневолення. А також це означає бідність і злидні, як «а в бідного немає нічого». І про це сказано: «З ним Я в біді» — що вбрався з аспекту «ахаш» в аспект «верош».
Духовний корінь Ахашвероша
Хоча «Ахашверош» символізує і виражає спуск і низькість, будучи негативним за своєю суттю, усе ж за своїм духовним коренем він надзвичайно високий. Згідно з відомим правилом, що «все, що найвище, падаючи, падає найнижче». І тому відповідно до величини спуску й низькості Ахашвероша — така й величина його духовного кореня.
Сказано: «Г-сподові — царство»: царство і влада — лише у Всевишнього, і це знаходить вираження і втілення через царя Ізраїлю, який є аспектом колісниці для Малхут де-Ацилут. Але за гріхи наші ми вигнані з нашої країни, і царство Всевишнього впало і вбралося в царства народів. Виходить, що в царях народів світу дано відблиск від царства Всевишнього, і лише від цього в них сила їхньої влади, — як благословляють, побачивши одного з царів народів: «Благословенний тощо, що дав від слави Своєї плоті й крові». І тому ім'я Царя над царями царів, Святого, благословенний Він, натякається в імені Ахашвероша — царя з плоті й крові, що панував над усім світом. І наші мудреці тлумачили: «Ахашверош» — Той, Кому належать останнє і перше. І також у «Зогарі»: «Скрізь, де сказано „цар“ без уточнення, — це Святий, благословенний Він», хоча за галахою до них не застосовується закон святого Імені чи епітета. І так само все, що розповідається про Ахашвероша, натякає на речі в порядку сходження світів нагорі.
Оскільки вищий корінь Ахашвероша — неєврейського і нечестивого царя — був надзвичайно високий, як сказано вище, то через роботу з виявлення іскор, яку здійснили Мордехай і Естер у цій жорсткій кліпі, та її виправлення, вони зуміли розкрити найвище світло — царство Святого, благословенний Він, у світі: «виконали і прийняли юдеї на себе і на своє потомство», і сказали мудреці: «виконали те, що прийняли вже» — під час стояння біля гори Синай; і було нове прийняття Тори, причому піднесенішим чином, ніж на Синаї, тобто без примусу, який був на Синаї, — коли Він підняв над ними гору, як чан, тощо. І ця самопожертва призвела до знищення Амалека (повішення Гамана і його синів), аж до того, що навіть багато хто з народів країни ставали євреями.
Духовна важливість днів Пуриму, яких ми удостоїлися, підкреслюється тим, що навіть святий день — Йом Кіпур — це лише «Кіпурім» — як Пурим. І «наближають визволення до визволення»: визволення Пуриму прилягає до визволення в нісані — «у нісані будуть визволені в майбутньому».
Зовнішні посилання
- Алтер Ребе, «Тора ор», доповнення до Мегілат Естер (Сувою Естер), 116б і далі
| Попередній: Кореш |
Царі Персії 3390 — 3442 |
Наступний: Дар'явеш |
- (Частину матеріалу статті взято з книжки «Ерхім бе-хасидут»)
| Свято Пурим | ||
|---|---|---|
| Дні Пурима | Пурим катан · Шабат Захор · Піст Естер · Пурим · Шушан Пурим · Потрійний Пурим | |
| Заповіді Пурима | Мішлоах манот · Бенкет і веселощі · Подарунки бідним · Читання Мегіли · «Ве-аль га-нісім» | |
| Звичаї Пурима | На згадку про половину шекеля · Креплах · Маскарадний костюм · «Ад де-ло яда» · Вуха Гамана | |
| Мегілат Естер (Сувій Естер) | Ахашверош · Гаман · Естер · Мордехай-юдей · Бігтан і Тереш · Вашті · Харвона · Зереш | |
| Теми Пурима | Мівцо Пурим · Свято Пурим і Гакгель | |
| Пуримські фарбрейнгени | Пурим 5713 (1 березня 1953) · Диво мівцо Пурим 5736 (16 березня 1976) | |
| Нігуни Пурима | «Ва-єгі біймей Ахашверош» · «Шошанат Яаков» (1) · «Шошанат Яаков» (2) · «Шошанат Яаков» (3) · «Біймей Мордехай ве-Естер» · «Шошанат Яаков» (Ходаков) | |
Примітки
- ^ Див. обговорення цього в «Менот га-Леві» на цей вірш.
- ^ 1 2 Мегіла, 11а.
- ^ Мегила, 12б.
- ^ На вірш Естер 1, 1.
- ^ «Ялкут Шимоні», Естер, ремез 1049.
- ^ Див. «Ялкут Меам лоез», Мегілат Естер (Сувій Естер) 1, 1.
- ^ Мегіла, 12а. І там суперечка Рава і Шмуеля про те, як тлумачити вірш.
- ^ Згідно з мудрецями, писар Шимшай, що написав звинувачувальний лист (як сказано в Езрі 4, 8), — син нечестивого Гамана (Раші на вірш; «Ялкут Шимоні», Естер, ремез 1045).
- ^ Езра 4. «Седер га-дорот».
- ^ Естер 5, 3.
- ^ Раші на вірш. Мегіла, 15б.
- ^ Мегіла, 11б. І див. у Раші, що так доводиться з Писань. І так само написано в «Седер олам», розділ 29. І див. у книзі «Цемах Давид» (3392).
- ^ «Мегіла», 12а.
- ^ Згідно з Гемарою там: «Один сказав: цар розумний був, а інший сказав: цар дурний був».
Код особи: № 1578100000