Перейти до вмісту

Бенкет Ахашвероша

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.

Бенкет Ахашвероша — це низка бенкетів, які влаштував цар Ахашверош, що царював у Персії та Мідії в період до будівництва Другого Храму, у своїй столиці Шушан: перший бенкет — для його вельмож і слуг, а другий — для жителів міста Шушан. Ці бенкети відкривають події «Мегілат Естер (Сувою Естер)», і те, що сталося на них, справило фатальний вплив на подальший розвиток подій — на указ проти євреїв і на чудо їхнього порятунку, завдяки якому було встановлено свято Пурим.

Спонукання

Причина, що спонукала царя Ахашвероша влаштувати ці бенкети, за простим змістом Писання, у тому, що в той час «утвердилося царство в руці його», тобто його царство було на піку своєї сили[1].

Інші тлумачать, що в той час він відпочивав від своїх воєн за підкорення народів, які повстали проти нього[2]. А деякі тлумачать за словами Таргуму шені[3], що на противагу початку його царювання, коли Ахашверош царював над усім світом, у той період він зазнав поразки на полі бою і кількість держав його царства зменшилася. І попри це, оскільки він бачив, що весь Ізраїль залишився під його владою, Ахашверош угледів у цьому знак і знамення свого панування над ними, і з великої своєї ненависті до них захотів осквернити їх своїм бенкетом[4]. За словами деяких тлумачів, причиною бенкету була потреба підбити підсумки становища в господарській та військовій галузях («військо Персії та Мідії»). На цьому бенкеті він хотів також зміцнити своє царське правління, і тому посилено показував міць свого багатства й сили, як описує Мегіла: «коли показував він багатство славного царства свого й блиск пишноти величі своєї». У продовження сказаного пише р. Шломо Алкабец у своєму коментарі «Менот га-Леві», спираючись на слова мідрашу[потрібне джерело: Естер раба, глава 1.], що Невухаднецар, цар Бавеля, через скупість свою вирішив сховати все срібло й золото, награбоване ним у всіх країнах, які він підкорив, і цей скарб потрапив до рук Ахашвероша, і в цій радості він устав і влаштував бенкет.

Ще одна причина наводиться в мідрашах мудреців: того року працівники закінчили виготовляти й будувати царський трон за зразком трону царя Шломо. Трон Шломо переходив від царства до царства протягом вигнань, аж поки не потрапив до рук Ахашвероша, але той не наважився сісти на цей трон — через чутку про те, що «фараона Нехо», царя Єгипту, було покалічено, коли він спробував це зробити; тому він задумав збудувати трон за його подобою, і на честь завершення будівництва влаштував бенкет у своїй радості[5].

Мудреці в трактаті «Мегіла»[6] пояснюють, що спонуканням до цих бенкетів була думка, ніби народ Ізраїлю більше не удостоїться повернутися до своєї країни й збудувати Храм. Його розрахунок ґрунтувався на пророцтві пророка Ірміягу про вавилонське вигнання[7]: «Бо так сказав Г-сподь: після сповнення сімдесяти років Бавеля згадаю Я вас і сповню над вами добре слово Моє, щоб повернути вас на місце це». За твердженням Ахашвероша, Ірміягу мав на увазі початок вавилонського вигнання — «вигнання Єгояхіна, ремісників і ковалів», і за цим його розрахунком на третій рік його царювання сімдесят років уже минули, і попри це Храм усе ще не було збудовано; він зробив із цього висновок, що пророцтво скасовано і вони більше не повернуться. А за словами мідрашу[потрібне джерело: наведено в «Менот га-Леві».] він знайшов у той період скарби Храму і тому влаштував бенкет і показав їх вельможам і народам.

Ібн Езра пояснює, що бенкет був його весільною трапезою із царицею Вашті.

Бенкети

Мегіла описує[8] два бенкети, які влаштував цар Ахашверош:

  • Перший, протягом ста вісімдесяти днів — «для всіх вельмож своїх і слуг своїх, війська Персії та Мідії, знатних і правителів областей, перед ним».
  • Другий, протягом семи днів — «для всього народу, що перебуває в столиці Шушан, від великого й до малого». Паралельно з другим бенкетом цариця Вашті влаштувала жіночий бенкет.

В обох бенкетах Мегіла описує показну розкіш і великий достаток, які Ахашверош виставляв перед учасниками, щоб показати свою славу й велич.

На сьомий день бенкету, який був днем Шабату, цар покликав царицю Вашті прийти до нього, щоб показати її красу присутнім. Цариця відмовилася[9], і через це цар розгнівався на неї і після наради зі своїми мудрецями вирішив усунути її з царського престолу й умертвити її.

Цей випадок став причиною того, що цар був змушений шукати іншу царицю, і зрештою обрав Естер, двоюрідну сестру Мордехая га-Єгуді, через яку згодом прийшло чудо порятунку євреїв від указу Гамана, і внаслідок цього було встановлено свято Пурим — як розповідається далі в Мегілі.

За бажанням кожної людини

Під час опису бенкету Мегіла каже[10]: «І питво за законом, ніхто не примушував, бо так повелів цар… щоб робити за бажанням кожної людини». У простому своєму значенні вірш хоче сказати, що метою царя на цьому бенкеті було виконати бажання учасників, і тому людей не примушували пити вино посудиною, більшою за їхню місткість, — звичай, прийнятий тоді на різних бенкетах[11].

Гемара[12] роз'яснює, що в словах «за бажанням кожної людини» є натяк: «за бажанням Мордехая й Гамана: Мордехая — бо написано „чоловік юдей“, Гамана — бо написано „чоловік ворог і недруг“». Із цього зрозуміло, що на цьому бенкеті була можливість їсти й пити кошерні наїдки та напої[13].

У мідраші[14] танаї роз'яснюють про це, що бажання Ахашвероша виконати волю двох протилежних сторін — Мордехая й Гамана — було неможливим, подібно до того як вітер не може дути у двох напрямках одночасно. Мідраш додає, що у прийдешньому справді настане становище, за якого Святий, благословенний Він, оберне вітер у два напрямки одночасно, оскільки у владі Святого, благословенний Він, виконати два суперечливі бажання.

Ребе виводить із цього в сіхі[15], що й у наш час єврей може поводитися таким чином, що поєднує два суперечливі бажання (і як випливає з того, що Гемара навела тлумачення «за бажанням кожної людини», не відкидаючи його й не кажучи, що воно неможливе). А саме тим, що він, з одного боку, визнає, що перебуває у вигнанні під обмеженнями природи, за бажанням Гамана; а з іншого боку, поводиться з єврейською твердістю й не зважає на обмеження, за бажанням Мордехая.

Гріх участі в бенкеті

Запитали учні рабі Шимона бар Йохая: «За що стали винні в загибелі ненависники Ізраїлю того покоління?» Сказав їм: «Скажіть ви». Сказали йому: «За те, що насолоджувалися бенкетом того нечестивця». Якщо так, то ті, що в Шушані, нехай будуть убиті, а ті, що в усьому світі, нехай не будуть убиті. Сказали йому: «Скажи ти». Сказав їм: «За те, що вклонилися ідолу». Сказали йому: хіба є в цьому упередженість? Сказав їм: «Вони зробили це лише для вигляду — і Святий, благословенний Він, учинив із ними лише для вигляду», і про це написано (Ейха 3, 33): «Бо не від серця Свого Він упокорює».

— Вавилонський Талмуд, трактат «Мегіла», 12а.

Подібне обговорення наводиться й у мідраші на «Шир га-Ширім»[16], однак там наводиться, що зміст заборони участі в бенкеті — через те, «що їли зі страв неєвреїв». Однак подивувань щодо цього багато[17][18]: хіба можливо, щоб за заборону забороненої їжі стали винні в «загибелі»? Тим більше що, за тлумаченням мудреців[19] на вірш[20] «за бажанням кожної людини», на бенкеті були кошерні наїдки за бажанням Мордехая га-Єгуді, і їх зовсім не примушували їсти заборонене; і справді, вислів учнів Рашбі — що вони «насолоджувалися», а не що їли заборонене. У різних мідрашах[21] наводиться, що під час бенкету вони впали в розпусту.

У коментаторів роз'яснюється[17], що, крім гріха самої участі, головний гріх у тому, що участь була з насолодою, з почуття пошани й причетності до бенкету. Ребе додає й роз'яснює[22]: що провина загибелі внаслідок цього вчинку була не покаранням за гріх, а прямим наслідком їхніх учинків. За природою в євреїв у той період не було права на існування: цар Ахашверош панував над усім світом, найбільшим і найважливішим його вельможею був Гаман, який ненавидів євреїв усією своєю істотою. І попри це, оскільки існування євреїв не за природою, а лише чудесним чином, Гаман не міг із ними впоратися; однак коли вони насолодилися бенкетом нечестивця й надали значення його буттю (бо забули, що єврей вищий за управління природою, і, навпаки, надали значення й віддали перевагу владі народів світу[23]), — цей учинок суперечить особливому провидінню над ними, і «само собою» над ними запанували шляхи природи й узяв над ними гору указ Гамана й Ахашвероша[24].

Коментатори Мегіли[25][17] роз'яснюють, що попри твердження рабі Шимона бар Йохая своїм учням, що причина указу недостатня, і за його твердженням причина указу в тому, що вони вклонилися ідолу, — їхнє твердження не було відкинуто і залишається в силі у висновку, і рабі Шимон теж погоджується зі своїми учнями; тільки після того, як вони насолодилися бенкетом нечестивця, знову обрушився на них їхній перший гріх — що вклонилися ідолу. І роз'яснюється про це[26]: що зміст обох гріхів один. Поклоніння ідолу — це гріх надання значення буттю, окрім Святого, благословенний Він. І в гріха насолоди бенкетом зміст теж є уявлення, ніби існування народу Ізраїлю залежить і від шляхів природи, і від царів народів (аж до того, що вони побачили в участі в бенкеті цінність і пошану), і відсутність усвідомлення, що і шляхи природи — у винятковому управлінні Святого, благословенний Він, тільки що воно вдягнене й приховане у шляхах природи.

Див. також

Примітки

  1. ^ Раші, вірш 2, коментар, що починається словами «ке-шевет».
  2. ^ Ібн Езра, «Менот га-Леві», сторінка 28.
  3. ^ Таргум 1, 1.
  4. ^ Коментар «Мегілат старім» 1, 2.
  5. ^ Таргум на Мегілу 1, 2.
  6. ^ «Мегіла», 11б.
  7. ^ Ірміягу 29, 10.
  8. ^ Естер 1, 2-8.
  9. ^ У Гемарі («Мегіла», 12б) наводиться кілька думок, згідно з якими Вашті була вражена особливим покаранням з Небес, через яке не могла відгукнутися на прохання царя, — через її лиходійство й знущання з дочок Ізраїлю.
  10. ^ Естер 1, 8.
  11. ^ Див. також «Лікутей сіхот», частина 36, сіха Пурима 1. І див. у сіхі Пурима 5743 (27 лютого 1983) вказівку з цього, яким має бути людський лад.
  12. ^ «Мегіла», 12а.
  13. ^ Див. у сіхі Пурима 5742 (9 березня 1982) вказівку з цього, якою має бути поведінка єврея в гордості Яакова, не соромлячись свого єврейства.
  14. ^ Естер раба 2, 14.
  15. ^ Сіха «Двар малхут» Шабату глави «Ваїгаш» 5752, пункт 6 і далі.
  16. ^ Шир га-Ширім раба, глава 7, 13.
  17. ^ 1 2 3 «Менот га-Леві», у передмові.
  18. ^ Коментар Алшиха на Мегілу (1, 8) та інші.
  19. ^ «Мегіла», 12а; див. також Естер раба, глава 2, 13.
  20. ^ Мегіла 1, 8.
  21. ^ Див. Естер раба 7, 18. І див. «Мегілат старім» на главу 1, вірш 2.
  22. ^ «Лікутей сіхот», частина 31, сіха Пурима 1.
  23. ^ Див. «Торат Менахем — Гітваадуйот», частина 46, сторінка 156 і далі (Пурим 5726 (6 березня 1966)).
  24. ^ Див. також «Торат Менахем — Гітваадуйот», частина 49, сторінка 196 і далі (Пурим 5727 (26 березня 1967)).
  25. ^ Коментар Раші на Естер, 4, 1.
  26. ^ «Менот га-Леві» там само, і «Лікутей сіхот» там само. І див. сіху Пурима 5722 (20 березня 1962).

Повідомити про помилку на цій сторінці