Перейти до вмісту

Написання сувою Тори

Матеріал з Хабадпедії
Ребе тримає в руці сувій Тори братів зі Славути

Написання сувою Тори — це заповідь-повеління з Тори, остання за рахунком із 613 заповідей. Заповідь зобов'язує кожного єврея написати сувій Тори.

Джерело заповіді

Заповідь виводиться з вірша: «А тепер запишіть собі цю пісню і навчіть її синів Ізраїлю»[1]. Хоча між законовчителями є суперечка про закони цієї заповіді в наші дні, і є ті, хто вважає, що заповідь виконують купівлею святих книжок, за допомогою яких можна здійснити мету заповіді — вивчення Тори. Ребе вказав, щоб усі діти Ізраїлю брали участь у заповіді в такий спосіб, що кожна дитина оплачує вартість однієї літери, і вона записується на її рахунок.

Виконання заповіді в наші дні

Основна стаття – Мівцо «Дім, повний книжок»

Рамбам постановляє[2], що кожному єврею заповідь-повеління написати сувій Тори для себе, і навіть якщо батьки залишили йому сувій Тори, заповідь — написати свій власний; і якщо він написав його своєю рукою, то це так, ніби він отримав його на горі Синай, а якщо не вміє писати, інші пишуть для нього; і кожен, хто виправляє в сувої Тори хоча б одну літеру, — це так, ніби він написав його цілком.

На відміну від Рамбама, Рош (Рабейну Ашер) написав[3], що цей обов'язок стосувався головно перших поколінь, які писали сувій Тори і навчалися за ним, але в наші дні, коли пишуть сувій Тори і розміщують його в синагогах, щоб читати за ним публічно, «заповідь-повеління для кожної людини з Ізраїлю, яка має на те кошти, — писати Хумаші Тори, Мішну, Гемару та коментарі до них, щоб вивчати їх їй та її синам», бо заповідь написання Тори — щоб навчатися за нею, як написано[1]: «І навчи її синів Ізраїлю, вклади її в уста їхні», а за допомогою Гемари та коментаря буде досконало зрозуміле пояснення заповідей і законів; тому саме ці книжки людині заповідано писати. І так постановив «Бейт Йосеф» у «Шулхан арух»[4], що «нині заповідь — писати Хумаші Тори, Мішну, Гемару та коментарі до них».

А в нашому поколінні виконують обов'язок також купівлею друкованих книжок, адже й за їхньою допомогою здійснюється суть і мета заповіді, згідно з написаним «І навчи її і т. д., вклади її в уста їхні», — вивчення і знання Тори[5].

У вченні Ребе

Пояснення позицій Рамбама і Роша

Ребе пояснює[6], що немає різниці між думками Роша і Рамбама щодо визначення заповіді написання — чи призначена вона для вивчення, оскільки зі змісту слів Роша — «і це в перших поколіннях і т. д.» — видно, що вони є продовженням формулювання і думки Рамбама (якого він навів перед цим), і звідси зрозуміло, що Рош не має наміру запровадити нове визначення в заповідь написання сувою Тори, а лише розрізнити (між часами) у питанні про те, які книжки писати: що «нині» заповідь — «писати Хумаші Тори, Мішну, Гемару та коментарі до них, щоб вивчати їх їй та її синам». Далі Ребе пояснює, що визначення заповіді залишається попереднім, і змінюється лише спосіб її виконання, і Ребе роз'яснює постанову Рами[7]: «але якщо купив його так і нічого в ньому не виправив, це подібно до того, хто вихоплює заповідь на ринку, і він не виконує цим обов'язку», а виконує він обов'язок, лише якщо «найняв писаря написати йому сувій Тори або купив його, а той був з помилками, і він його виправив»[8], — що ця постанова сказана лише про написання сувою Тори, але щодо Хумашів Тори, Мішни, Гемари та коментарів до них, за допомогою яких «нині» виконується заповідь «запишіть собі» (за думкою Роша), то за всіма думками обов'язок виконують купівлею книжок і вивченням їх[9]. І Ребе пояснює, що за всіма думками заповідь «запишіть собі» має визначення «отримання Тори», яке здійснюється його дією — взяти й отримати Тору і навчатися за нею.

Сувій Тори, написаний громадою

Щодо сувою Тори, написаного громадою, Ребе висуває нове положення: і ті, хто народився після того, як громада тих, що моляться, написала сувій Тори, — оскільки сувій Тори необхідно час від часу перевіряти й виправляти, а «кожен, хто виправляє в сувої Тори хоча б одну літеру, — це так, ніби він написав його цілком»[10], — за всіма думками «серце бейт-діну зумовлює», щоб виправлення сувою Тори вважалося написанням сувою Тори для всіх тих, хто народився (і досяг віку заповідей) у проміжку між написанням сувою і виправленням, і так само — між одним виправленням та іншим.

Згідно з цим поясненням, громади, які лише купили сувій Тори, — «серце бейт-діну зумовлює», що під час виправлення сувою Тори (час від часу) воно робиться за дорученням кожного зобов'язаного з громади, і тим самим він виконує заповідь написання сувою Тори[11]

Далі в сісі[12] Ребе пояснює, що в такий спосіб обов'язок заповіді виконується не лише в силу «серце бейт-діну зумовлює»[13], але в цьому є також достоїнство реальної дії (за його гроші) у написанні Тори, так що в таких випадках це, безумовно, не вважається «вихоплюванням заповіді на ринку», а «так, ніби він отримав її на горі Синай»[14].

В іншій сісі[15] Ребе пояснив зв'язок теми написання сувою Тори з темою «Дім, повний книжок» і закликав до проведення цього мівцо.

Обов'язок жінок виконувати заповідь

Щодо обов'язку жінок у написанні сувою Тори Ребе висловлюється[16] і відсилає до «Ханох ла-наар» на його початку[17]; крім того, Ребе відсилає до «Мінхат хінух», заповідь 613[18], а в «Шулхан арух» написано, що жінки промовляють благословення над Торою, адже вони зобов'язані вивчати заповіді, що стосуються їх, щоб знати, як їх виконувати і як остерігатися всіх заповідей-заборон, які їм заповідано.

Написання сувою Тори для народу Ізраїлю

11 нісана 5741 (15 квітня 1981) Ребе попросив покласти початок написанню особливого сувою Тори, літери якого куплять діти Ізраїлю з усього світу, щоб зміцнити їхній зв'язок з Торою та об'єднати всіх дітей Ізраїлю навколо нашої святої Тори, а в 5742 році (1981/1982) справи цього сувою було передано комітетові у справах сувою Тори дітей Ізраїлю при Рабинському суді Хабаду під керівництвом рава Шмуеля Грейзмана.

Ребе пояснив, що за допомогою написання загального сувою Тори створюється єдність між усіма частинами народу Ізраїлю[19]. Крім того, Ребе зазначив, що заповідь написання сувою Тори — остання з 613 заповідей, і, безумовно, коли всі діти Ізраїлю виконують останню заповідь, це прискорює і наближає прихід істинної та повної Геули незабаром, воістину.

Кілька місяців потому, на фарбрейнгені в ніч переддня Рош га-Шана 5742 (28 вересня 1981), 29 елула 5741 (28 вересня 1981), Ребе розповів, що до нього прийшли з претензією: чому сувої Тори пишуть лише для дітей, тоді як дорослим, здавалося б, заслуга літери в сувої Тори потрібна ще більше; унаслідок цього Ребе вказав написати сувій Тори для всіх синів і доньок Ізраїлю, старших за вік бар-міцви. На фарбрейнгені другого дня Рош га-Шана Ребе докладно виклав деталі плану: учні-тмімім першими візьмуть участь у написанні сувою Тори[20], а через них стане учасником увесь інший народ Ізраїлю. На продовження цього Ребе вказав, що відповідальним за це мівцо буде правління «Томхей Тмімім», з проханням, щоб правління зібралося одразу на виході свята для обговорення практичних деталей усієї системи. Уже на цьому фарбрейнгені Ребе оголосив, що буде написано багато сувоїв Тори, щоб літер вистачило для всіх синів Ізраїлю.

Див. також

Примітки

  1. ^ 1 2 Книга Дварім, розділ 31, вірш 19.
  2. ^ «Мішне Тора» Рамбама, Закони тфілін, мезуз і сувою Тори, початок розділу 7.
  3. ^ Рош, «Ілхот ктанот» Рабейну Ашера, початок законів сувою Тори.
  4. ^ «Йоре деа», розділ 270, пункт 2.
  5. ^ Див. докладно сіху Шабату тижневої глави «Ваїгаш», 5 тевета 5748 (26 грудня 1987) (надруковано в «Торат Менахем — Гітваадуйот», том 2, с. 164-169 – відредаговано), «Лікутей сіхот», частина 23, с. 17 і далі.
  6. ^ «Лікутей сіхот», частина 23, с. 17 і далі.
  7. ^ «Шулхан арух», «Йоре деа», розділ 270, і ось його слова: «Нині заповідь — писати Хумаші Тори, Мішну, Гемару та коментарі до них, і не продавати їх, хіба що заради вивчення Тори та одруження».
  8. ^ На відміну від думки Раші та «Німукей Йосеф», що і той, хто взяв сувій Тори на ринку, виконує заповідь.
  9. ^ Див. також «Даат кдошім», кінець сеїф катан 7.
  10. ^ Менахот, 30, а.
  11. ^ А в «Торат Менахем — Гітваадуйот» 5742, частина 2, с. 532, Ребе додав, що відомий звичай Ізраїлю підніматися до Тори поблизу дня бар-міцви. І от, коли той, хто піднімається до Тори, промовляє благословення над Торою до і після читання, він тим самим підтверджує і засвідчує кашрут сувою Тори. І це свідчення за допомогою благословення над Торою має надзвичайно велику силу (і можна сказати, що його сила більша, ніж у виправлення сувою Тори), оскільки це пов'язано з побоюванням промовити благословення марно, а на думку кількох авторитетів це пов'язано із забороною «Не вимовляй імені Г-спода, Б-га твого, марно» (див. «Шулхан арух га-Рав», розділ 34, пункт 4), і тим паче що, на думку кількох авторитетів, благословення над Торою — заповідь-повеління з Тори (див. «Шулхан Менахем», частина 1, розділ 9, і зазначене там).
  12. ^ «Лікутей сіхот», частина 24, с. 209, вільний переклад з їдишу.
  13. ^ Що це дієво, як сказано, навіть коли людина не бере участі в написанні сувою купівлею літери.
  14. ^ Вислів Гемари, Менахот, там само. Див. також «Німукей Йосеф», початок законів сувою Тори (наведено в «Бейт Йосеф» до «Туру», «Йоре деа», розділ 270).
  15. ^ «Торат Менахем — Гітваадуйот», 5748, частина 2, с. 171.
  16. ^ «Лікутей сіхот», частина 20, с. 574.
  17. ^ В «Основних віхах з історії життя його святості Адмора Магарашаба» наводиться, що бабуся Ребе Рашаба звеліла його матері написати сувій Тори разом з її чоловіком (Ребе Магарашем), і Мітлер Ребе пообіцяв їй, що в заслугу цього «вет ір обн а гутн зун» [=у вас буде добрий син], а далі в розповіді там написано «ду ун дайн ман золт шрайбн а сейфер тойре» (у перекладі з їдишу: ти і твій чоловік напишете сувій Тори).
  18. ^ Див. також Брахот (17, а) «Жінки — чим і т. д.», та інші місця.
  19. ^ «Торат Менахем — Гітваадуйот», 5743, частина 1, на сайті HebrewBooks.
  20. ^ «Насамперед хай беруть участь у написанні сувою Тори учні єшиви „Томхей Тмімім“ — вони найближчі до нас . . а через них і спираючись на них — ті, хто навчався в минулому».

Повідомити про помилку на цій сторінці