Риба



Риба — тварина, що живе у воді, має зябра, холоднокровна.
Риби згадуються в Торі багато разів. Окрім їх використання в їжу та ознак їхньої кошерності, вони слугують притчею для благословення, оскільки живуть у прихованому місці (що називається в хасидуті «Алма де-іткасья»), і є прикладом тих, над ким не владне лихе око. Крім того, вони слугують притчею для заповіді «плодіться й розмножуйтеся» без тілесної пристрасті, а також є притчею для завершених праведників.
«Плодіться й розмножуйтеся»
Риби слугують у вірші притчею для великого розмноження (риби відкладають десятки ікринок за одне метання), як написано «і хай розмножаться, як риби, у великій кількості посеред землі», а в словах мудреців, благословенна їхня пам'ять, додається до цього, що над рибами не владне лихе око.
У хасидуті пояснюється, що причина, з якої правильне виконання заповіді «плодіться й розмножуйтеся» уподібнюється до риб, у тому, що риби холодні й у них немає пристрасті (розмноження риб відбувається шляхом виливання сім'я самця на ікру самки в морі), і їхнє розмноження відбувається не шляхом пристрасті, що вказує на виконання заповіді «плодіться й розмножуйтеся» заради Небес, а не заради пристрасті.
Гілгуль душ у рибах
Душі праведників перевтілюються в риб, і душі праведників і знавців Тори іноді сходять у риб, оскільки праведники прилиплі й поєднані «у повну єдність із Б-жественністю... у найповнішому бітулі», тому їхні душі перевтілюються в риб, адже риби не можуть існувати без води. В одного хасида застрягла в горлі риб'яча кістка, і Алтер Ребе сказав йому: «Душі праведників треба знати, як їсти»; праведники підносяться до ступеня хесед завдяки тому, що підносяться таким чином до кореня своєї душі.
Нуней яма
Основна стаття – Нуней яма
Піднесення риб одним польотом
Нуней яма — прізвисько, яке згадується у святому Зогарі в багатьох місцях як притча про праведників найвищого ступеня, таких як рав Гамнуна Саба, з найстаріших танаїв Зогару. З цього приводу Алтер Ребе пояснює, що шлях праведників, яких називають Нуней яма, чудесний і дуже високий, подібно до притчі про риб, що пливуть у морі, так і вони пливуть і одним польотом досягають найвищих висот. Одним із цих праведників був Б-жественний танай рабі Шимон бен Йохай. І тому Рашбі, перебуваючи в печері, не виконував низки практичних заповідей, як зазначено вище, а все в духовності, вище від аспекту радості в плоті тощо. І це сенс плавців Левіатана, якими він пливе від одного краю моря до другого. І тому весь світ стоїть на Левіатані, що оточує весь світ, як відомо зі слів наших мудреців, благословенна їхня пам'ять[1].
Абсолютна включеність риб у море
Є ще одне пояснення в хасидуті щодо риб: що це аспект «Г-сподь єдиний», тобто притягнення вищого Даат, суть якого — їхуда ілаа, що називається також іменем «море», — бо море загалом є однією реальністю, у якій усе перебуває й включене і не відокремлене від неї, і тому риби не є перешкодою в мікві і зараховуються до числа сорока сеа.
Це пояснення наводиться у зв'язку з тим, що душа рава Гамнуни Саби була душею Ацилуту з аспекту душ Вищого моря, що в Малхут Ацилуту, і тому він називався рав Гамнуна від слів «Нуней яма». Ребе Магараш пояснює, що подібно до того як риби в морі поглинуті водами моря, і води проникають у саму їхню глибину, і вони ніби суть самої води, так і душі Ацилуту, як душа рава Гамнуни Саби, перебувають в аспекті повного бітулю, так що неможливо їй відокремитися навіть на одну годину, як частина самої води (- у притчі про риб), і як сказали наші вчителі, благословенна їхня пам'ять, плід — стегно матері своєї, тобто: хоча він плід, адже він відчутна сутність сама по собі, проте весь час вагітності він як стегно матері своєї і не вважається чимось самостійним, і це через його повний бітуль перед матір'ю протягом цього часу, адже він їсть те, що їсть його мати, і п'є те, що п'є його мати, і тому подібне, і так само душі Ацилуту, перебуваючи в ібурі в лоні Малхут, що називається Ям Суф, вони як стегно матері своєї і повністю скасовані, як плід, що є стегном матері своєї, і як риби в морі, що поглинуті водами моря[2].
Трапеза Шор га-бара і Левіатана
Основна стаття – Трапеза Шор га-бара і Левіатана
У прийдешньому майбутньому Левіатан воюватиме з Шор га-баром і заріже його своїми плавцями. Пояснення цього: служіння праведників, яке в другому аспекті, називається «шор га-бар» — «лик бика» з лівого боку, але він «бар» — чистий, бо і їхнє служіння в матеріальних справах, як «і радій у своє свято» у святковий день, а «немає радості інакше як у м'ясі» і т. д., — не в буквальному сенсі, щоб він їв м'ясо бика, аби наповнити свій живіт, не дай Б-г, і веселитися цим, а аспект піднесень, подібно до мирних жертв радості з матеріального м'яса, що було за часів Храму, які були воістину пахощами, приємними Всевишньому. І це називається «шор га-бар», від виразу «бар левав», тобто м'ясо чисте й незаплямоване, тобто радість Всевишньому, що народжується з цього полум'яними іскрами вогню і піднесенням. Але проте цей ступінь, який виходить із речі матеріальної та обмеженої, менший порівняно з дивовижним ходінням праведників, яке називається Левіатаном, чиє ходіння таке, що одним летом, у прохолоді й спокої, вони досягають усе вище і вище, і це безмежно більше.
І тому Левіатан заріже Шор га-бара. Сенс: що він піднесе його своїм летом, і це «своїми плавцями», в яких і через які головним чином його піднесення і т. д., що це вище за власні сили праведників, званих «шор га-бар». Але насправді і Шор га-бар піднесе Левіатана, бо в одному аспекті їхнє служіння піднесеніше, хоча воно в аспекті матеріального служіння, — адже так і має бути згідно з Торою: «І радій у своє свято», а «немає радості інакше як у м'ясі й вині», і з цього боку він піднесе його. І це Святий, благословенний Він, покаже в прийдешньому майбутньому праведникам — усю сукупність їхнього служіння в цьому світі, що обидва однаково добрі[3].
Вживання риби в їжу

В усіх розсіяннях Ізраїлю заведено їсти рибу на трапезах на честь заповіді й особливо на суботніх трапезах, і цьому дано різні пояснення. Одне з відомих пояснень полягає в тому, що праведники й знавці Тори, які потребують виправлення, перевтілюються в риб, які є тваринами, що слугують притчею для служіння праведників, і коли людина їсть рибу, у якій є душа знавця Тори, вона сама також удостоюється виправлення, окрім того що підносить душу, яка потребує виправлення.
Розповідають, що під час суботньої трапези при дворі Ребе з Велідників перед Ребе з Велідників поставили тацю з двома великими рибами, і Ребе з Велідників тут же почав розповідати: чи знаєте ви, як ці риби потрапили сюди?, дві риби пливли великою річкою, і одна риба звернулася до другої і спитала її: куди ти пливеш? відповіла їй риба: до Любавичів. А куди ти, спитала риба. До Велідників, відповіла друга риба. Може, ти попливеш зі мною теж до Велідників? запропонувала риба, і та справді погодилася, і так обидві вони потрапили сюди, і своїми словами він натякав на хабадського хасида, присутнього на тиші[4].
Вживання риби з м'ясом
У Гемарі розповідається, що заборонили їсти рибу, засмажену з м'ясом, через небезпеку, оскільки мудреці, благословенна їхня пам'ять, знали, що це «шкідливо для запаху з рота і для цараат». У багатьох питаннях (наприклад, трефот, обрізання тощо) мудреці, благословенна їхня пам'ять, установили закони на основі принципів і відомостей, які не обов'язково відповідають думці вчених сьогодні. Тому навіть якщо наука вважатиме, що немає небезпеки для здоров'я у вживанні риби й м'яса разом, ми покладатимемося на постанову мудреців, благословенна їхня пам'ять, яка, будучи Торою, абсолютна, тоді як наука безперестанно змінюється (і в цьому її велич).
В усіх розсіяннях Ізраїлю заведено остерігатися цього й у наші дні, і навіть обговорюють, чи анулюється суміш риби з м'ясом у «шістдесяти», як заборонена їжа. Деякі були суворі й не варили рибу навіть у чистому горщику, у якому варили м'ясо.
Згідно з «Бейт Йосеф», обов'язково обмивати руки між м'ясом і рибою. Той, хто їв виделкою і руки його чисті, може в цьому бути поблажливим. Згідно з Рамою, досить з'їсти щось і випити щось між м'ясом і рибою, і не обов'язково обмивати руки. На практиці заведено казати «лехаїм» над вином або міцним напоєм між рибою і м'ясом. Адмори Хабаду зазвичай також ополіскували руки невеликою кількістю води. Також законовчителі були суворі в тому, щоб не подавати на стіл м'ясо і страви з нього, доки не прибрали з нього рибу[5].
Вживання риби з молоком
«Тур» пише[6], що «рибу і сарану дозволено їсти з молоком».
«Бейт Йосеф» завершує свої слова на «Тур» тим, що «у всякому разі, не можна їсти через небезпеку, як роз'яснено в „Орах хаїм“, розділ 173».
Коментатори «Тура» і Шулхан аруха пишуть[7], що, певно, у «Бейт Йосефа» змішалися молоко і м'ясо, і він мав на увазі сказати, що не можна їсти рибу з м'ясом, а з молоком проблеми немає, адже в розділі 173 «Тур» пише, що Рош обмивав руки між споживанням риби і м'яса через небезпеку, і не згадує молоко.
Також «Атерет загав» написав відповідно до слів «Бейт Йосеф», однак коментатори Шулхан аруха[8] пояснили, що він пішов за цим через те, що написав «Бейт Йосеф», і це ввело його в оману. Крім того, вони підкреслили, що нічого подібного ніде не чути, і заведено варити молоко з рибою та їсти[9].
«Пітхей тшува» навів[10] розрізнення між видами молочного — між сиром і вершковим маслом: оскільки риба охолоджує тіло і молоко теж шкодить тілу, небезпечно їсти їх разом, але вершкове масло, оскільки в ньому є жир, що зігріває тіло, — побоювання немає. Однак «Хатам софер» написав[11], що це неправильно, і заслуговує на довіру Рамбам, найбільший з лікарів, який дозволяє їсти молоко з рибою.
Наші Ребе, провідники поколінь не їли рибу з молоком[12], і також є вказівка Ребе Цемах Цедека, що хоча слова «Бейт Йосеф» вважають «опискою», і не це він мав намір сказати, усе ж рибу з молоком не їдять, але якщо домішують до цього масло або вершки — дозволено [13].
У хасидів у Росії було заведено, що коли сир і риба солоні, їх можна їсти разом, але просто молоко з рибою вони остерігалися їсти.
Ребецн Хая-Мушка готувала рибу із сиром «котедж»[14], також одного разу з кімнати Ребе винесли тарілку після трапези, і там були перемішані сардини із сиром[15].
Примітки
- ^ Шміні.
- ^ «Лікутей Тора — Торат Шмуель» 5635 1.
- ^ «Лікутей Тора», Шміні 18б.
- ^ Розповів рав Бецалель Вільшанський, який чув від р. Аврагама-Еліягу Плоткіна, який чув від одного, хто був учасником цієї історії.
- ^ Рав Йосеф-Сімха Гінзбург, «Пінат га-галаха». «Сіхат га-шавуа», випуск 910. (Під заголовком «Риба і м'ясо разом»). І вказує там такі джерела: Псахім 76б. «Шулхан арух», «Орах хаїм», розділ 173, пункт 2 і його носей келім, «Мішна брура» і «Каф га-хаїм» там само, і «Йоре деа», розділ 116, пункт 2 і його носей келім. «Шулхан арух» Алтер Ребе, закони охорони тіла й душі, пункт 9 («Шулхан арух» Адмора, частина 5-6, с. 1774). «Лекет галіхот у-мінгагей Шабат кодеш», с. 20. Та інші джерела. Див. там.
- ^ «Йоре деа», розділ 87.
- ^ Рама в «Даркей Моше», пункт 3, і Таз та Шах на місці.
- ^ Шах і Таз там само.
- ^ Рама в короткому «Даркей Моше» і «Яд Ефраїм», наведений у «Даркей тшува», розділ 87, пункт 43.
- ^ Розділ 87 від імені «Хінух бейт Єгуда», розділ 61, який пише, що з'ясував у мудрих лікарів. «При мегадім» від імені автора «Галахот гдолот».
- ^ Респонси «Хатам софер», розділ 101.
- ^ Від імені рава Яакова Ланди.
- ^ «Торат Менахем — Решимат га-йоман» [5695], с. 354, і див. там у примітці 5.
- ^ За чутками.
- ^ Від імені рава Єгуди-Лейба Гронера.