Перейти до вмісту

Пурим 5713 (1 березня 1953)

Матеріал з Хабадпедії
Маамари наших Ребе
«Га-амнам»  •  «Дер фрумер Вора»  •  «Аль тецар ет Моав»  •  «Іта бе-Мідраш Тегілім»  •  «Ве-гадарта пней закен»  •  Старий рукопис хасидуту невідомого автора  •  «Баті ле-гані»  •  «У-шеавтем маїм бе-сасон»  •  «Ве-ядата» 5657 — Москва  •  «Гехалцу» 5659  •  «Ахат шаальті»  •  «Ве-кібель га-єгудім»  •  «Решит гоїм Амалек»
Маамари Ребе
«Ашрей тівхар»  •  «Ба-йом аштей асар»  •  «Гадоль їге»  •  «Ве-хазакта ве-гаїта ле-іш»  •  «Ве-шавті бе-шалом»  •  «Кі їшальха вінха»  •  «Ло тіге мешакела»  •  «Ве-ата тецаве ет бней Ісраель»  •  «Аль кен кару га-ямім га-еле Пурим»  •  «Боре нів сфатаїм» 5748  •  «Анохі Гашем Елокеха» 5749  •  «Ва-їгію хаєй Сара» 5751  •  «Маргела бе-фумей де-Рава» 5746
Гемшехи
Гемшех «Маїм рабім» 5636  •  Гемшех «Ве-ехерім»  •  Гемшех «Ве-каха» 5637  •  Гемшех «Самеах тесамах» 5657  •  Гемшех 5659  •  Гемшех 5666  •  Гемшех 5672 Гемшех Тішрей 5723
Поняття
Нігун підготовки до маамару  •  Дібур га-матхіль  •  «Яїр натів»  •  Біхлах  •  Невідредагований  •  Відредагований  •  Гемшех
Ребе на фарбрейнгені Пурима 5713 року (1 березня 1953)

Фарбрейнген Пурима 5713 року (1 березня 1953). Цей фарбрейнген особливо запам'ятався через слова, сказані Ребе, які були пов'язані зі смертю лиходія Сталіна, хай зітреться ім'я його, що сталася того самого дня, коли були сказані ці слова.

Передісторія

Основна стаття – «Справа лікарів»
У 5713 році (1952/1953) Радянський Союз звів наклеп на лікарів комуністичної влади: нібито 9 лікарів (з них 6 євреїв) намагалися отруїти керівників комуністичної влади; їх заарештували і віддали під суд. Так почалася справа кривавого наклепу — «справа лікарів». Усі засоби масової інформації Радянського Союзу повідомляли про процес, а коментатори закликали громадськість остерігатися «ворогів народу» і посилювали пильність щодо «шкідників в образі лікарів». Унаслідок наклепу по всьому Радянському Союзу піднялася величезна хвиля антисемітизму. Усі мешканці Радянського Союзу повірили наклепу і підбурюванню проти євреїв Радянського Союзу та євреїв усього світу, а особливо проти євреїв Землі Ізраїлю, де лише кілька років тому постала нова держава.

Порядок фарбрейнгену

Ребе виголосив маамар хасидуту, що починається словами «Ва-єгі омен ет Гадаса», а потім, як завжди, продовжив святими сіхот. Під час фарбрейнгену Ребе виголосив одинадцять святих сіхот. Однак о 2 годині ночі святе обличчя Ребе стало серйозним і сповненим двейкут. Хасиди зрозуміли, що Ребе скаже ще один маамар, — річ сама по собі дивовижна, оскільки раніше ніколи на одному фарбрейнгені не виголошували двох маамарів. Перед виголошенням маамару Ребе розповів відому історію про вибори, що проходили після падіння царя в Росії, коли Ребе Рашаб звелів піти голосувати. Один із хасидів, який не розумівся на світських справах, пішов голосувати, як було велено. Прийшовши на місце виборчих зборів, він почув, як усі кричать «у-ра» (по-російськи), і теж закричав щосили, маючи на увазі «гу-ра» («він — зло»).

Розповідаючи це, Ребе показав, як саме вчинив той хасид: він заплющив очі, підняв обидві руки вгору і тричі проголосив: «Гу-ра, гу-ра, гу-ра»[1]. Закінчивши розповідати історію, Ребе повернувся праворуч і знову розповів усю історію, знову заплющуючи свої святі очі, піднімаючи обидві руки разом угору і тричі проголошуючи: «У-ра, у-ра, у-ра»… Потім Ребе повернувся ліворуч і знову розповів усю історію і знову показав, як саме вчинив хасид. І знову Ребе повернувся назад, до старших хасидів, що сиділи там, і знову розповів історію, і знову показав, як саме вчинив хасид… Присутні на фарбрейнгені були схвильовані й приголомшені і, звісно, здивовані. Але хасиди — люди кмітливі — одразу зрозуміли, що за цим щось криється і що справа ця небесна, прихована і таємна. І тоді, у великому піднесенні, всі встали і схвильовано проголосили разом тричі: «Гу-ра, гу-ра, гу-ра»… Після цього Ребе опустив свою святу голову на руки, а за довгі хвилини підняв голову і почав виголошувати другий маамар, що починається словами «Аль кен кару га-ямім га-еле Пурим» (відредагований Ребе шліта (Адмором шліта) і виданий у кунтресі «Пурим 5751 (28 лютого 1991)»).

Після фарбрейнгену хасиди говорили між собою про диво виголошення другого маамару, а особливо про розповідь, що передувала маамару, і всі зрозуміли, що це, безсумнівно, пов'язано з якоюсь важливою подією в Росії, — але більшого ніхто не знав.

Пурим у Москві

Тієї ж години хасид р. Агарон Хазан зібрався разом із ще двадцятьма п'ятьма людьми на пуримську трапезу, попри таке становище. Настрій на трапезі був дуже похмурий. Шибки у вікнах будинку були розбиті: їх вибив напередодні вночі сусід-неєврей. Замість того щоб радіти радістю Пурима, ті, хто сидів за столом, говорили про біди євреїв у минулому, подібні до тих, свідками яких вони були тієї години. Сам рав Хазан виголосив слова підбадьорення і надії. Коли він закінчив говорити, з-за столу раптом піднялися двоє маленьких дітей, поклали руки одне одному на плечі й почали танцювати і співати! Це здивувало присутніх і підняло їхній дух. Один із тих, хто сидів за столом, не стримався і схвильовано сказав: «Якщо маленькі діти танцюють і співають — це знак великого дива, яке з нами станеться!»

Смерть Сталіна

Приблизно через тиждень після свята Пурим усі засоби масової інформації Радянського Союзу в Росії повідомили, що Сталін помер від зупинки серця тиждень тому.

Нове керівництво Радянського Союзу засудило всі злочини Сталіна, і серед них «справу лікарів». Невдовзі новий уряд доручив газеті «Правда» опублікувати, що вся історія зі шпигунською справою була не чим іншим, як наклепом, зрежисованим самим Сталіним. Заарештованих звільнили, і історія закінчилася. Після смерті тирана становище в Росії дуже істотно змінилося, багатьох «політичних» в'язнів звільнили, і серед них багатьох хасидів, засланих у далекі сибірські табори. Так закінчився страшний період у житті євреїв Росії.

Але хасиди добре знали: усе почалося на пуримському фарбрейнгені в Ребе.

У передмові до маамару, який був відредагований Ребе в 5751 році (1990/1991), написано:

«Другий маамар*, виголошений на фарбрейнгені Пурима того року, виголошення якого було пов'язане, очевидно, з подіями, що відбувалися в той період, аж до падіння правителя тієї країни, який був гнобителем Ізраїлю, як зрозуміли тоді з розповіді, яку розповів Ребе, — як вступ і в безпосередньому зв'язку з виголошенням цього маамару, — про вказівку Адмора (Рашаба) в період революції після падіння царя».

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Згідно з щоденниками, так зробив Ребе Мелех га-Мошіах шліта тричі, і щоразу Ребе повертався до іншого боку зали.

Повідомити про помилку на цій сторінці