Перейти до вмісту

Диво мівцо Пурим 5736 (16 березня 1976)

Матеріал з Хабадпедії
Хасиди Хабаду радують солдатів

Чудо мівцо Пурим 5736 (16 березня 1976) — це чудо, що сталося з групою хасидів Хабаду в Землі Ізраїлю, коли вони їхали на мівцо Пурим серед солдатів ЦАХАЛу; подія удостоїлася відгуку Ребе на фарбрейнгені свята Пурим, який відбувся кількома годинами пізніше, коли Ребе розповів прилюдно про те, що сталося, і вивів із нього вказівки.

Опис

У ніч Пуриму 5736 року (15 березня 1976) вантажівка з хасидами Хабаду виїхала на мівцо Пурим з Єрусалима до Шхема, щоб роздати мішлоах манот солдатам ЦАХАЛу. У кабіні водія сиділи водій і солдат, завданням якого було охороняти тих, хто їхав у машині, а в кузові вантажівки сиділи тамім Йосеф-Іцхак Гуревич, який прибув місяців за два до того зі США з першою групою шлухім до Святої Землі, рав Яаков-Ельханан Сегал і молоді тмімім Моше Райніц і Менахем Гліценштейн.

Неподалік міста Шхем шлухім зустріли буйний арабський натовп, що перегороджував їм дорогу; по дорозі ті влаштували загороду з каміння, що не давала продовжувати поїздку, і до того ж самі кидали каміння у вантажівку. Солдати, бачачи становище, оголосили про скасування поїздки, але шлухім наполягали, що мають намір їхати далі; на місці спалахнула суперечка, і зрештою, після того як Йосеф-Іцхак Гуревич пригрозив, що якщо не поїдуть усі разом, то він зійде з машини, солдати погодилися продовжувати поїздку; водій додав швидкості, прорвав загороду, араби зі свого боку почали засипати вантажівку камінням, але солдати стріляли зі своєї зброї, щоб обернути погромників на втечу, і зрештою шлухім прибули до табору солдатів цілими й неушкодженими. На здивування солдатів, звідки в них така велика впевненість, вони відповіли, що, оскільки на них покладено шліхут Ребе, їм забезпечено, що вже напевно не трапиться з ними лиха.

Коли тмімім повернулися до Єрусалима, рав Гуревич доповів секретаріату про всю цю історію.

Відгук Ребе на подію

Наступного дня, на фарбрейнгені Пуриму 5736 (16 березня 1976), Ребе поставився до цієї справи особливим чином.

Ребе описав історію, що сталася щойно, і порівняв її з розповіддю Мегіли, де єврей «не схилявся і не падав ниць» перед іновірцем, аж поки «не напав страх перед юдеями на них». Ребе описав подію в найдрібніших подробицях: хто їхав у машині, де сталася подія, що думав військовий і як переконали його шлухім.

Сіху Ребе закінчив вказівкою з цієї історії:

Вказівка з цієї історії ясна: якщо прийде хтось і захоче «розповісти», що є 127 іновірців, які говорять від імені 127 царів... треба, щоб єврей був мудрий — через Тору, яка «є мудрістю вашою і розумом вашим»; не лише в синагозі, а й, як продовжує вірш, «на очах усіх народів». І тоді скасовуються всі «загороди», навіть якщо стоять там люди, — бо «серце царів у руці Всевишнього» і «напав страх перед юдеями на них», — і також у Святій Землі, аж до образу «і дам мир у країні, і ляжете, і ніхто не потривожить», і, як продовжує вірш, «і повів вас із піднятою головою» — бо завдяки тому, що єврей очікує «поведе нас із піднятою головою», буде «дам мир у країні»

Зовнішні посилання

Повідомити про помилку на цій сторінці