Перейти до вмісту

Книга Шофтім

Матеріал з Хабадпедії
Ця стаття перебуває в процесі тривалої роботи.
Стаття відкрита для редагування.
Запрошуємо вас здійснити мовне редагування, «хабадизацію» та стилістичне редагування вже написаних розділів, а також допомогти розширити й доповнити статтю.
Ця стаття перебуває в процесі тривалої роботи.
Стаття відкрита для редагування.
Запрошуємо вас здійснити мовне редагування, «хабадизацію» та стилістичне редагування вже написаних розділів, а також допомогти розширити й доповнити статтю.
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.

Книга Шофтім — друга книга в ряду книг Пророків у ТаНаХу, після Книги Єгошуа і перед Книгою Шмуеля. Книга описує історію царювання Всевишнього над Ізраїлем у добу Суддів — добу, яка тривала після завоювання Землі Ізраїлю та її поділу і до днів пророка Шмуеля та початку царювання.

Назва книги, Шофтім, трапляється вже в Барайті в трактаті Бава батра, у якій перелічено та впорядковано книги ТаНаХу. Назва походить від суддів — провідників народу того часу, навколо яких обертається основна частина Книги Шофтім. Під цією назвою книга фігурує і в Перекладі Сімдесяти.

Слово «шофет» у широкому значенні позначає не лише тих, хто судить між людьми в майнових справах, а й правителів і воєначальників, які йдуть на чолі війська свого народу, щоб урятувати його і судити між ним та його ворогом. Таке вживання трапляється в кількох місцях у Писанні, наприклад у розділі 3: «І заволали сини Ізраїлю до Г-спода, і поставив Г-сподь рятівника синам Ізраїлю, і врятував їх, — Отніеля, сина Кназа, брата Калева, молодшого за нього. І був на ньому дух Г-сподній, і судив він Ізраїль, і вийшов на війну.». І Таргум Йонатан також перекладає слово «шофтім» як «негідін» — тобто провідники.

Зміст книги

Книгу Шофтім можна поділити за її змістом на три основні частини.

Перша частина, що завершується в розділі 2, вірші 5, говорить про поселення синів Ізраїлю в Країні як продовження розповіденого в Книзі Єгошуа. Писання описує завоювання наділів Єгуди і Шимона цими двома колінами та поділ земель. На противагу цій розповіді наводиться перелік колін, які не завершили заселення земель своїх наділів і вигнання з них кнаанських племен, колишніх мешканців Країни. Наприкінці цієї частини наводиться уривок докору за нехтування завоюванням Країни, який виголошує ангел Г-сподній, що підіймається до народу з Гільгаля до Бохіма.

У другій частині, що завершується в розділі 16, у хронологічному та впорядкованому вигляді описано добу Суддів. Наводяться в ній діяння суддів — Отніеля бен Кназа, Егуда бен Гери, Шамгара бен Аната, пророчиці Двори і Барака бен Авіноама (і Яель, дружини Хевера-кенеянина, яка не була суддею), Гідона, Авімелеха, Толи бен Пуа, Яїра га-Гіладі, Їфтаха га-Гіладі, Івцана з Бейт-Лехема, Ейлона га-Звулоні, Авдона бен Гілеля га-Піратоні та Шимшона-богатиря. На початку цієї частини наводиться короткий огляд центрального історичного зразка цієї доби: народ Ізраїлю служить ідолам, Всевишній гнівається на Свій народ і віддає його в рабство чужим народам, народ повертається до Всевишнього, Всевишній посилає суддю, який рятує народ, — і так знову і знову.

Третя частина, що охоплює розділи 17–21, містить дві розповіді з початку доби Суддів, які відображають духовний стан народу в цю добу, коли «немає царя в Ізраїлі; кожен робить те, що правильне в його очах» (21, 25). Перша розповідь, розповідь про ідола Міхи, — це діяння грабунку та ідолопоклонства, яке виставляє на посміх служителів ідолів, що перетворюють крадене срібло на ідола, попутно чинячи ще один обман, а зрештою сам «ідол» викрадають у них силою руки. Друга розповідь, діяння наложниці в Гіві, — це опис морального падіння, початок якого в розпусті та вбивстві, а завершення — у братовбивчій війні і майже повному знищенні одного з колін Ізраїлю. Ці дві розповіді приєднано до книги як додаток, у зв'язку з добою та обставинами.

Судді

  • Отніель бен Кназ із коліна Єгуди.
  • Егуд бен Гера з коліна Біньяміна.
  • Шамгар бен Анат, коген із коліна Леві.
  • Розділ 4, вірш 4 — розділ 6 — пророчиця Двора та її чоловік Барак бен Авіноам із коліна Нафталі.
  • Розділ 6, вірш 11 — розділ 8, вірш 32 — Гідон (Єрубаал) бен Йоаш із коліна Менаше.
  • Розділ 10, вірш 1–2 — Тола бен Пуа з коліна Іссахара.
  • Розділ 10, вірш 3–5 — Яїр га-Гіладі з коліна Менаше.
  • Розділ 11–12, вірш 7 — Їфтах га-Гіладі з коліна Менаше.
  • Розділ 12, вірш 8–10 — Івцан із Бейт-Лехема з коліна Єгуди.
  • Розділ 12, вірш 11–12 — Ейлон га-Звулоні.
  • Розділ 12, вірш 13 — розділ 13 — Авдон бен Гілель га-Піратоні з коліна Ефраїма.
  • Розділ 13, вірш 24 — розділ 16 — Шимшон бен Маноах із коліна Дана.

За цим рахунком було 12 суддів — за кількістю колін. І є вислів у мудреців[1], що в добу Суддів в Ізраїлю були судді з кожного з колін.

«Судді-рятівники» і «малі судді»

Заведено поділяти суддів за обсягом розповіді про них:

«Великі судді» — це рятівники, воїни, які врятували свій народ від ворогів: Отніель бен Кназ, Егуд бен Гера, Двора, Гідон, Їфтах га-Гіладі, Шимшон, і про їхні діяння розповідається широко. Періоди миру, що настали слідом за їхніми рятівними діяннями, виражено круглими числами (40, 20, 80 років).

«Малі судді» (або судді поспіль). Так називають суддів, про яких є лише коротка біографічна примітка (термін їхнього служіння, їхня родина і місце їхнього поховання), без розповіді про рятівні діяння, які вони вчинили: Тола бен Пуа (Шофтім 10, 1–2), Яїр га-Гіладі (10, 3–5), Івцан із Бейт-Лехема (12, 8–10), Ейлон га-Звулоні (12, 11–12), Авдон бен Гілель га-Піратоні (12, 13–15).

Коментатори розійшлися в думках, чи вважалися також суддями Шамгар бен Анат, Барак бен Авіноам і Авімелех, син Гідона.

Написання книги

У Книзі Шофтім є кілька давніх мотивів в історії народу Ізраїлю. Питання, яке ставить народ, — «І якщо є Г-сподь з нами, то чому спіткало нас усе це?» — належить до доби, коли народ ще не знав великих страждань, і воно, найімовірніше, близьке до доби поселення та перемог над народами Країни. Водночас із вірша, який повторюється в третій частині книги, — «У ті дні не було царя в Ізраїлі; кожен робив те, що було правильне в його очах» — видно, що автор жив уже в добу, коли був цар, найімовірніше в добу Шауля, Давида або Шломо — царів, правлінням яких Святий, благословенний Він, був задоволений.

Сказали мудреці«…Шмуель написав свою книгу, і Шофтім, і Рут…»[2], — Книгу Шофтім написав пророк Шмуель, який завершив цю добу. На думку частини коментаторів, мудреці мали на увазі в цьому питанні, що книгу написали Шмуель та його учні, а не обов'язково одна людина.

Хронологія книги

У Книзі Шофтім суддів Ізраїлю описано в послідовному порядку, причому перелічено роки їхнього суддівства та роки поневолення між ними. З цього підсумовування можна встановити точну кількість років цієї доби. Далі буде викладено розрахунок:

Поневолення Кушану-Рішатаїму 8 років
Суддівство Отніеля бен Кназа 40
Поневолення Амону та Амалеку 18
Спокій після діяння Егуда бен Гери 80
Поневолення кнаанеям 20
Пророчиця Двора і Барак бен Авіноам 40
Поневолення Мідьяну 7
Суддівство Гідона 40
Авімелех 3
Тола бен Пуа 23
Яїр га-Гіладі 22
Поневолення филистимлянам та Амону 18
Суддівство Їфтаха 6
Івцан 7
Ейлон га-Звулоні 10
Авдон бен Гілель га-Піратоні 8
Поневолення филистимлянам і суддівство Шимшона 40

За цим розрахунком загальна тривалість доби Суддів — близько 390 років.

На противагу цьому, у своїй промові до царя синів Амона Їфтах зазначає, що земля синів Амона вже не в їхніх руках триста років. За наведеним вище рахунком виходить, що від початку доби Суддів до тієї події минуло близько 319 років, а якщо додати до цього близько 28 років доби Єгошуа, рахунок сягає 347 років, а не трьохсот. На це питання дається кілька пояснень. Книга «Седер олам», а також більшість рішонім пояснюють, що роки поневолення Араму-Нагараїму, Амону та кнаанеям включено в роки суддівства суддів, які їм передували, і що Тола бен Пуа та Яїр судили разом лише 44 роки, а їхні роки — 22 і 23 — заокруглено в більший бік. Інші коментатори[3] пояснюють це тим, що слова Їфтаха лише заокруглені, а не точні.

Цикл Книги Шофтім

Цикл Книги Шофтім — це постійний порядок гріха, покарання, волання і порятунку. Цикл Книги Шофтім відбувається так: по-перше, сини Ізраїлю чинять гріх (зазвичай, коли сини Ізраїлю грішили, вони служили іншим богам). По-друге, після того як сини Ізраїлю вчинили гріх, Всевишній їх карає (коли сини Ізраїлю грішать, покарання, яке Всевишній зазвичай дає, — це поневолення. По-третє, волання: після того як сини Ізраїлю покарані, вони волають (просять допомоги) до Всевишнього і просять порятунку (тобто людини, яка їх урятує). Нарешті, після того як сини Ізраїлю волають до Всевишнього, Всевишній посилає синам Ізраїлю порятунок, тобто людину, яка їх урятує.

Приклади

Розділ 4

Гріх: "І продовжували сини Ізраїлю чинити зле в очах Г-спода, а Егуд помер". Сини Ізраїлю вчинили зле діло в очах Б-га, найімовірніше сини Ізраїлю служили іншим богам.

Покарання: "І віддав їх Г-сподь у руку Явіна, царя Кнаану, який царював у Хацорі, а воєначальник його — Сісра, і він живе в Харошет-га-Гоїмі". Всевишній віддає синів Ізраїлю в рабство кнаанеям.

Волання: "І заволали сини Ізраїлю до Г-спода, бо дев'ятсот залізних колісниць у нього, і він тяжко гнобив синів Ізраїлю двадцять років". Сини Ізраїлю волають і просять допомоги у Всевишнього.

Порятунок: "А Двора, жінка-пророчиця, дружина Лапідота, — вона судила Ізраїль у той час". Всевишній посилає порятунок (у цьому випадку рятівницю) синам Ізраїлю, щоб вона їх урятувала.

Розділ 6

Гріх + покарання: "І чинили сини Ізраїлю зле в очах Г-спода, і віддав їх Г-сподь у руку Мідьяна на сім років". У цьому вірші можна побачити, що сини Ізраїлю чинять гріх і Всевишній їх карає. Сини Ізраїлю вчинили зле діло в очах Всевишнього, найімовірніше сини Ізраїлю служили іншим богам. Через зле діло синів Ізраїлю Всевишній покарав їх тим, що віддав їх у рабство Мідьяну на сім років.

Волання: " І збіднів Ізраїль дуже через Мідьян, і заволали сини Ізраїлю до Г-спода ". Сини Ізраїлю просять допомоги у Всевишнього і щоб Він послав їм порятунок.

Порятунок: "І послав Г-сподь мужа-пророка до синів Ізраїлю, і сказав їм: так сказав Г-сподь, Б-г Ізраїлю: Я вивів вас із Єгипту і вивів вас із дому рабства". Всевишній відповідає Ізраїлю і каже, що пошле рятівника, і той їх урятує.

Історичне тло доби Суддів

З початком доби Суддів, невдовзі після закінчення доби завоювання і поселення, почалися різні процеси, які спричинили зміни в окремих областях. Залишок кнаанеїв, що жили в Країні, почав посилюватися в долинах і відтісняти синів Ізраїлю в бік гори Ефраїма — області, яка не була заселена в попередню добу. Попри те що поселення на горі Ефраїма та в горах півночі посилилося, багато колін залишилися жити в долинах, часом майже впереміш із кнаанськими мешканцями Країни. Труднощі, які переживало кожне коліно поодинці, — чи то проблеми заснування нових поселень, чи то проблеми безпеки, — спричинили послаблення зв'язку між колінами, що завадило організації під упорядкованим правителем і навіть зменшило солідарність між колінами, як це виявилося, наприклад, у війні із Сісрою. У певних областях виникла напруженість між Ізраїлем і кнаанеями, а в інших областях виникло певне зближення, яке включало співіснування та переймання цінностей і культури сусідніх народів. Ця слабкість народу Ізраїлю загалом призвела до того, що народи, які на схід від Ізраїлю, як-от Амон, Амалек і Мідьян, стали приходити в Землю Ізраїлю заради грабунку та війни.

На пізнішому етапі в Країну ввійшли филистимляни — навчені воїни з регулярними військами, які прийшли з боку моря, тіснили коліна Ізраїлю і відтіснили їх далеко від Юдейської низовини в гори. На відміну від кнаанея, якого було розбито один раз і який більше не повернувся, і на відміну від східних народів, які приходили лише зрідка, филистимляни становили постійну загрозу народові, і вони стали найвагомішим військовим чинником у наступні століття. Насправді аж до днів Давида ярмо филистимлян не сходило з шиї синів Ізраїлю. Найімовірніше, загроза филистимлян була однією з головних причин прохання народу призначити йому царя — і тим самим також довести добу Суддів до її кінця.

У вченні хасидизму

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.


Примітки

  1. ^ Сука 27б
  2. ^ Вавилонський Талмуд, трактат Бава батра, аркуш 14, б
  3. ^ Абарбанель, «Мецудат Давид» та інші.

Повідомити про помилку на цій сторінці