Хасидський танець


Хасидський танець — це радісний танець, який танцюють хасиди в часи радості й піднесення. Крім використання танцю як зовнішнього вияву радості серця, в ньому є додаткові цілі, і він символізує радість душі та піднесення людини над земними справами, і її відрив від землі в наближенні до Творця, є також Хадарам, що є танцями радості в особливі дні.
Суть танцю

Хоча суть танцю — у почуттях радості, що проривається назовні й виражається в танці, хасидизм Хабад вніс суттєвий зміст і пристосував також «спонтанний» танець, щоб він відповідав духові хасидуту.
Ребе Раяц в одному зі своїх листів[1] порівнює хасидський танець із хасидським нігуном, в обидва з яких учення Хабаду вклало глибокий зміст і перетворило їх на частину служіння Всевишньому. Згідно з настановами хасидизму Хабад, танець ніг має відповідати внутрішнім почуттям людини, і що більшим буде її розуміння, то більшою буде і її радість, і тому в часи радості й піднесення при святих дворах наших Ребе, провідників поколінь, розповідають, що на чолі тих, хто танцював, були саме найстаріші хасиди і найдобірніші в товаристві.
Алтер Ребе пояснює[2], що причина того, що в танцях наголос на танці ногами, у тому, що радість людини проникає в усю її суть і доходить навіть до ніг. Тобто, коли людина пробуджується в радості, вона робить так, що все її тіло, включно з найгрубішими органами, теж відчує внутрішню радість, у якій вона перебуває, і пуститься в танок.
В інших місцях у хасидуті пояснено[3], що сенс танців у тому, щоб привчити тіло докладати зусиль заради справи заповіді і вчитися отримувати від цього насолоду. А також що під час танцю людина стрибає і відриває себе від землі, що символізує її відрив від земних і матеріальних справ та її наближення до духовних справ[4].
Гідність танцю
У словах наших Ребе, провідників поколінь, багато говориться про гідність танцю, аж до того, що сказали, що «хребет хасида — це почуття і цінність трьох речей, хасидської історії, хасидського нігуну і танцю двейкуту із заплющеними очима[5], а в іншому місці наводиться, що «танець хасидської братньої любові приводить до розкриття серця, до хасидського благоговіння і до прагнення та надії — потрійна нитка служіння, яку вкорінили наші Ребе, провідники поколінь[6].
І хасиди теж займалися гідністю танцю, і в них на вустах було тлумачення вірша «ноги хайот відповідають усім», що живий хасидський танець рівноцінний усьому[7].
Про машпіа р. Шломо-Хаїма Кесельмана розповідають, що він суворо стежив за проведенням хасидського танцю наприкінці кожного фарбрейнгену і стежив, щоб усі в ньому брали участь, наголошуючи на важливості танцю в хасидському вихованні.
Після події зі здоров'ям у ніч Шміні Ацерет у 5738 році (1977/1978) Ребе вказав хасидам пуститися в танок, оскільки танці додають йому здоров'я.
Часи танцю

Хасидський танець сильний у будь-який час і в будь-яку мить, але є особливі часи, присвячені хасидським танцям радості, що підносять душу.
Сімхат бейт га-шоева
Основна стаття – Сімхат бейт га-шоева
Починаючи з 5741 року (1980/1981) Ребе постановив, щоб кожного дня свята Сукот проводили танці радості на міському майдані за великого скупчення народу, і висловився, що ці танці пов'язані з танцями для зустрічі Мошіаха.
Ребе вимагає додавати кожної ночі в радості порівняно з попереднім днем як у кількості часу, так і в якості танців і в кількості тих, хто танцює, а також проводити ці танці в додаткових місцях разом із поширенням оголошення, що ось, Мошіах іде.
Ребе Раяц застерігав хасидів від імені свого батька: «Сорок вісім годин Шміні Ацерет і Сімхат Тора треба цінувати, кожної миті можна черпати скарби відрами і бочками в матеріальному і в духовному, і це — через танці»[8].
У сіхот Ребе в багатьох місцях пояснено, що танці в Сімхат Тора бувають саме з покритим сувоєм Тори, і наголос на танцях саме ногами, оскільки радість Сімхат Тора не про вивчення Тори, а радість про саме дарування Тори, і в цьому всі рівні.
Махоль га-єхідут
У перших трьох поколіннях хасидизму Хабад (у хасидів Алтер Ребе[9] Мітлер Ребе[10] і Ребе Цемах Цедека[11]) було заведено, що кожного, хто удостоювався увійти до Ребе на єхідут, його товариші-хасиди танцювали з ним у мить його виходу. Для цього танцю був особливий нігун, і він називався «Махоль га-єхідут» або «Танок чистоти».
Унаслідок бажання Ребе Цемах Цедека послабити суперечку між міснагдім і хасидами він звелів р. Гілелю з Паричів послабити цю справу, щоб допомогти вгамувати суперечку і не дати їм приводу продовжувати суперечку[12].

У давні часи був заведений особливий танець, який проводився наприкінці кожного фарбрейнгену, коли хасиди знімали свої сюртуки і пускалися в танок в одних сорочках[13].
Ребе Раяц запровадив[14], щоб на трапезі Мошіаха у свято Ахарон шель Песах танцювали особливий танець, який називатиметься «Мошіахс танц», і Ребе пояснив, що в цьому є два тлумачення[15]: перше тлумачення — що цей танець є танцем, який хасиди танцюють як підготовку до приходу Мошіаха, і друге тлумачення — що це танець із самим Мошіахом, що й Мелех га-Мошіах бере участь у цьому танці, і Ребе додав, що друге тлумачення є головним тлумаченням[16]!
Крім того, в Любавичах було заведено проводити особливу церемонію хасидського танцю в Ахарон шель Песах, і продавали право брати участь у танці, причому зібрані гроші жертвувалися на користь однієї з хабадських установ, серед них «Купат бахурім», яка надавала грошову допомогу малозабезпеченим юнакам, що навчалися в єшиві.
Види танцю
Хабадський танець вирізняється поміркованим і продуманим танцем, у якому помітне почуття серця того, хто танцює. Ребе Рашаб одного разу висловився, побачивши хасидів, що танцювали з піднесенням: «Це танець серця, „єхіда ле-яхдеха“ Сімхат Тори... Хоча це „стрибуче“ піднесення, але все в рамках хабадського танцю. Хабадський танець за всього піднесення і запалу, яким би він не був, — це хабадський танець».
Крім того, в хабадському танці помітне почуття близькості між хасидами, коли танець іде пліч-о-пліч, а не так, як заведено при інших дворах, — танець, за якого лише тримаються за руки і залишаються далеко одне від одного.
Коло

Більшість хасидських танців відбуваються в колі — пліч-о-пліч або рука об руку, що було запроваджено за днів Бааль-Шем-Това. У хасидуті пояснюється[17], що духовна причина цього в тому, що коло символізує навколишнє світло, яке оточує всі світи рівно, і так само хасиди, танцюючи разом у колі й урівнюючи одне одного без різниці щаблів, притягують на себе це піднесене Б-жественне світло і поєднуються з ним.
Подібно до цього Ребе Цемах Цедек[18] пояснює слова мудреців «У майбутньому Святий, благословенний Він, влаштує хоровод для праведників», що всі види танцю бувають у формі віддалення і наближення, коли ті, хто танцює, не дивляться прямо одне на одного впродовж усього танцю, що вказує на вид Б-жественного впливу, який не постійний і не прямий, а іноді прихований і у вигляді зворотного боку, тоді як у прийдешньому майбутньому Б-жественний вплив буде подібний до танцю «махоль», у якому ті, хто танцює в колі, дивляться прямо одне на одного, і також вони розташовані у формі кола, подібно до навколишнього світла.
Гоп, козак
Основна стаття – Нігун «Гоп, козак»
Нігун «Гоп, козак» — хабадський нігун, що походить від Діда зі Шполи, який їздив з місця на місце по Україні і Білій Русі, щоб збирати гроші на викуп полонених і наближення серця Ізраїлю до їхнього Небесного Отця. Під час своїх поїздок він чув нігуни селян поля, і коли розпізнавав особливий нігун, брав його і перетворював на хасидський нігун.
Нігун починається повільною і спокійною мелодією, і в міру просування — темп мелодії посилюється, доки він не перетворюється на ритмічний і захопливий нігун. У хасидів Хабаду заведено співати цей нігун на весіллях і в радісні дні, коли в першій його частині ті, хто святкує, сидять на підлозі у великому колі й разом співають нігун, а коли нігун стає ритмічним, усі підводяться і пускаються в танок швидкими колами навколо танцювального майданчика.
Танець «Тхіят га-метім»
Танець «Тхіят га-метім» — це своєрідна пантоміма під особливий хасидський нігун, що має цю назву, в якій два «актори» розігрують історію про хасидів, які разом п'ють «лехаїм» і сперечаються між собою через залишки машке, що лишилося в пляшці, доки один із них не падає на підлогу бездиханним, а другий танцюрист намагається повернути йому дух. Цей етап залежить від винахідливості акторів, і час від часу до цього танцю-вистави додаються різні мотиви, а на тлі звучить повільна мелодія. Зрештою, завдяки зусиллям партнера, хасид, який лежав на підлозі, «оживає», і тоді обидва пускаються в хасидський танець, що захоплює всю публіку, а оркестр прискорює темп музики.
Куле
Основна стаття – Куле
В особливі радісні часи хасиди мають звичай перевертатися на підлозі так, що голова внизу, а ноги нагорі, і цим виражають радість, яка проникає в усе тіло так, що голова і нога рівні, не беручи до уваги відмінностей у становищі між одним хасидом та іншим.
Див. також
Додаткова література
Зовнішні посилання
- Мітка: хасидський танець, на сайті «Хабад Лайв»

- Добірка висловів, присвячених хасидському танцю — сайт «Цеірей Хабад»
- Подерті черевики в Ган Едені у збірнику видання «Ваад хаялей Бейт Давид» тішрей 5777 (жовтень–листопад 2016)
- Товія Блой, Хасидський нігун і танець, лекція в Національній бібліотеці в Єрусалимі, 5730 рік


Примітки
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 4, с. 290.
- ^ Зазначено в сіхі Шабату тижневої глави «Шміні» 5716.
- ^ Маамар Ребе, Сімхат Тора 5712, Шабат тижневої глави «Берешит» 5721.
- ^ Сіха 2 кислева 5714 (9 листопада 1953).
- ^ «Сефер га-маамарім» 5709, с. 171.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5701, с. 96.
- ^ Тижневик «Кфар-Хабад», випуск 530.
- ^ «Сефер га-мінгагім», Шміні Ацерет
- ^ «Решимат Шимон га-кофер».
- ^ «Сефер га-толдот — Алтер Ребе».
- ^ «Таким був звичай тих днів, що кожен, хто удостоювався бути в Адмора на єхідуті, виходячи зі святого місця, виходив у танку» — запис одного з хасидів Ребе Цемах Цедека в «Га-Тамім», брошура 2, с. 124 (123, б). І див. сіху Шабату Холь га-моед Сукот 5706.
- ^ Із записів рава Елії-Яхіля Сімпсона.
- ^ Див. сіху Шушан Пурим 5714 (20 березня 1954) і сіху Шабату тижневої глави «Екев» 5716.
- ^ Сіха Ахарон шель Песах 5695 (25 квітня 1935), наприкінці («Сефер га-маамарім» 5711, с. 247).
- ^ Сіха Ахарон шель Песах 5712 (17 квітня 1952), «Торат Менахем», с. 157.
- ^ Сіха Ахарон шель Песах 5712 (17 квітня 1952), «Торат Менахем», с. 158.
- ^ «Осафот ле-Кетер Шем Тов», с. 416, сіха Шабату тижневої глави «Ваетханан» 5730.
- ^ «Сефер га-лікутім — ДАХ», стаття «Танець».