Хвилина мовчання
Хвилина мовчання, англійською: A Moment of Silence, — назва звичаю, за яким навчальний день у навчальних закладах починається з паузи, що дає змогу поринути в споглядання, молитву або роздуми. Улітку 5743 року (1983) Ребе попросив запровадити в навчальних закладах Сполучених Штатів «хвилину мовчання» — у якій буде шістдесят секунд, що їх усі учні й учениці в школах присвятять роздумам про Творця світу і Правителя його.
Заклик Ребе
У сіхі 11 нісана 5741 року (15 квітня 1981), після замаху на президента Рональда Рейгана, Ребе говорив про чесноту виховання і про «хвилину мовчання»[1].
Ребе сказав, що вказівка про хвилину мовчання стосується і релігійних навчальних закладів: «Необхідно наголосити, що це (впровадження і поглиблення усвідомлення віри у Творця світу і Правителя його) стосується і релігійних шкіл та навчальних закладів...»[2] Однак є застереження для шкіл, у яких моляться на початку дня і в яких наголошують на темі віри, як відреагував на це секретар Ребе рав Єгуда-Лейб Гронер: «Немає й гадки такої, щоб у школах, де моляться, була тема „хвилини мовчання“».
Передумови цієї вказівки Ребе пояснив так:
За останні п'ятдесят років надзвичайно занепав духовний і моральний стан американської молоді. Єдина причина цього — відсутність усвідомлення Творця світу. Адже без віри в «око, що бачить, і вухо, що чує», у те, що в цього палацу є господар, від якого неможливо нічого приховати, — не гарантоване дотримання повелінь «Не вбивай» і «Не кради». І як сказано в Писанні («Ваєра» 20:11): «Немає страху Б-жого в цьому місці, і вб'ють мене». Загроза покарання не втримує людину від гріха, адже вона вірить, що зможе перехитрити поліцейського тощо, а навіть якщо її спіймають — вона здатна дати хабара і таке інше.
Необхідно запровадити в школах, починаючи з дитячого садка і до університету, на початку дня, щодня, «хвилину мовчання» — шістдесят секунд споглядання Творця світу»[3].
Услід за закликом Ребе тодішній президент США Рональд Рейган підписав заклик відкривати навчальний день хвилиною мовчання для роздумів про Творця світу і Правителя його та дотримання семи заповідей синів Ноаха.
Ребе всіляко підтримав цей крок президента і побажав, щоб услід за ним пішли всі члени «Сенату» та американського Конгресу[4]. У наступні роки заклик президента було прийнято в багатьох штатах США.
Запитання і відповіді
Після заклику Ребе виникла низка запитань щодо цієї ініціативи, і Ребе відповів на них під час фарбрейнгенів улітку 5743 і 5744 року (1983/1984):
Чому «хвилина мовчання», а не «хвилина мовлення» про Творця світу?
а. Коли йдеться про слова, одразу починається суперечка про втручання у віру прихильника певної релігії, і не можна покладатися на обіцянки директора і вчителя, що вони не чинитимуть тиску і не втручатимуться у віру іншого, адже для них це щоденне випробування — хоча вони говорять з учнями про питання віри, утриматися від згадування чогось, пов'язаного з їхньою власною вірою. Тому порада тут — встановити тільки хвилину мовчання, зовсім без слів.
б. Завдяки цьому уникають суперечок між самими учнями на теми віри і релігії.
в. Оскільки йдеться про хвилину мовчання і роздумів про той зміст, який пояснюють дитині батьки, а не про хвилину, у яку дитина отримує пояснення в школі, то й батьки беруть у цьому участь, пояснюючи дитині, що цю «хвилину» треба використати для роздумів і споглядання щодо Творця світу і Правителя його; тож разом із матеріальною їжею, яку дають дитині, коли вона йде до школи, їй дадуть і духовну їжу, і це вплине на них так, що вони почнуть цікавитися цією духовною їжею і дбати про неї.
г. Іноді думка має перевагу над мовленням, адже думка глибша і внутрішніша, ніж мовлення, що вимовляється разом з багатьма дітьми. У думці немає потреби наслідувати іншого або боятися його, адже ніхто не знає, про що він думає, крім Творця світу і Правителя його, Який випробовує нирки і серце. [5]
Адже основний закон Сполучених Штатів вимагає відокремлення релігії від держави — як же можна вносити релігійні питання у сферу державних шкіл?
а. Це запитання випливає з буквального розуміння, за ігнорування змісту і «душі» предмета. Адже засновники держави втекли з тих країн, де в них відбирали свободу віросповідання, і прийшли сюди, щоб заснувати державу, у якій кожен зможе жити в умовах свободи віросповідання. Тому вони встановили в законі, що уряду заборонено заважати мешканцям держави поводитися відповідно до своєї релігії, тобто: відокремлення релігії від держави. Тепер же хочуть використати цей принцип, призначений забезпечити свободу віросповідання, щоб обмежити свободу віросповідання батьків, які бажають виховання у вірі в Б-га, і щоб покласти на них подвійний тягар: оплату витрат приватної школи і сплату податків, призначених для утримання державних шкіл.
б. Школа зовсім не повинна втручатися в зміст думки під час хвилини мовчання. Цей зміст кожній дитині передадуть її батьки, і так у цьому немає жодної суперечності основному закону держави.
в. Навіть якби основний закон забороняв згадування Імені Небес у школах, закон треба змінити. Адже основний закон установлено людьми заради людей, а благо нації нині цього вимагає, як показує статистика, згідно з якою відсоток злочинності серед тих, хто здобув виховання без виховання в усвідомленні Творця світу, надзвичайно високий![6].
Як можна змушувати дитину чути про Творця світу, коли її батьки цього не бажають, усупереч принципу свободи і волі?
Дитину не примушують до молитви в певному формулюванні, адже йдеться лише про хвилину мовчання, за якої школа зовсім не втручається в це питання, а кожен із батьків настановить свою дитину, як використати цю хвилину.
Навпаки: примус — у тому, що забороняють згадувати в школах про Творця світу, і тим самим позбавляють дитину можливості здобути це знання. На вулиці вона чує інше, і вдома з нею теж не говорять про це; і якщо в школі вона нічого про це не почує — її позбавляють можливості дізнатися про існування Творця світу[7].
Є ті, хто стверджує, що саме по собі це, звісно, позитивне, але місце цьому не в школі, а в синагозі.
Не може бути, щоб у школі дитина накопичувала безліч знань про те і про се, про другорядні речі та другорядні серед другорядних, і в кращому разі — навчилася бути лікарем і адвокатом, а про головне — виховати її людиною, через людську поведінку, навіть коли треба відмовитися від хтивості та пошани, оскільки знають, що є око, що бачить, і вухо, що чує, — про це цілком забувають!
Дозволено навчати дитину всього на світі, крім одного-єдиного — що є Творець світу і Правитель його! І не тільки заборонено навчати її цього, а їй заборонено навіть думати про це...
Саме в школі, у місці, де виховують молодь, треба запровадити хвилину мовчання[8].
Зовнішні посилання
- 11 нісана 5744 (13 квітня 1984) 12 тамуза 5744 (12 липня 1984) — відео із сіхот Ребе на тему «хвилини мовчання».
- Ізі Калман, «Геніальність Любавицького Ребе через хвилину мовчання» — з блогу «Психологія сьогодні», опубліковано в тижневику «Бейт Мошіах», 2012/6/29

- Коли президент Трамп запросив шаліаха виступити, він сказав: «Коли в президента Рональда Рейгана стріляли, Ребе сказав, що нам треба запровадити ‘хвилину мовчання’ в усіх державних школах» | Шаліах рав Ісраель Гольдштейн

- «Щоб усі пізнали Г-спода» — рав Хаїм Друкман у Ребе
- Хабадський клуб C-Kids представляє: «Хвилина мовчання» для дітей усього світу

«Хвилина мовчання» у світі:
- Історія: губернатор Аризони підписав закон про «хвилину мовчання»

- Р. Менахем Амітай, «„Хвилину мовчання“ закріплено в законі», газета «Га-Геула» № 41, с. 13
- Флорида: «хвилину мовчання» закріплено в законі

Примітки
- ^ Як можна забезпечити мир в усьому світі? Дивіться фарбрейнген з Ребе: 11 нісана 5741 (15 квітня 1981)
- ^ Із сіхи Ахарон шель Песах 5743 (5 квітня 1983)
- ^ Із сіхи 12 тамуза 5743 (23 червня 1983)
- ^ «Президент Сполучених Штатів виступив із закликом і заявою, що слід докладати зусиль до поширення семи заповідей синів Ноаха, заснованих на усвідомленні Творця світу і Правителя його, і що це єдиний шлях до існування світу так, щоб „для заселення створив її“. Немає потреби розводитися про важливість того, що президент держави, яка є „наддержавою“, держави, що має великий вплив в усьому світі, виступає з відкритим закликом до всіх мешканців світу про необхідність і неминучість дотримання семи заповідей синів Ноаха. Цей факт являє собою важливий і вирішальний „прорив“ в усій діяльності з поширення семи заповідей синів Ноаха — бо, наскільки відомо, цьому фактові немає рівних в усі покоління! І хай буде воля, щоб усі виконали слова президента держави, адже якщо в усіх справах „закон держави — закон“, то тим паче щодо повеління, яке євреї отримали з уст Всемогутнього під час Дарування Тори. І є тверда надія, що й члени „Сенату“ і „Конгресу“ підуть його слідами і не соромитимуться насмішників, тим паче з огляду на той факт, що відкриття дня в „Сенаті“ і в „Конгресі“ відбувається з молитвою до Творця світу, щоб Він вів їх правильним шляхом...» (Із сіхи Ахарон шель Песах 5745 (13 квітня 1985))
- ^ Із сіхи 11 нісана 5744 (13 квітня 1984)
- ^ Із сіхи 19 кислева 5744 (25 листопада 1983)
- ^ Із сіхи 10 швата і Ахарон шель Песах 5743 (5 квітня 1983)
- ^ Із сіхи 19 кислева 5745 (13 грудня 1984) — лише за записом слухачів