Перейти до вмісту

Останнє в діянні — перше в задумі

Матеріал з Хабадпедії

Останнє в діянні — перше в задумі — вислів, відомий із піюта «Леха доді», який промовляють у молитві Кабалат Шабат у ніч Шабату. Піют склав рав-кабаліст Шломо Алкабец із Цфата за часів Рамака та Арізаля.

З другої строфи піюта:

לִקְרַאת שַׁבָּת לְכוּ וְנֵלְכָה כִּי הִיא מְקוֹר הַבְּרָכָה / Лікрат Шабат лху ве-нелха, кі гі мекор га-браха / Назустріч Шабату ходімо, бо він — джерело благословення

מֵרֹאשׁ מִקֶּדֶם נְסוּכָה

סוֹף מַעֲשֶׂה בְּמַחֲשָׁבָה תְּחִלָּה / Соф маасе бе-махшава тхіла / Останнє в діянні — перше в задумі

Джерело вислову

Очевидно, джерело вислову — у перекладі книги «Кузарі»[1], як частина доказу „Хавера“ (царю Козарії)[2], що переказ істинний і в тих місцях, де слова мудреців на перший погляд здаються дивними. У наступні століття цей вислів використовували деякі з коментаторів Тори (Реканаті у своєму коментарі до Ваїкра 25, Мабіт у «Шаар га-єсодот», розділ 43, та інші), доки він не прославився в усьому Ізраїлі завдяки згаданому вище піюту рава Шломо Алкабеца.

Просте тлумачення

Як частина піюта, що говорить загалом про гідність і велич Шабату, ця фраза пояснює, що, хоча Шабат — остання „річ“, яку створив Б-г, на сьомий день Діяння творіння, проте за рівнем він „перший“, тобто вищий за всі творіння й дні, що були до нього.

Саме тому він прийшов наприкінці творіння, як спокій після шести днів праці; у Мідраші наводиться притча до цього простого сенсу: притча про царя, який трудився, збудував, приготував і влаштував весільну хупу для свого сина, і лише після того, як усе було готове, бракувало тільки нареченої, але ясно, що наречена — головне на весіллі.

У хасидуті

Одна з ідей хасидуту, що повторюються в незліченних маамарім хасидуту, — що на всяку нижчу й матеріальну річ є інший, особливий погляд — кожне творіння, оскільки воно вкорінене в думці Святого, благословенний Він, і звідти черпає своє існування й виникнення.

Є три етапи у здійсненні всякої справи: думка, мовлення і дія думка — тонший і духовний етап, пов'язаний із душею людини, мовлення — щось зовнішнє, але все ще пов'язане з думкою, а дія цілком зовнішня і не обов'язково пов'язана з душею.

Що нижча, матеріальніша чи навіть негативніша дія, — «останнє в діянні», то її корінь набагато піднесеніший — «перше в задумі».

Приклад цьому дається з високого кам'яного муру, який упав і розвалився: камені, що були нагорі, впадуть далеко від муру, а нижні камені впадуть близько до муру, бо «все, що найвище, падає найнижче».

Ця фраза слугує також висловом про людину, яка чинить вчинки без попередньої думки, і тому чинить також вчинки, про які згодом шкодує.

Примітки

  1. ^ Р. Єгудою ібн Тіббоном у 4907 році. Сама книга була написана юдео-арабською (очевидно, у 4899 році), і робота над перекладом зайняла в р. Єгуди ібн Тіббона кілька років.
  2. ^ У третій статті, пункт 73.

Повідомити про помилку на цій сторінці