Перейти до вмісту

Учення мусару

Матеріал з Хабадпедії

Учення мусару — це мудрість скасування матеріального шляхом указування на мерзоту і огидність усіх тілесних і матеріальних речей[1].

Учення мусару і створення руху мусар

Книги мусару існували в юдаїзмі понад тисячу років, і до них стосуються наведені нижче висловлювання Ребе.

Рав Яаков Галінський, один із проповідників учення мусару, удостоївся отримувати вказівки й настанови від Ребе

В останньому поколінні засновники руху мусар — великі мужі Литви рабі Ісраель Салантер, його учень Саба зі Слободки та інші.

Див. про це основну статтю: Рух мусар.

Основа цього методу полягає в «ухиляйся від зла», викоріненні поганих якостей із душі людини та виділенні певного часу щодня для праці над якостями. Це — на відміну від вчення хасидуту, суть якого — глибоке споглядання величі Всевишнього і перетворення зла на добро через «роби добро».

Не всі великі мужі Литви погоджувалися з цим методом, і багато інших із великих мужів Литви (як-от Бриська династія, тобто рабі Хаїм із Бриська і рабі Іцхак-Зеев Соловейчик) виступали проти цього методу, стверджуючи, що мусар включений у саму Тору.

І в нашому поколінні були і є литовські рабини, що йдуть шляхом прихильників мусару; серед них були рабі Біньямін-Єгошуа Зільбер, рабі Авігдор Міллер, рабі Ар'є-Лейб Фрідман, рабі Яаков Галінський та інші.

Ставлення Хабаду до руху мусар

Серед хасидів Хабаду визнавали, що рабі Ісраель Салантер — не просто гаон, як інші великі мужі Ізраїлю в Литві, а фактично справжнісінький ребе в юдаїзмі, що впливає на наближених піднесеними шляхами і високими баченнями. Ті уродженці Жмуді й Литви, що були наближені до р. Ісраеля, не були в очах хасидів Хабаду просто міснагдім, «простими євреями» (їдиш), які не бажають визнавати хасидут; вони здавалися їм радше свого роду хасидами, тільки на своєму особливому шляху, — хасидами-міснагдім[2].

І казали: «Раз на кілька поколінь змилосердився Святий, благословенний Він, над самотніми міснагдім і послав їм згори душу ребе (р. Ісраель Салантер), і ту вони втратили»[3].

Розповідають також, що якось під час Рабинського з'їзду в Петербурзі Ребе Магараш і рабі Ісраель Салантер зупинилися в одному заїзді. Ребе Магараш прибув у супроводі багатьох хасидів, а рабі Ісраель Салантер прибув сам. У якийсь момент Ребе Магараш увійшов до його кімнати й побачив, що той сидить сам і вивчає мусар. І сказав йому: «Якщо ваша честь сидить на самоті і при ньому немає його учнів із Жмуді й Литви, у яких світах вони перебувають»[4].

Відомі книги мусару

З поколінь рішонім:

Із творів руху мусар:

  • «Ор Ісраель» — рабі Ісраеля з Саланта
  • Листи рабі Ісраеля Салантера
  • «Кохвей ор» — рабі Іцеле Блазера
  • «Даат хохма у-мусар» — Саби з Кельма
  • «Бейт Кельм»
  • «Мадрегат га-адам» — Саби з Новогрудка
  • «Хохма у-мусар» — рабі Єрухама Лейбовича з Міра
  • «Агават мейшарім ве-єсодей га-даат» — рабі Моше Розенштейна з Ломжі
  • «Ор Ягель» — рабі Лейба Хасмана
  • «Торат Аврагам» — рабі Аврагама Гродзенського, машгіаха в єшиві «Слободка»
  • «Міхтав ме-Еліягу» — рабі Еліягу-Еліезера Деслера з Понєвежа
  • «Ор Єхезкель» — рабі Єхезкеля Левінштейна з Понєвежа
  • «Лев Еліягу» — рабі Еліягу Лоп'яна
  • «Сіфтей хаїм» — рабі Хаїма Фрідлендера з Понєвежа
  • Та інші

Окрему категорію становлять книги мусару Хазон Іша, який не ототожнювався з рухом мусар і навіть критикував частину його ідей, а також твори його учнів.

  • «Емуна у-бітахон» — Хазон Іша.
  • «Ігрот Хазон Іш»
  • «Гіт'орерут» — збірка листів Хазон Іша
  • «Міхтавей гіт'орерут» — збірка листів рабі Хаїма Грайнемана, племінника й учня Хазон Іша
  • «Орхот йошер» — рабі Хаїма Каневського, племінника й учня Хазон Іша

Метод мусару порівняно з ученням хасидуту

Вчення хасидуту містить у собі вчення мусару у формі «роби добро», але в ньому є додаткова перевага: адже вчення мусару займається «ухиляйся від зла», а погані якості змінюються від часу до часу, і лихе начало теж у кожен певний час бере гору саме в певній справі, вчення ж хасидуту займається глибоким спогляданням величі Всевишнього, а воно, зрозуміло, зовсім не змінюється.

Метод мусару, на відміну від цього, займається виправленням рис характеру.

Ребе Раяц пояснює суть методу мусару в сіхі, яку він проказав і яка надрукована в «Кунтрес торат га-хасидут»:

…І людина, коли вона поводиться як тварина, гірша за тварину. Бо в тварини немає розуму, щоб бажати й обирати щось піднесеніше, ніж предмети пожадання тіла та його пристрастей. Але людина, у якої є розум, щоб бажати й обирати піднесеніше, ніж предмети пожадання тіла, — як-от перевага добрих рис і перевага того, що осягається розумом, — і обирає тілесні пристрасті, гірша й мерзенніша, ніж, даруйте за порівняння, тварина.

А мудрість самоусунення матеріального, яка приходить через вказівку на мерзенність, гидоту й огидність тілесних насолод і пристрастей та на величину покарання муками геїному й тому подібного, яким буде покарана людина за те, що тягнулася за пристрастями тіла, — це мудрість мусару

Вчення мусару, отже, займається «перев'язуванням зовнішніх ран», виправленням якості гордині, ліні, гніву тощо. Чудовий приклад цієї лінії знаходимо, наприклад, у книзі «Месилат єшарім» Рамхаля.

Вчення хасидуту прийшло не для того, щоб скасувати суть двох інших методів — методу мусару і методу дослідження, — а щоб додати до них.

Учення хасидуту стверджує, що не можна задовольнятися лише зверненням до людського розуму і роботою тільки з ним, так само як не можна займатися лише «перев'язуванням зовнішніх ран». Учення Хабаду справді звертається до людського розуму і вимагає, щоб він прийняв своїм розумом, у ясному і поглибленому розумінні, ті осягнення, які вчення хасидуту пропонує йому, але самі ці осягнення беруть початок не в людському розумі, а в Б-жественному.

У вченні хасидуту роз'яснено Б-жественні щаблі, як вони сходять із вищих світів донизу, у впорядкованому і ясному порядку, з притчами, які пильнують, щоб людина не вречевила, не доведи Б-же, ті речі та Б-жественні щаблі, про які вона навчається, звівши їх до матеріального, і водночас відчула причетність до матеріалу, що вивчається, так щоб той справив на неї свою дію.

І як продовжує і пише Ребе Раяц:

Проте перевага вчення хасидуту в тому, що воно пробуджує й почуття серця, щоб вони запалилися тією мірою, якої в серці вимагає знання й осягнення того осягнення, яке він вивчив у вченні хасидуту

Упокорення тіла

На противагу вченню мусару, яке проповідує упокорення тіла через самокатування і пости, учення хасидуту пояснює, що тіло треба запрягти для потреб служіння Всевишньому, і, як сказав Рамбам, «перебування тіла здоровим і цілим — зі шляхів Всевишнього»[5]. І як пояснює Бешт вірш «Якщо побачиш осла ненависника твого, що лежить під ношею своєю, то не залишай його, розв'юч разом із ним»[6], що зміст його: коли побачиш матеріальність тіла — що воно твій ненависник — і подумаєш, що тобі треба його зламати, ти маєш знати, що треба розв'ючувати разом із ним, саме з тілом.

Однак у вченні хасидуту добре роз'яснено, що тіло — це машха де-хів'я, і його життєвість — від тваринної душі, яка в тілі (у бейноні, на відміну від праведників, у яких тіло є для нього чимось чужим, і як сказав Гілель, коли йшов до лазні, він мав звичай казати, що йде зробити милість нещасній), і ба більше — воно заважає в служінні Всевишньому через свою грубість і матеріальність. Однак шляхи впокорення тіла на шляху хасидизму Хабад — це саме духовне глибоке споглядання низькості людини та лихості її вчинків, а не фізичне впокорення тіла.

Додаткова література

  • «Га-меорот га-гдолім», із діянь великих прихильників мусару та їхніх висловів, рабі Хаїма-Ефраїма Зайчика (זייצ'יק)
  • «Тнуат га-мусар» рава Дова Каца, п'ять томів
  • «Га-хазек ба-мусар», автор — рав Дорон-Давид Голд

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Гайом йом» 7 кислева.
  2. ^ «Мівхар ктавім» — рав А.-А. Каплан, с. 12.
  3. ^ Там само, с. 14.
  4. ^ Там само, с. 13.
  5. ^ «Ілхот деот», 4, 1.
  6. ^ Шмот 23, 5.

Повідомити про помилку на цій сторінці